Справа № 149/470/17
2/132/9/22
Іменем України
"08" листопада 2022 р. Калинівський районний суд Вінницької області у складі: головуючого - судді СЄЛІНА Є.В., при секретарі судового засідання - ГОРДІЄНКО А.М., за участі: позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Калинівка Вінницької області заяву позивача ОСОБА_2 про відвід судді від розгляду цивільної справи № 149/470/17 за позовом ОСОБА_2 до Хмільницької міської ради Вінницької області, Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства Юстиції України, Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Хмільницька районна державна нотаріальна контора Вінницької області, ОСОБА_3 , про визнання правочину (заповіту) невчиненим,
В провадженні Калинівського районного суду Вінницької області перебуває на розгляді цивільна справа №149/470/17 за позовом ОСОБА_2 до Хмільницької міської ради Вінницької області, Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства Юстиції України, Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Хмільницька районна державна нотаріальна контора Вінницької області, ОСОБА_3 , про визнання правочину (заповіту) невчиненим.
02.11.2022 року на адресу Калинівського районного суду Вінницької області надійшла заява позивача ОСОБА_2 про відвід судді Сєліна Є.В., підставою для якого є незгода із процесуальними діями та рішеннями головуючого судді, а також його зацікавленість у справі, яка порушує принцип змагальності у судовому процесі, позбавляє учасника справи реалізувати надані законом процесуальні права у встановленому порядку, що формує стійке відчуття недовіри до судді, та свідчить про упередженість щодо однієї із сторін /п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України/.
Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав подане клопотання про відвід судді та просив його задовольнити.
Розглянувши подану заяву, вислухавши думку позивача, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно ч.2 ст.39 ЦПК України, з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, судді може бути заявлено відвід учасниками справи.
Статтею 40 ЦПК України передбачено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінальног ообвинувачення.
Наявність безсторонності відповідно до п.1 ст.6 Конвенції має визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями.
У п.п.104-106 рішення Європейського суду з прав людини від 09 січня 2013 року по справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11) зазначено, що як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (і) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах «Фей проти Австрії» (Feyv. Austria), від 24 лютого 1993 року, Series А № 255, пп. 28 та 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettsteinv. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ).
Проте, між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (див. рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру» (Kyprianouv. Cyprus) [ВП], заява № 73797/01, п. 119, ECHR 2005-ХІІІ). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності (див. рішення від 10 червня 1996 року у справі «Пуллар проти Сполучного Королівства» (Pullarv. theUnitedKingdom), п. 32, Reports 1996-III).
У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення від 26 жовтня 1984 року у справі «Де Куббер проти Бельгії» (DeCubberv. Belgium), SeriesA, № 86).
Відповідно до п.2.5. Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006 року, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Крім того, відповідно до ст.3 Кодексу суддівської етики, суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.
Як вбачається із поданої заяви про відвід, позивач ОСОБА_2 не погоджуючись із процесуальними діями та рішеннями головуючого судді, та посилаючись на його зацікавленість у справі, яка порушує принцип змагальності у судовому процесі, позбавляє його, як учасника справи, реалізувати надані йому законом процесуальні права у встановленому порядку, що формує стійке відчуття недовіри до судді, який шляхом ігнорування вимог процесуального закону під час проведення підготовчого провадження у справі, позбавив в подальших стадіях процесу відновити свої порушене процесуальне право, що формує стійке відчуття недовіри до судді, та свідчить про упередженість щодо однієї із сторін /п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України/.
Виходячи з викладених обставин, суд находить, що у сторони процесу з'явились певні сумніви щодо неупередженості та безсторонності судді, що не може бути спростовано.
Таким чином, суд вважає, що у позивача ОСОБА_2 , склалась усталена думка щодо упередженості та необ'єктивності судді та про їх негативні наслідки для розгляду справи. Переконати його в зворотному, не відвівши суддю від справи, в даному випадку не можливо.
Однією з процесуальних форм забезпечення об'єктивності та неупередженості судового розгляду є гарантоване законом право відводу у визначених законом випадках.
Як роз'яснив Європейський суд з прав людини в рішеннях у справах «Микаллеф проти Мальти», «Мезнарич проти Хорватії», в демократичному суспільстві суди повинні вселяти довіру. Тому, кожний суддя, у відношенні якого маються щонайменші сумніви в неупередженості, зобов'язаний вийти з процесу. Правила, що регулюють відвід суддів, є спробою забезпечення неупередженості судді шляхом усунення будь-яких сумнівів у учасників цивільного процесу. Ці правила направлені на усунення будь-яких ознак необ'єктивності судді та слугують зміцненню довіри, яку суди повинні асимілювати в демократичному суспільстві.
При цьому, Європейський суд з прав людини у справі «Де Куббер проти Бельгії», рішення від 26 жовтня 1984 року, зробивши у п. 24 рішення посилання на справу «П'єрсак проти Бельгії», зазначив, що «навіть видимість може бути важливою», тому будь-який суддя, щодо якого є обґрунтовані підстави побоюватися браку безсторонності, має бути відведений.
Виходячи з викладеного, з метою уникнення будь-яких сумнівів та об'єктивних побоювань у позивача щодо упередженості та необ'єктивності головуючого у справі - судді Сєліна Є.В. під час розгляду даної справи, суд вважає за можливе задовольнити заявлений відвід саме з цих підстав.
Таким чином, клопотання позивача ОСОБА_2 про відвід судді Сєліна Є.В. від розгляду даної справи необхідно задовольнити та передати справу для визначення іншого складу суду в порядку, встановленому ст.33 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 36, 39, 40, 252, 253, 259-261, 353 ЦПК України, суд, -
Заяву позивача ОСОБА_2 про відвід судді від розгляду цивільної справи № 149/470/17 за позовом ОСОБА_2 до Хмільницької міської ради Вінницької області, Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства Юстиції України, Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Хмільницька районна державна нотаріальна контора Вінницької області, ОСОБА_3 , про визнання правочину (заповіту) невчиненим - задовольнити.
Передати цивільну справу № 149/470/17 за позовом ОСОБА_2 до Хмільницької міської ради Вінницької області, Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства Юстиції України, Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Хмільницька районна державна нотаріальна контора Вінницької області, ОСОБА_3 , про визнання правочину (заповіту) невчиненим, до канцелярії суду, для повторного її автоматизованого розподілу між суддями Калинівського районного суду Вінницької області, в порядку, передбаченому ч.3 ст.14 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя