Провадження № 22-ц/803/4988/22 Справа № 199/353/22 Суддя у 1-й інстанції - Спаї В.В. Суддя у 2-й інстанції - Максюта Ж. І.
03 листопада 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді Максюти Ж.І.
суддів Свистунової О.В., Деркач Н.М.
за участю секретаря Драгомерецька А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 травня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», де треті особи приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна та приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -
Позивач звернувся до суду із даним позовом та заявленою в ньому вимогою визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 01.04.2021 р. (реєстр №65892), вчинений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В., про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості в сумі 3 110,05 грн. Разом з тим, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в сумі 3 921,06 коп., які безпідставно стягнуті на підставі постанови приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Л.В. у ВП №67150486 від 11.11.2021 р., вирішити питання про розподіл судових витрат, стягнув витрати на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що договорів, за якими би у позивача виникло фінансове зобов'язання перед відповідачем, не існує, жодного договору нотаріально не було посвідчено, претензій чи заяв про наявність заборгованості та погашення боргу від відповідача на адресу позивача не надходило, у зв'язку з чим позивач вважає, що нібито існуюча заборгованість не є безспірною.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 травня 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», де треті особи приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна та приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню відмовлено повністю.
Судові витрати віднесено на рахунок позивача.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що виконавчий напис № 65892 від 01.04.2021 року, вчинено приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною, за яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Онлайн фінанс” заборгованість в загальній сумі 3110 грн. 05 коп., з порушенням процедури його вчинення, у відсутності оригіналу нотаріально посвідченої угоди та документів, що підтверджують безспірність вимог, тобто є безпідставним та таким, що не підлягає виконанню.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за потрібне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2021 р. приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. вчинено виконавчий напис (реєстр №65892) про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості в сумі 3 110,05 грн.
Відповідно до вказаного виконавчого напису позивач є боржником за кредитним договором 45537 від 12.12.2016 р., укладеним з ТОВ «СС ЛОУН», правонаступником усіх прав та обов'язків якого на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами №40071799-01 від 26.04.2018 є ТОВ «ФІНФОРС», правонаступником усіх прав та обов'язків якого на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 28/1220-01 від 28.12.2020 р. є ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (а.с. 26).
Відповідно до вказаного виконавчого напису строк платежу за кредитним договором 45537 від 12.12.2016 р. настав, боржником допущено прострочення платежів (а.с. 26).
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Л.В. від 18.10.2021 р. було відкрито виконавче провадження (а.с. 10) про стягнення з боржника 3 110,05 грн., а також про стягнення винагороди приватного виконавця в сумі 311,01 грн., що підтверджується відповідною постановою приватного виконавця.
Постанова про стягнення з боржника основної винагороди в сумі 311,01 грн. була винесена приватним виконавцем 18.10.2021 р. (а.с. 12).
Постановою державного виконавця від 11.11.2021 р. у ВП 67150486 (а.с. 9) звернуто стягнення на заробітну плату
Позивач заперечує правомірність вказаного виконавчого напису та наголошує на відсутності будь-яких зобов'язальних відносин із відповідачем.
Правовідносини між учасниками справи виникли із захисту прав боржника за кредитним договором №45537 від 12.12.2016 р., укладеним між позивачем та ТОВ «СС ЛОУН», правонаступником усіх прав та обов'язків якого на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами №40071799-01 від 26.04.2018 є ТОВ «ФІНФОРС», правонаступником усіх прав та обов'язків якого на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 28/1220-01 від 28.12.2020 р. є ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», що встановлено судом на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Відмовляючи у задоволенні позовної заяви, суд першої інстанції виходив з відсутності належних та допустимих доказів про те, що сума боргу є спірною, а також з недоведеності неправомірності вчинення нотаріусом нотаріального напису.
Як встановлено судом, позивач заперечує наявність будь-яких зобов'язальних відносин із відповідачем у цій справі, втім, на підставі наданого позивачем виконавчого напису (а.с. 26) судом встановлено, що відповідач є правонаступником інших кредиторів позивача; первісним кредитор позивача є ТОВ «СС ЛОУН», з яким позивачем був укладений кредитний договір 45537 (від 12.12.2016 р.), втім, даний доказ позивач не надав та, обґрунтовуючи позовні вимоги, не заперечує цього факту та, як наслідок, наявність договірного зобов'язання з надання вказаним ТОВ позивачу кредиту, та не надав доказів про його виконання.
Позивачем також не було подано заяву (клопотання) про витребування доказів, зокрема, документів, на підставі яких нотаріусом було вчинено оспорюваний виконавчий напис, що надало би змогу суду встановити наявність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги позивача, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи, та дійти до іншого висновку у справі, яка розглядалася.
За загальним правилом статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Вчинюючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті - документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (пункт 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).
Нотаріус у межах реалізації наданих йому юрисдикційних повноважень не вирішує спорів про право, але в результаті розгляду нотаріальної справи та вчинення нотаріальної дії правова невизначеність все ж припиняється. Отже, здійснюючи повноваження у сфері безспірної юрисдикції, нотаріус має встановлювати наявність або відсутність певного юридичного складу, щоб покласти його у підставу нотаріального акта в межах вчинюваної ним відповідної нотаріальної дії.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 цього Закону). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на і підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі Перелік).
Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ цього Порядку).
Згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Підпунктом 1.2 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій вчинення нотаріальних дій перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Пунктом 1 Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису нотаріуса за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього Переліку), подаються: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
26 листопада 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».
Зазначеною постановою були внесені зміни в розділ «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами» та доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Тобто, нотаріус міг вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису кредитор мав би надати нотаріусу оригінал кредитного договору, засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.
Однак постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та нечинною.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року у справі №826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року було залишено без змін.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року було відмовлено в задоволенні заяви ПАТ «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року.
Пленум Вищого адміністративного суду України у п. 10.2 Постанови від 20 травня 2013 року №7 «Про судове рішення в адміністративній справі» роз'яснив, що визнання акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта. Суд визначає, що рішення суб'єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти.
Тобто, на сьогоднішній день, редакція Переліку передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.
За таких обставин, оспорюваний виконавчий напис вчинено після набрання законної сили вказаним вище судовим рішенням про скасування положень, на підставі яких його було вчинено, а саме пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
З приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувана право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувана (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису. Така ж позиція вказана в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі №754/9711/14-ц.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду викладених у постанові від 17 травня 2018 року в справі №916/3006/17, вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Доводи апеляційної скарги про те, що жодного договору з ТОВ “фінансова компанія “Онлайн фінанс” апелянт не укладав, а тому не має перед цією організацією ніяких фінансових зобов'язань та як наслідок не отримував від неї та нотаріуса жодної претензії, колегія суддів вважає такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки як вбачається з матеріалів справи боржником за кредитним договором №45537 від 12 грудня 2016 р., укладеним з ТОВ «СС ЛОУН», правонаступником усіх прав та обов'язків якого на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами №40071799-01 від 26.04.2018 є ТОВ «ФІНФОРС», правонаступником усіх прав та обов'язків якого на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 28/1220-01 від 28.12.2020 р. є ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (а.с. 26), яка і звернулась до приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. за вчиненням виконавчого напис від 01.04.2021 р. (реєстр №65892).
Приведені в апеляційній скарзі інші доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 травня 2022 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному поряду безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий: Ж.І. Максюта
Судді: О.В. Свистунова
Н.М.Деркач