Справа № 211/2569/22
Провадження № 2/211/2724/22
іменем України
07 листопада 2022 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі :
головуючого судді : Ткаченко С.В.
при секретарі : Мариненко Е.П.
за відсутності: сторін у справі,
розглянувши в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовомОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок професійного захворювання, -
Позивач через свого представника, адвоката Губаря А.Л. звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що в період з 10.08.2000 р. по 08.12.2020 р. він перебував в трудових відносинах з ПАТ «АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ» на посаді машиніста екскаватора рудоуправління ПАТ «АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ».
Внаслідок важких умов праці та тривалої дії шкідливих факторів виробництва в період з 10.08.2000 р. по 08.12.2020 р. він отримав професійне захворювання вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації, за яким втрата професійної працездатності складає 60 відсотків (з 04.07.2022р. безстроково), внаслідок чого позивачу встановлено 3 групу інвалідності.
Вважає, що саме з вини відповідача, який не забезпечив йому безпечних умов праці, він втратив своє здоров'я та отримав інвалідність. Внаслідок отриманого професійного захворювання йому завдано значної моральної шкоди, яка виразилась у фізичних стражданнях з приводу виникнення, протікання та ускладнення захворювання, яке завдає болю та значного дискомфорту, наявності значних життєвих обмежень, пов'язаних з хворобою та інвалідністю, які не можуть бути усунуті на протязі всього життя, а відновлення здоров'я з вини відповідача є неможливим. Він змушений на протязі життя проходити медичні огляди, профілактичні лікування, вживати ліки для збереження нормального стану функціонування організму, витрачати чималі кошти на вказані цілі, зазнає матеріальних обмежень щодо використання коштів на інші цілі.
У зв'язку з вищевказаними душевними та фізичними стражданнями просить суд стягнути з відповідача ПАТ «АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ» компенсацію завданої моральної шкоди, яка виходячи із глибини, характеру й тривалості фізичних та душевних страждань, нервових переживань, істотності недоотриманих благ, керуючись принципом розумності, виваженості та справедливості, становить 200 000,00 грн., тобто у 30-ти кратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день подання позовної заяви до суду.
Ухвалою суду від 09.08.2022 року відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву та до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву. Представник відповідача ОСОБА_2 свою позицію обґрунтовує, тим, що 23 травня 2022 року був складений Акт розслідування хронічного професійного захворювання (отруєння) форми П-4. Згідно акту розслідування професійне захворювання захворювання виникло з наступних обставин (п.17): працюючи машиністом екскаватора РУ ГД “Дільниця з екскавації гірничої маси у кар'єрі” ПАТ “АМКР” з10.08.2000 р. по 08.12.2020 р. ОСОБА_1 виконував роботи з навантаження гірничої маси в транспортні засоби, перевірки технічного стану та проведення технічного обслуговування екскаватора, закріпленого електроустаткування, регулювання ходових механізмів, виявлення та усунення несправностей.
Внаслідок недосконалості технології відкритого видобутку руди та технологічного устаткування підпадав під вплив підвищених параметрів виробничих загальної вібрації. Посилаючись на вимоги ст. ст. 153, 158 Кодексу законів про працю україни та п. 3 Державних санітарних норм та правил “Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу”, затверджених наказом МОЗ України №248 від 08.04.2014 р. робить висновок, що наявність шкідливих умов праці на деяких робочих місцях є об'єктивним явищем. Нормативними актами з охорони праці передбачаються заходи для максимально можливої нейтралізації дії шкідливих чинників, але не встановлюється заборон на проведення робіт у шкідливих умовах праці.
Виробнича діяльність підприємства, яке використовує працю робітників у шкідливих умовах праці, не є протиправною за умови дотримання роботодавцем гарантій з прав працівників на охорону праці. Однак,. відповідач не приховував важкість та шкідливість технологічного процесу, технологію виробництва не порушував, більш того, на ПАТ “АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ” відповідно до вимог законодавства повсякчас застосовуються заходи щодо полегшення і оздоровлення умов праці працівників шляхом впровадження прогресивних технологій, досягнень науки і техніки, засобів механізації та автоматизації виробництва, позитивного досвіду з охорони праці.
Також згідно медичного висновку ЛКК №368 від 08.02.2022 р. та виписки №393/1211 із медичної карти стаціонарного хворого ЦПМСД №5 від 11.02.2022 р. позивач лікувався з приводу захворювань опорно-рухового апарату з 2010 року, тобто заздалегідь до встановлення йому професійного захворювання відчував біль, звертався за допомогою до лікарів, усвідомлюючи, що умови праці погіршують його стан здоров'я, однак не вказував на наявність захворювань при щорічному обстеженні працівників за рахунок роботодавця та роботу із шкідливими умовами праці не покинув. Тобто, позивач вчиняв дії щодо погіршення стану власного здоров'я, чим сприяв розвитку хвороби.
В п. 20 Акту розслідування хронічного професійного захворювання, зазначено, що враховуючи роботу ОСОБА_1 впродовж 20 років 04 місяців в умовах шкідливого впливу вібрації та неодноразову зміну керівників структурного підрозділу підприємства, конкретних посадових осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігєнічні регламентні нормативи, встановити неможливо.
Таким чином, вважає, що в діях відповідача відсутнє порушення вимог законодавства про працю, які б знаходяться в причинному зв'язку з настанням професійного захворювання позивача.
Посилаючись на судову практику представник відповідача у відзиві робить висновок про завищення позивачем розміру компенсації моральної шкоди та відсутність доказів на його обгрунтування. Просив суд відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог.
Представником позивача , адвокатом Губарем А.Л. було подано до суду відповідь на відзив, в якій він не погодився з доводами відповідача, заявленими у відзиві, з підстав їх невідповідності закону.
Згідно ст. 279 ЦПК України суд проводить розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому відповідності до ст. 247 ч. 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 10.08.2000 р. по 08.12.2020 р. працював у ПАТ “АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ” на посаді машиніста екскаватора (а.с. 9-12 копія трудової книжки, а.с. 13-15 - інформаційна довідка ГУ держпраці у Дніпропетровській області від 27.01.2021 р.).
Згідно медичного висновку Лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров'я ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 08.02.2022 р. № 368 про наявність (відсутність) хронічного професійного захворювання (отруєння) (а. .с. 24-26), позивачу встановлено наступний діагноз хронічного професійного захворювання: Вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації: синдром церебрально-периферичної ангіодистонії ускладненої дисциркуляторною енцефалопатією з вестибулопатією; синдром полірадикулоневропатії з вираженими статико-динамічними порушеннями на шийному та поперековому рівнях, стійким больовим компонентом, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), деформуючого артрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових (ПФ другого ступеня), колінних (ПФ другого ступеня) суглобів.
Випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 393/1211 від 11.02.2022 р. ( а.с. 16-18 ) діагноз та факт отримання професійного захворювання підтверджений.
23 травня 2022 року комісією у складі голови - головного державного інспектора відділу з гігієни праці управління з питань праці ГУ Держпраці у Дніпропетровській області, головного лікаря медичного центру ПП «Стіл Сервіс», начальника відділу охорони праці гірничого департаменту охорони праці, промислової безпеки та екології ПАТ «АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ», страхового екперта Криворізького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області було складено Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) (а.с. 19-23).
Причиною виникнення професійної хвороби у позивача, яка вказана в Акті розслідування, є наявність шкідливих умов праці, зокрема, вібрація.
Згідно обласної МСЕК №2 про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності серії 12ААА №060467 (а.с. 27), а також Довідки обласної МСЕК №2 до Акту огляду МСЕК серії ААВ №130416 (а.с. 28) позивачу ОСОБА_1 встановлено 60% втрати професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням.
Статтею 3 Конституції України передбачається, що Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Як роз'яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»(з наступними змінами та доповненнями) спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 ЦК та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди (наприклад, ст. 49 Закону «Про інформацію»,ст. 44 Закону «Про авторське право і суміжні права»); при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону «Про захист прав споживачів'чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п.2).
Оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, необхідно в кожній справі з'ясувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю моральну шкоду (п.5).
З матеріалів даної справи вбачається, що правовідносини між сторонами по відшкодуванню моральної шкоди виникли 04.07.2022 р., коли позивачу ОСОБА_1 вперше встановлено втрату професійної працездатності у зв'язку із профзахворюванням.
Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, він періодично проходить лікування, відчуває фізичний біль, зазнає життєвих обмежень у зв'язку з отриманим професійним захворюванням.
Судом встановлено, що зазначені негативні явища мають місце в житті позивача у зв'язку із отриманим професійним захворюванням, що призвело до безстрокової втрати позивачем професійної працездатності в ступені 60 %, погіршення функцій організму позивача, тому суд приходить до висновку про те, що позивачу заподіяна моральна шкода.
Виходячи із наведених вище обставин, суд вважає, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування
Суд відхиляє заперечення відповідача про недоведеність факту завдання моральної шкоди, оскільки судом встановлено наявність у позивача професійного захворювання та втрати ним професійної працездатності, що об'єктивно призводить до моральних страждань та зменшення благ, які позивач мав до моменту втрати працездатності.
Доводи представника відповідача щодо відсутності доказів вини відповідача суд також не приймає до уваги, оскільки судом встановлені обґрунтовані правові підстави для покладення обов'язку з відшкодування моральної шкоди роботодавцем своєму працівнику, що отримав професійне захворювання. До такого висновку суд приходить з урахування доведеного факту роботи позивача в шкідливих умовах у ПАТ “АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ”, в якому відповідач зобов'язаний був створити безпечні та нешкідливі умови праці, однак не виконав даного обов'язку.
У відповідності до ст. 4 Закону України "Про охорону праці", державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.
Відповідно до статті 153 КЗпП України Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя .
В пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Згідно статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдані фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Згідно статті 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Відповідно до п.4.1 рішення Конституційного Суду України № 1-9/2004 від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричиняє порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров'я тощо. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зі змінами та доповненнями) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», у відповідності до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог, залежно від характеру та обсягу заподіяних Позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини Відповідача та інших обставин.
Згідно ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
5 грудня 2018 року Велика Палата Верховного Суду у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.
Згідно статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі станом на час розгляду справи становить 6500 грн., тобто мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, який відповідає 100% стійкої втрати працездатності, дорівнює 32 500,00 грн., а максимальний 1 300 000,00 грн.
Так, обговорюючи розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливостісуд враховує період роботи позивача на підприємстві відповідача в шкідливих умовах, характер та тривалість отриманого професійного захворювання, відсоток втрати позивачем професійної працездатності, що позивачу встановлено 60 % втрати професійної працездатності безстроково, тяжкість вимушених змін в його життєвих і виробничих стосунках, що вказує на неможливість покращення стану здоров'я позивача в подальшому, незворотність негативних наслідків профзахворювання в житті позивача та вважає за доцільне стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди, грошові кошти в сумі 150000,00 гривень.
Щодо проведення оподаткування моральної шкоди, завданої позивачеві ушкодженням здоров'я, присудженої судом йому до відшкодування, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві»(далі - Закон №466) внесено зміни до п.п.164.2.14«а» ст.164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23 травня 2020 року).
Так, відповідно до п.п.164.2.14 «а» ст.164 ПК України(з урахуванням змін, внесених Законом №466), до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені),відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди,крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Отже, чинним податковим законодавством передбачено, що з 23 травня 2020 року суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподатковуваного доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров'ю.
Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків ОСОБА_1 , внаслідок заподіяння йому шкоди здоров'ю, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров'ю.
У зв'язку з вищевикладеним, суд вважає за необхідне зазначити, що розмір моральної шкоди у 150 000,00 грн. як такої, що заподіяна позивачеві внаслідок ушкодження здоров'я, необхідно стягнути з відповідача без урахування утримання з нього обов'язкових податків і зборів.
Згідно ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.
Відповідно дост. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в сумі 1500,00 грн.
Керуючись ст. ст.153, 237-1 КЗпП України, Законом України «Про охорону праці», ст. 23, 1167 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263, 265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок професійного захворювання, задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» код ЄДРПОУ: 24432974, місцезнаходження: 50095, м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, буд. 1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , компенсацію моральної шкоди в розмірі 150 000 ( сто п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. без урахування податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» код ЄДРПОУ: 24432974, місцезнаходження: 50095, м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, буд. 1 на користь держави судовий збір в розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот ) грн. 00 коп.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя: С. В. Ткаченко