Справа № 457/612/22
провадження №2-о/457/19/22
18 серпня 2022 року м. Трускавець
Трускавецький міський суд Львівської області
в складі головуючого-судді Марчука В.І.,
секретар судового засідання Мазурик В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Трускавці цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем, заінтересована особа: приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області Ломакіна Оксана Ярославівна -
ОСОБА_1 звернулась до Трускавецького міського суду Львівської області з заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем, заінтересована особа: приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області Ломакіна Оксана Ярославівна. Позовні вимоги мотивує тим, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , після чого відкрилася спадщина, яку він фактично прийняв, але не оформив після смерті своєї матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадщина складається із житлового будинку та господарських будівель і споруд, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане житло належало ОСОБА_3 . Зазначає що вона є сестрою ОСОБА_2 , і оскільки інших спадкоємців першої та другої черги за законом нема, то вона є спадкоємцем другої черги за законом. З 2010 року фактично постійно проживала зі спадкодавцем до дня його смерті. Здійснювала догляд за спадкодавцем, забезпечувала його лікування, а після його смерті здійснила поховання. Вела разом зі спадкодавцем спільне господарство і була пов'язана з ним спільним побутом. Заяву про відмові від прийняття спадщини нотаріусу не подавала. Звертаючись до приватного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, їй було відмовлено так як вона пропустила термін прийняття спадщини і не змогла підтвердити факт проживання однією сімєю з спадкодавцем. Просить встановити факт постійного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини.
Представник заявниці ОСОБА_1 - адвокат Ломакін В.В. подав заву у якій просив проводити розгляд справи у їх відсутності, заяву підтримує у повному обсязі з наведених у ній підстав та просить задовольнити її вимоги.
Заінтересована особа звернулася до суду з заявою, у якій просила провести розгляд справи без присутності представника заінтересованої особи.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об'єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд приходить до висновку, що вимоги заяви є обґрунтованими і підлягають до задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ч. 2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Згідно зі ст.1262 ЦК України визначено, що у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
Згідно зі ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Таким чином, статтею 1268 ЦК України для спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори.
Отже, для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
За змістом п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.
Відповідно до ч.1 ст.1221ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п.п.2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах спадкування» №7 від 30 травня 2008 року якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Згідно з підпунктом 4.2 п.4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України доказом родинних та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцем є, зокрема, копії рішень суду, що набрали законної сили, про встановлення факту родинних та інших відносин. Відповідно до підпункту 4.4 п. 4 глави 10 розділу ІІ вищевказаного Порядку факт проживання спадкоємців однією сім'єю зі спадкодавцем підтверджується рішенням суду, яке набрало законної сили.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 13 травня 1965 року Стрийським районним бюро ЗАГС Львівської області, ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Орів Стрийського району Львівської області, про що в книзі реєстрації актів громадянського стану про народження 13 травня 1965 року зроблено відповідний запис за № 135. Батьками записані: ОСОБА_5 та ОСОБА_3 .
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 04 липня 1949 року Орівською сільською радою Дрогобицької області, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що в книзі реєстрації актів громадянського стану про народження зроблено відповідний запис за № 27. Батьками записані: ОСОБА_5 та ОСОБА_3 .
Відповідно до свідоцтва про одруження серії серії НОМЕР_3 , виданого 15 серпня 1970 року Орівською сільською радою Сколівського району Львівської області, ОСОБА_4 уклала шлюб, після укладення якого їй присвоєно прізвище « ОСОБА_6 », про що в книзі реєстрації актів громадянського стану про одруження зроблено відповідний запис за № 9.
Згідно копії свідоцтвапро смерть серії НОМЕР_4 , виданого 16 квітня 2020 року Орівською сільською радою Сколівського району Львівської області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно свідоцтва про право власності від 30 листопада 1989 року, житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 .
Згідно з повідомленням приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу № 168/01-16 від 07 грудня 2021 року, заявниці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом щодо майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , у зв'язку з тим, що вона пропустила строк для прийняття спадщини і не змогла підтвердити факт постійного проживання зі спадкодавцем на день його смерті. Спадкова справа не заводилась.
Згідно із роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, що викладені у п. 23 Постанови «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 №7, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.
Згідно з повідомленням старости Орівського старостинського округу виконавчого комітету Трускавецької міської ради Львівського області від 08.08.2022 року № 49 ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , до дня своєї смерті проживали за адресою: АДРЕСА_1 . Разом зі спадкодавцем, на день його смерті за вказаною адресою, без реєстрації місця проживання, фактично з 2010 року постійно проживала ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка за вказаною адресою проживає на даний час.
Метою встановлення факту спільного проживання заявника зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.
Відповідно до ст.1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1218 Цивільного кодексу України визначено,що до складу спадщини входять усі права та обов'язки,що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За вказаних обставин, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, що судом знайшли підтвердження обставини на які посилається заявник, дані докази повністю узгоджуються з заявою ОСОБА_1 і є такими, що дозволяють встановити факт постійного проживання її разом з ОСОБА_2 на час відкриття спадщини. Одночасно суд приймає до уваги, що заявник позбавлений можливості здійснення права на спадкування в інший спосіб, окрім як встановлення у судовому порядку факту постійного проживання зі спадкодавцем.
З огляду на наведене, суд приходить до переконання, що заяву слід задовольнити.
Керуючись ст.ст. 293, 315 ЦПК України, суд, -
Заяву задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки фізичної особи-платника податків - НОМЕР_5 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , на час відкриття спадщини разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: В. І. Марчук