Справа № 522/26142/21
Провадження № 2/522/1947/22
01 листопада 2022 року м. Одеса
Приморським районним судом м. Одеси, у складі
головуючого - судді Науменко А.В.,
за участю секретаря судового засідання - Звонецької І.М.,
розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Перший Суворовський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), про зняття арешту, -
До Приморського районного суду міста Одеси звернулася ОСОБА_1 із позовом до ОСОБА_3 , третя особа: Перший Суворовський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту.
Свої позовні вимоги позивач обгрунтувала тим, що під час оформлення спадщини за своїм померлим сином нею було виявлено обтяження на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , що, у свою чергу стало підставою для постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії з видачі свідоцтва про право на спадщину.
Підставою для такої відмови стало те, що на майно спадкодавця ОСОБА_4 накладено обтяження, зокрема, обтяження номер 23025818 на підставі постанови про арешт майна боржника номер 23610585 від 02 жовтня 2017 року, видавник: Суворовський ВДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області.
Листом Першого Суворовського відділу ДВС у місті Одесі ПМУМЮ (м. Одеса) було вказано, що у відділі серед інших перебувало виконавче провадження № 23610585 та повідомлено, що відкрито дане виконавче провадження на виконання виконавчого листа Арцизського районного суду Одеської області у справі № 2-958 від 15 червня 2009 року.
За даними відповіді Першого Приморського відділу ДВС у місті Одесі ПМУМЮ (м. Одеса) стягувачем за виконавчим листом про стягнення аліментів на утримання дитини у справі № 2-958 є ОСОБА_5 . В подальшому Старшим державним виконавцем відділу Шашкіною Н. Я. винесена постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження».
Позивач вважає, що арешт порушує її право на мирне володіння майном та не дає можливості дооформити спадщину у встановленому законом порядку, окрім цього послалася на рішення Приморського районного суду міста Одеси № 522/10225/17 та № 522/2574/21, якими підтверджується її право на спадкування за своїм сином ОСОБА_4 .
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 11 лютого 2022 року відкрито провадження по справі та призначено вказану справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
У судове засідання призначене на 01 листопада 2022 року сторони не з'явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином. Так від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутністю сторони позивача, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач про дату судового засідання сповіщений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки. Вказане рекомендоване повідомлення повернуто на адресу суду з відміткою «адресат відмовився». Від представника відповідача ОСОБА_6 до суду надійшла чергова заява про відкладення розгляду справи у зв'язку з участю представника у іншому судовому засіданні, підтверджень не надано.
Суд зазначає, що неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 1 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18.
Верховний Суд виходить з того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Дослідивши матеріали справи, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами справи.
За даними відповіді Першого Приморського відділу ДВС у місті Одесі ПМУМЮ (м. Одеса) стягувачем за виконавчим листом про стягнення аліментів на утримання дитини у справі № 2-958 є ОСОБА_5 .
01 червня 2009 року заочним рішенням Арцизського районного суду Одеської області у справі № 2-958/09 задоволено позов ОСОБА_5 та стягнуто з ОСОБА_4 аліменти на користь ОСОБА_5 на утримання ОСОБА_7 у розмірі 300 гривень з 15 квітня 2009 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
19 березня 2018 року Старшим державним виконавцем відділу Шашкіною Н. Я. винесена постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження».
Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 19 лютого 2018 року залишеним без змін постановою Апеляційного суду Одеської області у справі № 522/10225/17 поруку за договором поруки №014/0077/74/69810/01 від 02.02.2007р., укладеним між ОСОБА_4 і ВАТ «Райффайзен банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен банк Аваль», встановлено факт прийняття спадщини як спадкоємицею першої черги.
23 грудня 2020 року Суворовською державною нотаріальною конторою у місті Одеса постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 44/8/02-31 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру під номером АДРЕСА_2 , що належала ОСОБА_4 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Підставою для відмови нотаріальною конторою стала постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АВ № 972970 від 19 жовтня 2009 року винесена Першим Приморським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, виконавцем Карасьовою О.В.
В подальшому ОСОБА_1 звернулася до Приморського районного суду міста Одеси та рішенням Приморського районного суду у справі № 522/2574/21 позовні вимоги ОСОБА_1 до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), про зняття арешту з майна задоволено, знято арешт, з нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія АВ № 972970 від 19 жовтня 2009 року Першим Приморським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Карасьовою О.В.
У подальшому, ОСОБА_1 звернулася до нотаріальної контори та повторно отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 4981/02-31 від 19 листопада 2021 року вже на інших підставах.
Підставою для такої відмови стало те, що на майно спадкодавця ОСОБА_4 накладено обтяження, зокрема обтяження номер 23025818 встановлене на підставі постанови про арешт майна боржника номер 23610585 від 02 жовтня 2017 року, видавник: Суворовський ВДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області.
Відповідно до ч. 1 п. З ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню, у разі смерті боржника.
Згідно ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і закриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
У відповідності до ч. 5 ст. 1268 ЦК України спадщина належить спадкоємцеві з часу її відкриття. Згідно ст. 16 вказаного Кодексу загальним способом захисту порушених цивільних прав є припинення дій, які порушують право, та відновлення становища, яке існувало до порушення.
У відповідності до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно зі ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Стаття 391 ЦК України передбачає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно арешт (обтяження) майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення, водночас, коли потреба для застосування такого заходу відпала, суд вправі звільнити майно власника з-під арешту (обтяження).
Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав . лини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Вендітеллі проти Італії» суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань.
Також, Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
Глава 23 Цивільного кодексу України встановлює, що громадянин, який став власником житла, має право розпоряджатися ним на свій розсуд.
Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У свою чергу відповідно до статті 1 першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини під майном також розуміються майнові права.
Оскільки обтяження на майно, яке належить ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , не скасовано разом з закінченням виконавчого провадження, згідно інформації наданої органом ДВС виконавче провадження знищено, тому суд вважає, що подальше вжиття вказаного обтяження суттєво порушує права позивача.
Щодо порядку звернення до суду та визначення складу сторін у справі суд звертає увагу на таке.
Згідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У той же час відповідно до частини першої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
За висновками Верховного Суду у справі № 645/772/20 від 15 червня 2022 року позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Оскільки ОСОБА_1 не є стороною виконавчого провадження, прав та обов'язків за виконавчим провадженням не набувала, із заявою про заміну сторони виконавчого провадження не зверталася вона позбавлена можливості оскаржити дії ДВС.
У той же час вона вважає майно з приводу зняття арешту на яке звернулася своїм та обґрунтовує позов необхідністю завершення процедури оформлення так, як вона прийняла спадщину як спадкоємець першої черги, що встановлено висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі № 522/10225/17.
Відповідно до абз. 2 ч. 2 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» від 03.06.2016 року відповідачами в справі за позовною заявою про зняття арешту з майна є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19) також зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.
З огляду на вищенаведене суд вважає вірним спосіб захисту порушеного права та визначене позивачем коло сторін та учасників у справі, а тому, наявні підстави для задоволення позовної заяви і з точки зору матеріального і з точки зору процесуального права.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.319, 321, 391 ЦК України, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 3, 4, 5, 10, 11-13, 19, 76-82, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_8 до ОСОБА_9 , ОСОБА_10 про звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити.
Зняти арешт, накладений постановою про арешт майна боржника номер 23610585 від 02 жовтня 2017 року, видавник: Суворовський ВДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя А.В. Науменко
Повний текст рішення виготовлений 07.11.2022 року.
Суддя А.В. Науменко
01.11.2022