Номер провадження: 22-ц/813/6211/22
Справа № 501/3121/21
Головуючий у першій інстанції Петрюченко М. І.
Доповідач Дришлюк А. І.
07.11.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д.,
при секретарі судового засідання Нечитайло А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Дубінчук Жанни Михайлівни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 22 грудня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні житлом шляхом вселення,
07 вересня 2021 ОСОБА_2 звернувся до суду із позовними вимогами про усунення перешкод в користуванні житлом шляхом вселення. Позов обґрунтовано тим, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченим державним нотаріусом Чорноморської державної нотаріальної контори Зинченко О.С., зареєстровано в реєстрі за N 1-282 від 15.06.2021, позивач є власником частини квартири АДРЕСА_1 . Співвласницею даної квартири є ОСОБА_1 . Позивач стверджував, що відповідачка перешкоджає йому користуватись квартирою, тому 26 червня 2021 року він був вимушений звернутись до відділу поліції N 2 м. Чорноморськ Одеського районного управління поліції N 2 ГУНП в Одеській області із заявою про усунення перешкод з боку ОСОБА_1 перешкод у користуванні квартирою, однак відповідачка перешкоджає йому мешкати у вищезазначеній квартирі (а.с. 4-16).
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 22 грудня 2021 року позовні вимоги вирішено задовольнити в повному обсязі (а.с. 59-62).
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, адвокат Дубінчук Жанна Михайлівна в інтересах ОСОБА_1 12.01.2022 звернулася до суду із апеляційною скаргою, в якій просила суд оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначала, що доказ створення перешкод зі сторони відповідача в користуванні спірною квартирою, який покладено в обґрунтування позовної заяви та безпосередньо рішення суду, є штучним, оскільки на час звернення позивача до поліції із заявою про перешкоджання в користуванні квартирою, останній навіть не був зареєстрований у вказаній квартирі. Апелянт також стверджує, що суд розглянув зазначену справу за відсутності доказів неправомірної поведінки ОСОБА_1 та взагалі на момент звернення до поліції із заявою про перешкоджання в користуванні квартирою позивач ОСОБА_2 не мав реєстрації у вказаній квартирі та фактично був зареєстрований за іншою адресою (а.с. 65-70).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 14.02.2022 року було відкрито апеляційне провадження та справу призначено до розгляду (а.с. 74-75, 81).
З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 14, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці, тимчасово відряджені до Одеського апеляційного суду), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило затягування розгляду справи по незалежним від суду причинам.
Учасники провадження про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.
Клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 15.06.2021 року, державним нотаріусом Чорноморської міської державної нотаріальної контори Одеської області, посвідчено, що на підставі ст. 1261 ЦК України спадкоємцями зазначеного у свідоцтві майна ОСОБА_3 , а саме - квартири АДРЕСА_1 , є: ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , у зв'язку із чим, ОСОБА_2 було видано вказане свідоцтво про право на спадщину ј частки даної кватири (а.с. 9).
Згідно витягу з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, 15.06.2021 року було зареєстровано право власності ОСОБА_2 на ј частку квартири АДРЕСА_1 (а.с. 11).
28.08.2021 року ОСОБА_2 було зареєстровано за вищевказаною адресою, згідно довідки про реєстрацію місця проживання (а.с. 12).
До матеріалів також долучено рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 23.03.2021 року, згідно якого задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання частки в праві спільної сумісної власності та визнання права власності в порядку спадкування. Визнано, що частка ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у праві спільної сумісної власності подружжя на квартиру АДРЕСА_1 , становить Ѕ частину та визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування право власності на вказану частку (а.с. 13-15).
Згідно талону-повідомлення єдиного обліку № 9796, було зареєстровано в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» відділу поліції № 2 (м. Чорноморськ) Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області заяву ОСОБА_2 щодо здійснення перешкод в користування квартирою АДРЕСА_1 з боку ОСОБА_1 (а.с. 16).
Позивач, в свою чергу, звернувся до суду із позовними вимоги про усунення перешкод в користуванні житлом.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив із того, що з урахуванням встановлених обставин, суд вважає доведеним порушення зі сторони ОСОБА_1 прав ОСОБА_2 , як співвласника, на користування належною йому часткою квартири АДРЕСА_1 , які підлягають поновленню шляхом вселення позивача у зазначену квартиру. Разом з тим, приймаючи також до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених сторонами по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом в будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по змісту рішення щодо суті позовних вимог.
Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має правову володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч. 1, 2 ст. 319 ЦК).
За положенням ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ст. 328 ЦК).
Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (ст. 334 ЦК).
За положенням ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно матеріалів справи, ОСОБА_2 (позивачеві по справі) належить на праві спільної часткової власності ј частка квартири АДРЕСА_1 . Підставою державної реєстрації було свідоцтво про право на спадщину, серія та номер: 1-282, видане 15.06.2021 року Чорноморською міською державною нотаріальною конторою Одеської області.
Тобто, оскільки позивачем у встановленому законом порядку оформлено право власності на ј частку вищезазначеної квартири, то відповідно останній як власник також наділений відповідними правами, в тому числі вільного володіння та користування належним йому майном, а тому у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю згідно ст. 391 ЦК України.
Окрім того, факт здійснення перешкод в користуванні нерухомим майном, а саме вищезазначеною квартирою підтверджується наявним в матеріалах справи талоном-повідомлення № 9796, зі змісту якого вбачається, що 21.06.2021 року від позивача - ОСОБА_2 надійшло повідомлення, котре зареєстровано в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» відділу поліції № 2 (м. Чорноморськ) Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області. Згідно вказаного повідомлення, ОСОБА_1 не пускає ОСОБА_2 до квартири, частина якої є його власність, останній має при собі документи, однак за відсутністю ключів немає змоги самостійно потрапити до квартири. Наведені обставини, враховуючи відсутність будь-яких відомостей, що їх спростовують, підтверджують факт здійснення перешкод у користуванні житлом з боку ОСОБА_1 та спростовують відповідні доводи апелянта.
Також слід зазначити, що доводи апелянта щодо відсутності на момент звернення до поліції із заявою про перешкоджання користування житлом не мають жодного правового підтвердження враховуючи положення ч. 2 ст. 317 ЦК України, згідно якого на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Разом з тим, відповідно кожному громадянину України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені цим Законом (ст. 2 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»).
Будь-яких інших доводів на підтвердження наявності правових підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції апелянтом наведено не було.
Таким чином, враховуючи вище наведене в сукупності, оскільки доводи апеляційної скарги не спростували правильні по суті висновки суду першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення оскаржуваного рішення без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу адвоката Дубінчук Жанни Михайлівни в інтересах ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 22 грудня 2021 року - залишити без змін.
Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня постановлення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк
М.М. Драгомерецький
Р.Д. Громік