Справа № 127/4999/22
Провадження № 2/127/750/22
02 листопада 2022 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі головуючого судді Ан О.В.,
за участю секретаря Поляруш І.О.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
відповідача ОСОБА_3 ,
представника відповідача - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики та стягнення моральної шкоди,-
У лютому 2022 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою відповідно до якої просив стягнути з ОСОБА_3 на свою користь заборгованість за договором позики, в розмірі 585687,30 грн. та моральну шкоду 50000 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що сторони уклали договір грошової позики, позивач надав кошти, а відповідачем було надано розписки від 29.09.2020, 17.06.2021 та 11.08.2021 на загальну суму 585 687,30 грн. якими останній зобов'язувався у встановлений термін повернути вказані кошти. У визначений строк та у добровільному порядку кошти відповідач не повертає, це і стало причиною звернення до суду.
Ухвалою суду від 22.02.2022 року Вінницький міський суд Вінницької області задовольнив заяву позивача та вжив заходи забезпечення позову в межах позовних вимог шляхом накладення арешту на корпоративні права відповідача.
Ухвалою суду від 18.03.2022 провадження у справі відкрито та вирішено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 05.04.2022 вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно - земельну ділянку кадастровий номер 0510136600:02:020:0158 площею 0,1308 га, що розташована у АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 .
Позивач 25.04.2022 надав заяву про збільшення позовних вимог та просив стягнути з ОСОБА_3 на свою користь 596524,29 грн.
03.05.2022 представник позивача надав уточнену позовну заяву якою просив стягнути з ОСОБА_3 на свою користь заборгованість за договором позики, в розміру 11845 доларів США та 250000 грн.
Представник позивача 16.05.2022 надав заяву згідно якої просив залишити без розгляду подану позивачем заяву про збільшення позовних вимог та залишити без розгляду позовну заяву в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 50000 грн.
Ухвалою суду від 06.06.2022 провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішення суду у справах №№ 127/9858/22, 127/9866/22 та 127/9758/22 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання недійсними договори позики. Постановою Вінницького апеляційного суду від 06.07.2022 ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області скасовано та направлено справу для продовження розгляду.
Ухвалою суду , винесеною без видалення до нарадчої кімнати в судовому засіданні 17.08.2022 року в задоволенні клопотання про зу4пинення провадження по справі відимовлено.
В судовому засіданні 02.11.2022 року повторне клопотання представника позимвача про зупинення провадження по справі залишено без розгляду, як розглянуте 17.08.2022 року.
У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити з підстав наведених у ньому.
Відповідач не скористався своїм правом та не надав відзив у встановлений судом термін, у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце повідомлявся належним чином про причини неявки суд не повідомив.
Судом встановлено, 29.09.2022 ОСОБА_3 була складена розписка, якою він підтвердив, щовзяв борг у ОСОБА_1 , а саме кошти у сумі 50000 грн. та 1845 дол. США на закупку сигарет, на термін до 31.12.2020 року зобов'язався повернути.
ОСОБА_3 була складена розписка 17.06.2021 якою він підтвердив, щовзяв борг у ОСОБА_1 , у сумі 10 000 дол. США, зобов'язався повернути в повному обсязі до 25.12.2021 у випадку не своєчасного повернення зобов'язався додатково сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення до повного виконання, також зазначив, що відповідає перед ОСОБА_5 всім належним йому майном.
11.08.2021 ОСОБА_3 була складена розписка відповідно до якої він взяв борг у ОСОБА_5 у сумі 200 000 грн та зобов'язався повернути до 11.10.2021, у випадку не своєчасного повернення зобов'язався додатково сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення до повного виконання, також зазначив, що відповідає перед ОСОБА_5 всім належним йому майном.
Частиною першою ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У частині першій ст. 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно зі ст. 1047 ЦК України підтвердженням укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та у порядку, що передбачені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
У відповідності до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За вимог ч. 1, 2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
У Постанові ВП ВС від 16.01.2019 № 464/3790/16-ц (14-465цс18) визначено основні висновки Великої Палати ВС щодо застосування норм права про повернення позики в іноземній валюті, а саме:
1. Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з чинним законодавством гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, Законом України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі Декрет № 15-93), Законом України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України; у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому як укладення, так і виконання окремих договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
2. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. З огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення суми коштів у строки, у розмірі та у саме тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
3. Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника.
Облікова ставка НБУ є основною процентною ставкою, одним із монетарних інструментів за допомогою якого НБУ встановлює для суб'єктів грошово-кредитного ринку України орієнтир за вартістю коштів на відповідний період, не є сталою величиною, змінюється рішенням правління НБУ та встановлюється виключно для національної валюти України - гривні.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд доходить висновку про задоволення позову ОСОБА_5 у повному обсязі.
Виходячи з того, що між сторонами існують договірні правовідносини з позики, позичальником не виконані зобов'язання перед позикодавцем, кошти отримані у позику в сумі 11845 доларів США та 250000 грн у встановлений строк не повернуто, враховуючи встановлену статтею 204 ЦК України презумпцію правомірності правочину, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у валюті, визначеній згідно розписок від 29.09.2020, 17.06.2021 та 11.08.2021.
Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір" то відповідачу слід сплатити 1% від суми ціни позову, яка станом на дату винесення судового рішення складає 683155 грн, отже сума судового збору, що підлягає сплаті на користь держави 6831,55 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.. 10, 11, 15-16, 526, 530, 612, 640, 1046-1050 ЦК України, ст.ст.4, 10-13, 19, 43, 49, 76-81, 89, 95, 133, 141, 223, 247, 258, 263, 265, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики та стягнення моральної шкоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики, в розмірі 11845 (одинадцять тисяч вісімсот сорок п'ять) доларів США та 250000 (двісті п'ятдесят тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 6831 (шість тисяч вісімсот тридцять одну) гривню 55 копійок судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач ОСОБА_5 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складено 03.11.2022
Суддя: