Справа № 127/20588/22
Провадження № 3/127/6915/22
02 листопада 2022 рокум. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Іщук Т. П., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з Відділення поліції №1 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
01 вересня 2022 року ДОП Відділу поліції №1 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітаном поліції Мартинюком Д. складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП, відносно ОСОБА_1 . Відповідно до зазначеного протоколу 01 вересня 2022 року о 15.50 год. в м. Вінниця по вул. Шевченка, 16, біля магазину «МініМаркет» ОСОБА_1 вчинив злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, будучи в стані алкогольного сп'яніння висловлювався нецензурною лайкою в бік поліцейських, чинив опір при проханні сісти до автомобіля.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у здійсненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП не визнав, пояснивши, що побачив як невідомі йому люди в цивільному одязі разом із знайомим ОСОБА_2 вийшли з машини, яка під'їхала, та намагались потрапити до помешкання ОСОБА_3 , де проживав ОСОБА_2 , однак власник не дозволив це зробити. Надалі вони посадили ОСОБА_2 назад у машину, намагаючись кудись поїхати. Йому така подія виявилась підозрілою і він підійшов до машини з проханням до невідомих осіб відпустити ОСОБА_2 , який є людиною з інвалідністю. Зазначав, що один з невідомих людей вказував , що він поліцейський, поспіхом пред'явивши документ, але не дав можливості достеменно і повно з цим документом ознайомитись та пересвідчитись у цьому, тому він продовжував наполягати на тому, щоб відпустити ОСОБА_2 , тримав за ручку дверей автомобіля та викликав поліцію. Запевняв, що будь-яких дій фізичного характеру до підозрілих йому осіб не вчиняв і застосування до нього сльозогінного газу одним із осіб було неправомірною поведінкою.
Допитаний як свідок ОСОБА_3 суду пояснив, що знає ОСОБА_2 , який проживав у нього тимчасово, ОСОБА_1 є його сусідом. По обставинам події, яке мало місце 01 вересня 2022 року пригадує, як до будинку по місцю його проживання під'їхав автомобіль, з якого вийшов ОСОБА_2 та ще двоє невідомих осіб у цивільному одязі. Вони разом підійшли до нього, поцікавились чи живе ОСОБА_4 за цією адресою та просили надати можливістю увійти до будинку з метою огляду речей та документів ОСОБА_4 . ОСОБА_3 їм відмовив у доступі до будинку, так як у них не було відповідного дозвільного документу на такі дії. Після цього вони вказали, що ОСОБА_4 проїде з ними в поліцейське відділення. ОСОБА_3 їм пояснював, що ОСОБА_4 хворіє, має інвалідність та проблеми вільного спілкування, просив його відпустити. Не зважаючи на його пояснення, вони разом з Денисом сіли в автомобіль. ОСОБА_1 також почав пояснювати їм, щоб відпустили Дениса. Зауважив, що ОСОБА_1 під час розмови фізично не чіпав поліцейських, лише намагався відкрити двері автомобіля.
Старший о/у СНП Відділення поліції №1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області капітан поліції Григоренко О. С. надав суду пояснення аналогічні, викладеним у його рапорті від 01 вересня 2022 року. А саме, що за фактом вчинення у серпні 2022 кримінального правопорушення в межах відпрацювання даного злочину 01 вересня 2022 року було виявлено невідому особу, схожу за зовнішнім орієнтуванням на особу правопорушника. Дана особа представилась ОСОБА_2 та йому було запропоновано проїхати до його місця проживання. Біля будинку, на який вказав останній, екіпаж поліцейських зустрів його власник ОСОБА_3 , який під час спілкування відмовив допустити поліцейських до помешкання. Враховуючи ці обставини з метою опитування особи по факту події правопорушення, яке мало місце в серпні 2022 року, було запропоновано ОСОБА_2 проїхати у відділення поліції, на що він погодився. Під час цих подій з ознаками сп'яніння підійшов ОСОБА_1 , який поводив себе агресивно, виражався нецензурною лайкою в їх бік, намагався провокувати конфліктну ситуацію, вдарив в передню дверку автомобіля ногою та почав її підпирати, не даючи вийти з автомобіля, на зауваження не реагував та продовжував чинити перешкоди. Коли йому вдалося вийти з автомобіля ОСОБА_1 намагався вдарити, а тому було застосовано спецзасоби та викликано інший наряд поліції для здійснення заходів по його затриманню.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, пояснення поліцейського та свідка, дослідивши матеріали адміністративної справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що своїми діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП, і повинен нести відповідальність, встановлену Законом.
Диспозиція ст. 185 КУпАП передбачає відповідальність, зокрема за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
При цьому, суд відмічає, що відповідальність настає не за всяке невиконання законних вимог працівника поліції, а лише за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків.
Згідно пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.06.1992 року № 8 «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів» злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків, або відмова, виражена у зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
Отже, злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського перешкоджає нормальній діяльності поліції, виконанню представниками влади своїх службових обов'язків по охороні суспільного порядку та забезпеченню суспільної безпеки та виражається у відмові від обов'язкового виконання наполегливих, неодноразово повторених розпоряджень чи вимог поліцейського, або ж в непокорі, що виявляється в зухвалій формі, яка свідчить про прояв явної зневаги до органів та осіб, які охороняють суспільний порядок.
Для вирішення питання щодо наявності в діях особи ознак правопорушення, передбаченого статтею 185 КУпАП, слід вирішити, чи були вимоги працівників поліції законними.
Зі змісту статті 2 Закону України «Про національну поліцію» (далі Закон № 580-VIII) слідує, що завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Відповідно до пункту 1, 3 та 5 частини першої статті 23 Закону № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події.
Слід звернути увагу на зміни у чинному законодавстві в період запровадження в країні воєнного стану, зокрема щодо процесуальної поведінки поліцейських по виконанню службових обов'язків та розширення їх повноважень згідно цього Закону. Так, відповідно до положень ст. 20 цього Закону (в редакції від 15.03.2022) передбачається можливість поліцейського виконувати службові обов'язки в цивільному одязі, маючи при собі спеціальний жетон, крім випадків, коли його наявність перешкоджає проведенню оперативно-розшукових заходів, негласних слідчих (розшукових) дій, виконанню завдань в умовах режиму секретності, або здійсненню заходів із забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, а також спеціальних заходів із забезпечення безпеки працівників суду і правоохоронних органів та їх близьких родичів, або під час здійснення повноважень поліції під час дії воєнного стану. Положеннями цієї ж статті у новій редакції в період дії воєнного стану скасовано вимогу про необхідність поліцейського під час виконання службових обов'язків із використанням засобів індивідуального захисту розміщувати на них ідентифікаційний номер або спеціальний жетон.
Як установлено судом, 01 вересня 2022 року близько 15:50 год. неподалік будинку ОСОБА_3 по вул. Шевченка в м.Вінниці поліцейські здійснювали свої повноваження, проводячи поліцейські заходи.
Відповідно до ч.2 ст.29 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський захід застосовується виключно для виконання повноважень поліції. Обраний поліцейський захід має бути законним, необхідним, пропорційним та ефективним.
В даній ситуації дії поліцейських переслідували легітимну мету щодо встановлення обставин крадіжки та забезпечення супроводу особи до поліцейського відділення для його опитування.
ОСОБА_1 перешкоджав виконання ними своїх повноважень, затримуючи рух автомобіля.
Суд бере до уваги те, що ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп'яніння, що визнано останнім як в судовому засіданні та підтверджується долученою до матеріалів справи постановою серії ГАБІ №185582 від 01 вересня 2022 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.178 КУпАП та яка особою, що притягається до адміністративної відповідальності, не оскаржувалась, а також довідкою КНП «Центр терапії залежностей «Соціотерапія» від 01 вересня 2022 року №1944.
ОСОБА_1 , який перебував в стані алкогольного сп'яніння, не виконував неодноразові вимоги працівника поліції не перешкоджати здійсненню своїх повноважень, на зауваження не реагував, утримував автомобіль, намагався відкрити двері останнього.
Аналізуючи надані суду пояснення та наявні матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що дії ОСОБА_1 охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП, за ознаками злісної непокори законній вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків.
Винність ОСОБА_1 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 447340 від 01 вересня 2022 року, рапортами поліцейських від 01 вересня 2022 року, довідкою КНП ЦТЗ «Соціотерапія» №1944 від 01 вересня 2022 року, протоколом затримання АА №172263 від 01 вересня 2022, а також наданими у судовому засіданні поясненнями ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_3 щодо утримання автомобіля.
При цьому, суд критично оцінює пояснення ОСОБА_1 , що поліцейські перебували в цивільному одязі та не представились належним чином, що породжували у нього сумніви в їх компетентності, зважаючи, що виконання обов'язків в цивільному одязі не суперечить положенням Закону України «Про національну поліцію» та як свідчать пояснення свідка ОСОБА_3 поліцейський пред'явив посвідчення, не випускаючи цей документ з рук. Щодо не сприйняття ним цього документу, то суд враховує його фізіологічний стан на момент самої події, що підтверджений й документально.
При цьому його сумніви не можуть бути поважною причиною невиконання вимог працівника поліції.
Крім того, ОСОБА_1 підтвердив обставину намагання ним відкрити автомобіль поліцейських після того, як вони разом з ОСОБА_2 сіли у автомобіль та намагались поїхати, що додатково вказує на умисний характер його дій перешкодити поліції виконувати службові обов'язки. Не спростував такі дії ОСОБА_1 у своїх поясненнях і свідок.
Вирішуючи питання про вид і розмір адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, зокрема те, що особа раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, разом з тим під час вчинення правопорушення перебувала у стані алкогольного сп'яніння, ступінь її вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, а тому, враховуючи те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, з метою дотримання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, суд дійшов до висновку, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення за ст. 185 КУпАП у виді штрафу.
Крім того, з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в сумі 496,20 грн, сплата якого передбачена ст.4 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст. 185, ст. 283, 284, 287 КУпАП, Законом України «Про судовий збір», суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 (десяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 170 (сто сімдесят гривень) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір в сумі 496,20 грн (чотириста п'ятдесят чотири гривні 00 коп.).
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 та ч. 2 ст. 308 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. При здійснення примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Строк пред'явлення до виконання 3(три) місяці.
Суддя: