Справа № 755/4299/21 Суддя в І-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/799/2022 Суддя в 2-й інстанції ОСОБА_2
02 листопада 2022 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
суддів: ОСОБА_2 (головуюча), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар - ОСОБА_5 , ОСОБА_6
за участю:
прокурора - ОСОБА_7 , ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві об'єднані кримінальні провадження № 12021105040000489 від 17.02.2021 та № 12021100040001615 від 26.05.2021 за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 11 червня 2021 року,
Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 11 червня 2021 року,
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Києва, українця, громадянина України, працюючого не офіційно, із середньою освітою, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 19.03.2021 вироком Дніпровського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді 1 року обмеження волі, на підставі ч. 4 ст. 70 КК призначено остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю в 1 рік 6 місяців, засуджено:
за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік 8 місяців;
на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання, призначеного вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 19.03.2021 року, до покарання за даним вироком, призначено ОСОБА_9 покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки.
вирішене питання про речові докази.
Відповідно до вироку, ОСОБА_9 , 16 лютого 2021 року, приблизно о 18 годині 00 хвилин, перебуваючи в приміщенні магазину «Сільпо Фуд», розташованого за адресою: м. Київ, проспект Павла Тичини, 1-В, з метою незаконного заволодіння чужим майном, взяв з полиць магазину продукти харчування, які сховав під власний одяг за спиною, та пройшовши касову зону магазину, не розрахувавшись за товар, намагався таємно викрасти чуже майно, однак був зупинений працівниками вищевказаного магазину. Таким чином, ОСОБА_9 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, яке не було закінчено з причин, що не залежали від його волі.
Крім того, ОСОБА_9 , 26 травня 2021 року, приблизно о 19 годині 20 хвилин, з метою незаконного заволодіння чужим майном, перебуваючи у приміщенні магазину «АТБ», який розташований за адресою: м. Київ, вулиця Ентузіастів, 7, взяв з полиць магазину продукти харчування, загальною вартістю 390 грн. 30 коп. та сховавши їх до кишень власної куртки, сплативши на касі лише за товар, що не має значення для кримінального провадження, та не розрахувавшись за інший товар, намагався таємно викрасти чуже майно, однак був зупинений працівниками вищевказаного магазину. Таким чином, ОСОБА_9 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, яке не було закінчено з причин, що не залежали від його волі.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого, не оспорюючи доведеності вини ОСОБА_9 у вчиненні постановленого йому у вину кримінального правопорушення та правильності кваліфікації його дій, вважав вирок незаконним у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через його суворість. Вважав, що перевиховання обвинуваченого можливе без відбування покарання у місцях позбавлення волі. Так, в обґрунтування даних висновків послався на те, що місцевим судом при призначенні обвинуваченому ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі не було в повному обсязі враховано ту обставину, що ОСОБА_9 був вчинений замах на крадіжку лише продуктів харчування, для задоволення власних потреб. Зважено стороною захисту і на відсутність завданої шкоди потерпілим. За наведених обставин, просив змінити вирок в частині призначеного покарання та застосувати до обвинуваченого ОСОБА_9 положення ст. 75 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_9 будь - яких заяв із проханням брати участь в розгляді справи до суду апеляційної інстанції не направляв, а тому суд, із урахуванням вимог ст.ст. 401 ч. 4, 405 ч.4 КПК України вважає за можливе проводити розгляд провадження за відсутності обвинуваченого.
Захисник ОСОБА_10 до суду апеляційної інстанції не з'явився, був належним чином повідомлений про дату та час розгляду провадження. Посилання захисника у поданій заяві на неможливість прибути до суду апеляційної інстанції у зв'язку з воєнним станом в державі колегія суддів не вважає поважними причинами неприбуття до суду. Так, з матеріалів провадження вбачається, що захисник ОСОБА_10 проживає в м. Києві, що стверджується адресою, зазначеною захисником в апеляційній скарзі, в день розгляду вказаного провадження судом апеляційної інстанції повітряних тривог не оголошувалось та суд працював у звичайному режимі. Будь - яких обставин, пов'язаних з воєнним станом, які б об'єктивно унеможливлювали прибуття захисника за викликом до суду, захисником у поданій ним заяві не наведено. За таких обставин суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності захисника ОСОБА_10 .
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги захисника, дослідивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 404 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Рішення суду в частині доведеності вини ОСОБА_9 та правильності кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України учасниками судового провадження не оспорюється.
Щодо доводів апеляційної скарги захисника обвинуваченого про суворість призначеного обвинуваченому покарання покарання, то вони, на думку колегії суддів, є не обгрунтованими.
Згідно статті 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. При цьому враховуються ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особа винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
У відповідності до статті 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України вимог вищезазначених норм кримінального закону повною мірою дотримався.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_9 суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які, відповідно до статті 12 КК України є умисними нетяжкими злочинами, дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів, у тому числі і злочинів проти власності, однак належних висновків для себе не зробив, та через нетривалий проміжок часу знову вчинив умисний злочин, не має постійного джерела доходів, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Обставиною, що пом'якшує покарання, відповідно до статті 66 КК України судом першої інстанції визнано та враховано щире каяття, також судом врахована відсутність обставин, що обтяжують покарання. Крім того, колегія суддів звертає увагу на кількість епізодів злочинної діяльності та фактичні обставини скоєння кримінальних правопорушень, а також на те, що шкода обвинуваченим заподіяна не була. Вказані обставини, на думку суду, спростовують доводи захисника про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства та можливість застосування до обвинуваченого вимог ст. 75 КК України.
За таких обставин призначене судом першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_9 покарання за вчинені ним кримінальні правопорушення та остаточне покарання на підставі ст. 71 КК України за своїм видом і розміром є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, а також запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, тобто для досягнення мети, передбаченої ст. 50 КК України.
Враховуючи викладене, вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 11 червня 2021 року щодо ОСОБА_9 є законним та обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне залишити вирок без змін, а апеляційну скаргу захисника обвинуваченого без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 залишити без задоволення.
Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 11 червня 2021 року щодо ОСОБА_9 залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою - в той же строк з дня отримання копії ухвали.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4