Справа №752/4676/22. Провадження №11-кп/824/2940/2022 Головуючий у суді першої інстанції - ОСОБА_7.
Категорія: ч. 2 ст. 286 КК України. Суддя-доповідач у апеляційній інстанції - ОСОБА_4
Іменем України
27 жовтня 2022 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_4.,
суддів - ОСОБА_6., ОСОБА_5.
при секретарі судового засідання - ОСОБА_8.,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційними скаргами адвоката ОСОБА_11, який діє у захист прав та інтересів обвинуваченого ОСОБА_1 , та представника потерпілого ОСОБА_12, який діє в інтересах потерпілого ОСОБА_2 , на вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 24 червня 2022 року, ухвалений щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України,
за участю сторони обвинувачення - прокурора ОСОБА_9.
представника потерпілого - адвоката ОСОБА_10.
за участю сторони захисту - адвоката ОСОБА_11.
обвинуваченого - ОСОБА_1 ,
Цим вироком у кримінальному провадженні під №12021100000000907, внесеному до ЄРДР 08.10.2021 року, ухваленим щодо обвинуваченого:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, який народився у с. Кідри, Володимирецького району, Рівненської області, з середньою освітою, неодруженого, працюючого водієм у ТОВ «Теллур-В», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше несудимого, -
який визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 ухвалено рахувати з моменту його затримання, після набрання вироком суду законної сили.
Також вирішені питання про долю речових доказів та процесуальних витрат у даному кримінальному провадженні.
Після набрання вироком законної сили ухвалено скасувати арешт, накладений ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 21.10.2021 року на автомобіль марки «Mercedes» моделі «Benz Vito», н.з. НОМЕР_1 .
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини
Цим вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 визнаний винуватим у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій ОСОБА_3 тяжке тілесне ушкодження.
Як визнав установленим у вироку суд першої інстанції, кримінальне
правопорушення вчинене за таких обставин.
7 жовтня 2021 о 20 год. 57 хв., ОСОБА_1 , керував технічно справним автомобілем марки «Mercedes» моделі «Benz Vito», н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по сухому чистому асфальтобетонному дорожньому покриттю третьої крайньої лівої смуги проїзної частини Великої Окружної дороги зі сторони Одеської площі в напрямку Столичного шосе. Наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу типу «зебра», який розташований в районі зупинки громадського транспорту «селище Пирогів» та позначений відповідною дорожньою розміткою 1.14.1 «Зебра» та інформаційно-вказівними знаками 5.35.1, 5.35.2 Правил дорожнього руху України «Пішохідний перехід», діючи з необережності порушив вимоги п. 1.5, підпункту «б» п. 2.3, підпункту «б» пункту 12.9 та п. 18.4 Правил дорожнього руху України, а саме: не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не належно зреагував на її зміну, перевищив максимально допустиму швидкість на ділянці дороги, де встановлені дорожні знаки 3.29, 3.31 , не зменшив швидкість та не зупинився перед нерегульованим пішохідним переходом, коли водії інших транспортних засобів, що рухалися по сусідніх смугах зменшили швидкість руху та зупинилися, та здійснив рух через нерегульований пішохідний перехід, не впевнившись, що на пішохідному переході не має пішоходів, в результаті чого здійснив наїзд передньою частиною керованого ним автомобіля на пішохода ОСОБА_3 , яка переходила дорогу по нерегульованому пішохідному переходу.
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_3 отримала тілесне ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми: крововиливи м'яких тканин правої половини голови; перелому правої виличної кістки; вдавленого перелому правої скореневої кістки з переходом на основну черепа; перелому тім'яної кістки справа; епідуральний крововилив справ в скореневій ділянці; субдурального крововиливу справа в скоренево-тім'яній ділянці, субрудальні нашарування зліва, які супроводжувалася розвитком коми, неефективності дихання, які у свої сукупності відносяться до тяжкого тілесного ушкодження.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погодившись із ухваленим місцевим судом вироком, адвокат ОСОБА_11., який діє у захист прав та інтересів обвинуваченого ОСОБА_1 та представник потерпілого ОСОБА_12., який діє в інтересах потерпілого ОСОБА_2 подали апеляційні скарги.
У поданій апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_11., який діє у захист прав та інтересів обвинуваченого ОСОБА_1 просить: вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 24 червня 2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України, змінити в частині призначення покарання у виді позбавлення волі строком на три роки, у зв'язку з невідповідністю покарання, яке є явно несправедливим через суворість; призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК України, яке буде співрозмірним його діям та особі обвинуваченого.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт вказує на те, що призначене обвинуваченому покарання не відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, за своїм розміром є несправедливим, через суворість.
Зазначає, що обвинувачений ще до встановлення винуватості піклувався про потерпілу ОСОБА_3 , викликав швидку допомогу та надав кошти на лікування. Крім того, за період лікування потерпілої обвинувачений надав фінансову допомогу у розмірі 227 000 грн. та зобов'язується і в подальшому надавати допомогу до повного одужання потерпілої.
Звертає увагу на те, що потерпілий ОСОБА_2 - син ОСОБА_3 , претензій до обвинуваченого будь якого характеру не має та просив суд звільнити обвинуваченого ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності.
Вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновок. А саме суд не врахував ступінь тяжкості злочину, данні про обвинуваченого, згідно яких ОСОБА_1 раніше не судимий, під наркологічним чи психіатричним наглядом не перебуває, офіційно працевлаштований, має місце проживання, на роботі характеризується позитивно. Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.
Крім того, вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а тому перебування обвинуваченого в місці позбавлення волі не вирішить проблему, у випадку її виникнення.
Представник потерпілого ОСОБА_12., який діє в інтересах потерпілого ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить: вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 24 червня 2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України, змінити; призначити ОСОБА_1 покарання за скоєне ним кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки без позбавлення права керування транспортними засобами, та звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання, на підставі ст. 75 КК України, призначивши йому іспитовий строк термін в 2 (два) роки; в решті вирок залишити без змін.
Вказані апеляційні вимоги представник потерпілого обґрунтовує тим, що вважає його надто суворим та таким, що не відповідає принципам достатності покарання для виправлення винного.
Зазначає, що обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 є визнання вини в повному обсязі, його щиросердне розкаяння, активне сприяння слідству у розкриті кримінального правопорушення, відшкодування завданих збитків, постійне піклування про ОСОБА_3 та примирення з потерпілим.
Звертає увагу на те, що обвинувачений раніше не судимий, за місцем проживання негативних характеристик немає, має стійкі соціальні зв'язки, на обліку у психлікарні не перебуває. Крім того, правопорушення обвинуваченим вчинено вперше.
Позиції учасників судового провадження
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_1 , його захисника ОСОБА_11., представника потерпілого ОСОБА_10., які підтримували апеляційні скарги; пояснення прокурора ОСОБА_9., який заперечував проти задоволення апеляційних скарг; провівши судові дебати; вислухавши останнє слово обвинуваченого; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги адвоката ОСОБА_11, який діє у захист прав та інтересів обвинуваченого ОСОБА_1 , та представника потерпілого ОСОБА_12, який діє в інтересах потерпілого ОСОБА_2 , підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги.
За ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Доводи апеляційних скарг захисника та представника потерпілого щодо невідповідності тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, безпідставного незастосування судом положень ст. 75 КК України щодо ОСОБА_1 , колегія суддів уважає небезпідставними, цілком обґрунтованими та з ними погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Так, згідно з роз'ясненнями, які містить п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" (в редакції Постанови Верховного Суду №11 від 6 листопада 2009 р.), суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України (2341-14) стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
У відповідності до загальних засад призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, зокрема, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд першої інстанції, як прямо зазначено у вироку, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, але не правильно розтлумачив обставини справи що пом'якшують покарання.
Так, суд вказав, що обставиною, що пом'якшує покарання, відповідно до вимог ст. 66 КК України суд визнав добровільне відшкодування поточних матеріальних витрат на лікування потерпілої, але вважає, що лише визнання вини обвинуваченим, не може свідчити про щирість каяття.
Як вбачається з постанови Верховного Суду колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 18 вересня 2019 року справа № 166/1065/18 (провадження № 51-3392 км19) розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися у визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження. Відтак, у матеріалах кримінальної справи стосовно ОСОБА_1 наявні дані на підтвердження того, що обвинувачений допомагає потерпілій оговтатись від пережитого, компенсує їй перенесені страждання, а також матеріально забезпечує її лікування та утримання в пансіонаті. / а.с. 156-163/
Поза увагою місцевого суду залишилося й ставлення обвинуваченого до вчиненого ним кримінального правопорушення та його поведінка після вчиненого. Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги захисника та представника потерпілого з приводу того, що обвинувачений ще до встановлення винуватості почав піклуватись про ОСОБА_3 , яка потрапила в ДТП, викликав швидку допомогу, надав кошти на лікування та надає досі, забезпечує її утримання в пансіонаті, що, у свою чергу, свідчить про дійсне визнання свої вини та щире каяття у скоєному кримінальному правопорушенні.
Крім того, згідно постанови Верховного Суду від 29.05.2018 року, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, належить до категорії двооб'єктивних кримінальних правопорушень, які одночасно посягають на приватні та публічні інтереси, однак, з урахуванням думки потерпілого при призначенні покарання винуватому.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження потерпілий претензій до обвинуваченого ОСОБА_1 не має та просив звільнити його від кримінальної відповідальності. / а.с. 78/
Так, зазначені обставини, які підлягають обов'язковому врахуванню, та дані про особу ОСОБА_1 у своїй сукупності, на переконання колегії суддів апеляційного суду, дають достатні підстави для висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання у виді позбавлення волі. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає за можливе застосувати щодо обвинуваченого положення ст. 75 КК України.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407 ч. 1 п. 2, ч. 1 ст. 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, -
Апеляційні скарги адвоката ОСОБА_11, який діє у захист прав таінтересів обвинуваченого ОСОБА_1 , та представника потерпілого ОСОБА_12, який діє в інтересах потерпілого ОСОБА_2 - задовольнити.
Вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 24 червня 2022 року, ухвалений щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України, - змінити в частині призначеного покарання.
Визнати ОСОБА_1 засудженим за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді трьох років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного йому покарання з випробуванням, якщо він протягом двох років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає, покладені на нього обов'язки.
Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
В решті вирок місцевого суду залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
ОСОБА_4 ОСОБА_6 ОСОБА_5