Справа № 755/20641/21 Головуючий в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/3145/2022 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ст.602 КК України
19 жовтня 2022 року. Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю
прокурора ОСОБА_6 ,
представника Мін'юсту ОСОБА_7 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві провадження за апеляційною скаргою представника Міністерства юстиції України - головного спеціаліста відділу судової роботи у м. Києві Управління судової роботи та міжнародної правової допомоги Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ОСОБА_7 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 25 січня 2022 року відносно ОСОБА_8 , -
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 25 січня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку Рубцовського міського суду Алтайського краю Російської Федерації від 26 лютого 2021 року відносно ОСОБА_8 у відповідність із законодавством України.
Вказана ухвала мотивована тим, що за описаними у вироку суду РФ діями ОСОБА_8 неможливо привести вирок суду РФ у відповідність із законодавством України, оскільки неможливо визначити за вчинення якого саме злочину він визнаний винним за ст.30 ч.3 ст.228.1 ч.4 КК РФ: закінченого чи незакінченого злочину. Описані у вироку суду РФ дії ОСОБА_8 згідно ч.1 ст.307 КК України - незаконне придбання, зберігання з метою збуту наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів є закінченим злочином. А. незавершені дії ОСОБА_8 окремої кваліфікації як замах не потребують.
У зв'язку з цим, на відміну від законодавства РФ, незакінчений збут наркотичних засобів, за законодавством України, є закінченим злочином, а не замахом на вчинення такого злочину, а тому правова кваліфікація дій ОСОБА_8 в частині його засудження, відповідно до вироку Рубцовського міського суду Алтайського краю Російської Федерації від 26 лютого 2021 року, не може бути приведена у відповідність до законодавства України, яким встановлена кримінальна відповідальність за аналогічний злочин, оскільки в такому випадку суд може бути позбавлений можливості також призначити покарання, яке б відповідало покаранню, призначеному за вказаним вище вироком.
Крім того, відповідно до постанови КМУ від 6 травня 2000 року №770 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», Таблиці І, ІІ, ІІІ, ІVСписків, з послідуючими змінами і доповненнями, наказу МОЗ України №188 від 01 серпня 2000 з послідуючими доповненнями, яким затверджені невеликі, великі та особливо великі розміри наркотичних засобів, психотропних речовин, вказані у вироку Рубцовського міського суду Алтайського краю Російської Федерації від 26 лютого 2021 року: наркотичні засоби - суміші, що у складі яких є альфа-пірролідиновалерофенон, що є похідним наркотичної речовини N-метилефедрон, не зазначені як наркотичні засоби, тобто такі в законодавстві України відсутні.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями, представником Мін'юсту ОСОБА_7 подано апеляційну скаргу, у якій вона просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, розглянувши по суті клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку Рубцовського міського суду Алтайського краю Російської Федерації від 26 лютого 2021 року відносно ОСОБА_8 у відповідності із законодавством України.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що ухвала суду підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Апелянт вказує, що суд першої інстанції залишив поза увагою те, що клопотання Мін'юстом подавалося до суду відповідно до статей 606-610 КПК України, натомість суд керувався положеннями ст.ст.602, 603 КПК України, які не можуть бути застосовані у даному судовому провадженні.
Статті 602, 603 КПК України передбачають розгляд питань про визнання та виконання вироків судів іноземних держав на території України у разі наявності відповідного клопотання компетентного органу іноземної держави, складеного відповідно до вимог міжнародного договору, однак, у даному випадку Мін'юст України звертався до суду з клопотанням про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України у зв'язку з прийняттям рішення при прийняття ОСОБА_8 , в Україну для подальшого відбування покарання, призначеного вироком іноземного суду, що передбачено ст.610 КПК України.
Крім того, при розгляді клопотання суд, серед іншого, посилається на Європейську конвенцію про міжнародну дійсність кримінальних вироків 1970 року, учасницею якої Російська Федерація не є.
Апелянт звертає увагу, що у відповідності до ч.3 ст.610 КПК України, суд не вдається до вивчення вироку іноземного суду, а лише визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави.
Крім того, згідно ч.1 ст.1 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» до наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів належать речовини, включені до Переліку, при цьому аналоги наркотичних засобів і психотропних речовин - це заборонені до обігу на території України речовини синтетичні чи природні, не включені до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, однак їх хімічна структура та властивості подібні до хімічної структури та властивостей наркотичних засобів і психотропних речовин, психоактивну дію яких вони відтворюють.
До ухвалення рішення про прийняття ОСОБА_8 в Україні, на підставі наданих російською стороною матеріалів, Мін'юстом досліджувалося питання щодо наркотичних речовин, які були предметом злочину. Апелянт звертає увагу, що на даний час в Україні, так і за її межами, значно збільшилась кількість різноманітних синтетичних та природних засобів (речовин), хімічна структура та властивості яких подібні до хімічної структури та властивостей наркотичних засобів і психотропних речовин, включених до Переліку, психоактивну дію яких вони відтворюють відповідно до дії наркотичних засобів або речовин, вживання яких призводить до наркотичної залежності та тяжких наслідків.
Відмова суду у задоволенні клопотання, порушує права засудженої особи - громадянина України ОСОБА_8 на завершення розгляду питання щодо можливості його переведення для відбування покарання до України, призначеного за кордоном: права яке він має відповідно до чинного міжнародного договору України - Конвенція про передачу засуджених осіб 1983 року.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи представника Мін'юсту ОСОБА_7 , яка підтримала подану апеляційну скаргу, думку прокурора, який не заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із наступних підстав.
Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На думку колегії суддів, зазначених вимог закону судом першої інстанції було дотримано не в повному обсязі.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Згідно з ч.1 ст.412 КПК України під істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону розуміються такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Так, згідно з ч.1 ст.606 КПК України, засуджений іноземним судом громадянина України може бути прийнято для відбування покарання в Україні тільки за умови: 1) якщо ця особа є громадянином держави виконання вироку; 2) якщо вирок набрав законної сили; 3) якщо на час отримання запиту про передачу засуджений має відбувати покарання упродовж якнайменше 6 (шести) місяців; 4) якщо на передачу згодний засуджений або з урахуванням його віку або фізичного чи психічного стану на це згоден законний представник засудженого; 5) якщо кримінальне правопорушення, внаслідок вчинення якого було ухвалено вирок, є злочином згідно із законодавством держави виконання вироку або було б злочином у разі вчинення на її території, за вчинення кого може бути призначено покарання у виді позбавлення волі; 6) якщо відшкодовано майнову шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, а в разі наявності - також процесуальні витрати; 7) якщо держава ухвалення вироку і держава виконання вироку згодні на передачу засудженого.
При цьому, виходячи зі змісту вимог ч.4 ст.606 та ст.609 КПК України, розгляд питання про прийняття громадянина України, засудженого судом іноземної держави до позбавлення волі, для подальшого відбування покарання в Україні, в тому числі з'ясування дотримання наведених вище умов для цього, належить до компетенції Міністерства юстиції України.
Приписами ч.3 ст.609 КПК України передбачено, що Міністерство юстиції України в разі прийняття рішення щодо прийняття громадянина України, засудженого судом іноземної держави, для подальшого відбування покарання на території України звертається до суду з клопотанням про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України.
В свою чергу, за правилами ч.3 ст.610 КПК України, під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України відповідно до ч.3 ст.609 цього Кодексу суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави.
Всупереч наведеним вимогам закону, відмовляючи в задоволенні клопотання Міністерства юстиції України, що подане в порядку ч.3 ст.609 КПК України, про приведення вироку суду Російської Федерації щодо ОСОБА_8 у відповідність із законодавством України, суд першої інстанції вдався до неправомірної оцінки фактичних обставин, що вже були встановлені вироком суду іноземної держави.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що Російська Федерація не є стороною Європейської конвенції про міжнародну дійсність кримінальних вироків від 28 травня 1970 року, а отже суд не може застосовувати положення цього Договору при розгляді питання щодо приведення у відповідність із законодавством України вироку суду Російської Федерації.
Із огляду на вищевикладене, зокрема в зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону допущеним судом першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що ухвали суду підлягають скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника Міністерства юстиції України - головного спеціаліста відділу судової роботи у м. Києві Управління судової роботи та міжнародної правової допомоги Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 25 січня 2022 року відносно ОСОБА_8 скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадженні в суді першої інстанції
Головуючий:
Судді: