Справа № 635/881/17 Номер провадження 22-ц/814/1616/22Головуючий у 1-й інстанції Пілюгін О.М. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю.
25 жовтня 2022 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.
суддів: Карпушина Г.Л., Хіль Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2
на рішення Харківського районного суду Харківської області від 26 листопада 2021 року у складі судді Пілюгіної О.М.
за позовом ОСОБА_2 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Павлової Олени Олександрівни, Височанської селищної ради Харківського району Харківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, про визнання права власності в порядку спадкування, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Павлова Олена Олександрівна, Височанська селищна рада Харківського району Харківської області, Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, про визнання права власності в порядку спадкування, -
У грудні 2017 року ОСОБА_2 яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_3 звернулася до суду з позовною заявою та остаточно визначившись з позовними вимогами просила визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 20 жовтня 2008 року б/н між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Павловою О.О.; визнати за ОСОБА_2 право власності на 2/6 частини та за ОСОБА_3 право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 , за в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 .
В обґрунтування заявлених вимог посилалася на те, що бабусі позивача - ОСОБА_5 на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_1 . ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадкоємцями після смерті останньої, на момент відкриття спадщини, були її діти: син ОСОБА_1 (дядько позивача) та донька - ОСОБА_6 (матір позивача). ОСОБА_6 звернулася до державної нотаріальної контори Харківського району з заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5 , але свої спадкові права не оформила. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла. Спадкоємцями першої черги після її смерті залишилися чоловік померлої (батько позивача) - ОСОБА_7 , син померлої (брат позивача) - ОСОБА_8 та донька померлої, позивач по справі ОСОБА_2 . Спадкоємці на момент смерті ОСОБА_6 були зареєстровані та проживали разом з останньою за однією адресою. Спадкова справа після смерті ОСОБА_6 не заводилася, свідоцтво про право на спадщину не видавалось.
Наприкінці березня 2016 року позивачу стало відомо, що власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 20 жовтня 2008 року приватним нотаріусом Павловою О.О. Також позивачу стало відомо, що у 2008 році дядько позивача - ОСОБА_1 заборгував ОСОБА_4 певну незначну суму грошей (меншу за вартість спірної квартири приблизно в десять разів), яку у подальшому повернув. У забезпечення повернення боргу він передав правовстановлюючі документи на квартиру своєї матері - ОСОБА_5 . Після повернення боргу він просив повернути йому документи, але ОСОБА_4 посилалася на те, що вони знаходяться у її сина у сейфі та постійно відкладала вирішення цього питання. У 2011 році, коли до ОСОБА_1 був пред'явлений позов про виселення, останній дізнався про те, що квартира покійної матері ОСОБА_9 переоформлена на ОСОБА_4 . Для оскарження вказаного підробленого договору ОСОБА_1 звернувся до Харківського районного суду Харківської області з відповідним позовом. У рамках вказаної цивільного справи проведено судово-почеркознавчу експертизу, за даними висновку якої встановлено, що підпис у договорі купівлі-продажу ОСОБА_9 не належить. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про скасування державної реєстрації права власності відмовлено через некоректне формулювання позовних вимог та неправильне визначення кола відповідачів. Крім того, ОСОБА_1 звертався до поліції з заявою про підробку підпису ОСОБА_9 у договорі купівлі-продажу квартири від 20 жовтня 2008 року, відомості за вказаним фактом на підставі заяви ОСОБА_1 внесені до ЄРДР за ч. 1 ст. 358 КК України. В провадженні СУ ГУМВС України в Харківській області перебувало об'єднане кримінальне провадження за заявами потерпілих у кількості приблизно 15 осіб про вчинення відносно останніх шахрайських дій по заволодінню їх нерухомим майном із боку ОСОБА_10 та інших. На думку позивачів, договір купівлі-продажу квартири від 20 жовтня 2008 року має бути визнаний судом недійсним, оскільки ОСОБА_9 не укладала та не підписувала його, що також підтверджує вищевказаний висновок судово-почеркознавчої експертизи № 12578 від 20 січня 2016 року.
Після визнання вказаного договору недійсним, квартиру АДРЕСА_1 за вищевказаною адресою мають успадкувати спадкоємці ОСОБА_9 наступним чином: 1/2 частина квартири - ОСОБА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері, оскільки останній постійно проживав разом із спадкодавицею на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину та не оформлював право на спадщину через перехід права власності на спадкове майно за підробленими документами до ОСОБА_4 ; 1/2 частини квартири ОСОБА_6 , яка за життя не оформила свої спадкові права. ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадкоємцями першої черги після смерті останньої є чоловік померлої (батько позивача) - ОСОБА_7 , син померлої (брат позивача) - ОСОБА_8 та донька померлої, позивач по справі ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_6 спадкова справа не заводилася, свідоцтво про право на спадщину не видавалось. На момент смерті останньої її спадкоємці були зареєстровані та проживали разом з ОСОБА_6 за однією адресою, тому прийняли спадщину після її смерті. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 помер. 14 березня 2019 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округ Трофименко Є.В. відкрита спадкова справа № 12/2019 після смерті ОСОБА_7 . Спадкоємцями ОСОБА_7 за законом є його діти: ОСОБА_8 та ОСОБА_2 , які звернулися до нотаріуса з заявою про відмову від спадщини після смерті ОСОБА_7 на користь онука спадкодавця (сина позивача) ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , як законний представник малолітнього, подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини її сином ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 помер брат позивача ОСОБА_8 29 вересня 2020 року Другою Харківською міською державною нотаріальною конторою відкрито спадкову справу № 443/2020 після смерті ОСОБА_8 . Єдиним спадкоємцем другої черги після смерті ОСОБА_8 є його сестра - позивач по справі ОСОБА_2 . Отже, після визнання недійсним договору купівлі-продажу від 20 жовтня 2008 року, спірну квартиру мають право успадкувати її спадкоємці на підставі спадкової трансмісії: 1/2 частина квартири, яка мала належати ОСОБА_6 , розподіляється між її спадкоємцями наступним чином: 1/6 - ОСОБА_3 та 2/6 частини ОСОБА_2
04 травня 2017 року ОСОБА_1 подав суду зустрічну позовну заяву про визнання права власності в порядку спадкування, вимоги за якою уточнив та остаточно просив визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 20 жовтня 2008 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Павловою О.О.; визнати за ним право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що оспорюваний договір від 20 жовтня 2008 року щодо купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , не укладався його матір'ю ОСОБА_5 , підпис останньої у вказаному договорі є підробленим, що підтверджується висновком судово-почеркознавчої експертизи № 12578 від 20 січня 2016 року, а саме: підпис від імені ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 у договорі купівлі-продажу б/н, що укладений 20 жовтня 2008 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 щодо квартири АДРЕСА_1 , розташований в рядку «ПІДПИСИ; продавець», - виконаний не ОСОБА_5 ; цей підпис виконаний іншою особою. Рукописний запис: « ОСОБА_5 » у вказаному договорі, розташований в рядку «ПІДПИСИ; продавець», - виконаний не ОСОБА_5 , а іншою особою. Аналогічний висновок наданий після проведення судово-почеркознавчої експертизи № 28882 від 12 березня 2020 року, а саме, що підпис у оскаржуваному договорі купівлі-продажу виконаний не ОСОБА_5 , а іншою особою.
Раніше ОСОБА_1 вже намагався захистити право власності на вказану квартиру у судовому порядку, але йому було відмовлено через неправильне формулювання позовних вимог та визначення кола осіб, що мають брати участь у справі. Щодо, укладеного договору купівлі-продажу від 20 жовтня 2008 року позивач за зустрічним позовом пояснив наступне. У 2008 році ОСОБА_1 позичив гроші у ОСОБА_4 , про що написав та передав останній розписку; у якості гарантії повернення грошей ОСОБА_4 вимагала від нього правовстановлюючі документи на квартиру. ОСОБА_1 був змушений погодитися на вказані вимоги, бо на той час дуже потребував грошей, доглядав за хворою матір'ю та не мав можливості працювати. Останній своєчасно сплачував проценти ОСОБА_4 та повернув всю суму боргу, але на прохання повернути документи на квартиру ОСОБА_4 казала, що документи знаходяться у сейфі її сина та зволікала з їх поверненням. Через деякий час ОСОБА_1 отримав позовну заяву до нього про виселення. Також, ОСОБА_1 визнаний потерпілим у кримінальній справі, яка перебуває у провадженні обласного слідчого управління; в рамках вказаного кримінального провадження накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 та ще на 20 об'єктів нерухомого майна інших потерпілих осіб. За вказаних обставин, на думку позивача за зустрічним позовом, у суду є всі підстави для задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 20 жовтня 2008 року, який ОСОБА_5 не укладала та не підписувала, а право власності на ім'я ОСОБА_4 на спірну квартиру зареєстровано шахрайським шляхом. ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги на спадкове майно після смерті матері ОСОБА_5 , заяву про прийняття спадщини до нотаріуса він не подавав, оскільки проживав та був зареєстрований за однією адресою разом зі спадкодавицею. Також, ОСОБА_1 не заперечує проти задоволення вимог ОСОБА_2 про визнання за нею та її сином ОСОБА_3 права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 оскільки його рідна сестра ОСОБА_6 також була спадкоємицею першої черги після смерті матері ОСОБА_5 , у встановлений законом строк звернулася до державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, але за життя свої спадкові права не оформила. ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадкоємцями після її смерті залишилися чоловік померлої ОСОБА_7 та діти ОСОБА_2 та ОСОБА_8 , які у порядку спадкової трансмісії мали право на частину квартири, яка б належала ОСОБА_6 у порядку спадкування після смерті матері на час відкриття спадщини. ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ; його правонаступником є онук ОСОБА_3 , який має право на 1/6 частини спірної квартири. ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_8 , його правонаступником є ОСОБА_2 та за вказаних обставин, остання має право на 2/6 частини спірної квартири.
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 26 листопада 2021 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_3 та в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_3 , та зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 місцевий суд вказав, що вони звернулись до суду з позовом як спадкоємці ОСОБА_5 , тоді як квартира АДРЕСА_1 , не входить до складу спадщини, після смерті ОСОБА_5 , оскільки на момент відкриття спадщини ОСОБА_5 не була власницею квартири, тому спадкові права позивачів не порушені.
Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_3 , просила його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог та задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норма матеріального права.
Доводи апеляційної скарги є ідентичними доводам позовної заяви. Вказала, що оспорюваний договір порушує їх права, як спадкоємців, на спадкове нерухоме майно. Зазначила, що про наявність даного договору купівлі-продажу квартири дізналася випадково у 2016 році, тому звернулася до суду за захистом своїх порушених прав у визначений законом строк.
Також дане рішення місцевого суду в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 просив його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оспорюваний договір купівлі-продажу квартири його мати ОСОБА_5 не укладала, її підпис у даному договорі є підробленим, що підтверджується висновками судово-почеркознавчих експертиз № 12578 від 20.02.2016 та № 28882 від 12.03.2020.
Вказав, що раніше вже намагався захистити право власності на квартиру в судовому порядку, проте отримав відмову через неправильне формулювання позовних вимог та визначення кола осіб, що мають брати участь у справі.
Зазначив, що на підставі ст. 1261 ЦК України є спадкоємцем першої черги після смерті матері ОСОБА_5 , заяву про прийняття спадщини не подавав, оскільки проживав та був зареєстрованим за однією адресою з спадкодавцем ОСОБА_5 , тому на підставі ст. 1268 ЦК України фактично прийняв спадщину.
Відзиву на апеляційні скарги в порядку, передбаченому ст. 360 ЦПК України, до суду апеляційної інстанції не надходило.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Розпорядженням Верховного Суду від 25.03.2022 року № 14/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду - Полтавському апеляційному суду.
Протоколом розподілу судової справи між суддями Полтавського апеляційного суду від 25 травня 2022 року визначено склад колегії суддів: Головуючий суддя (суддя-доповідач) Кузнєцова О.Ю. судді: Карпушин Г.Л., Хіль Л.М.
Ухвалами Полтавського апеляційного суду від 30 травня 2022 року цивільну справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду.
Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення місцевого суду не відповідає вказаним вимогам.
Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 , виданого 02 жовтня 2008 року відділом приватизації Харківського районного бюро технічної інвентаризації згідно розпорядження Відділу приватизації КП «Харківське районне бюро технічної інвентаризації» № 17829 від 13 червня 2008 року, зареєстрованого в Харківському районному бюро технічної інвентаризації за реєстровим № 1634/2 від 02 жовтня 2008 року в реєстрову книгу за № 10. (т.2. а.с. 57)
20 жовтня 2008 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Павловою О.О., реєстр за № 2748 (т. 2, а.с. 56).
Право власності ОСОБА_4 на вказану квартиру зареєстровано в КП «Харківське районне бюро технічної інвентаризації» на підставі вищевказаного договору купівлі-продажу.
Вказані обставини по справі були також встановлені у цивільній справі № 635/10430/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа: Приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Павлова Олена Олександрівна про повернення майна, набутого без достатньої правової підстави шляхом скасування державної реєстрації права власності.
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 12 лютого 2015 року по цивільній справі № 635/10430/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа: Приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Павлова Олена Олександрівна про повернення майна, набутого без достатньої правової підстави шляхом скасування державної реєстрації права власності, позивачу повністю відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області від 29 березня 2016 року, рішення Харківського районного суду Харківської області від 12 лютого 2015 року скасовано; ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позовних вимог з інших підстав, а саме у зв'язку з тим, що до участі у справі не залучені відповідні компетентні органи, які уповноважені на скасування реєстрації речових прав на нерухоме майно і з ними у позивача на час звернення до суду не існувало спору.
Відповідно до ч. 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла.
Після її смерті до Першої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області 06 квітня 2009 року з заявою про прийняття спадщини звернулася донька ОСОБА_5 - ОСОБА_6 (т. 1, а.с. 177-178).
Згідно довідки виданої ОСОБА_7 виконавчим комітетом Покотилівської селищної ради від 31.08.2006 № 1816 члени його сім?ї: дружина ОСОБА_6 , син ОСОБА_8 та донька ОСОБА_2 проживали з 28.05.1998 року по 10.05.2006 року в АДРЕСА_2 по догляду за ОСОБА_5 (т. 1, а.с. 24).
Відповідно до довідки виданої ОСОБА_5 виконавчим комітетом Покотилівської селищної ради від 20.10.2008 № 1402, до складу її сім'ї входить син ОСОБА_1 (т. 2, а.с. 61).
Таким чином спадкоємцями після смерті ОСОБА_5 є ОСОБА_6 та ОСОБА_1 .
ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 (т. 1, а.с. 30).
Спадкоємцями першої черги після смерті останньої є чоловік померлої (батько позивача) - ОСОБА_7 , син померлої (брат позивача) - ОСОБА_8 та донька померлої, позивач по справі ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_6 спадкова справа не заводилася, свідоцтво про право на спадщину не видавалось. На момент смерті останньої її спадкоємці були зареєстровані та проживали разом з ОСОБА_6 за однією адресою, тому прийняли спадщину після її смерті.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 помер. 14 березня 2019 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Трофименко Є.В. відкрита спадкова справа № 12/2019 після смерті ОСОБА_7 . Спадкоємцями ОСОБА_7 за законом є його діти: ОСОБА_8 та ОСОБА_2 , які звернулися до нотаріуса з заявою про відмову від спадщини після смерті ОСОБА_7 на користь онука спадкодавця (сина позивача) ОСОБА_3 ОСОБА_2 , як законний представник малолітнього, подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини її сином ОСОБА_3
ІНФОРМАЦІЯ_4 помер брат позивача ОСОБА_8 29 вересня 2020 року Другою Харківською міською державною нотаріальною конторою відкрито спадкову справу № 443/2020 після смерті ОСОБА_8 . Єдиним спадкоємцем другої черги після смерті ОСОБА_8 є його сестра - позивач по справі ОСОБА_2 .
Місцевий суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 , прийшов до висновку, що спадкові права сторін не порушені, вони не наділені правом оскарження договору купівлі-продажу, оскільки квартира АДРЕСА_1 не входила до складу спадщини, так як була відчужена спадкоємцем за життя.
Колегія суддів не погоджується з даним висновком місцевого суду з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має правов порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною першою статті 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Згідно частин першої та другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої-п'ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 29.03.2016 року, яке набрало законної сили, у справі № 635/10430/13-ц встановлено, що у листопаді 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про скасування реєстрації права власності ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 , здійснену КП «Харківським районним бюро технічної інвентаризації» за № 24913409 на підставі договору купівлі-продажу даної квартири від 20 жовтня 2008 року. Вказав, що дана квартира належала його матері ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності, а навесні 2013 року на адресу позивача надійшла ухвала про відкриття провадження у справі № 2034/1406/2012 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 про виселення з квартири, з чого він дізнався про укладення договору купівлі-продажу.
В лютому 2012 року ОСОБА_4 звернулася у суд із позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , за участю третьої особи Сектора громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Харківського РВ ГУМВС України в Харківській області, про виселення та зняття з реєстраційного обліку, обгрунтовуючи позовні вимоги тим, що вона є власницею квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу даної квартири від 20 жовтня 2008 року.
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 06 червня 2013 року позов задоволено частково.
Постановлено усунути перешкоди у здійсненні права власності ОСОБА_4 шляхом виселення ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1 . В іншій частині позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 18.04.2016 року, яке набрало законної сили, у справі № 2034/1406/2012 рішення Харківського районного суду Харківської області від 06 червня 2013 року змінено. Позов ОСОБА_4 задоволено частково. Усунуто перешкоди в користуванні майном шляхом виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 .
Під час апеляційного розгляду цивільної справи № 635/10430/13-ц проведена судово-почеркознавча експертиза та судовим експертом Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса надано висновок № 12578 від 20 січня 2016 року за даними якого підпис від імені ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 , у договорі б/н від 20 жовтня 2008 року купівлі-продажу квартири, укладеному між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 стосовно квартири АДРЕСА_1 , розташований в рядку «ПІДПИСИ; продавець», - виконаний не ОСОБА_5 ; цей підпис виконаний іншою особою. Рукописний запис: « ОСОБА_11 » у договорі б/н від 20.10.2008 купівлі-продажу квартири, укладеному між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 стосовно квартири АДРЕСА_1 , розташований в рядку «ПІДПИСИ; продавець», - виконаний не ОСОБА_5 , а іншою особою.
Крім того, по вказаній справі проведено судову-почеркознавчу експертизу № 28882 від 12 березня 2020 року за результатами висновку, якого підпис від імені ОСОБА_5 у договорі купівлі-продажу квартири б/н від 20 жовтня 2008 року, посвідченому приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Павловою О.О., реєстр № 2748, розташований у рядку «ПІДПИСИ: продавець» виконаний не ОСОБА_5 , а іншою особою; питання про виконання вказаного вище підпису під впливом природних збиваючих факторів не вирішувалось; рукописний запис « ОСОБА_11 » у договорі купівлі-продажу квартири б/н від 20 жовтня 2008 року, посвідченому приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Павловою О.О., реєстр № 2748, розташований у рядку «ПІДПИСИ: продавець» виконаний не ОСОБА_5 , а іншою особою (т. 2, а.с. 136-144).
З врахуванням вищевказаних обставин справи та висновків судово-почеркознавчих експертиз, колегія судів приходить до висновку, що оспорюваний договір купівлі-продажу квартири не відповідає вимогам ст. 203 ЦК України, а тому відповідно до приписів ст. 215 ЦК України є недійсним.
Таким чином, місцевий суд прийшов до помилкового висновку, що спадкоємці ОСОБА_5 - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не наділені правом оскарження договору купівлі-продажу квартири б/н від 20 жовтня 2008 року, оскільки квартира АДРЕСА_1 не входила до складу спадщини, оскільки спадкоємцем за життя була відчужена.
Посилання позивачів, що спірна квартира вибула з володіння ОСОБА_5 поза її волею знайшли своє підтвердження, а відтак спадкоємці мають юридичний інтерес до спірного договору і їм належить право на його оскарження в судовому порядку.
Разом з тим, від ОСОБА_4 та приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Павлової О.О. до суду першої інстанції було подано заяви про застосування до спірних правовідносин позовну давність тривалістю 3 роки та відмовити у задоволенні позовних вимог (т. 1, а.с. 122, т. 2, а.с. 43-44).
Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v.THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (№o. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).
Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.
Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19 (провадження № 12-50гс20)).
Запроваджений нормами ЦК України інститут позовної давності полягає у наданні особі, цивільне право якої порушено, певного строку для звернення до суду за захистом цього права, в тому числі за допомогою державного примусу. Дія інституту позовної давності є проявом принципу правової визначеності, який забезпечує стабільність цивільних правовідносин у суспільстві.
Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладений обов'язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду був пропущений ним із поважних причин.
З матеріалів справи вбачається, що мати позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_2 , обгрунтовувала свої позовні вимоги щодо права власності на частину квартири АДРЕСА_1 тим, що її мати прийняла спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_5 у вигляді Ѕ частини квартири (другу Ѕ частину успадкував ОСОБА_1 ). Строк на прийняття спадщини після померлої ОСОБА_6 тривав до 27.10.2012 року.
Відповідно до ст. 1297 ч. 1 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
Згідно ст. 1298 ч. 1 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.
Таким чином, ОСОБА_2 після 27.10.2012 року мала звернутися з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті матері ОСОБА_6 .
Відповідно до повідомлення Одинадцятої Харківської державної нотаріальної контори від 16.12.2016 № 8799/01-16, спадкова справ після смерті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , не заводилася, свідоцтво про право власності не видавалося (т. 1, а.с. 31).
Отже, ОСОБА_2 , яка наполягала на тому, що вона прийняла спадщину після смерті матері, не виконала обов'язку передбаченого ст. 1297 ч. 1 ЦК України.
За змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 81 ЦПК України про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
Таким чином, при належному виконанні ОСОБА_2 обов'язку щодо отримання свідоцтва про право на спадщину, позивач могла б своєчасно довідатися про порушення свого права.
Після завершення строку на прийняття спадщини ОСОБА_2 звернулася до суду 13.02.2017 року, тобто через 4 роки та 3 місяці, з порушенням передбаченого законом 3-х річного строку позовної давності.
Щодо застосування позовної давності по зустрічному позову ОСОБА_1 колегія судів вказує наступне.
При зверненні до суду з позовом у справі № 635/104/13-ц, ОСОБА_1 зазначив, що навесні 2013 року на його адресу надійшла ухвала про відкриття провадження у справі № 2034/1406/2012 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 про виселення з квартири, з чого він дізнався про укладення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .
З матеріалів справи вбачається, що з зустрічним позовом до суду він звернувся 04.05.2017 року, тобто поза межами визначеного 3-х річного строку.
Колегія суддів наголошує, що якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).
Будь-яких доказів поважності причин пропуску позовної давності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не надали, тому враховуючи вищевказані норми права, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 у зв'язку з пропуском строків позовної давності.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
За наведених обставин оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 2, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Харківського районного суду Харківської області від 26 листопада 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Павлової Олени Олександрівни, Височанської селищної ради Харківського району Харківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, про визнання права власності в порядку спадкування відмовити.
У задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Павлова Олена Олександрівна, Височанська селищна рада Харківського району Харківської області, Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, про визнання права власності в порядку спадкування відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий: О.Ю. Кузнєцова
Судді Г.Л. Карпушин
Л.М. Хіль