печерський районний суд міста києва
Справа № 944/4068/20-ц
02 листопада 2022 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Литвинової І. В.,
при секретарі судового засідання - Орел А. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа Державне підприємство «Національні інформаційні системи» в особі Дніпропетровської регіональної філії про усунення перешкод в розпорядженні майном, скасування державної реєстрації обтяження типу застави рухомого майна,
I. Позиції учасників справи.
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив суд усунути йому перешкоди у користуванні і розпорядженні майном - легковим автомобілем Mitsubishi Lancer (2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ) шляхом скасування у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна: запис про обтяження рухомого майна № 12049155, внесеного 11 січня 2012 року реєстратором філії Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України Дніпропетровської області на підставі договору застави автотранспорту VIV2AK04310923 від 18 жовтня 2006 року, виданого ПАТ «КБ «ПриватБанк», відносно об'єкту - інший транспортний засіб Mitsubishi Lancer 1,6 Comf., номер об'єкта НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_3 .
В обґрунтування позову вказано, що 2008 року позивач придбав легковий автомобіль Mitsubishi Lancer (2006 року випуску, сірого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ), яким володіє на прав власності, згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , виданого 11 серпня 2017 року Територіальним сервісним центром № 4647 РСЦ МВС у Львівській області. Станом на день купівлі автомобіля були відсутні будь-які обмеження щодо відчуження, так само, які і відсутні будь-які зареєстровані обтяження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Разом з тим, позивачеві стало відомо про наявність обтяження, яке зареєстровано 11 січня 2012 року за № 12049155 філією ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України Дніпропетровської області на підставі договору застави автотранспорту VIV2AK04310923 від 18 жовтня 2006 року, виданого ПАТ «КБ «ПриватБанк», відносно об'єкту - інший транспортний засіб Mitsubishi Lancer 1,6 Comf., номер об'єкта НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_3 , укладеного з ОСОБА_2 . Тобто обтяження спірного майна були внесені 11 січня 2012 року за боржником ОСОБА_2 після набуття права власності на автомобіль позивачем.
Мотивуючи свої вимоги тим, що він є добросовісним набувачем майна, позивач вказує, що обтяження майна порушує та обмежує його права як власника щодо володіння автомобілем.
У відзиві представник відповідача позов не визнав, заперечуючи проти доводів позивача, вказав, що у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № VIV2AK04310923 від 18 жовтня 2006 року ОСОБА_2 , отримавши кредит у розмірі 20 728, 04 доларів США, передав у заставу банку вказаний транспортний засіб, який належав йому на праві власності - Mitsubishi Lancer 1,6 Comf., номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_3 . Разом з тим, ОСОБА_2 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав та має перед банком заборгованість. Оскільки договір застави рухомого майна діє до повного виконання зобов'язання та у силу існуючої заборгованості за кредитним договором, заставою за яким виступає авто, у банку відсутні правові підстави для подачі заяви про видалення запису з Державного реєстру обтяжень. Також представник відповідача повідомив, що заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 06 листопада 2012 року у справі № 212/9945/2012 у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № VIV2AК04310923 від 18 жовтня 2006 року у розмірі 10 759, 32 доларів США, що за курсом НБУ у гривневому еквіваленті становить 85 966, 96 грн, витребувано у ОСОБА_2 та передано у заклад ПАТ КБ «Приватбанк» предмет застави - автомобіль марки Mitsubishi, модель Lancer 1.6 Comfort 2006 року випуску, тип ТЗ: легковий седан-В, № кузова/шасі: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , що належить на праві власності ОСОБА_2 ; комплект ключів, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) автомобіля марки Mitsubishi, модель Lancer 1.6 Comfort 2006 року випуску, тип ТЗ: легковий седан-В, № кузова/шасі: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , і звернуто стягнення на вказаний предмет застави шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ «Приватбанк» з укладанням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАЇ України, а також наданням публічному акціонерному товариству комерційному банку «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.
Окрім цього, представник відповідача у відзиві просив застосувати наслідки пропуску строку позовної давності, оскільки початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, а саме позивач просить скасувати запит про обтяження рухомого майна № 12049155, що зареєстрований 11 січня 2012 року, то строк позовної давності сплив ще 11 січня 2015 року.
Від третьої особи у справі пояснення на позов та відзив не надходили до суду.
II. Процесуальні дії та рішення суду.
15 червня 2021 року до Печерського районного суду м. Києва, на виконання ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 жовтня 2020 року, надійшла вказана позовна заява, для розгляду якої, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), визначено суддю та передано, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
23 червня 2021 року ухвалою судді від відкрито провадження у справі для розгляду у спрощеному порядку /а. с. 63-64/.
25 листопада 2021 року, 08 лютого 2022 року і 01 червня 2022 року ухвалами суду постановлено проводити розгляд справи у дистанційному режимі за допомогою відеоконференції /а. с. 100-101, 118, 135-136/.
03 травня 2022 року засобами поштового зв'язку до суду надійшов відзив представника відповідача на позов /а. с. 122-133/.
28 жовтня 2022 року представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності сторони позивача, позов повністю підтримує і просить задовольнити.
Позивач, його представник, представник відповідача і представник третьої особи у судове засідання, про яке повідомлені належним чином, не з'явилися, окрім вище вказаних, заяви по суті та / або з процесуальних питань не надходили до суду.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
III. Фактичні обставини справи.
18 жовтня 2006 року ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № VIV2AК04310923, згідно з умовами якого ЗАТ КБ «Приватбанк» надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 20 728, 04 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10, 08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 16 жовтня 2013 року /а. с. 126-127/.
У забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору № VIV2AК04310923 від 18 жовтня 2006 року ОСОБА_2 передав у заставу ЗАТ КБ «Приватбанк» автотранспорт, який належав йому на праві власності, а саме: автомобіль марки Mitsubishi, модель Lancer 1.6 Comfort 2006 року випуску, тип ТЗ: Легковий седан-В, № кузова/шасі: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_3 /а. с. 126-127/.
Згідно з договором застави накладено обмеження на відчуження вказаного транспортного засобу /а. с. 11/.
Внаслідок невиконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором № VIV2AК04310923 від 18 жовтня 2006 року банк звернувся до суду із позовом про звернення стягнення на предмет застави.
Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 06 листопада 2012 року у справі № 212/9945/2012, яке набрало законної сили 17 листопада 2012 року, позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено: у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № VIV2AК04310923 від 18 жовтня 2006 року у розмірі 10 759, 32 доларів США, що за курсом НБУ у гривневому еквіваленті становить 85 966, 96 грн, витребувано у ОСОБА_2 та передано у заклад ПАТ КБ «Приватбанк» предмет застави - автомобіль марки Mitsubishi, модель Lancer 1.6 Comfort 2006 року випуску, тип ТЗ: легковий седан-В, № кузова/шасі: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , що належить на праві власності ОСОБА_2 ; комплект ключів, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) автомобіля марки Mitsubishi, модель Lancer 1.6 Comfort 2006 року випуску, тип ТЗ: легковий седан-В, № кузова/шасі: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , і звернуто стягнення на вказаний предмет застави шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ «Приватбанк» з укладанням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАЇ України, а також наданням публічному акціонерному товариству комерційному банку «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу /а. с. 126-127, реєстраційний номер судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень 45317978/.
11 травня 2012 року Дніпропетровською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Мін'юсту України зареєстровано зміни відомостей про обтяження у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за № 12049155, а саме із заборони відчуження на звернення стягнення на транспортний засіб /а. с. 128/.
11 серпня 2017 року ОСОБА_1 зареєстрував у ТСЦ 4647 своє право власності на транспортний засіб - автомобіль Mitsubishi Lancer (загальний легковий, седан - В, 2006 року випуску, сірого кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 ), змінивши реєстраційний номер на НОМЕР_2 , згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 /а. с. 9-10/.
IV. Позиція суду та оцінка аргументів сторін.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. ст. 317, 319 Цивільного кодексу України, власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власного волею.
Згідно з частиною першою ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно з ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
У цей же час, особа несе цивільно-правову відповідальність, у тому числі своїм майном, за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків, зобов'язань, що пов'язані з порушенням суб'єктивних цивільних прав другої сторони.
Згідно з положеннями статті 593 Цивільного кодексу України, право застави припиняється у разі: 1) припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; 2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; 3) реалізації предмета застави; 4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави. За частиною другою статті 593 Цивільного кодексу України, право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.
Частиною першою статті 574 Цивільного кодексу України передбачено виникнення застави на підставі договору, закону або рішення суду. Згідно з частиною другою вказаної статті Кодексу, до застави, яка виникає на підставі закону, застосовуються положення цього Кодексу щодо застави, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.
Стаття 27 Закону України «Про заставу» передбачає, що застава зберігає силу, якщо за однією із підстав, зазначених у законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.
Також, згідно з положеннями статті 3 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна.
Відповідно до обтяження в обтяжувача і боржника виникають права і обов'язки, встановлені законом та/або договором. У випадках, встановлених законом, права і обов'язки, пов'язані з обтяженням, виникають у третіх осіб.
Позивач як на підставу позову посилається на положення статті 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», згідно з якою у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 Цивільного кодексу України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень. У разі передачі рухомого майна в забезпечення боржником, який не мав на це права, таке забезпечення є чинним, якщо в Державному реєстрі немає відомостей про попереднє обтяження відповідного рухомого майна.
Разом з тим, доказів того, що позивач придбав транспортний засіб марки Mitsubishi (модель Lancer 1.6 Comfort 2006 року випуску, тип ТЗ: легковий седан-В, № кузова/шасі: НОМЕР_1 ) у 2008 році, як вказав у позовній заяві, у той час, коли відомості про обтяження, згідно з кредитним договором № VIV2AК04310923 від 18 жовтня 2006 року, були відсутні у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, матеріали справи не містять.
Судом встановлено, що згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , позивач 11 серпня 2017 року, а не у 2008 році, зареєстрував у ТСЦ 4647 своє право власності на транспортний засіб - автомобіль Mitsubishi Lancer (загальний легковий, седан - В, 2006 року випуску, сірого кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 ) /а. с. 9-10/.
Таким чином, станом на день набуття позивачем права власності на вказаний транспортний засіб, відомості про обтяження були внесенні до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
У відповідності до норм частини першої, третьої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Цивільним процесуальним кодексом України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, які мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга ст. 78 ЦПК України). За положеннями статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша ст. 81 ЦПК України).
У відповідності до частини шостої статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Законодавець виключає збирання доказів судом, що стосується предмета спору, з власної ініціативи, за винятком витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом, як передбачено частиною сьомою статті 81 ЦПК України.
За приписами частини першої статті 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
З огляду на зазначене, суд оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов є необґрунтованим, у зв'язку з чим задоволенню не підлягає.
V. Розподіл судових витрат.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись
ст.ст. 3, 8, 21, 55, 129, 129-1 Конституції України,
ст.ст. 1-22, 317, 319, 321, 391, 574, 593 Цивільного кодексу України,
ст. 27 Закону України «Про заставу»,
ст.ст. 3, 9, 10, 24, Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»,
ст.ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 137, 141, 258-259, 263-265, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа Державне підприємство «Національні інформаційні системи» в особі Дніпропетровської регіональної філії про усунення перешкод в розпорядженні майном, скасування державної реєстрації обтяження типу застави рухомого майна, залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя І. В. Литвинова