печерський районний суд міста києва
Справа № 757/52674/21-ц
02 листопада 2022 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Литвинової І. В.,
при секретарі судового засідання - Орел А. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк», про захист прав споживачів, розірвання депозитних договорів та стягнення суми вкладу, процентів та штрафних санкцій,
І. Позиції учасників справи.
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, враховуючи заяву про збільшення позовних вимог від 17 грудня 2021 року, у якому просив суд розірвати депозитні договори № SAMDN80000739071484 від 11 листопада 2013 року і № SAMDNWFD0070037550200 від 17 грудня 2013 pоку, та стягнути з відповідача за договором № SAMDN80000739071484 від 11 листопада 2013 pоку: 15 000, 00 доларів США - сума вкладу; 7 797, 33 доларів США - відсотки за період з 12 лютого 2014 року по 08 лютого 2022 pоку; розірвати депозитний договір № SAMDNWFD0070037550200 від 17 грудня 2013 року та стягнути з AT КБ «ПРИВАТБАНК» на користь позивача за договором № SAMDNWFD0070037550200 від 17 грудня 2013 pоку: 1 200, 00 євро - сума вкладу; 574, 62 євро - відсотки за період з 18 лютого 2014 року по 08 лютого 2022 pоку.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 11 листопада 2013 року сторонами було укладено депозитний договір № SAMDN80000739071484, на виконання якого на рахунок № НОМЕР_1 позивач вніс 15 000, 00 доларів США. А 17 грудня 2013 року сторонами укладено депозитний договір № SAMDNWFD0070037550200, на виконання якого на рахунок № НОМЕР_2 позивач вніс 1 200, 00 євро відповідно.
Навесні 2014 pоку, у зв'язку із припиненням функціонування банківських відділень банку на території АР Крим та м. Севастополя, рахунки ОСОБА_1 було безпідставно заблоковано банком і припинено нарахування відсотків.
20 вересня 2021 року банк отримав заяву ОСОБА_1 від 28 серпня 2021 року про розірвання зазначених вище договорів, видачу вкладів та відсотків, але вимоги вкладника банк не виконав.
У своєму відзиві стороною відповідача позов не визнано, у заперечення вказано, що банк не є належним відповідачем у справі, оскільки АТ КБ «Приватбанк» перевів борг за депозитними договорами, які укладені з позивачем, ТОВ «Фінансова компанія «ФІНІЛОН» на виконання укладених з останнім договору від 17 листопада 2014 року про переведення боргу з подальшим укладенням 18 листопада 2014 року додаткової угоди до цього договору. Таким чином ТОВ «Фінансова компанія «ФІНІЛОН» є новим боржником за грошовими зобов'язаннями перед позивачем. Окрім того, як стверджує відповідач, будь-яких письмових заперечень від позивача ОСОБА_1 відносно переведення боргу за договором іншій юридичній особі не надходило, тому вважається, на переконання банку, що переведення було здійснено за її згоди.
Представник позивача у відповіді на відзив вказав, що банк ніяким чином не інформував позивача про наявність пунктів 1.1.7.58 та 1.1.7.59 Умов та правил надання банківських послуг (в редакції від 01 червня 2014 року) та протизаконної процедури подальшої співпраці з ними. Отже банк у 2014 року протизаконно заволодів коштами позивача. Витяг з електронного додатку до договору про переведення боргу б/н від 17 листопада 2014 року, укладеного АТ КБ «ПриватБанк» і ТОВ «ФК «Фінілон», яким підтвердив існування спірних рахунків та наявність на них коштів позивача, але не є підтвердженням переведення коштів позивача останньому. Ніяких платіжних документів, які б підтвердили перерахування коштів для виконання зобов'язань банку перед ОСОБА_1 банком не надано. Умови та правила надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті банку у редакції від 01 червня 2014 року позивачем не підписувалися, тобто вони не є складовою частиною депозитного договору.
У своїх письмових поясненнях на позов представник відповідача вказав, що згода кредитора на передувати, так і слідувати за моментом переведення боргу, оскільки ЦК України прямо не передбачено право кредитора надавати попередню згоду на переведення боргу. Згода надана кредитором, у тому числі, яка надана шляхом вираження її через конклюдентні дії такого кредитора (тобто як юридичний факт, що породжує цивільні правовідносини), до яких відноситься також і «мовчазна» згода, після укладання договору про переведення боргу між первісним та новим боржниками, свідчить про досягнення ефекту переведення боргу і перебування кредитора у зобов'язальному правовідношенні з новим боржником. Відсутність згоди кредитора на переведення боргу не зумовлює нікчемності договору про переведення боргу між новим та первісним боржниками. На переконання, позивачем депозитний договір достроково розірвано на підставі письмової заяви вкладника - 28 серпня 2021 року.
Від третьої особи у справі пояснення на позов не надходили до суду.
ІІ. Процесуальні дії і рішення суду.
29 вересня 2021 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, для розгляду якої визначено суддю у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення та ст. 33 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), та передано, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Ухвалою судді від 05 жовтня 2021 року ухвалою судді відкрито провадження у справі у загальному порядку /а. с. 25-26/.
18 листопада 2021 року засобами поштового зв'язку до суду від відповідача надійшов відзив на позов /а. с. 29-45/.
22 листопада 2021 року представником позивача подано заяву про збільшення позовних вимог, а саме: розірвати депозитний договір № SAMDN80000739071484 від 11 листопада 2013 року та стягнути з AT КБ «ПРИВАТБАНК» на користь позивача за договором № SAMDN80000739071484 від 11 листопада 2013 pоку: 15 000, 00 доларів США - сума вкладу; 7 797, 33 доларів США - відсотки за період з 12 лютого 2014 року по 08 лютого 2022 pоку; розірвати депозитний договір № SAMDNWFD0070037550200 від 17 грудня 2013 року та стягнути з AT КБ «ПРИВАТБАНК» на користь позивача за договором № SAMDNWFD0070037550200 від 17 грудня 2013 pоку: 1 200, 00 євро - сума вкладу; 574, 62 Євро - відсотки за період з 18 лютого 2014 року по 08 лютого 2022 pоку.
25 листопада 2021 року представником позивача подано відповідь на відзив та заява про закриття підготовчого провадження у справі і про призначення до розгляду по суті /а. с. 46-69/.
25 листопада 2021 року ухвалою судді закрито підготовче провадженні і призначено справу до розгляду /а. с. 71/.
08 лютого 2022 року ухвалою суду, постановленою на місці, без виходу до нарадчої кімнати, внесеною до протоколу судового засідання, заяву про збільшення позовних вимог прийнято до розгляду.
Також ухвалою суду від 08 лютого 2022 року залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи ТОВ «ФК «Фінілон».
12 вересня 2022 року представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
02 листопада 2022 року представник відповідача подав до суду письмові пояснення на позов.
Представники сторін і третьої особи у справі у судове засідання не з'явилися, будучи повідомленими належним чином про час, дату і місце проведення засідання, окрім вищевказаних, заяви по суті або з процесуальних питань до суду не надходили.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
ІІІ. Фактичні обставини справи.
11 листопада 2013 року сторонами було укладено депозитний договір № SAMDN80000739071484 «Стандарт», згідно з яким вкладник вніс на рахунок № НОМЕР_1 суму у розмірі 15 000, 00 доларів США, на строк по 11 лютого 2014 року включно, але з неодноразовим автоматичним продовженням строку дії на три місяці, у разі не подання заяви про повернення коштів, з виплатою 6, 5 % річних /а. с. 7/.
17 грудня 2013 року сторонами укладено депозитний договір № SAMDNWFD0070037550200 «Стандарт», на виконання якого на рахунок № НОМЕР_2 позивач вніс 1 200, 00 євро відповідно, на строк по 17 березня 2014 року включно, але з неодноразовим автоматичним продовженням строку дії на три місяці, у разі якщо вкладник не заявив про повернення його коштів, з виплатою 6 % річних /а. с. 8/.
18 вересня 2021 року вкладник направив засобами поштового зв'язку заяву про розірвання депозитних договорів № SAMDN80000739071484 від 11 листопада 2013 року, № SAMDNWFD0070037550200 від 17 грудня 2013 pоку і про видачу вкладів з нарахованими відсотками, яка була отримана банком 20 вересня 2021 року /а. с. 15-16, 17/.
Станом на момент звернення до суду належні позивачам суми коштів АТ КБ «Приватбанк» в добровільному порядку не повернуто.
ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду.
Відповідно до частини першої статті 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Згідно з частиною першою статті 1060 Цивільного кодексу України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
За правилами статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За частиною першою статті 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.
Зважаючи на вищевикладене та враховуючи, що відповідач є функціонуючим загальнонаціональним банком та закриття його відділення не може вплинути на обов'язок банку щодо виплати відсотків та вкладів клієнтам банку, слід дійшли висновку про наявність правових підстав для стягнення з банку на користь позивача суми вкладів.
Згідно з частиною першою статті 1061 Цивільного кодексу України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.
Частинами п'ятою, шостою статті 1061 Цивільного кодексу України передбачено, що проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав. Проценти на банківський вклад виплачуються вкладникові на його вимогу зі спливом кожного кварталу окремо від суми вкладу, а невитребувані у цей строк проценти збільшують суму вкладу, на яку нараховуються проценти, якщо інше не встановлено договором банківського вкладу. У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.
Таким чином, повернення вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) вважається виконаним з моменту повернення вкладу вкладнику готівкою або надання іншої реальної можливості отримати вклад та розпорядитися ним на всій розсуд.
До такого висновку дійшов Верховний Суд України у своїй постанові від 28 січня 2015 року в справі № 6-247цс14.
Разом з тим, суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому належним виконанням зобов'язання з боку боржника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Відповідно до умов укладених сторонами договорів банківських вкладів передбачено нарахування процентів на суму вкладу по процентній ставці для вкладів даного найменування та строку, що діє в банку до закінчення попереднього строку вкладу, без укладення додаткових угод за договором.
Крім того, умовами договорів передбачено право сторін дострокового розірвання вказаних договорів з повідомленням сторони за 2 банківські дні до дати розірвання договору.
Суд встановив, що позивач направив засобами поштового зв'язку до банку заяву про розірвання договорів та повернення банківських вкладів з нарахованими відсотками 28 серпня 2021 року, яку відповідач отримав 20 вересня 2021 року.
Отже строком виконання вимоги позивача у цьому випадку є дата отримання відповідачем заяви про розірвання договорів банківських вкладів плюс 2 банківські дні, що передбачено укладеними сторонами договорами банківських вкладів, а саме: 22 вересня 2021 року. Саме з цієї дати договори вважаються розірваними.
Таким чином, відсутні підстави для задоволення позову у частині позовних вимог про розірвання укладених між сторонами договорів банківських вкладів № SAMDN80000739071484 від 11 листопада 2013 року, № SAMDNWFD0070037550200 від 17 грудня 2013 pоку.
Враховуючи той факт, що відповідачем порушено взяті на себе зобов'язання за вказаними договорами щодо повернення вкладникам грошових коштів, заява позивача з вимогою розірвати указані договори залишено без реагування, тому з банку підлягають стягненню на користь позивача відповідні суми прийнятих від нього банківських вкладів.
Доводи АТ КБ «ПриватБанк» про те, що він є неналежним відповідачем у справі, оскільки 17 листопада 2014 року між ним та ТОВ «ФК «Фінілон» укладено договір, за умовами якого товариство стало боржником за договором банківського вкладу, є безпідставними, оскільки відповідно до ст. 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 надала згоду на переведення боргу на ТОВ «ФК «Фінілон» відповідачем не надано, а тому саме АТ КБ «ПриватБанк» є боржником за вказаними вище договорами банківських вкладів та належним відповідачем у цій справі.
При цьому, будь-які усні чи мовчазні зміни до письмового договору банківського вкладу є нікчемними. Тому договір про переведення боргу від 17 листопада 2014 року б/н, укладений між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ ФК «Фінілон», шляхом використання мовчазної згоди без письмової згоди самого вкладника (позивачів у справі), які є сторонами письмових договорів банківських вкладів, згідно з положеннями частини першої ст. 520, частини першої ст. 654, частини другої ст. 1059 Цивільного кодексу України, є нікчемним.
Стосовно стосується сум невиплачених та ненарахованих банком процентів за договорами банківських вкладів, які підлягають стягненню, то суд зазначає наступне.
Так, за договором № SAMDN80000739071484 від 11 листопада 2013 року, укладеним між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 , мінімальний строк вкладу складає 3 місяці.
Таким чином, суму процентів за ставкою 6, 5% річних слід розраховувати, з урахуванням заявлених позивачем вимог та принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст. cт. 2, 13 ЦПК України) за період з 12 лютого 2014 року по 22 вересня 2021 року, що складає: 7 418, 01 доларів США = 15 000, 00 х 6, 5 / 100 / 365 х 323 + 15 000, 00 х 6, 5 / 100 / 365 х 365 + 15 000, 00 х 6, 5 / 100 / 366 х 366 + 15 000, 00 х 6, 5 / 100 / 365 х 365 + 15 000, 00 х 6, 5 / 100 / 365 х 365 + 15 000, 00 х 6, 5 / 100 / 365 х 365 + 15 000, 00 х 6, 5 / 100 / 366 х 366 + 15 000, 00 х 6, 5 / 100 / 365 х 264.
Отже на користь позивача підлягають стягненню з відповідача 7 412, 67 доларів США, нарахованих банком до 22 вересня 2021 року, але неотриманих процентів за вказаним договором банківського вкладу.
Аналогічно за договором № SAMDNWFD0070037550200 від 17 грудня 2013 року, укладеним між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 , мінімальний строк вкладу складає 3 місяці.
Таким чином, суму процентів за ставкою 6 % річних слід розраховувати за період з 18 лютого 2014 року по 22 вересня 2021 року, що складає: 546, 61 євро = 1 200, 00 х 6 / 100 / 365 х 317 + 1 200, 00 х 6 / 100 / 365 х 365 + 1 200, 00 х 6 / 100 / 366 х 366 + 1 200, 00 х 6 / 100 / 365 х 365 + 1 200, 00 х 6 / 100 / 365 х 365 + 1 200, 00 х 6 / 100 / 365 х 365 + 1 200, 00 х 6 / 100 / 366 х 366 + 1 200, 00 х 6 / 100 / 365 х 264.
Як вже зазначалось судом, укладеними сторонами договорами (пункт 10) передбачено право сторін на розірвання вказаних договорів, шляхом повідомлення іншої сторони договору за 2 банківські дні, тому наявні підстави для висновку про припинення правовідносин сторін та розірвання укладених ними договорів саме з моменту повідомлення позивачем відповідача про розірвання договорів банківського вкладу за 2 банківські дні.
За змістом частини першої, другої ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.
Частиною першою ст. 1075 Цивільного кодексу України встановлено, що договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.
З огляду на те, що підтвердження про повернення у добровільному порядку банком грошових коштів, що знаходяться на відповідних рахунках позивача відсутні, враховуючи, що у заяві до банку від 28 серпня 2021 року ОСОБА_1 ініціювала питання, у тому числі, й про повернення коштів, прийнятих і зарахованих відповідачем на відповідні рахунки та розірвання відповідних договорів, що має наслідком їх припинення, вище вказані суми коштів підлягають стягненню з АТ КБ «Приватбанк» за рішенням суду.
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов є частково обґрунтованим і підлягає задоволенню у частині стягнення з відповідача суму вкладу за договором № SAMDN80000739071484 від 11 листопада 2013 року у розмірі 15 000, 00 доларів США, відсотків - 7 418, 01 доларів, суму вкладу за договором № SAMDNWFD0070037550200 від 17 грудня 2013 pоку у розмірі 1 200, 00 євро і відсотків за договором - 546, 61 євро.
V. Розподіл судових витрат.
Оскільки позивач при поданні позову не сплатила судовий збір, посилаючись на положення пункту 3 частини 22 Закону України «Про захист прав споживачів», то він підлягає стягненню з відповідача у дохід Держави пропорційно задоволеним позовним вимогам у сумі 7 733, 00 грн (1 % від ціни позову у національній валюті, згідно з офіційним курсом, встановленим Національним банком України станом на 02 листопада 2022 року), враховуючи, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись
ст.ст. 3, 8, 21, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України,
ст.ст. 1-22, 526, 551, 1058, 1060, 1061, 1066, 1067, 1074, 1075 Цивільного кодексу України,
ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк», про захист прав споживачів, розірвання депозитних договорів, стягнення суми вкладу і процентів задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570, адреса місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. М. Грушевського, буд. 1-Д) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) суму вкладу за договором № SAMDN80000739071484 від 11 листопада 2013 року у розмірі 15 000, 00 доларів США, відсотків - 7 418, 01 доларів, суму вкладу № SAMDNWFD0070037550200 від 17 грудня 2013 pоку у розмірі 1 200, 00 євро і відсотків за договором - 546, 61 євро.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570, адреса місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. М. Грушевського, буд. 1-Д) в дохід Держави судовий збір у розмірі 7 733, 00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Суддя І. В. Литвинова