печерський районний суд міста києва
Справа № 757/29850/22-ц
31 жовтня 2022 року суддя Печерського районного суду м. Києва Остапчук Т.В вивчивши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви,-
Ужовтні 2022 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 жовтня 2022 року матеріали заяви було передано на розгляд судді Остапчук Т.В
Дослідивши матеріали заяви суд дійшов наступних висновків.
Згідно положень ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно положень п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст.149 ЦПК України).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, заява про забезпечення позову до подання позовної заяви подається за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову.
Щодо територіальної підсудності.
За загальним правилом, визначеним статтею 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Як вбачається з заяви, заявниця вказує адресу особи, яка може бути відповідачем - Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» як: 49089, м. Дніпро, вул.. Автотранспортна,2, оф. 205.
Вказана в позовній заяві адреса відповідача також підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до якої, місцезнаходженням товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» є: 49089, м. Дніпро, вул.. Автотранспортна,2, оф. 205. що не відноситься до Печерського району м. Києва.
Таким чином, відповідач не знаходиться в Печерському районі міста Києва.
Щодо другого відповідача по справі - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кузьменко Юлії Володимирівни, то судом встановлено, що у позовній заяві заявник вказує адресу особи, яка може бути відповідачем - 01032, м. Київ, вул.. Саксаганського,119, прим. 17.
Разом з тим, вказана адреса не відноситься територіально до Печерського району міста Києва.
Окремо суд зауважує, що положеннями частин першої та другої статті 1 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).
Виходячи із аналізу вказаних норм судом касаційної інстанції зроблено висновок про те, що нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - учасника нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення.
Спори за позовами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом вирішуються судом у порядку цивільного судочинства за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа. За правилами цивільного судочинства як спір про право в позовному провадженні розглядаються позови про оскарження дій нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права відповідно до положень цивільного законодавства.
Тобто нотаріус не може бути відповідачем у цій категорії справ, оскільки предметом позову є спір про право, зокрема позивач заперечує наявність у нього суми заборгованості перед кредитором, яка вказана у виконавчому написі.
Вказаний висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14 серпня 2019 року у справі № 519/77/18.
Таким чином суд доходить висновку, що вказана заява не підсудна Печерського районному суду відповідно до положень ст.27 ЦПК України.
З урахуванням наведеного суд зауважує, що помилковим є віднесення розгляду вказаної заяви до Печерського районного суду м. Києва.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом (стаття 125 Конституції України).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом (частина 1 ст.8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Частиною 3 даної статті встановлено, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
У відповідності до положень ч. ч. 1, 2 статті 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються і справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Враховуючи, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не підсудна Печерському районному суду м. Києва за правилами ст. 27 ЦПК України, ні за ч.12 ст.28 ЦПК України, суд доходить до висновку, що вказану заяву необхідно передати за підсудністю на розгляд до Красногрвардійського районного суду м. Дніпропетровська.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 27, 28, 31, 32, 149, 150, 151, 152, 260, 353, 354 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви, передати за територіальною підсудністю на розгляд до Красногрвардійського районного суду м. Дніпропетровська (49006, м. Дніпро, пр-т Пушкіна, 77-б)
Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Т.В.Остапчук