07 листопада 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/5764/22
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Удовіченка С.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без участі сторін справу за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Полтавській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
Головне управління ДПС у Полтавській області звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 в якому просить стягнути із ОСОБА_1 податковий борг в розмірі 105092,91 грн.
В обгрунтування позовної заяви позивач вказував на несплату ОСОБА_1 в добровільному порядку грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11 липня 2022 року зобов'язано виконавчий комітет Кременчуцької міської ради надати інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_1 .
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2022 року повторно зобов'язано виконавчий комітет Кременчуцької міської ради надати інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_1 .
26 серпня 2022 року від виконавчого комітету Кременчуцької міської ради надійшла інформація, що згідно реєстру територіальної громади ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі 440/5764/22 за позовом Головного управління ДПС у Полтавській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу. Вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
11 жовтня 2022 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов відзив ОСОБА_1 на позов. У відзиві відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказуючи на порушення позивачем строків давності звернення до суду. Вказував, що податковий борг позивача є безнадійним та не підлягає стягненню. Стверджував, що заявлені ГУ ДПС у Полтавській області вимоги виникли у 2016-му році, податкові повідомлення-рішення за ними складено 23 квітня 2019 року, а до Полтавського окружного адміністративного суду позивач звернувся лише у липня 2022 року.
Згідно з частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
А відповідно до частини другої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.
Судом встановлено, що 01 квітня 2019 року ГУ ДФС у Полтавській області складено акт № 423/16-31-13-05-11/2553012761 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 з питань правильності та повноти нарахування і сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року.
Згідно висновків акту № 423/16-31-13-05-11/ НОМЕР_1 встановлено порушення підпункту 163.1 статті 163, підпункту 164.2.17 "д" пункту 164.2 статті 164 та пункту 8 підрозділу 1 розділу XX перехідних положень Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2455-VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за період, що перевірявся на суму 60640,91 грн; підпункту 1.2, підпункту 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України від 22 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) у результаті чого занижено суму грошового зобов'язання по військовому збору за період, що перевірявся на суму 5053,41 грн.
На підставі висновків акту № 423/16-31-13-05-11/2553012761 контролюючим органом 23 квітня 2019 року складено податкові повідомлення-рішення № 0005031305, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору на суму 6316,76 грн та № 0005021305, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 75801,14 грн.
Відповідно до пункту 58.2 статті 58 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. У разі зменшення (збільшення) контролюючим органом суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платнику податків надсилаються (вручаються) окремі податкові повідомлення-рішення.
Згідно із пунктом 58.3 статті 58 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Вищевказані податкові повідомлення-рішення направлені на зареєстровану адресу боржника та отримані останнім 02 травня 2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
ОСОБА_1 не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями від 23 квітня 2019 року № 0005031305 та № 0005021305, оскаржила їх до суду.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року по справі № 440/1955/19, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року, позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ ВП 44057192), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Акціонерне товариство "Укрсиббанк" (вул. Андріївська, 2/12, м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ 09807750) про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишено без задоволення (офіційне посилання в Єдиному державному реєстрі судових рішень - https://reestr.court.gov.ua/Review/96043587).
Згідно із пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
З огляду на положення статті 56 Податкового кодексу України, грошові зобов'язання, визначені вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями є узгодженим.
Згідно із підпунктом 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов'язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;
Підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України встановлено, щонарахування пені розпочинається при нарахуванні контролюючим органом податкового зобов'язання у встановлених цим Кодексом випадках, не пов'язаних з проведенням перевірки, або при нарахуванні контролюючим органом грошового зобов'язання, визначеного за результатами перевірки, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків такого зобов'язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.
У зв'язку із несплатою відповідачем у добровільному порядку узгоджених грошових зобов'язань нараховано пеню в розмірі 22975,01 грн.
Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно положень пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання (пункту 59.3 статті 59 Податкового кодексу України)
З матеріалів справи вбачається, що на виконання вищезазначених норм контролюючим органом сформовано податкову вимогу форми "Ф" від 24 січня 2020 року №1904-51, яка направлена на податкову адресу ОСОБА_1 , згідно відомостей Кременчуцької ОДПІ.
Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Щодо доводів відповідача про пропуск строку звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу, визначений статтею 102 ПК України, суд зазначає наступне.
Відповідно до підпункту 14.1.11 "а" пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.
Відповідно до пункту 101.2 статті 101 Податкового кодексу України під терміном "безнадійний" розуміється: податковий борг платника податку, визнаного в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв'язку з недостатністю майна банкрута; податковий борг фізичної особи, яка: визнана у судовому порядку недієздатною, безвісно відсутньою або оголошена померлою, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; померла, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; понад 720 днів перебуває у розшуку; податковий борг платника податків, у тому числі податкового агента, стосовно якого минув строк давності, встановлений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу; податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин); податковий борг платника податків, щодо якого до Державного реєстру внесено запис про його припинення на підставі рішення суду; податковий борг банку, щодо якого наявне рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про затвердження звіту про завершення ліквідації банку або рішення Національного банку України про затвердження ліквідаційного балансу, ухвалення остаточного звіту ліквідатора і завершення ліквідаційної процедури.
Згідно із пунктом 102.4 статті 104 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Як встановлено в ході розгляду справи рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року по справі № 440/1955/19 набрало законної сили 05 жовтня 2021 року.
Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.
Крім того, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17 березня 2020 року № 533-IX внесено зміни до Податкового кодексу України, зокрема доповнено пунктом 52-2 такого змісту: "52-2. На період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу."
Норма пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України в частині зупинення перебігу строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу є чинною та наразі не скасована. Жодних змін до неї законодавцем не вносилось.
Таким чином, оскільки відповідно до пункту 52-2 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу зупинено, контролюючим органом не пропущено строк давності стягнення податкового боргу в 1095 днів на підставі податкових повідомлень-рішень від 23 квітня 2019 року № 0005021305 та № 0005031305.
Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Згідно з пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючі органи здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Також, підпунктом 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.
Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріуса не дозволяється (пункт 41.2 статті 41 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Враховуючи зазначені вище положення Податкового кодексу України, суд дійшов висновку, що чинним законодавством контролюючому органу надано право звертатись до суду з позовами про стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.
Наявність податкового боргу заявленого позивачем до стягнення в розмірі 105092,91 грн підтверджується й відомостями з облікової картки платника податків.
Отже, позовні вимоги ГУ ДПС у Полтавській області до ОСОБА_1 про стягнення боргу в розмірі 105092,91 грн підлягають задоволенню.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позов Головного управління ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ ВП 44057192, вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000) до ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про стягнення податкового боргу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , податковий борг:
- 97008,84 грн за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на розрахунковий рахунок UA208999980333159341000016706, Казначейство України (ЕАП), отримувач ГУК у Полт.обл/тг м.Кременчук/11010500, код отримувача (ЄДРПОУ 37959255, код класифікації доходів бюджету 11010500,
- 8084,07 грн за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на розрахунковий рахунок UA138999980313020137000016001, Казначейство України (ЕАП), отримувач ГУК у Полт.обл/тг м.Кременчук/11011001, код отримувача (ЄДРПОУ) 37959255, класифікація доходів бюджету 11011001.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.О. Удовіченко