Справа № 420/11470/22
04 листопада 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємства «ГЕЛІОС-ВАН» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення щодо визначення (коригування) митної вартості товару
До Одеського окружного адміністративного суду 18 серпня 2022 року через судову інформаційно-телекомунікаційну систему «Електронний суд» надійшла позовна заява приватного підприємства «ГЕЛІОС-ВАН» до Одеської митниці в якій позивач просить суд:
- Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці №UA500500/2022/000388 від 16.07.2022 року;
- Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2022/200152/2 від 16.07.2022 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 10.11.2015 року між LILING ZHENGCAI CERAMIC MANUFACTURING CO., LTD та ПП «ГЕЛІОС-ВАН» укладено контракт №ZCS1115 відповідно до якого продавець - LILING ZHENGCAI CERAMIC MANUFACTURING CO., LTD зобов'язується поставити на користь покупця ПП «ГЕЛІОС-ВАН» товар - посуд столовий. В межах зазначеного контракту позивач імпортував на митну територію України в липні 2022 року товар (посуд столовий та кухонний з фарфору, декорований) та, відповідно, була складена електронна митна декларація для митного оформлення товару, проте, відповідачем складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та ухвалено спірне рішення про коригування митної вартості товарів від 16.07.2022, відповідно до якого митну вартість товару відповідачем було визначено на підставі резервного методу. Підставами для прийняття оскаржуваних рішень стали наступні розбіжності: 1) ненадання документів, які підтверджують витрати на транспортування; 2) наявність у базах даних митних органів інформації про те, що подібний товар був оформлений за вищою митною вартістю.
Вважаючи спірні рішення від 16.07.2022 протиправними, позивач звернувся до суду з позовною заявою.
Ухвалою судді від 23.08.2022 позовну заяву ПП «ГЕЛІОС-ВАН» було залишено без руху та надано строк на усунення недоліків позову шляхом надання до суду (нотаріально) засвідчених перекладів на державну мову документів, доданих до позовної заяви, що складені іноземною мовою.
Ухвалою судді від 05.09.2022 позовну заяву ПП «ГЕЛІОС-ВАН» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у порядку статті 262 КАС України.
21 вересня 2022 року до суду через електронну підсистему «Електронний суд» надійшов відзив (вх.№ ЕС/4022/22) Одеської митниці на позовну заяву в якому відповідач зазначає, що на виконання вимог статті 54 Митного кодексу України під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів, декларантом разом з митною декларацією (МД) №UA500500/2022/021930 від 13.07.2022 було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2022/200152/2 від 16.07.2022 та встановлені форми контролю, а саме: 1. згідно п.1 розд.2 Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 53 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості. Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару. Стосовно того, що «обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу», встановлюється також у постановах ВС України. Надані позивачем документи містять розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.
Одеською митницею повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1)виписку з бухгалтерської документації; 2)висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 3)згідно п.4 ч.2 ст.53 МКУ - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 4)каталоги, специфікації;5) копію митної декларації країни відправлення(з перекладом на Українську мову). Проте декларантом надано довідку ОСОБА_1 від 13.07.2022 № 1231, та Прайм Форвардінг від 13.07.2022 № 13.07.22-1. Крім того, п.2.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 10.11.2015 № ZCS1115 визначено, що ціна на товар включає в себе вартість самого товару, вартість експортної упаковки та маркування, транспортування до порту відправки. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. Таким чином вказані вище розбіжності усунені не були , а декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ. Також декларантом не було за власним бажанням надано додаткові, наявні у нього, інші документи, які б переконливо спростували (пояснили) розбіжності у наданих документах, а також не було надано всі витребувані митним органом документи, зокрема: каталоги, специфікації фірми - виробника товару; виписку з бухгалтерської документації та висновок про вартісні характеристики товарів. Оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) №UA500500/2022/00388 від 16.07.2022 містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України, були підставою для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Так, Одеською митницею було порівняно рівень заявленої митної вартості та встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, у максимально наближений до митного оформлення час за МД №UA500500/2022/021930 від 13.07.2022 є більшим. Про що зазначено у рішеннях про коригування митної вартості та зазначено номери МД з якими його порівнювали. Таким чином, Одеська митниця діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому у суду першої інстанції відсутні підстави для задоволення адміністративного позову ПП «ГЕЛІОС-ВАН».
Інших заяв/клопотань по суті справи до суду не надходило.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено таке.
10 листопада 2015 року між компанією LILING ZHENGCAI CERAMIK MANUFACTURING CO., LTD (м.Лілінг, Китай), в особі директора ZHENGCAI ZHANG, що діє на підставі Статуту, іменований далі як «Продавець», з однієї сторони, та ПП «Геліос ВАН» (м.Чорноморськ, Україна) в особі директора Володічева Володимира Дмитровича, що діє на підставі Статуту, іменоване далі як «Покупець», було укладено Контракт № ZCS1115 (далі за текстом - Контракт).
Згідно з п.1 Контракту, Продавець зобов'язується поставити, а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити товари (столовий посуд та кухонне приладдя), асортимент, номенклатура, кількість, ціна та умови оплати яких, вказується в Інвойсах (рахунки Продавця) та Специфікаціях (замовлення Покупця) до цього Контракту. Специфікації та інвойси складаються та затверджуються Сторонами на кожну окрему поставку.
Пункт 2 Контракту зазначає, що ціни за цим контрактом встановлюються в доларах США та вказуються у Специфікації та Інвойсі на відповідну поставку. Ціна на Товар включає вартість самого товару, вартість експортного пакування та маркування, транспортування до порту відправлення, вантажних робіт, витрат на оплату митного оформлення та інші витрати в країні вивезення. Загальна вартість товару, що поставляється за контрактом, обчислюється в тій же валюті, що і ціна за одиницю товару (доларах США) і складається із загальної суми Інвойсів. Різниця в кількості та сумі між специфікаціями та інвойсами фактичних поставок допускається в обсязі близько 5%.
Відповідно до Специфікації № 7 від 25.11.2021 до Контракту № ZCS1115 від 10.11.2015, умови оплати: 100% передоплата.
На виконання умов Контракту компанія LILING ZHENGCAI CERAMIK MANUFACTURING CO., LTD (м.Лілін, Китай) в липні 2022 року поставила приватному підприємству «Геліос ВАН» товар - посуд столовий та кухонний з фарфору, декорований: кухолі - 77400 шт., торгівельна марка «HELIOS». Виробник LILING ZHENGCAI CERAMIK MANUFACTURING CO., LTD. Країна виробництва CN.
Ціна товару становить 19423,20 дол.США. Вага брутто 22232,00 кг, вага нетто 20712,00 кг.
Згідно з Коносаментом № ХМ22010813 (а.с.31) вантажовідправник: LILING ZHENGCAI CERAMIK MANUFACTURING CO., LTD (м.Лілін, Китай). Вантажоодержувач або замовник: ПП «Геліос ВАН». Кількість та вид упаковок: 1450 картонних коробок. Порт загрузки: Шекоу, порт розвантаження і доставки: Константа, Румунія. Експедитор: Global Ocean Linc (Договір №0905-Т/20 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення у контейнерах експертно-імпортних та транзитних вантажів від 11.12.2020 між ТОВ «Глобал Оушен Лінк» та ПП «Геліос ВАН»). Вантаження, підрахунок і пломбування вантажовідправника (1X40'НQ) Контейнер S.T.C. Вартість перевезення оплачена.
Відповідно до Комерційного рахунку-фактури (Інвойс) ZCS1102C21 від 21.01.2022, умови оплати: 100% передоплата. Загальна сума 19423,20 дол.США.
Пакувальна відомість до Інвойсу ZCS1102C21 від 21.01.2022 та Контракту складена продавцем в м. Лілін, Китай.
Згідно з Випискою по рахунку від 02.06.2022 Акціонерного банку «Південний» (м. Одеса), позивачем було сплачено LILING ZHENGCAI CERAMIK MANUFACTURING CO., LTD сума 19423,20 дол.США (568,223,77 грн по курсу 29,5474) за інвойсом ZCS1102C21 від 21.01.2022.
З метою здійснення митного оформлення отриманого товару, позивач 13.07.2022 подав до Одеської митниці митну декларацію № UA500500/2022/021930, в якій митну вартість визначено за основним (першим) методом - ціною договору. Ціна товару 19423,20 дол.США - 1420253,50 грн. Копія вказаної декларації надано суду відповідачем разом з відзивом.
Виходячи з переліку документів в графі 44 МД № UA500500/2022/021930 та копій тих документів, що надані відповідачем суду, судом встановлено, що під час подання 13.07.2022 до Одеської митниці вказаної декларації на підтвердження митної вартості позивачем були подані наступні документи:
1) Контракт № ZCS1115 від 10.11.2015;
2) Додаткова угода №2 від 01.10.2019;
3) Специфікація №7 від 25.11.2021;
4) Інвойс NZCS1102C21 вiд 21.01.2022;
5) Сертифікат про походження товару №C226962467370001 вiд 21.01.2022;
6) Пакувальний лист від 21.01.2022;
7) Платіжне доручення в іноземній валюті №21 від 02.06.2022;
8) Коносамент N XM22010813 вiд 27.01.2022;
9) Міжнародна товарно-транспортна накладна від 11.07.2022;
10)Експертний висновок №20-09/07-2022 від 14.07.2022;
11) Митна декларація країни відправлення №530420220040146313 вiд 21.01.2022;
12) Рахунок на оплату №003347 від 09.05.2022;
13) Рахунок на оплату № 003348 від 09.05.2022;
14) Рахунок на оплату № 004214 від 10.06.2022;
15) Рахунок на оплату №004786 від 01.07.2022;
16) Платіжне доручення №79 від 12.05.2022;
17) Платіжне доручення №108 від 12.05.2022;
18) Платіжне доручення №120 від 13.06.2022;
19) Платіжне доручення №121 від 13.06.2022;
20) Платіжне доручення №129 від 13.06.2022;
21) Платіжне доручення №200 від 12.05.2022;
22) Платіжне доручення №255 від 05.07.2022;
23) Рахунок на оплату № 63 від 13.07.2022;
24) Рахунок на оплату № 64 від 13.07.2022;
25) Довідка про транспортні витрати № 1231 від 13.07.2022;
26) Довідка про транспортні витрати № 13.07.22-1 від 13.07.2022;
27) Калькуляція від 25.11.2021;
28) Виписка за банківським рахунком ПП «ГЕЛІОС-ВАН» від 15.07.2022;
29) Журнал-ордер ПП «ГЕЛІОС-ВАН» від 14.07.2022;
30) Договір №0801-14 від 08.01.2014;
31) Договір №0905-Т/20 від 11.12.2020;
32) Митна декларація №500500/2022/021930 від 13.07.2022.
16 липня 2022 року відповідачем було прийнято Рішення № UA500500/2022/200152/2 «Про коригування митної вартості товарів» та видана Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA500500/2022/000388.
В оскаржуваному рішенні № UA500500/2022/200152/2 відповідачем, серед іншого, було зазначено наступне: якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару. Проте декларантом надано Довідку ОСОБА_1 від 13.07.2022 №1231, та Прайм Форвардінг від 13.07.2022 № 13.07.22-1. Крім того, п.2.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) 10.11.2015 № ZCS1115 ціна на товар включає в себе вартість самого товару, вартість експортної упаковки та маркування, транспортування до порту відправки. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.
Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, відповідач зобов'язав позивача протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
- виписку з бухгалтерської документації;
- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
-висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;
- копію митної декларації країни відправлення (з перекладом на Українську мову).
Позивач не надав додаткові запитувані митним органом документи на підтвердження заявленої ним митної вартості товару, зазначивши, що ним надано вичерпаний пакет документів.
Суд звертає увагу на те, що Одеська митниця під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару, заявленого по зазначеній митій декларації, встановила, що подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митні вартість товарів, а саме до митного органу не надано документи, що містять відомості про витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Відповідач в рішеннях зазначив, що декларантом не подані документи, згідно з переліком та не спростовані наявні розбіжності у документах.
За результатом проведеної консультації мiж митним органом та декларантом було обрано другорядний метод визначення митної вартості - резервний. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектора та ЄАIC Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості є більшим то становить: по товару № 1 посуд столовий 3,14 дол.США/кг (МД від 17.09.2020 № UA500070/2020/501525) ніж заявлено декларантом 2,3439 дол.США/кг. Враховуючи вищезазначене, митну вартість товару № 1 скориговано.
Тобто, поставлений товар було випущено у вільний обіг за результатом сплати позивачем різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, відповідно до розділу X Митного кодексу України.
Не погоджуючись з правомірністю спірного рішення, позивач звернувся до суду з позовною заявою.
Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до ст.8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини щодо організації та здійснення митної справи в Україні, економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України врегульовані положеннями Митного кодексу України (далі - МК України).
Згідно ст.49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною першою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи.
До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.
Згідно з п.23, п.24 ст.4 МК України, митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Відповідно до положень МК України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
Відповідно до ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:
1) наявність розбіжностей між окремими документами;
2) наявність ознак підробки певних документів;
3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами.
Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Частиною 1 статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною 9 статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, а отже, враховуючи вищевикладені обставини не було можливим застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору.
Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.
Відповідач у Рішенні Про коригування митної вартості товарів від 16.07.2022, зазначив, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі і тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.
Варто звернути увагу на відсутність в оскаржуваному рішенні не лише обґрунтування причини, через яку заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, а і на відсутність чіткого зазначення митним органом тієї складової митної вартості, що не дає йому можливості пересвідчитись в правильності її визначення.
Проте суд не погоджується з зазначеними висновками відповідача з огляду на наступне.
На підтвердження понесених витрат на транспортування товару позивачем надано митному органу достатньо доказів, у тому числі:
-Договір №0905-Т/20 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення у контейнерах експертно-імпортних та транзитних вантажів від 11.12.2020 між ТОВ «Глобал Оушен Лінк» та ПП «Геліос ВАН»;
-Заявка про надання транспортно-експедиторських послуг № 1 від 09.05.2022 (фрахт - 407754,80, ПРР - 73 609,43, ТЄО - 4980,06, Зберігання - 297248,21. Вид транспорту - змішаний) експедитором ТОВ «Глобал Оушен Лінк» та ПП «Геліос Ван»;
-Договір №0801-14 про транспортно-експедиторське обслуговування у сфері міжнародних та внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом від 08.01.2014 укладеного між ПП «Геліос Ван» та ТОВ «Прайм Форвардинг»;
-Додатки до Договору №0801-14;
-Заявка № GL-Rо-1 від 14.06.2022 на міжнародне перевезення вантажу автотранспортом, замовник - ПП «Геліос Ван», виконавець - ТОВ «Прайм Форвардинг»;
-Акти надання послуг товариством з обмеженою відповідальністю «Прайм Форвардинг» приватному підприємству «Геліос Ван» з міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом за маршрутом м.Костанца, Румунія - митний кордон України (ціна і сума без ПДВ 36000,00 грн), та послуг з міжнародного перевезення вантажів по території України: митний кордон України - м. Чорноморськ (ціна і сума без ПДВ 44560,63 грн), експедиторські послуги за межами України за А/М держ.№ НОМЕР_1 / НОМЕР_2 (250 грн), експедиторські послуги по Україні за А/М держ.№ НОМЕР_1 / НОМЕР_2 (1140,31 грн);
-Інші бухгалтерські документи щодо замовлення та оплати транспортування товару.
Отже, вище судом було зазначено, що Контрактом № ZCS1115 від 10.11.2015 сторонами визначено, що вартість пакування та транспортування товару до порту відправки входить до ціни товару.
Питання транспортування товару з порту відправки і безпосередньо до самого покупця також врегульовано позивачем договорами з перевізниками ТОВ «Глобал Оушен Лінк» та ТОВ «Прайм Форвардинг», про що свідчать укладені договори та первинна документація.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що надані для митного оформлення товару документи відповідають вимогам частини 2 статті 53 Митного кодексу України, у повній мірі ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначені саме митної вартості товару та підтверджують ціну товару, яка сплачена позивачем.
Що стосується витребування контролюючим органом додаткових документів у позивача, то суд зазначає, що лише у разі наявності розбіжностей у поданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження заявленої митної вартості товару, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані надати додатковий перелік документів. При цьому, витребування митним органом таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, зокрема у постанові від 30 квітня 2020 року у справі № 820/231/16, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.
Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 по справі №1140/3242/18 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв'язку з вказаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що позивачем надано до Одеської митниці відповідні документи, які підтверджують митну вартість товарів за митними деклараціями, у відповідності до положень ч.2 ст.53 Митного кодексу України та які не містять розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.
На переконання суду правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу повинні були бути належним чином спростовані відповідачем.
Так, принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 року по справі Суомінен проти Фінляндії Європейський суд вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Лелас проти Хорватії і Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (Онер'їлдіз проти Туреччини).
Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
Як встановлено судом, за результатами проведеної перевірки, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до ст.64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу. Попередні методи не застосовувалися з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні:- за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів;-за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів;- на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості;- на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товару.
Згідно п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Судом встановлено, що митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України, на підставі інформації, наявної у митного органу. У якості джерела інформації стосовно визначення митної вартості товару було використано митну декларацію від 17.09.2020 № UA500070/2020/501525 для Товару № 1.
Між тим, відповідачем не надано до суду вказаної копії митної декларації.
Частинами 1 - 4 статті 60 МК України передбачено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.
Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.
Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 18.09.2020 у справі №815/4686/16.
Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.
Таким чином, суд вважає, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару всі документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною Контракту згідно з вимогами ч. ч. 4, 5 ст. 58 Митного кодексу України.
Висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товару та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товару.
Окремо суд звертає увагу, що декларант наданими до митного оформлення документами повинен підтвердити числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок такої. Даний обов'язок декларанта кореспондується із повноваженнями митного органу щодо перевірки (митного контролю) числового значення заявленої митної вартості. При цьому, митний орган має право витребувати додаткові документи у декларанта лише за умови, якщо вже надані документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, що надавались позивачем митному органу, суд доходить висновку, що такі документи у сукупності чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, і підтверджують митну вартість товарів за ціною договору.
Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.
Зважаючи на викладене, в даній справі митний орган не спростував дійсності поданих до митного оформлення основних документів, достовірності зазначених у них відомостей, контрактну ціну оцінюваних товарів, а також не довів об'єктивну неможливість перевірити вартість операції на підставі наданих позивачем документів.
Тому в даному випадку відповідач помилково прийшов до висновку про неможливість на основі поданих документів підтвердити складові частини митної вартості.
Підсумовуючи вищевикладене суд дійшов до висновку, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товарів за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товарів не встановлено, тобто основні документи містили всі необхідні числові дані для визначення вартості, зазначеної в вантажній митній декларації.
Враховуючи, що декларантом під час проведення митного контролю, одночасно з поданням митних декларацій, відповідачу було подано всі необхідні документи, які відповідають вимогам ч.2 ст.53 Митного кодексу України та чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначені саме митної вартості товарів та підтверджують ціну товарів, вказану в контракті, суд, приходить до висновку про те, що рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови є протиправними, а отже підлягають скасуванню.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваного рішення, в свою чергу доводи позивача є обґрунтованими, та відповідно, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
В матеріалах справи містяться дві квитанції про сплату позивачем судового збору по 2481,00 грн (а.с.17-18) за подання вказаної позовної заяви, загальна сума сплаченого судового збору становить 4962,00 грн.
З урахуванням задоволення позову, суд доходить висновку, що судовий збір у розмірі 4962,00 грн підлягає стягненню на користь позивача з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
У позовній заяві позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати. Крім того, позивач зазначає, що для підготовки позову до суду ним було укладено Договір про надання правової допомоги № 24 із адвокатським об'єднанням «Едвайзерс» та Додаткова угода № 2 від 25.07.2022, погодивши вартість надання правової допомоги у фіксованому розмір 18000 грн.
Згідно з п.1.1. вказаного договору, Замовник (ПП «Геліос Ван») доручає, а Виконавець (адвокатське об'єднання «ЕДВАЙЗЕРС») приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу на умовах, передбачених даним Договором. Обсяг необхідної правової допомоги та її вартість узгоджується сторонами у додаткових угодах до даного договору.
Відповідно до пунктів 1, 2 Додаткової угоди № 2, Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу по представництву інтересів Замовника у судах першої, апеляційної та касаційної інстанції у справі про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів Одеської митниці від 16.07.2022 №UAS00500/2022/200152/2 та картки відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, засобів комерційного призначення № UA500500/2022/000388 вiд 16.07.2022. Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу з виконання судових рішень, які будуть прийняті за результатами розгляду справи, передбаченої у п.1 даної Додаткової угоди.
Сторони домовилися, що вартість послуг Виконавця за даною Додатковою угодою складає:
2.1. За представництво інтересів Замовника у суді першої інстанції - 18000 грн.
2.2. За представництво інтересів Замовника у суді апеляційної інстанції - 13000 грн.
2.3. За представництво інтересів Замовника у суді касаційної інстанції - 10000 грн.
2.4. Сторони погодили, що вартість послуг Виконавця за даною Додатковою угодою складає: підготовка та подача заяви про виконання рішення суду про стягнення судових витрат 1850 грн / 1 година роботи; представництво інтересів з питань повернення надмірно сплачених платежів - 5% від суми, яка буде повернута на рахунок Замовника.
Позивачем надано до суду виписку за період з 16.08.2022 згідно з якою ним сплачено 18000,00 грн за послуги з надання правової допомоги зг. Договору № 24 від 21.10.2021, рах.№45 від 25.07.2022.
Інших доказів, крім вищевказаного договору, додатку до нього та виписки з банку, на підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу по справі №420/11470/22 до суду не надано.
За змістом п.1 ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому ч.5 ст.134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, отже, зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії (саме така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі №816/2096/17).
Таким чином, станом на дату прийняття рішення по даній справі, доказів обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті у зв'язку з розглядом даної справи до суду не надано, питання щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу судом не вирішується.
Керуючись ст.ст.2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 205, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов приватного підприємства «ГЕЛІОС-ВАН» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення щодо визначення (коригування) митної вартості товару - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці №UA500500/2022/000388 від 16.07.2022.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2022/200152/2 від 16.07.2022.
Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь приватного підприємства «ГЕЛІОС-ВАН» судовий збір у розмірі 4962,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його підписання.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - приватне підприємство «ГЕЛІОС-ВАН» (68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Шевченка, 7-А, офіс 44, код ЄДРПОУ 37439444);
Відповідач - Одеська митниця (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-а, код ЄДРПОУ ВП 44005631).
Суддя Олена СКУПІНСЬКА