Іменем України
07 листопада 2022 року Справа № 360/287/22
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисіль С. В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі - відповідач, ГУ НП в Луганській області), в якій позивач просить:
- визнати противоправною бездіяльність ГУ НП в Луганській області щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2015 рік у кількості 14 діб;
- зобов'язати ГУ НП в Луганській області нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2015 рік у кількості 14 діб.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив службу в Національній поліції з 07 листопада 2015 року по 20 листопада 2021 року.
Відповідно до наказу ГУ НП в Луганській області від 08 листопада 2021 року № 411о/с позивача було звільнено з посади старшого інспектора з особливих доручень інспекторського відділу управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУ НП в Луганській області за пунктом 4 частини першої статті 77 (у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), з 20 листопада 2021 року, з вислугою років на день звільнення у відповідача: у календарному обчисленні - 25 років 02 місяці 23 дні, у пільговому обчисленні - 35 років 00 місяців 03 дні, з виплатою компенсації за невикористану в році звільнення відпустку у кількості 38 діб.
06 грудня 2021 року позивач звернувся з заявою до відповідача щодо отримання інформації, чи надавались позивачу додаткова відпустка зі збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2015 рік, якщо вищевказана відпустка не надавалась, чи здійснена виплата позивачу при звільнені компенсації за невикористану відпустку, і якщо компенсація не виплачена, здійснити виплату компенсації за невикористану відпустку.
Після отримання 10 січня 2022 року та вивчення листа відповідача від 24 грудня 2021 року № 7467/111/19/05-2021 було встановлено, що позивачу додаткова відпустка із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2015 рік не надавалась. У нарахуванні та виплаті компенсації позивачу за вказану невикористану відпустку відповідачем було відмовлено.
З посиланням на положення статей 4, 16-2 Закону України «Про відпустки», статей 5, 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», статті 91, 92, 93 Закону України «Про Національну поліцію», Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260, позивач зазначає, що на час прийняття наказу про звільнення відповідачем протиправно з ним не було проведено усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за 2015 рік, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач подав відзив на позовну заяву, вказуючи на те, що у статті 92 Закону України «Про Національну поліцію» визначені види відпусток поліцейських. Так, поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Виходячи зі змісту частини першої статті 92 Закону України «Про Національну поліцію», в указаному Законі йдеться лише про «щорічні чергові оплачувані відпустки», а тому у частині десятій статті 93 Закону України «Про Національну поліцію», відповідно до якої за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону, йдеться про щорічну чергову оплачувану відпустку (яка відповідно до статті 93 Закону України «Про Національну поліцію» складається з щорічної основної оплачуваної відпустки та щорічної додаткової оплачуваної відпустки). Тобто поліцейському, який звільняється зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за невикористану в році звільненні «щорічну чергову оплачувану відпустку».
Надання такого виду відпустки як «додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати» учаснику бойових дій передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (пункт 12 частини першої статті 12); Законом України «Про відпустки» (стаття 16-2) та Кодексом законів про працю України (стаття 77-2).
З урахуванням правил законодавчої техніки вбачається, що зазначений вид відпустки («додаткова відпустка із збереженням заробітної плати» учаснику бойових дій) не є щорічною відпусткою з огляду на: закріплення норми, яка регламентує надання зазначеної відпустки в окремій статті Кодексу законів про працю України (стаття 77-2 «Додаткова відпустка окремим категоріям ветеранів війни»); розміщення норми, яка регламентує надання зазначеної відпустки (стаття 16-2 «Додаткова відпустка окремим категоріям громадян та постраждалим учасникам Революції Гідності») у Законі України «Про відпустки» у розділі III вказаного Закону (у свою чергу тривалість, умови та порядок надання щорічних (основних та додаткових) відпусток регламентовано у розділі II «Щорічні відпустки» цього Закону).
Додаткова оплачувана відпустка не належить до щорічних відпусток, перелік яких встановлено пунктом 1 статті 4 Закону «Про відпустки», у зв'язку з тим, що згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня соціального захисту окремих категорій ветеранів війни» статтю 16-2 доповнено до розділу III «Додаткові відпустки у зв'язку з навчанням. Творча відпустка. Відпустка для підготовки та участі в змаганнях».
Отже, вищевказана відпустка надається за конкретний календарний рік зі збереженням заробітної плати; не переноситься та не продовжується у разі тимчасової непрацездатності працівника; не надається за минулий рік та не може бути поділена на частини.
Компенсація за невикористані дні додаткової відпустки відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» законодавством не передбачена.
Також відповідач зазначив, що положення зазначеного закону визначають лише те, що учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, надаються пільги, а саме використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки зі збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік. Але в ньому відсутні норми, які б визначали виплату грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки. Норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не підлягають застосуванню при вирішенні цієї справи.
Тобто, обов'язковою передумовою для виплати поліцейському компенсації за невикористану відпустку є визначення кількості днів невикористаної відпустки в наказі про звільнення.
Наказом ГУ НП в Луганській області від 08 листопада 2021 року № 411 о/с позивача з 20 листопада 2021 року звільнено зі служби в поліції за пунктом 4 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).
19 листопада 2021 року позивач отримав в установленому порядку наказ про звільнення. Цей наказ є актом індивідуальної дії та на підставі нього фінансовим відділом проводиться виплата коштів.
Таким чином, відповідно вимог Закону України «Про Національну поліцію» та Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ від 06 квітня 2016 року № 260, які є спеціальним законодавством та підлягають застосуванню при вирішенні спорів з приводу порядку та умов грошового забезпечення поліцейських і надання їм відпустки, грошова компенсація за невикористану відпустку виплачується у випадку її невикористання у році звільнення. Грошова компенсація за невикористані відпустки за попередні роки не передбачена, а встановлено правило надання чергової відпустки поліцейському до кінця календарного року.
З урахуванням вищевикладеного, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою суду від 17 січня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 10 лютого 2022 року визначено подальший розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24 лютого 2022 року, визначено обов'язковою особисту участь позивача у підготовчому засіданні, зобов'язано відповідача надати суду витребувані докази.
Ухвалою суду від 12 вересня 2022 року витребувано від Департаменту захисту економіки Національної поліції України письмові докази.
Ухвалою суду від 18 жовтня 2022 року запропоновано учасникам справи надати до суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» або в електронній формі на офіційну електронну адресу суду зі скріпленням електронним підписом учасника справи (його представника) заяви про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.
Відповідач заявою від 18 жовтня 2022 року б/н просить розглядати справу за відсутності його представника (в письмовому провадженні). Заявою від 20 жовтня 2022 року б/н позивач просить розглянути справу за його відсутності.
Ухвалою суду від 24 жовтня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Справу до судового розгляду по суті у письмовому провадженні (без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи) призначено на 07 листопада 2022 року.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено наступне.
Позивач має статус учасника бойових дій з 30 вересня 2015 року та проходив службу з 22 червня 2015 року по 06 листопада 2015 року в ГУ МВС України у Луганській області на посаді старший оперуповноважений в ОВС відділу організації роботи, аналізу та контролю Управління протидії злочинності у сфері економіки, з 07 листопада 2015 року по 19 липня 2016 року в Департаменті захисту економіки Національної поліції України на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу управління захисту економіки в Луганській області, з 19 липня 2016 року по 20 листопада 2021 року в ГУ НП в Луганській області на різних посадах, про що свідчать посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 від 30 вересня 2015 року, видане Головним управлінням МВС України у Луганській області, дублікат трудової книжки від 06 листопада 2015 року серії НОМЕР_2 , довідка про проходження служби в органах внутрішніх справ з 26 серпня 1996 року по 20 листопада 2021 року щодо ОСОБА_1 .
Відповідно до витягу з наказу Національної поліції України від 11 листопада 2015 року «По особовому складу Департаменту захисту економіки» призначено такого, що прибув з Міністерства внутрішніх справ, з 07 листопада 2015 року по управлінню захисту економіки в Луганській області ОСОБА_1 старшим оперуповноваженим в особливо важливих справах.
Згідно з витягом з наказу Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 04 липня 2016 року № 149 «По особовому складу» переведено до подальшого проходження до ГУ НП в Луганській області ОСОБА_1 , звільнивши з посади старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах управлінню захисту економіки в Луганській області, з 19 липня 2016 року.
Відповідно до витягу з наказу ГУ НП в Луганській області від 20 липня 2016 року № 470 о/с «По особовому складу» призначено підполковника поліції ОСОБА_1 старшим інспектором Управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування, встановивши посадовий оклад 2 600,00 грн, як такого, що прибув з Департаменту захисту економіки Національної поліції України, з 19 липня 2016 року.
Відповідно до витягу з наказу ГУ НП в Луганській області від 08 листопада 2021 року № 411 о/с «По особовому складу» підполковника поліції ОСОБА_1 (0120733), старшого інспектора з особливих доручень інспекторського відділу управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування Головного управління Національної поліції в Луганській області за пунктом 4 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), з 20 листопада 2021 року, з вислугою років на день звільнення у календарному обчисленні: 25 років 02 місяці 23 дні, у пільговому обчисленні: 35 років 00 місяців 03 дні, з виплатою одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції та стаж служби в поліції для її виплати складає: 25 років, з виплатою компенсації за невикористану у році звільнення відпустку у кількості 38 діб, встановивши відсоток премії за листопад 2021 року 25 %.
06 грудня 2021 року позивач звернувся до відповідача про надання інформації, чи надавались позивачу додаткова відпустка зі збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2015 рік, якщо вищевказана відпустка не надавалась, чи здійснена виплата позивачу при звільнені компенсації за невикористану відпустку, і якщо компенсація не виплачена, здійснити виплату позивачу компенсації за цю невикористану відпустку.
У листі від 24 грудня 2021 року № 7467/111/19/05-2021 ГУ НП в Луганській області зазначено, що позивачу додаткова відпустка із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2015 рік не надавалась та з рапортами про надання такої відпустки позивач не звертався. Також зазначено, що компенсація за невикористані дні відпустки як учаснику бойових днів законодавством не передбачено.
Відповідно до листа Управління фінансового забезпечення ГУ НП в Луганській області від 25 січня 2022 року № 1065/111/19-2022 компенсація позивачу за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2015 рік (14 діб) не здійснювалась.
Згідно з довідкою Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУ НП в Луганській області від 24 січня 2022 року № 128/111/22-2021, інформацією відповідача від 24 січня 2022 року № 127/111/22-2022 та грошовим атестатом № 184 позивачу при звільненні з ГУ НП в Луганській області нараховано та сплачено грошове забезпечення, у тому числі грошова компенсації за невикористану у році звільнення відпустку у кількості 38 діб у розмірі 17 456,25 грн. Грошова компенсація за невикористану додаткову відпустку за 2015 рік як учаснику бойових дій не виплачувалась.
На виконання ухвали суду від 12 вересня 2022 року ліквідаційною комісією Департаменту захисту економіки Національної поліції України надана довідка від 23 вересня 2022 року, в якій зазначено, що за період проходження служби в Департаменті захисту економіки Національної поліції України ОСОБА_1 додаткова відпустка зі збереженням грошового забезпечення відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та статті 16-2 Закону України «Про відпустки» за 2015 рік як учаснику бойових дій не надавалась та компенсація за вказану відпустку не виплачувалась.
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
До спірних правовідносин необхідно застосувати Закон України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі - Закон № 504/96-ВР), Закон України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-ХІІ), Закон України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 504/96-ВР установлюються такі види відпусток: щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР встановлено, що учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Згідно з статтею 5 Закону № 3551-ХІІ учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Відповідно до пункту 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
У частинах першій, третій статті 59 Закону № 580-VIII визначено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Згідно зі статтею 60 Закону № 580-VIII проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 1) у зв'язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; 11) у зв'язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави.
Частиною першою статті 92 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.
Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки (частина друга статті 92 Закону № 580-VIII).
Відповідно до частин першої та другої статті 93 Закону № 580-VIII, яка регулює питання обчислення тривалості відпусток, тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки.
Згідно із частиною восьмою статті 93 Закону № 580-VIII поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку.
Частиною одинадцятою статті 93 Закону № 580-VIII визначено, що за бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки за наступний рік.
Отже, законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. При цьому не передбачено позбавлення такої особи права на відпустку, яке вона вже отримала в попередньому календарному році.
Відповідно до частини десятої статті 93 Закону № 580-VIII за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.
Відповідно до абзацу сьомого пункту 8 розділу III Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, що затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за № 669/28799 (далі - Порядок № 260), за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.
Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення (абзац восьмий пункту 8 розділу III Порядку № 260).
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини або коли про це йдеться в спеціальному законі.
З огляду на неврегулювання положеннями Закону № 580-VIII та Порядку № 260, питання компенсації невідбутої частини відпустки поліцейському за минулі роки, при вирішенні вказаного питання підлягають застосуванню положення Кодексу законів про працю України, Закону № 504/96-ВР, Порядку № 100.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 826/8185/18.
Також при розгляді вказаної справи суд враховує правову позицію Верховного Суду від 07 травня 2020 року у справі № 360/4127/19, згідно з якою у рамках спірних правовідносин пріоритетному застосуванню підлягають саме норми Закону № 3551-ХІІ, які не обмежують право особи-учасника бойових дій на отримання компенсації за невикористані дні додаткової відпустки.
Відповідно до частини першої статті 83 Кодексу законів про працю України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Аналогічні положення містяться в частині першій статті 24 Закону № 504/96-ВР.
Як вже зазначалося, до щорічних відпусток належать додаткові відпустки, передбачені законодавством, зокрема, додаткова відпустка учасникам бойових дій із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік. В разі невикористання такої відпустки особою, яка має право на таку відпустку, їй повинна виплачуватися грошова компенсація.
Оскільки право позивача на компенсацію за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій порушено, тому воно підлягає відновленню в судовому порядку.
Європейським судом з прав людини у рішенні у справі «Трофимчук проти України» від 28 жовтня 2010 року, № 4241/03 (пункт 54) зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (див. рішення у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1).
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32), зокрема, у пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року № 4909/04 зазначив, що згідно з його усталеною практикою, що відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності ГУ НП в Луганській області щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за 2015 рік, зобов'язання ГУ НП в Луганській області нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 рік у кількості 14 діб є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є обґрунтованими, у зв'язку з чим позов слід задовольнити повністю лише зі словесним корегуванням обраного позивачем способу судового захисту.
Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ “Про судовий збір” від сплати судового збору звільнений.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Задовольнити позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Луганській області (ідентифікаційний код 40108845, місцезнаходження: вул. Вілєсова, 1, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93406) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за 2015 рік.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 рік у кількості 14 діб.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Кисіль