04 листопада 2022 року ЛуцькСправа № 140/5458/22
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пленті Хорс» до Рівненської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Пленті Хорс» (далі - ТзОВ «Пленті Хорс») звернулося з позовом до Рівненської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 15 лютого 2022 року №UA204000/2022/000088/2.
В обґрунтування позову позивач вказав, що до Рівненської митниці було подано митну декларацію №UA204020/2022/205760 (далі - МД) для оформлення в режимі імпорту товару - легкового автомобіля Audi Q3, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 . Декларантом одночасно на виконання положень статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) надані до митного органу документи, на підставі яких товар був куплений та доставлений до митного кордону України та які підтверджують визначену за першим методом (за ціною договору) митну вартість. Однак відповідач, вважаючи, що митна вартість за основним методом не підтверджена, прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 15 лютого 2022 року №UA204000/2022/000088/2 та митну вартість визначив за резервним методом.
Підставами для прийняття рішення було те, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару подані до митного оформлення документи містять розбіжності, зокрема в рахунку-фактурі продавцем товару є Company «Star System OU», а у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу власником транспортного засобу є НОМЕР_2 ; подані до митного оформлення документи не містять умов оплати за ввезений товар; у звіті про вартісну оцінку колісного транспортного засобу (КТЗ) вартість товару перевищує заявлену, а звіт не відповідає вимогам Методики товарознавчої експертизи та оцінки КТЗ від 24 листопада 2003 року №142/5/2092. Усе це на думку митного органу свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов придбання транспортного засобу, в тому числі і стосовно розміру фактично сплачених коштів за імпортований транспортний засіб. Основним джерелом виникнення сумнівів у Рівненської митниці стала цінова інформація з комерційного сайту mobile.de, де міститься інформація про вартість аналогічних транспортних засобів на рівні 13450,00 євро.
Позивач вважає, що такі сумніви та твердженнями митного органу є необґрунтованими та не враховано фактичні обставини й усі подані документи; підстави для витребовування додаткових документів були відсутні. Зокрема, відомості у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу не впливають на числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а при продажу транспортних засобів, які придбаваються у цілях подальшого перепродажу, не є обов'язковим проводити їх перереєстрацію. Позивач також зауважив, що поставка товару здійснювалася на умовах DAP Правил Інкотермс-2010 й у ціну в рахунку-фактурі включено усі платежі, зокрема ті, які пов'язані із доставкою вантажу до кінцевого пункту призначення, а отже ТзОВ «Пленті Хорс» не повинно надавати будь-які інші додаткові документи (щодо підтвердження вартості страхування чи транспортування імпортованого транспортного засобу). Наявність певних незначних недоліків у первинних документах, наданих на підтвердження митної вартості товару, не повинно розцінюватися як обставина, яка виключає можливість врахування таких документів для митного оформлення товарів та не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у них міститься, якщо за результатами дослідження інших даних (сукупності решти відомостей, що викладені в документах) та доказів можна достовірно визначити митну вартість товару. Виявлена різниця між задекларованою вартістю товару та вартістю товару у висновках, звітах чи у будь-яких інших джерелах не свідчить про порушення з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників інформаційних ресурсів.
На думку позивача, скоригована митним органом митна вартість з посиланням на комерційний сайт mobile.de не підтверджена жодним офіційним витягом чи випискою із зазначенням вартісного показника транспортного засобу, за якими можливо було б встановити, що оцінюваний товар є аналогічним і що технічні характеристики товарів співпадають. Окрім того, відповідачем не було здійснено технічного огляду (експертизи) щодо реального стану імпортованого транспортного засобу.
З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив (а.с.86-88). В обґрунтування цієї позиції вказав, що при проведенні відповідно до положень статті 54 МК України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товару (автомобіля Audi Q3, номер кузова НОМЕР_1 ), заявленого до митного оформлення за МД №UA204020/2022/205760, встановлено, що в інвойсі від 14 січня 2022 року №633 продавцем товару є Company «Star Systems OU», відправником - Dit Autocenter Storvorde ApS, а у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 22 грудня 2021 року № НОМЕР_3 особою, на яку зареєстровано транспортний засіб, є Autoremarketing Nordics АВ. При цьому до митного оформлення не подано будь-яких документів щодо продажу товару від третьої особи, у тому числі договір (угоду, контракт ) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається. Також відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту від 01 грудня 2021 року №01-91 розрахунки за поставлений товар здійснюються як шляхом передоплати, так і шляхом оплати за фактом отримання товару. В жодному із поданих документів до митного оформлення не зазначено конкретні умови щодо оплати товару.
Наведене, на думку відповідача, свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов придбання транспортного засобу, в тому числі і стосовно розміру фактично сплачених коштів за імпортований транспортний засіб.
Відповідач вказав, що декларанту було направлено електронне повідомлення про необхідність надання додаткових документів відповідно до приписів частини третьої статті 53 МК України. На письмову вимогу митниці декларантом надано лише звіт про оцінку транспортного засобу від 07 лютого 2022 року №35/22. За результатами опрацювання поданих до митного оформлення документів і наданих на вимогу митниці та у зв'язку із завершенням строку надання додаткових документів 15 лютого 2022 року прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA204000/2022/000088/2 і митну вартість товару визначено згідно з інформацією сайту https://mobile.de на рівні 13450,00 євро
З наведених підстав відповідач вважає, що рішення про коригування митної вартості товару від 15 лютого 2022 року №UA204000/2022/000088/2 є законним та обґрунтованим, а тому просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.
Перевіривши письмовими доказами доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
На умовах контракту №РН/12-2021 (а.с.44-47, переклад а.с.73-77), укладеного 01 грудня 2021 року між ТзОВ «Пленті Хорс» (покупець) та Компанією «Star Systems OU» (продавець), позивач згідно із інвойсом від 14 січня 2022 року №633 придбав легковий автомобіль Audi Q3, що був у використанні, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , за ціною 5200,00 євро (а.с.30, переклад а.с.69).
04 лютого 2022 року для митного оформлення в режимі імпорту зазначеного транспортного засобу ТзОВ «Пленті Хорс» подало МД №UA204020/2022/205760 (а.с.78). У графах 12, 42 вказаної митної декларації митна вартість товару, яка була визначена за першим (основним) методом, становить 5300,00 євро або 168097,28 грн. Для підтвердження заявленої в митній декларації митної вартості товару разом із декларацією надано такі документи: контракт від 01 грудня 2021 року №РН/12-2021 (а.с.44-47, переклад а.с.73-77) з доповненням від 14 січня 2021 року №01-91; рахунок-фактуру (інвойс) від 14 січня 2022 року №633 (а.с.30, переклад а.с.69); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 22 грудня 2021 року (а.с.33, переклад а.с.71); митну декларацію країни відправлення від 01 лютого 2022 року №95DK726A2636 (а.с.34, переклад а.с.70); сертифікат з перевезення товару (походження) товару форми EUR.1 від 01 лютого 2022 року №А187932 (а.с.35-36, переклад а.с.70а).
Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею в електронному повідомленні з посиланням на розбіжності у поданих документах декларанту запропоновано подати такі документи: 1) висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією з урахуванням фактичного технічного стану імпортованого транспортного засобу; 2) виписку з бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни товару; 3) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 4) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 5) банківські платіжні документи, що стосуються оплати за товар, які містять відомості щодо вартості імпортованого транспортного засобу - у разі її здійснення; 6) страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування - у разі його здійснення.
На електронне повідомлення митниці ТзОВ «Пленті Хорс» надало звіт про оцінку транспортного засобу від 07 лютого 2022 року №35/22 (а.с.39-43).
15 лютого 2022 року Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2022/000088/2 (а.с.24-25). Як зазначено у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів, митна вартість імпортованого транспортного засобу не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки при проведенні контролю правильності визначення митної вартості товару встановлено, що подані документи місять неточності. Зокрема, згідно з інвойсом від 14 січня 2022 року №633 продавцем товару є Company «Star Systems OU» (Естонія), а у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 22 грудня 2021 року № НОМЕР_3 власником транспортного засобу є Autoremarketing Nordics АВ. До митного оформлення не подано будь-яких документів щодо продажу товару від третьої особи, у тому числі договір (угоду, контракт) із третіми особами пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається. Крім того, пунктом 4.2 контракту від 01 грудня 2021 року №01-91 передбачено, що розрахунки за поставлений товар здійснюються як передоплати, так і шляхом оплати за фактом отримання товару; в жодному із поданих документів до митного оформлення не зазначено конкретні умови оплати товару. Також у додатково наданому звіті від 07 лютого 2022 року №35/22 про оцінку колісного транспортного засобу вартість товару перевищує заявлену митну вартість та цей звіт не відповідає вимогам Методики товарознавчої експертизи та оцінки КТЗ від 24 листопада 2003 року №142/5/2092: до звіту не додано джерело вартості транспортного засобу у країні придбання, у зв'язку з чим розрахунок середньої вартості транспортного засобу та ринкової вартості транспортного засобу документально не підтверджено. При цьому для розрахунку ринкової вартості транспортного засобу використано зниження вартості КТЗ із застосуванням факторів, що впливають на відсоток зменшення вартості, які документально не підтверджені: відсутній протокол обстеження транспортного засобу, додані фото транспортного засобу не демонструють усіх описаних у таблиці 1 пошкоджень.
У спірному рішенні також вказано, що за результатом проведеної відповідно до положень частини четвертої статті 57 МК України процедури консультації з декларантом та у зв'язку з відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування інформації щодо вартості операцій стосовно ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 МК України), інформації щодо складових вартості товарів, наданої виробником, для обчислення митної вартості на основі додавання вартості (стаття 63 МК України), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МК України, митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України за рівнем митної вартості 13450,00 євро згідно з інформацією сайту https://mobile.de. Для визначення митної вартості оцінюваного товару використано актуальну та найменшу з альтернативних на дату оцінки КТЗ вартість, що наявна у Держмитслужбі.
Товар було випущено у вільний обіг за МД №UA204020/2022/207810 від 15 лютого 2022 року (а.с.28-29) шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України.
Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару, звернувся до суду із цим позовом.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.
Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.
Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як визначено частиною п'ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.
У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 53 МК України).
Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту).
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, - декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.
Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).
У розумінні частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.
Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом - за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України, а саме: контракт від 01 грудня 2021 року №РН/12-2021; інвойс від 14 січня 2022 року №633.
Згідно з контрактом від 01 грудня 2021року №РН/12-2021 ціни на товар зазначаються в інвойсі для відповідної поставки і встановлюються в доларах США або євро. Також контрактом встановлено, що поставка товару продавцем покупцю (позивачу у справі) здійснюється на умовах DAP Правил Інкотермс 2010.
За Правилами Інкотермс-2010 поставка на умовах DAP означає, що продавець виконав своє зобов'язання з постачання тоді, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув у вказане місце призначення. Умови постачання DAP покладають на продавця обов'язки нести всі витрати й ризики, пов'язані з транспортуванням товару в місце призначення.
Вказана в МД №UA204020/2022/205760 митна вартість оцінюваного транспортного засобу відповідає тій, що зазначена в інвойсі від 14 січня 2022 року №633, та становить 5200,00 євро.
Суд вважає, що відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість спірного товару, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.
На думку суду, на митну вартість товару жодним чином не впливає та обставина, що згідно з інвойсом від 14 січня 2022 року №633 продавцем товару є Company «Star Systems OU», а в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 22 грудня 2021 року № НОМЕР_3 власником транспортного засобу вказано Autoremarketing Nordics АВ, адже продавець та власник товару не повинен обов'язково бути однією і тією ж особою. Продавець, реалізуючи транспортний засіб, не зобов'язаний здійснювати його реєстрацію за собою, а наявність у продавця права продажу може бути обумовлено цивільно-правовими відносинами між безпосереднім власником транспортного засобу та продавцем. З поданих декларантом документів (зовнішньоекономічного контракту від 01 грудня 2021року №РН/12-2021) зрозуміло, що продавцем є компанія «Star Systems OU». Доказів перебування позивача у договірних відносинах з третіми особами, крім продавця, матеріали справи не містять.
Також чинним законодавством не передбачено обов'язку надання декларантом документів про походження товару в попередніх ланцюгах постачання продавця-експортера, що може становити комерційну таємницю, а питання щодо перевірки повноважень продавця на здійснення продажу транспортного засобу від імені його власників не входить до компетенції митниці та не впливає на задекларовані та підтверджені відповідними документами числові значення митної вартості, з якої обраховуються та справляються митні платежі.
З приводу ненадання до митного оформлення документів про оплату товару, то суд зазначає, що пункт 4 частини другої статті 53 МК України зобов'язує декларанта надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено.
Разом з тим у пункті 4.2 контракту від 01 грудня 2021 року №РН/12-2021 обумовлено, що за узгодженням сторін можливі два види оплати: передоплата за товар банківським переказом на рахунок продавця; оплата за фактом отримання товару банківським переказом на рахунок продавця.
Відповідно до листа продавця компанії «Star Systems OU» від 15 січня 2022 року №633/1 оплата за ввезений товар (Audi Q3, VIN-код НОМЕР_1 ) може бути проведена з відтермінуванням протягом трьох років з моменту поставки такого автомобіля компанії «Пленті Хорс» (а.с.32).
Отже, передоплата за товар не здійснювалася, тому у декларанта був відсутній обов'язок щодо подання документа про оплату.
Суд також не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.
Суд наголошує, що вимога про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією з урахуванням фактичного технічного стану імпортованого транспортного засобу; виписки з бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни товару; договору (угоди, контракту) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); банківських платіжних документів, що стосуються оплати за товар, які містять відомості щодо вартості імпортованого транспортного засобу у разі її здійснення; страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, відповідно до частини третьої статті 53 МК України є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.
Однак за обставин цієї справи відповідач не встановив розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).
При цьому вимога митного органу надати договір (угоду, контракт) з третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту), а також рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом), може мати місце тоді, якщо позивач вступав у договірні відносини із третіми особами, проте жодні докази у справі не вказують на такі обставини. Те саме стосується вимоги митного органу надати страхові документі, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Також ненадання виписки з бухгалтерської документації продавцем покупцю не може позбавляти останнього можливості декларувати товар на підставі інших документів, що підтверджують ціну товару. Якщо не було обумовлено умовами договору, то відсутність такої бухгалтерської документації у покупця товару не свідчить про недобросовісність у декларуванні митної вартості.
З урахуванням наведеного висновки у спірному рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12 березня 2019 року у справі №826/2313/16, від 13 червня 2019 року у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частин третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
На вимогу митниці декларант надав звіт про оцінку транспортного засобу від 07 лютого 2022 року №35/22, відповідно до якого вартість оцінюваного автомобіля становить 7183,00 євро (а.с.41-43). Зазначений звіт не був прийнятий відповідачем до уваги з тих підстав, що він не відповідає Методиці товарознавчої експертизи та оцінки КТЗ від 24 листопада 2003 року №142/5/2092.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2019 року у справі №825/648/17 зазначив, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
На думку суду, наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
В розглядуваному випадку митним органом ні в рішенні про коригування митної вартості, ні у відзиві на позовну заяву не наведено пояснень з приводу застосування резервного (шостого) методу, а є лише загальне посилання на наявність цінової інформації з Інтернет-джерела www.mobile.de (спеціалізованого сайту оголошень про продаж автомобілів та мотоциклів).
З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що формально нижчий рівень вартості імпортованого товару від вартості іншого подібного чи аналогічного товару не може вважатись заниженням митної вартості та бути перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, адже можливість поставки товару іншим покупцям за меншою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв'язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства.
Суд вважає, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися на інформації сайту www.mobile.de, оскільки порядок використання його даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Крім того вказана на комерційному сайті вартість є ціною пропозиції, а не ціною продажу. Фактично відповідач протиставив відомості документів, виданих у встановленому порядку у зв'язку із виконанням сторонами договірних умов тим, які не мають офіційного характеру. Більше того, відповідач не надав суду інформацію з сайту www.mobile.de, яку ним було використано для коригування митної вартості оцінюваного товару на рівні 13450,00 євро, хоч в ухвалі про відкриття провадження у справі суд витребовував документи, на підставі яких проведено розрахунок митної вартості за резервним методом. Тож використовуючи інформацію з комерційного сайту, Рівненська митниця не довела, що оцінюваний та порівнюваний товари мають ідентичні технічні характеристики, технічний стан (з огляду на ту обставину, що імпортований автомобіль був у використанні). До того ж відповідачем не було здійснено безпосереднього технічного огляду (експертизи) щодо реального стану імпортованого транспортного засобу.
В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митниця повинна довести законність свого рішення, яке не може ґрунтуватися на припущеннях та сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Частиною сьомою статті 54 МК України обумовлено, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору (контракту), як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.
Отже, підстави вважати, що рішення відповідача від 15 лютого 2022 року №UA204000/2022/000088/2 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні. Тому таке рішення підлягає скасуванню як протиправне.
Таким чином, позов належить задовольнити повністю.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач просив стягнути з відповідача судові витрати у сумі 10481,00 грн, з них витрати у зв'язку зі сплатою судового збору - 2481,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу - 8000,00 грн.
Частинами першою, третьою статті 132 КАС України установлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. Принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Разом з цим при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу суду надано копії таких документів: договору про надання правової допомоги від 15 лютого 2022 року (а.с.49-51), рахунка-фактури від 26 липня 2022 року №1-000000360-К (а.с.52), акта здачі-приймання робіт №1-000000360-К (а.с.53), квитанції від 27 липня 2022 року №360-К (а.с.54).
Відповідно до акта здачі-приймання робіт №1-000000360-К адвокатом Крючковим В.О. для ТзОВ «Пленті Хорс» були надані такі послуги: ознайомлення керівника позивача із процесуальними правами та обов'язками; ознайомлення з оскаржуваним рішенням та товарно-супровідними документами; пошук інформації щодо контрагента в мережі Інтернет та перевірка правосуб'єктності учасників зовнішньоекономічної операції; юридичний прогноз справи; складення стратегії представництва ТзОВ «Пленті Хорс» у суді щодо зазначеної справи; вивчення судової практики з відповідних правовідносин; складання та подання позовної заяви. Загальна вартість робіт (послуг) становить 8000,00 грн.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року, заява №19336/04, пункт 268). У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia, заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумний розмір.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі №826/7375/18).
У цьому контексті суд враховує, що ця справа є справою незначної складності та її розгляд здійснювався без проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами. Також варто зауважити, що такі послуги як ознайомлення керівника позивача із процесуальними правами та обов'язками, пошук інформації щодо контрагента в мережі Інтернет та перевірка правосуб'єктності учасників зовнішньоекономічної операції, юридичний прогноз справи, складення стратегії представництва ТзОВ «Пленті Хорс» у суді, не відповідають критерію реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності та необхідності), а послуги щодо ознайомлення з оскаржуваним рішенням та товарно-супровідними документами, вивчення судової практики з відповідних правовідносин по суті передбачають оформлення позовної заяви, тобто такі послуги дублюють одна одну, а тому їх вартість підлягає зменшенню.
З огляду на наведене та виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості їх складу та розумного розміру, справедливо буде відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, а решту витрат повинен понести позивач.
Звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір у сумі 2481,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 29 серпня 2022 року №262 (а.с.68), випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (а.с.84а).
Таким чином, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судові витрати у сумі 4481,00 грн: 2000,00 грн - витрати на правничу допомогу адвоката; 2481,00 грн - витрати зі сплати судового збору.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Пленті Хорс» (43008, місто Луцьк, проспект Відродження, будинок 24, офіс 27, ідентифікаційний код юридичної особи 44363311) до Рівненської митниці (33028, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Соборна, 104, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 43958370) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці від 15 лютого 2022 року №UA204000/2022/000088/2 про коригування митної вартості товарів.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пленті Хорс» за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці судові витрати у сумі 4481,00 грн (чотири тисячі чотириста вісімдесят одна грн 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ж.В. Каленюк