Справа № 132/1619/20
Ухвала
Іменем України
03.11.2022р. Калинівський районний суд Вінницької області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участі: прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Калинівка Вінницької області, клопотання сторін судового провадження, заявлених в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020020160000090 від 03 березня 2020 року, стосовно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162, ч.ч.2, 3 ст.185 КК України,
На розгляді Калинівського районного суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020020160000090 від 03 березня 2020 року, стосовно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162, ч.ч.2, 3 ст.185 КК України.
Прокурор ОСОБА_7 заявила клопотання про недоцільність допиту свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які не є очевидцями вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень, а отже не є носіями інформації щодо обставин, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, а тому сторона обвинувачення від їх допиту відмовляється.
Захисник - адвокат ОСОБА_10 не заперечував проти задоволення клопотання прокурора, оскільки воно ґрунтується на вимогах закону.
Обвинувачений ОСОБА_11 заперечував проти задоволення клопотання прокурора та наполягав на виклику даних свідків в судове засідання для їх допиту.
Розглянувши заявлене прокурором клопотання, суд приходить до наступних висновків.
Згідно з частиною 1 статті 92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Відповідно до положень частини 3 статті 23 КПК України сторона обвинувачення зобов'язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом.
Однак, під час судового провадження стороною обвинувачення не було забезпечено явку в судове засідання свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
При цьому суд за клопотанням прокурора неодноразово відкладав судові засідання для виклику свідків обвинувачення ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , з направленням за місцем їх проживання судових повісток, роз'яснюючи прокурору про те, що забезпечення явки вказаного свідка в судове засідання покладено на сторону обвинувачення.
Судом вжито всіх необхідних заходів для повідомлення свідків обвинувачення ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та забезпечення їх явки до судового засідання, зокрема через неодноразове застосування до останніх примусового приводу, який залишився невиконаним відповідним органом поліції, а тому з урахуванням поданого стороною обвинувачення клопотання про відмову від їх допиту, суд вважає, що воно підлягає до задоволення, оскільки прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог кримінального процесуального закону, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, та саме на ньому лежить обов'язок щодо доказування обставин, передбачених статтею 91 КПК України.
Разом із цим, відповідно до положень статей 84, 86 КПК України, процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно із частиною 1 статті 95 КПК України, показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.
Відповідно до статей 42, 46 КПК України, обвинувачений, сторона захисту має право клопотати про допит свідків.
Частиною 2 статті 22 КПК України передбачено, що сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду доказів. Частина 6 цієї ж статті передбачає обов'язок суду створити необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, у тому числі забезпечити, щоб права, надані законом стороні, могли бути ефективно реалізовані. Закон, передбачивши право стороні захисту вимагати виклику і допиту свідків захисту на тих самих умовах, тим самим передбачив і обов'язок суду їх розглянути в сукупності з іншими доказами. Такий підхід законодавця повністю відповідає вимогам статті 6 §1 та §3(b) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні по справі «Жогло проти України» (заява № 17988/02) від 24 квітня 2008 року (пункт 38) зазначив, що усі докази зазвичай мають бути представлені у відкритому слуханні справи в присутності обвинуваченого для забезпечення можливості надати аргументи іншій стороні. Існують винятки з цього правила, але вони не повинні порушувати права захисту. Як загальне правило, пункти 1 та З (d) статті 6 Конвенції з прав людини вимагають надання підсудному відповідної та належної можливості заперечити, а також ставити запитання свідкові обвинувачення, - або під час давання показань, або на пізнішому етапі (див. також пункт 49 рішення ЄСПЛ у справі «Люді проти Швейцарії» (Ludi v. Switzerland)).
Для тих випадків, коли клопотання про допит свідка на користь обвинуваченого було заявлено відповідно до внутрішньодержавного законодавства, Європейський Суд з урахуванням вищевикладеного формулює наступний трьохелементний тест: 1) чи було клопотання допитати свідка досить обґрунтовано і чи відноситься воно до суті обвинувачення? 2) чи розглянули внутрішньодержавні суди питання про належність показань свідка, і чи привели вони достатні підстави для свого рішення не допитувати свідка в судовому засіданні? 3) чи порушило рішення внутрішньодержавних судів не допитувати свідка загальну справедливість судового розгляду? (пункт 158 рішення ЄСПЛ у справі «Муртазалієва проти Росії» (заява № 36658/05) від 18 грудня 2018 року (далі - Рішення).
Щодо першого елемента Європейський Суд зазначає, що виходячи з тесту, напрацьованого у справі «Перна проти Італії», питання про те, обґрунтував обвинувачений своє клопотання про виклик свідка захисту в суд, вирішується шляхом посилання на належність показань цієї особи для «встановлення істини» у справі. Хоча в деяких справах, розглянутих після винесення Постанови Великої палати Європейського Суду у справі «Перна проти Італії», аналізувалося питання про те, чи були свідчення свідка значущими для «встановлення істини» у справі, в інших скаргах акцент робився на здатність показань вплинути на результати судового розгляду (див. пункт 105 рішення ЄСПЛ у справі «Тарасов проти України», обґрунтовано підтвердити алібі обвинуваченого (див. пункт 34 рішення ЄСПЛ у справі «Поляков проти Російської Федерації»), і, ймовірно, привести до виправдання обвинуваченого (див. пункт 72 рішення ЄСПЛ у справі «Дорохов проти Російської Федерації») або посилити позицію сторони захисту або навіть призвести до виправдання заявника (див. пункт 42 рішення ЄСПЛ у справі «Топіч проти Хорватії»). Звісно ж, що належність показань свідка до суті обвинувачення і їх здатність вплинути на результат розгляду у справі об'єднують всі перераховані вище стандарти. У світлі еволюції прецедентної практики за статтею 6 Конвенції Європейський Суд вважає за необхідне уточнити цей стандарт, включивши в його сферу дії не тільки клопотання сторони захисту про виклик свідків, здатних вплинути на результат судового розгляду, а й інших свідків, від яких можна розумно очікувати показань, підсилюють позицію сторони захисту (пункт 160 Рішення).
Другий елемент тесту вимагає від внутрішньодержавних судів враховувати значимість показань, запитуваних стороною захисту, і зобов'язує їх вказувати достатні мотиви для своїх рішень (пункт 162 Рішення).
Як правило, значимість показань і достатність доказів, висунутих стороною захисту в обставинах конкретної справи, будуть визначати обсяг і ступінь деталізації оцінки внутрішньодержавними судами необхідності забезпечення присутності на суді і допиту свідка. Відповідно, чим сильніше і вагоміше доводи сторони захисту, тим суворіше повинна бути перевірка і тим переконливішою повинна бути мотивація судів, якщо вони відмовляють стороні захисту в клопотанні допитати свідка (пункт 166 Рішення).
Європейський Суд вважає, що оцінка впливу рішення про відмову в допиті свідка захисту на загальну справедливість процесу є неодмінною в кожній справі. Дотримання вимог справедливого судового розгляду повинно розглядатися в кожній конкретній справі з урахуванням ходу провадження у справі в цілому, а не на основі ізольованого розгляду окремого аспекту або інциденту (пункт 167 Рішення).
Відповідно до частини 5 статті 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
З огляду на вищевикладене, виходячи із позиції обвинуваченого ОСОБА_6 , який наполягає на виклику та допиті свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , від допиту яких відмовилась сторона обвинувачення і дана відмова прийнята судом, суд вважає за можливе викликати вказаних осіб до Калинівського районного суду Вінницької області за клопотанням обвинуваченого, з покладенням на нього обов'язку забезпечення їх явку у судове засідання.
За частиною першою статті 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, зобов'язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Дана норма імплементована в національне законодавство та закріплена в частині першій статті 21 КПК України.
Згідно частини першої статті 318 КПК України, судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку.
Відповідно до частини першої статті 28 КПК України, розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
За частиною п'ятою статті 28 КПК України, кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите.
Забезпечення проведення судового провадження у розумні строки покладається на суд (частина друга статті 28 КПК України).
Згідно пункту 7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративне правопорушення», судді повинні усвідомлювати особисту відповідальність за розгляд справ у встановлені законом строки, за якість розгляду справ, не допускати фактів зволікання, вживати всіх необхідних заходів з метою неухильного дотримання процесуальних строків.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», за безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду справи протягом строку, встановленого законом, суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
Для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку слідчий суддя, суд має право встановлювати процесуальні строки у межах граничного строку, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням обставин, встановлених під час відповідного кримінального провадження. Будь-які строки, що встановлюються прокурором, слідчим суддею або судом, не можуть перевищувати меж граничного строку, передбаченого цим Кодексом, та мають бути такими, що дають достатньо часу для вчинення відповідних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень та не перешкоджають реалізації права на захист (частини перша, друга статті 114 КПК України).
Виходячи з вимог кримінально-процесуального закону, враховуючи поведінку обвинуваченого та спосіб здійснення ним своїх прав та обов'язків, беручи до уваги тривалий час перебування справи в провадженні суду, усвідомлюючи особисту відповідальність, з метою вжиття всіх необхідних заходів відносно неухильного дотримання процесуальних строків та не порушення прав учасників провадження щодо справедливого розгляду та вирішення справи в розумні строки, уникнення обставин, які негативно впливають на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади, суд вважає за необхідне встановити обвинуваченому ОСОБА_6 строк для забезпечення явки свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 для їх допиту в судовому засіданні Калинівського районного суду Вінницької області - 09.11.2022 року на 09год.00хв., одночасно роз'яснивши, що у разі незабезпечення їх явки у визначеним судом день та час, суд визнає допит вказаних осіб під час розгляду даного кримінального провадження неможливим, через дії обвинуваченого (сторони захисту).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.114, 327, 372 КПК України, суд, -
Клопотання сторони обвинувачення про відмову від допиту свідків обвинувачення ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - задовольнити.
Прийняти відмову сторони обвинувачення від допиту свідків обвинувачення ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
Клопотання обвинуваченого про виклик та допит свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , від допиту яких відмовилась сторона обвинувачення і дана відмова прийнята судом - задовольнити.
Зобов'язати обвинуваченого (сторону захисту), за клопотанням якого судом було прийняте рішення про виклик та допит свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , від допиту яких відмовилась сторона обвинувачення і дана відмова прийнята судом, забезпечити явку вказаних осіб до Калинівського районного суду Вінницької області - 09 листопада 2022 року на 09год.00хв., з метою їх допиту.
Секретарю судового засідання видати обвинуваченому судові повістки на ім'я ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про виклик їх у судове засідання на 09 листопада 2022 року на 09год.00хв., для їх вручення останнім.
Звернути увагу обвинуваченого (сторони захисту) на те, що розписки про вручення судових повісток на ім'я свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про виклик їх у судове засідання на 09 листопада 2022 року на 09год.00хв., необхідно повернути на адресу суду.
Роз'яснити обвинуваченому (стороні захисту), що у разі незабезпечення явки свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до Калинівського районного суду Вінницької області - 09 листопада 2022 року на 09год.00хв., суд визнає допит вказаних осіб під час розгляду цього кримінального провадження неможливим через дії обвинуваченого (сторони захисту).
Дана ухвала згідно вимог ч.2 ст.21 КПК України, ч.ч.2, 4 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов'язковою і підлягає безумовному виконанню всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання ухвали має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою статті 292 КПК України, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.
Суддя