ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.11.2022Справа № 910/5052/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу № 910/5052/22 без повідомлення учасників справи.
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС";
до Державного підприємства "Національний центр Олександра Довженка";
про стягнення 987 610,05 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" звернулося з позовом до Господарського суду міста Києва, в якому просить суд стягнути з Державного підприємства "Національний центр Олександра Довженка" грошові кошти у розмірі 987 610,05 грн, з яких 834 839,09 грн основної заборгованості, 39 340, 36 грн пені, 103 687,00 грн інфляційних втрат та 9 743,60 грн 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язання на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу № 28/04-2021 від 08.04.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2022 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Надано відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву протягом 15 днів, з дати отримання ухвали про відкриття провадження у справі.
21.07.2022 від Державного підприємства "Національний центр Олександра Довженка" надійшов відзив з доданими до нього додатками, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що основний борг ним сплачено в повному обсязі, а щодо штрафних санкцій заперечує посилаючись на форс-мажор.
10.08.2022 від Державного підприємства "Національний центр Олександра Довженка" надійшло клопотання про долучення акту звірки взаєморозрахунків.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті
08.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" (далі - постачальник, позивач) та Державним підприємством "Національний центр Олександра Довженка" ( далі - споживач, відповідач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 28/04-2021 (далі - договір).
Відповідно до п. 2.1., 2.2. договору, за цим договором постачальник продає електричну енергію (електрична енергія за кодом ДК 021:2015: 09310000-5) споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії в порядку та на умовах цього договору. Кількість товару визначена у специфікації товару, яка є додатком 2 до цього договору. Обов'язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії.
Строк (термін) поставки товару: з 01.05.2021 до 31.12.2021 (п. 3.1. договору з урахуванням додаткової угоди № 1 від 08.04.2021).
Відповідно до п. 5.1.-5.2., 5.4.-5.6., 5.8.-5.10. договору передбачено, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем специфікацією, яка є додатком 2 до цього договору. Ціна за одиницю електроенергії включає в себе тариф на передачу електричної енергії та тариф на диспетчерське обслуговування, інші витрати, згідно діючих нормативних документів НКРЕКП. Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в специфікації постачальника. Для одного об'єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії. Ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Приймання - передача електричної енергії, поставленої постачальником та прийнятої споживачем у розрахунковому періоді, оформлюється шляхом підписання сторонами щомісячних актів приймання-передачі, які є підставою для остаточних розрахунків між сторонами. Споживач протягом 7 (семи) робочих днів з дати отримання рахунка та акта прийняття-передачі розглядає їх, підписує та направляє постачальнику один підписаний примірник акта прийняття-передачі або направляє в цей же строк постачальнику мотивовану відмову від підписання. Оплата фактично спожитої електричної енергії в розрахунковому місяці здійснюється споживачем до 15 (п'ятнадцятого) числа місяця наступного за розрахунковим місяцем, на підставі отриманого споживачем оригіналу належним чином оформленого рахунку від постачальника та підписаного сторонами акта прийняття-передачі. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки. Обсяг споживання електричної енергії по об'єкту споживання споживача визначається на підставі даних комерційного обліку. Організація порядку здійснення комерційного обліку споживання електричної енергії споживачем здійснюється відповідно до вимог Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 311 (із змінами) та інших нормативно-правових актів України. Якщо споживач не здійснив оплату за цим договором у передбачені договором строки, крім випадків визначених цим договором або не допустив представників постачальника до розрахункових засобів комерційного обліку електричної енергії, що розташовані на території споживача, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу за умови попередження споживача не пізніше ніж за 20 (двадцять) робочих днів до дня відключення. У разі виникнення у споживача заборгованості за електричну енергію за цим договором споживач повинен звернутися до постачальника із заявою про складення графіка погашення заборгованості на строк не більше 12 місяців та за вимогою постачальника подати довідки, що підтверджують неплатоспроможність (обмежену платоспроможність) споживача. Графік погашення заборгованості оформляється додатком до цього договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості. Укладення сторонами та дотримання споживачем графіка погашення заборгованості не звільняє споживача від здійснення поточних платежів за цим договором. У разі недотримання графіка погашення заборгованості або прострочення оплати поточних платежів постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному цим договором.
Пунктом 5.12. договору передбачено, що споживач здійснює плату за послуги з розподілу (передачі) електричної енергії безпосередньо оператору системи.
Відповідно до п. 13.2. договору визначено, що цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2021 року, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
Так, судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем поставлено електричну енергію на загальну суму 914 839,09 грн, що підтверджується актом приймання-передачі електричної енергії № УГР00004501 від 06.09.2021, який підписаний представниками сторін без будь-яких зауважень та заперечень і скріплений печатками товариств.
Відповідач частково оплатив заборгованість за спожиту електроенергію в сумі 80 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 12340 від 18.02.2022.
Спір у даній справі виник у зв'язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання за договором в частині повної та своєчасної оплати використаної електричної енергії, а тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 834 839,09 грн основного боргу, 39 340,36 грн пені, 103 687,00 грн інфляційних втрат та 9 743,60 грн 3% річних.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Як вбачається з п. 2 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Між сторонами в даній справі виникли правовідносини, за договором купівлі-продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів, за умовами якого позивач продає та поставляє електричну енергію відповідачу, а відповідач оплачує позивачу вартість використаної (купленої) електричної енергії.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у грудні 2021 року використано 316,913 МВт-год електричної енергії на загальну суму 914 839,09 грн, що підтверджується актом приймання-передачі електричної енергії від 31.12.2021.
Суд зазначає, що вказаний акт підписано з боку відповідача без зауважень та заперечень.
Згідно п. 5.8. договору, сторони визначили, що оплата фактично спожитої електричної енергії в розрахунковому місяці здійснюється споживачем до 15 (п'ятнадцятого) числа місяця наступного за розрахунковим місяцем, на підставі отриманого споживачем оригіналу належним чином оформленого рахунку від постачальника та підписаного сторонами акта прийняття-передачі.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем частково до відкриття провадження у справі та частково після відкриття провадження у справі сплачено суму основного боргу у розмірі 834 839,09 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: № 12419 від 26.05.2022 на суму 200 000,00 грн, № 12421 від 31.05.2022 на суму 200 000,00 грн, № 12461 від 23.06.2022 на суму 100 000,00 грн, № 12463 від 27.06.2022 на суму 154 071,80 грн, № 12491 від 12.07.2022 на суму 80 000,00 грн, № 12499 від 18.07.2022 на суму 100 767,29 грн.
Як вбачається з постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011, господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. При цьому господарському суду слід мати на увазі, що оскільки відповідний орган не має права скасовувати та вносити зміни до раніше прийнятих ним індивідуальних правових рішень, тобто ненормативних правових актів, що є актами одноразового застосування і вичерпують свою дію фактом їхнього виконання (стосовно відповідних актів органів місцевого самоврядування про це зазначено також у Рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 N 7-рп/2009 у справі N 1-9/2009), то такі дії не свідчать про припинення існування предмета спору. Водночас юридична оцінка актів державних та інших органів, прийнятих з питань скасування та внесення змін до згаданих індивідуальних правових рішень, має здійснюватися господарським судом з урахуванням частини другої статті 4 ГПК.
Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Як встановлено ч. 3 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України, позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Згідно з ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Тобто, законодавством України передбачена можливість кожної особи звернутися до суду за захистом свого права у разі його порушення.
Так, судом встановлено, що станом на дату відкриття провадження у справі відповідачем на користь позивача сплачено 654 071,80 грн, тобто станом на 29.06.2022 у позивача не виникло право на звернення до суду з вимогами про стягнення з відповідача 654 071,80 грн заборгованості, оскільки вказана заборгованість уже була сплачена, а право позивача в цій частині позовних вимог не було порушене.
Також господарський суд зазначає, що у відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі зменшити розмір позовних вимог, однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач своїм правом не скористався, хоча про часткові оплати відповідача знав.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у розмірі 654 071,80 грн.
Також судом встановлено, що відповідачем сплачено на користь позивача 180 767,29 грн після відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи наведені обставини, суд приходить до висновку, що провадження в частині стягнення з відповідача 180 767,29 грн основної заборгованості підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 2 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п. 9.1.- 9.2. договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством. За невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань за даним договором постачальник відшкодовує споживачу збитки та сплачує штрафні санкції у розмірах, встановлених ст. 231 Господарського кодексу України.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання за договором, позивач просив суд стягнути 39 340,36 грн пені, 103 687,00 грн інфляційних втрат та 9 743,60 грн 3% річних розрахованих за загальний період з 01.02.2022 до 22.06.2022.
За приписами ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідач в своєму відзиві посилається на п. 12.1. договору, відповідно до якого передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за цим договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Верховний Суд неодноразово зазначав, що одне лише передбачене законом віднесення введеного карантину до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках карантину (надзвичайного стану, надзвичайної ситуації тощо), унеможливлює виконання конкретного договору (постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20 (п.40), від 03.08.2022 у справі №914/374/21 (п.99).
У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, наведено висновок щодо застосування ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якого:
- ст.14-1 цього Закону визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП;
- форс-мажорні обставини не мають преюдиціального характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов'язання;
- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання; саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.
Крім того, пунктами 12.4.-12.5. договору, визначено, що сторони зобов'язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до законодавства. Виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови споживача від сплати постачальнику за електричну енергію, яка була надана до їх виникнення.
В матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідачем позивача про настання форс-мажорних обставин.
Враховуючи вищезазначене, суд не вбачає можливості і необхідності в застосуванні наслідків настання форс-мажорних обставин.
Таким чином, здійснивши перерахунок пені, 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання, порядку розрахунків погодженого сторонами та часткових оплат, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, а саме: пені у розмірі 65 930,22 грн, 3% річних у розмірі 8 817,32 грн та інфляційні втрати у розмірі 37 567,76 грн.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 654 071,80 грн не підлягають задоволенню, провадження в частині стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 180 767,29 грн підлягає закриттю, а позовні вимоги щодо стягнення з Державного підприємства "Національний центр Олександра Довженка" пені, 3 % річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню.
Згідно з ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Оскільки судом закрито провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 180 767,29 грн безпосередньо судовим рішенням, то судовий збір у розмірі 2 291,25 грн підлягає поверненню з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС".
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" в частині стягнення з Державного підприємства "Національний центр Олександра Довженка" основної заборгованості у розмірі 654 071,80 грн відмовити.
2. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" до Державного підприємства "Національний центр Олександра Довженка" в частині стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат задовольнити частково.
3. Стягнути з Державного підприємства "Національний центр Олександра Довженка" (вул. Васильківська, буд. 1, м. Київ, 03040, ідентифікаційний код 22928085) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" (вул. Новокостянтинівська, буд. 13/10, офіс 201, м. Київ, 04080, ідентифікаційний код 41427817) пеню в розмірі 65 930 (шістдесят п'ять тисяч дев'ятсот тридцять) грн 22 коп., 3 % річних у розмірі 8 817 (вісім тисяч вісімсот сімнадцять) грн 32 коп., інфляційні втрати у розмірі 37 567 (тридцять сім тисяч п'ятсот шістдесят сім) грн 76 коп. та судовий збір у розмірі 1 993 (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто три) грн 49 коп.
4. У задоволенні іншої частини позову відмовити повністю.
5. Закрити провадження у справі в частині стягнення з Державного підприємства "Національний центр Олександра Довженка" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" основної заборгованості у розмірі 180 767,29 грн.
6. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" (вул. Новокостянтинівська, буд. 13/10, офіс 201, м. Київ, 04080, ідентифікаційний код 41427817) 2 291 (дві тисячі двісті дев'яносто одна) грн 25 коп. судового збору сплаченого платіжним дорученням № 8054 від 23.06.2022, яке знаходиться в матеріалах справи.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Мандриченко