ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області
Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88000
e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua
Рішення
"11" жовтня 2022 р. м. Ужгород Справа № 907/200/21
За позовом Публічного акціонерного товариства "Мотор Січ", м. Запоріжжя
до відповідача Закарпатського обласного комунального підприємства "Міжнародний аеропорт Ужгород", м. Ужгород Закарпатської області
з участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Закарпатської обласної ради, м. Ужгород Закарпатської області
про стягнення 9 857 817,54 грн, в тому числі 8 764 785,03 грн заборгованості за надані послуги, 480 214,95 грн пені, 492 722,49 грн інфляційних нарахувань та 120 095,07 грн трьох процентів річних (з урахуванням уточнень до позовної заяви),
Суддя господарського суду - Пригара Л.І.
Секретар судового засідання - Іваниш Д.П.
представники:
Позивача - Фофанов Я.Л., адвокат, довіреність №105 від 28.07.2022
Відповідача - не з'явився
Третьої особи - Сигидін О.І., представник у порядку самопредставництва
Публічним акціонерним товариством "Мотор Січ", м. Запоріжжя заявлено позов до відповідача Закарпатського обласного комунального підприємства "Міжнародний аеропорт Ужгород", м. Ужгород Закарпатської області про стягнення 9 936 434,20 грн, в тому числі 8 764 785,03 грн заборгованості за надані послуги, 506 078,25 грн пені, 539 010,02 грн інфляційних нарахувань та 126 560,90 грн трьох процентів річних.
Уточненою позовною заявою позивач просить стягнути з відповідача 9 857 817,54 грн, в тому числі 8 764 785,03 грн заборгованості за надані послуги, 480 214,95 грн пені, 492 722,49 грн інфляційних нарахувань та 120 095,07 грн трьох процентів річних.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 30.04.2021 відкрито провадження у справі №907/200/21 в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.06.2021. Явку уповноважених представників сторін у підготовче засідання визнано обов'язковою. Встановлено відповідачу строк на подання суду відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165 ГПК України з одночасним надісланням копії такого позивачеві, а доказів надіслання - суду, протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали. Встановлено позивачеві строк на надання суду та відповідачеві відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів із дня одержання копії відзиву.
Ухвалами суду від 03.06.2021, 19.08.2021 та 12.10.2021 підготовчі засідання відкладалися з підстав, наведених в ухвалах суду.
Ухвалою суду від 19.08.2021 до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Закарпатську обласну раду, м. Ужгород Закарпатської області.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 02.11.2021 відмовлено в задоволенні заяви відповідача про зупинення провадження у даній справі; закрито підготовче провадження у справі №907/200/21 та призначено справу до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 07.12.2021.
Ухвалами суду від 07.12.2021, 02.02.2022 та 03.03.2022 судові засідання у справі відкладались із підстав, наведених в ухвалах суду.
У судовому засіданні 07.06.2022 судом за участю уповноважених представників учасників процесу оголошено перерву до 16.08.2022.
Ухвалою суду від 16.08.2022 судове засідання у справі відкладено на 11.10.2022. Явка уповноважених представників учасників процесу судом визнана на власний розсуд.
Відповідач, будучи своєчасно та належним чином повідомленим про дату і час розгляду справи по суті, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив. Разом з тим, представник відповідача через канцелярію суду подав заяву б/н від 10.10.2022 (вх. №02.3.1-02/5308/22 від 11.10.2022), якою просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату з огляду на неможливість вчасно прибути в судове засідання, призначене на 11.10.2022, та необхідність ознайомитися з матеріалами справи.
Проаналізувавши мотиви, наведені представником відповідача у вищезазначеній заяві, суд не вбачає підстав для її задоволення з огляду на таке.
Приписами ст. 216 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.
Згідно із ч. 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:
1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;
2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;
3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;
4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
У даному контексті суд зазначає, що сторони мають не тільки процесуальні права, але й процесуальні обов'язки.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до ст. 43 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Частина 4 вказаної статті регламентує, що суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами.
Зловживання правом має місце, коли під видимою формальною реалізацією прав учасника провадження, що визначені ст. 43 ГПК України, такий учасник провадження має намір затягувати судовий процес.
Разом з тим, згідно зі статтею 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Що ж стосується наведених представником відповідача обставин в обґрунтування причин його неявки в дане судове засідання, то суд зазначає, що такі не можуть бути визнані поважними, адже не є об'єктивно непереборними. Відповідач, як учасник судового процесу, не позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні будь якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.03.2019 у справі №910/12842/17.
Таким чином, представником відповідача не наведено обставин, які є перешкодою для подальшого розгляду справи без його участі, та могли би бути підставою для відкладення розгляду справи.
Крім того, представник відповідача не зазначив об'єктивної неможливості проведення судового засідання, яке призначене на 11.10.2022, без участі відповідача або його представника.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач упродовж підготовчого провадження правом на подання відзиву не скористався, клопотання щодо поновлення строків на подання відзиву на позовну заяву суду не подавав.
Водночас вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки для держави, а й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в Рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Ухвалою суду від 16.08.2022 явка учасників справи в судове засідання 11.10.2022 судом була визнана на власний розсуд, відтак, виходячи із засад змагальності та диспозитивності у господарському судочинстві, передбачених статтями 13, 14 ГПК України, учасники справи на власний розсуд скористалися наданим їм частиною 1 статті 42 ГПК України процесуальним правом на участь в судовому засіданні під час розгляду даної справи по суті.
Згідно із приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому, відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.
Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято в нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та третьою особою.
Позивач просить суд задоволити позов у повному обсязі, обґрунтовуючи заявлені вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема, стверджує, що відповідач своєчасно не виконав умови укладеного між сторонами спору Договору №35/19 від 24.05.2019 (зі змінами, внесеними Додатковою угодою №1 від 01.06.2019) в частині взятих на себе договірних зобов'язань щодо оплати за надані послуги, внаслідок чого в нього виникла та рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 8 764 785,03 грн. Крім того, у зв'язку із простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 480 214,95 грн пені, 492 722,49 грн інфляційних нарахувань та 120 095,07 грн трьох процентів річних за період із 16.09.2020 по 01.03.2021 рр.
Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов. Враховуючи, що про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений своєчасно та належним чином (ухвали суду було надіслано на його офіційну юридичну адресу, зазначену у витязі з ЄДРЮОФОПтаГФ, повідомлення про вручення ухвал суду містяться у матеріалах справи), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення із приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.
Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Відтак, відповідно до положень ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.
Разом з тим, у судовому засіданні 07.06.2022 на стадії "вступне слово учасників справи" представник відповідача усно заперечив проти заявлених позовних вимог, зазначивши, що укладений між сторонами спору Договір не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки не містить такої істотної умови, як ціна, а також не містить зобов'язань для відповідача, оскільки такий, із огляду на статутні завдання, не може бути ні замовником послуг із авіаперевезень, ні їх виконавцем. Крім того, представник відповідача наголосив на тому, що розрахунок заявленої до стягнення суми боргу зроблений із суттєвими помилками, із огляду на що позовні вимоги не підлягають задоволенню. Водночас будь якого контррозрахунку щодо заявленої позивачем суми заборгованості суду не надав.
Третя особа подала суду письмові пояснення №до01.1-31/304(3) від 08.10.2021 (вх. №02.3.1-02/7221/21 від 11.10.2021), в яких зазначила про те, що на підставі п. 7.1. Договору №35/19 від 24.05.2019 та п. 10.1. Додаткової угоди №1 від 01.06.2019, вказані правочини набирають чинності з моменту підписання їх сторонами. Так, третя особа стверджує, що Договір №35/19 від 24.05.2019 було підписано уповноваженими представниками сторін 01.10.2019. Водночас відомості про дату підписання Додаткової угоди №1 від 01.06.2019 Закарпатській обласній раді невідомі, проте наявні підстави вважати, що така підписана після 29.10.2019, тобто після закінчення фактичних відносин щодо надання позивачем послуг із обслуговування авіалінії "Ужгород-Київ-Ужгород". Таким чином, на переконання третьої особи, у період надання послуг із авіаперевезення дія Договору №35/19 від 24.05.2019 поширюється лише на правовідносини, які існували між сторонами спору, починаючи з 01.10.2019, а Додаткову угоду №1 від 01.06.2019 слід вважати неукладеною в період здійснення авіаперевезень ПАТ "Мотор Січ" за маршрутом "Ужгород-Київ-Ужгород".
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Між Публічним акціонерним товариством "Мотор Січ" (виконавцем, позивачем у справі) та Закарпатським обласним комунальним підприємством "Міжнародний аеропорт Ужгород" (замовником, відповідачем у справі) було укладено Договір №35/19 від 24.05.2019 (далі - Договір), пунктом 1.1. якого встановлено, що виконавець зобов'язується виконати авіарейси за розкладом повітряними судами, в подальшому - "ПС", по маршруту: Ужгород-Київ-Ужгород (Київ-Ужгород-Київ). Частота виконання рейсів та графік руху ПС по узгодженню сторін обумовлюються в додатку до дійсного Договору.
Згідно із п. 1.2. Договору, замовник здійснює оплату виконавцю за виконання авіарейсів згідно параграфу 4 даного Договору.
Попередня вартість одного рейсу без врахування обслуговування пасажирів, багажу і харчування, на дату підписання Договору, ПС ЯК-40 (резерв Ан-24, Ан-140, Ан-74) складає 7985 доларів США, без урахування ПДВ 20%. При цьому, в попередній вартості рейсу та при розрахунку фактичних витрат врахована та буде враховуватися вартість одної блок-години (час роботи літака з моменту запуску двигунів на землі в аеропорту вильоту і до їх повної зупинки після зарулювання на стоянку в аеропорту призначення) в розмірі 650 доларів США, без врахування ПДВ 20%. В розрахунку фактичної вартості застосовується фактично відпрацьований час, згідно польотного завдання, помножене на вартість блок-часу (п. 4.2. Договору).
Відповідно до п. 4.4. Договору, вартість визначається у відповідності з фактичними витратами виконавця за кожний виконаний авіарейс на підставі польотних завдань та виставлених рахунків від сторонніх організацій, пов'язаних із забезпеченням перевезень.
На підставі п. 4.5. Договору, взаєморозрахунки між сторонами здійснюються у два етапи:
- перший етап взаєморозрахунків проводиться за попередніми підсумками минулого місяця на підставі реєстру рейсів у відповідності з польотними завданнями. Реєстр рейсів формується виконавцем на 6-7 день після закінчення звітного місяця та спрямовується разом зі сформованим рахунком замовнику із розрахунку вартості одного рейсу згідно п. 4.2. Замовник протягом п'яти банківських днів після отримання рахунку здійснює перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця;
- другий етап взаєморозрахунків проводиться по фактичним підсумкам звітного місяця. Протягом 25 календарних днів місяця, наступного за звітнім, виконавець направляє замовнику звіт про фактичні витрати, пов'язані з виконанням перевезень, акт виконаних робіт і рахунок фактичної вартості рейсів. Рахунок формується з урахуванням раніше перерахованої замовником суми. За запитом замовника виконавець направляє на адресу замовника копії документів, що підтверджують фактичні витрати на рейси замовника. Щомісяця, у строк до 30-го числа місяця, наступного за звітнім, замовник підписує акт виконаних робіт або надсилає обґрунтовану відмову на адресу виконавця (ІНФОРМАЦІЯ_1), інакше послуги виконавця будуть вважатися виконаними. Замовник протягом п'яти робочих днів після підписання документів направляє один примірник акту виконаних робіт на адресу виконавця і здійснює кінцевий розрахунок на розрахунковий рахунок виконавця за звітний місяць.
За умовами п. 2.1., 3.1. Договору, виконавець зобов'язаний своєчасно надавати технічно справне ПС для виконання рейсів за розкладом, узгодженим сторонами в додатках. Замовник зобов'язується оплачувати виконавцю вартість виконаних авіарейсів згідно розділу 4 даного Договору.
Розділом 5 Договору встановлена відповідальність сторін за неналежне виконання взятих на себе договірних зобов'язань.
Так, відповідно до п. 5.2. Договору, за порушення строків перерахування грошових коштів згідно п.п. 4.5.1. і 4.5.2. замовник виплачує виконавцю пеню за кожний день протермінованого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент нарахування пені, від суми протермінованого платежу.
Розділом 7 Договору визначено, що Договір вступає в силу з дати його підписання обома сторонами. Договір діє до 31 грудня 2019 року. Договір рахується продовженим на наступний календарний рік, якщо жодна із Сторін за 30 днів до закінчення його дії не заявила про свої наміри про припинення дії даного Договору.
Додатковою угодою №1 від 01.06.2019 (далі - Додаткова угода) сторони дійшли згоди викласти Договір №35/19 від 24.05.2019 у наступній редакції.
На виконання Програми підвищення ефективності функціонування Закарпатського обласного комунального підприємства "Міжнародний аеропорт "Ужгород" на 2017-2020 роки, що затверджена Рішенням Закарпатської обласної ради від 22.12.2016 №608, керуючись ст. 96 Повітряного кодексу України та Наказом Державіаслужби від 15.05.2019 про визнання повітряної лінії "Ужгород-Київ-Ужгород" з незначним повітряним рухом такою, що є суспільно важливою для міста Ужгород та Закарпатської області, сторони уклали цей Договір про наступне: виконавець на умовах регулярності та безперервності зобов'язується виконувати рейси (авіарейси) повітряними суднами (надалі - ПС) за повітряною лінією: Ужгород-Київ-Ужгород, а замовник зобов'язується оплатити виконання таких авіарейсів в порядку та на умовах, що визначені цим Договором (підп. 1.1.1. п. 1.1. Додаткової угоди).
Пунктом 2.1. Додаткової угоди встановлено, що за надання послуг за цим Договором замовник сплачує 243 797,94 грн, у тому числі ПДВ 20%, за один виконаний виконавцем рейс за вирахуванням фактичної виручки від продажу авіаквитків на рейс.
Розділом 3 Додаткової угоди визначений порядок розрахунків та, зокрема, обумовлено, що замовник оплачує послуги виконавця за підсумками кожного звітного місяця, виходячи із кількості виконаних виконавцем рейсів у звітному місяці, якщо сторонами не буде узгоджено інший звітний період, або якщо виконавець надасть замовнику звіт про надані послуги та акт приймання-передачі наданих послуг за більший період. Протягом 25 календарних днів місяця, наступного за звітним, виконавець готує та надає замовнику звіт про надані послуги та акт приймання-передачі наданих послуг. На вимогу замовника виконавець також надає звіт про фактичні витрати, пов'язані з виконанням умов Договору. Замовник зобов'язаний прийняти надані послуги та підписати акти приймання-передачі наданих послуг протягом 10 календарних днів з дати отримання звіту про надані послуги та акту приймання-передачі наданих послуг або надати мотивовану відмову. Якщо замовник відмовився підписати акти виконаних робіт без надання мотивованої відмови, послуги вважаються наданими і отриманими замовником в повному обсязі, а вартість послуг вважається узгодженою за період акта приймання-передачі наданих послуг. Замовник зобов'язаний сплатити вартість наданих послуг у строк, що не перевищує 30 календарних днів з моменту прийняття наданих послуг, що оформлено актами приймання-передачі наданих послуг на підставі рахунків виконавця за умови забезпечення виконання Закарпатською обласною радою Програми підвищення ефективності функціонування Закарпатського обласного комунального підприємства "Міжнародний аеропорт "Ужгород" на 2017-2020 роки, що затверджена Рішенням Закарпатської обласної ради від 22.12.2016 №608, в частині забезпечення безперервності та регулярності повітряних перевезень при обслуговуванні повітряної лінії за маршрутом "Ужгород-Київ-Ужгород".
Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2019 року. Строк дії вважається продовженим на один календарний рік, якщо жодна із сторін Договору за один місяць до закінчення строку його дії письмово не повідомить іншу сторону про припинення дії Договору (п. 10.1. Додаткової угоди).
На виконання умов Договору (зі змінами до нього) позивачем у період із червня по жовтень 2019 року було надано відповідачу послуги з авіаперевезень на загальну суму 8 764 785,03 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт від 16.10.2019, 21.10.2019 та 18.11.2019, звітами про надані послуги №2384/к від 09.10.2019, №2453/к від 21.10.2019 та №2676 від 15.11.2019, а також рахунками №561 від 16.10.2019 на суму 5 232 046,92 грн, №580/1 від 21.10.2019 на суму 1 926 036,79 грн та №623 від 18.11.2019 на суму 1 606 701,32 грн.
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором №35/19 від 24.05.2019 (зі змінами, внесеними Додатковою угодою №1 від 01.06.2019) в частині повної та своєчасної оплати вартості наданих йому послуг із авіаперевезень стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 8 764 785,03 грн у примусовому порядку. Крім того, у зв'язку із простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з останнього 480 214,95 грн пені, 492 722,49 грн інфляційних нарахувань та 120 095,07 грн трьох процентів річних.
ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Приписами ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У ст. 204 Цивільного кодексу України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Приписами ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У свою чергу, відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За змістом ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Матеріалами справи підтверджено, що в період із червня по жовтень 2019 року (включно) відповідач заборгував перед позивачем за надані послуги суму 8 764 785,03 грн, свідченням чого є долучені до матеріалів справи акти виконаних робіт, звітів про надані послуги та рахунків на оплату, які були надіслані на адресу відповідача, і їх отримання не виступало впродовж розгляду справи предметом заперечень із боку відповідача.
Положеннями розділу 3 Договору №35/19 від 24.05.2019 (в редакції Додаткової угоди №1 від 01.06.2019), у свою чергу, визначено обов'язок замовника прийняти надані послуги та підписати акти приймання-передачі наданих послуг протягом 10 календарних днів із дати отримання звіту про надані послуги та акту приймання-передачі наданих послуг або надати мотивовану відмову. Якщо замовник відмовився підписати акти виконаних робіт без надання мотивованої відмови, послуги вважаються наданими і отриманими замовником в повному обсязі, а вартість послуг вважається узгодженою за період акта приймання-передачі наданих послуг. Замовник зобов'язаний сплатити вартість наданих послуг у строк, що не перевищує 30 календарних днів з моменту прийняття наданих послуг, що оформлено актами приймання-передачі наданих послуг на підставі рахунків виконавця.
Як вбачається із долучених до позовної заяви актів виконаних робіт від 16.10.2019, 21.10.2019 та 18.11.2019, такі з боку відповідача, як замовника послуг, не підписані. Поряд із цим, матеріали справи не містять, а відповідачем належними і допустимими доказами не доведено факту надання позивачу обґрунтованої відмови від підписання актів виконаних робіт, що, з урахуванням вищенаведених положень Договору, дозволяє дійти висновку про прийняття відповідачем наданих позивачем послуг у повному обсязі та без будь яких заперечень.
Суд критично оцінює доводи представника відповідача, які були висловлені ним в судовому засіданні 07.06.2022 про те, що укладений між сторонами спору Договір не відповідає вимогам чинного законодавства, а відтак, - не може слугувати підставою для стягнення спірної заборгованості, оскільки в силу приписів ст. 204 Цивільного кодексу України, вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 14.11.2018 у справі №2-383/2010.
Не заслуговують на увагу також і доводи третьої особи про те, що Договір №35/19 від 24.05.2019 підписаний уповноваженими представниками сторін 01.10.2019, а Додаткова угода №1 від 01.06.2019 - після 29.10.2019, оскільки Закарпатською обласною радою не надано суду жодного документального доказу у підтвердження вказаних обставин, як і не доведено факту визнання наведених правочинів недійсними із зазначених підстав, що, в силу приписів ст. 204 Цивільного кодексу України, дозволяє дійти висновку про їх правомірність.
Водночас відповідач та третя особа суду не надали, а матеріали справи не місять документальних доказів у підтвердження того, що договори визнані у судовому порядку недійсними.
Враховуючи вищевказані обставини, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 8 764 785,03 грн заборгованості за надані послуги є законними, документально доведеними та обґрунтованими, а відтак, підлягають задоволенню.
Позивач просить стягнути з відповідача суму 480 214,95 грн пені.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. (ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 5.2. Договору передбачено, що за порушення строків перерахування грошових коштів згідно п.п. 4.5.1. і 4.5.2. замовник виплачує виконавцю пеню за кожний день протермінованого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент нарахування пені, від суми протермінованого платежу.
Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми пені, суд зазначає, що пеня в розмірі 480 214,95 грн нарахована правомірно (розгорнутий розрахунок пені міститься в матеріалах справи) та підлягає стягненню з відповідача повністю.
Крім того, за прострочення оплати вартості наданих послуг позивач, посилаючись на ст. 625 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача суму 492 722,49 грн інфляційних нарахувань та 120 095,07 грн трьох процентів річних.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Водночас передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Нарахування інфляційних втрат, у відповідності до п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Здійснивши перевірку нарахування позивачем інфляційних нарахувань та трьох процентів річних за заявлений ним період, судом встановлено, що суми 492 722,49 грн інфляційних нарахувань та 120 095,07 грн трьох процентів річних обраховані вірно та підлягають стягненню з відповідача повністю.
Враховуючи вищевказані обставини та те, що відповідач не надав суду свого контррозрахунку позовних вимог, хоча мав можливість скористатись відповідними процесуальними правами і надати документи в обґрунтування своєї позиції по суті заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 8 764 785,03 грн заборгованості за надані послуги, 480 214,95 грн пені, 492 722,49 грн інфляційних нарахувань та 120 095,07 грн трьох процентів річних є документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими. Позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В силу приписів ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.
З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України в розмірі 147 867,26 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Керуючись ст. 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 130, 191, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Закарпатського обласного комунального підприємства "Міжнародний аеропорт Ужгород", вул. Собранецька, будинок 145, м. Ужгород, Закарпатська область, 88017 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 31315735) на користь Публічного акціонерного товариства "Мотор Січ", проспект Моторобудівників, будинок 15, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69068 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 14307794) суму 9 857 817,54 (Дев'ять мільйонів вісімсот п'ятдесят сім тисяч вісімсот сімнадцять гривень 54 коп.) грн, в тому числі 8 764 785,03 (Вісім мільйонів сімсот шістдесят чотири тисячі сімсот вісімдесят п'ять гривень 03 коп.) грн заборгованості за надані послуги, 480 214,95 (Чотириста вісімдесят тисяч двісті чотирнадцять гривень 95 коп.) грн пені, 492 722,49 (Чотириста дев'яносто дві тисячі сімсот двадцять дві гривні 49 коп.) грн інфляційних нарахувань та 120 095,07 (Сто двадцять тисяч дев'яносто п'ять гривень 07 коп.) грн трьох процентів річних, а також суму 147 867,26 (Сто сорок сім тисяч вісімсот шістдесят сім гривень 26 коп.) грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
4. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повне судове рішення складено та підписано 07.11.2022.
Суддя Пригара Л.І.