27 жовтня 2022 року м. Харків Справа № 922/3476/21
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В.,
суддя Мартюхіна Н.О.,
за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.,
представників сторін:
позивача за первісним позовом - Тетеря С.І. на підставі ордеру №1222260 від 21.02.2022,
відповідача за первісним позовом - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду, у режимі відеоконференції за допомогою програми Easycon, апеляційну скаргу Фермерського господарства Строгого Олександра Федоровича (вх.№313Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 24.12.2021, ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Гребенюк Т.Д., дата складання повного тексту рішення - 04.01.2022, у справі №922/3476/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна", м. Київ,
до Фермерського господарства Строгого Олександра Федоровича, с. Геніївка Харківська область,
про стягнення коштів у розмірі 1 800 000, 00 грн
та за зустрічним позовом Фермерського господарства Строгого Олександра Федоровича, с. Геніївка Харківська область
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна", м. Київ
про розірвання договору
Товариство з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна" звернулось до місцевого господарського суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з Фермерського господарства Строгого Олександра Федоровича штраф за непоставку товару - ячменю фуражного, 3-го класу, урожаю 2021 року у розмірі 30 % від суми непоставленого товару на підставі пункту 7.4 Договору поставки №К2107-4903 від 12.07.2021.
У зустрічному позові Фермерське господарство Строгого Олександра Федоровича просить розірвати Договір поставки №К2107-4903 від 12.07.2021, у зв'язку з тим, що обставини, якими сторони керувалися при укладанні договору, істотно змінилися: через несприятливі погодні умови було пошкоджено ячмінь врожаю 2021 року.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.12.2021 первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна" задоволено; cтягнуто з Фермерського господарства Строгого Олександра Федоровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна" штраф за Договором поставки №К2107-4903 від 12.07.2021 у розмірі 1 800 000, 00грн; cтягнуто з Фермерського господарства Строгого Олександра Федоровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна" витрати зі сплати судового збору у сумі 27 000, 00грн.
У задоволенні зустрічного позову Фермерського господарства Строгого Олександра Федоровича відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що Фермерським господарством Строгого Олександра Федоровича було допущено порушення зобов'язань з поставки товару за Договором поставки від К2107-4903 від 12.07.2021; умовами пункту 7.4. Договору Сторони погодили, що за непостачання/недопостачання Товару за дійсним Договором Постачальник зобов'язується сплатити Покупцеві штраф у розмірі 30% від суми непоставленого Товару. З урахуванням вартості непоставленого товару (6 000 000, 00грн згідно пунктів 3.1. та 4.1. Договору) вартість штрафу складає 1 800 000, 00грн (30% від суми непоставленого Товару). Зазначене свідчить про наявність правових та фактичних підстав для стягнення з відповідача за первісним позовом штрафу у розмірі 1 800 000, 00грн.
При вирішенні питання щодо наявності підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру штрафних санкцій, місцевий господарський суд дійшов висновку, що виключні обставини (обставини, які мають істотне значення для виконання зобов'язання), з якими положення чинного законодавства, зокрема стаття 551 Цивільного кодексу України та стаття 233 Господарського кодексу України, пов'язують можливість зменшення розміру штрафних санкцій, відповідачем за первісним позовом не доведені.
Поряд з цим, суд першої інстанції дійшов висновку, що Фермерським господарством Строгого Олександра Федоровича як позивачем за зустрічним позовом не доведено наявності одночасно чотирьох умов, з якими закон пов'язує можливість розірвання договору у судовому порядку.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду від 24.12.2021, відповідач за первісним позовом звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення Господарського суду Харківської області від 24.12.2021 у справі №922/3476/21 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог за первісним позовом та задовольнити позовні вимоги за зустрічним позовом.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про можливість звільнення суб'єкта господарювання лише коли останній доведе, що виконання зобов'язання пов'язано з дією непереборної сили та не звернув уваги на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 16.12.2020 у справі №914/2173/19, в якій, як і в даній справі, фермерське господарство було позбавлене можливості поставити товар (зернові культури) у зв'язку з вкрай несприятливими погодними умовами, що виключає вину та протиправну поведінку зобов'язаної особи.
Також апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність вини та протиправної поведінки у діях Фермерського господарства Строгого Олександра Федоровича, не з'ясував обставини, що мають значення для справи, враховуючи надання останнім до суду письмових доказів, що свідчать про пошкодження ячменю врожаю 2021 року, що сталося не з вини господарства та відсутність у останнього можливості поставити передбачений договором товар.
Апелянт вважає помилковим посилання місцевим господарським судом на постанову Верховного Суду від 17.08.2021 у справі №913/18/21 як на судову практику щодо визнання форс-мажорними обставинами виняткові погодні умови, які негативно вплинули на вирощення врожаю та зумовили неможливість виконання договірних зобов'язань, оскільки у справі №913/18/21 пошкодження врожаю сталося внаслідок посухи (що відноситься до форс-мажорних обставин), а не у зв'язку зі значною вологістю внаслідок дощів (несприятливі погодні умови для дозрівання колосу зерна та збору врожаю).
Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про спростування твердження Фермерського господарства Строгого Олександра Федоровича щодо відправлення ним повідомлення до позивача за первісним позовом про неможливість виконання зобов'язання з поставки товару за Договором, оскільки у судовому засіданні 24.12.2012 представник позивача за первісним позовом підтвердила, що 23.07.2021 від Фермерського господарства надійшов електронний лист, однак вкладення до цього листа було відсутнє, тому позивачу за первісним позовом було невідомо про наявність пошкодженого врожаю та неможливість виконання зобов'язання з поставки товару за Договором. Однак, на думку апелянта, суд міг перевірити факт вкладення до електронного листа тексту, який містить повідомлення позивача за первісним позовом про пошкодження врожаю та неможливість виконання зобов'язання з поставки товару за Договором, що судом зроблено не було. У зв'язку із цим, апелянт просить суд апеляційної інстанції дослідити доказ - лист Фермерського господарства Строгого Олександра Федоровича від 23.07.2021 №139, скріншот з електронної пошти Фермерського господарства та перевірити фактичне його направлення електронним листом 23.07.2021 шляхом огляду вихідної кореспонденції ї електронної пошти genstrogy@online.ua , доступ до якої має представник позивача за первісним позовом, до електронної пошти Iryna.Lypivska@ldc.com.
Поряд з цим, апелянт зазначає, що він не мав можливості закупити ячмінь фуражний врожаю 2021 року у посередників та поставити його позивачу за первісним позовом, оскільки згідно умов Договору, саме сільгоспвиробник ФГ Строгого О.Ф. зобов'язався поставити позивачу за первісним позовом ячмінь фуражний 3 класу врожаю 2021 року у кількості 1000 метричних тон, що посіяний на посівній площі сільгоспвиробника - 200 гектар.
Також, апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність у Харківської торгово-промислової палати повноважень щодо підтвердження істотної зміни обставин, у той час, як у спірних правовідносинах наявність істотної зміни обставин підтверджується інформаційно-аналітичним листом Харківської торгово-промислової палати. При цьому, апелянт вважає помилковим посилання місцевим господарським судом на судову практику Верховного Суду, викладену у постановах від 26.01.2021 у справі №910/18402/20, від 03.09.2020 у справі №910/5637/19, від 10.09.2020 у справі №910/13459/18 та від 08.12.2020 у справі №910/11888/19, з огляду на нетотожність правовідносин у цих справах із спірними правовідносинами.
Апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність доказів, що підтверджують виняткові та інші обставини, які мають значення для вирішення питання про зменшення розміру штрафних санкцій, а саме, судом не досліджено довідку від 20.09.2021 № 174, звітність відповідача за первісним позовом про збирання врожаю сільськогосподарських культур та посівні площі за 2021 рік, які свідчать про матеріальні втрати апелянта. На думку апелянта, посилання місцевого господарського суду на відповідну судову практику в обґрунтування відсутності підстав для зменшення розміру штрафних санкцій є помилковим, оскільки такі рішення ухвалено за інших фактичних обставин справи.
На думку апелянта, суд першої інстанції не звернув увагу на відсутність належного обґрунтування та доказів щодо можливо понесених позивачем за первісним позовом збитків, у зв'язку з непоставкою товару відповідачем за первісним позовом, зокрема, у вигляді сплати штрафних санкцій позивачем за первісним позовом його контрагентам за непоставку товару, який Фермерське господарство зобов'язано було поставити; відсутність доказів погіршення фінансового стану позивача за первісним позовом чи ускладнення його господарської діяльності у зв'язку з невиконанням зобов'язання за Договором з боку Фермерського господарства; розмір штрафу (1 800 000, 00грн) на рівні чинного законодавства України визнається як особливо великий.
Разом з тим, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не з'ясував обставини, що мають значення для справи, та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для розірвання Договору й не звернув увагу на наведені обґрунтування у зустрічній позовній заяві щодо наявності чотирьох умов, з якими закон пов'язує можливість розірвання Договору.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.02.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства Строгого Олександра Федоровича на рішення Господарського суду Харківської області від 24.12.2021 у справі №922/3476/21; призначено справу до розгляду на "10" березня 2022 р. о 15:00год.
Судова колегія зазначає, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
За таких обставин, судові засідання, призначені на період починаючи з 24.02.2022 не відбулися. В оголошеннях, розміщених на офіційному веб-порталі судової влади України та на сторінці Східного апеляційного господарського суду в мережі "Фейсбук", суд зазначив, що відповідні судові засідання будуть перенесені на іншу дату, про що учасників судових процесів буде повідомлено додатково.
Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №133/2022 від 14.03.2022, затвердженим Законом України № 2119-IX від 15.03.2022, частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб - у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.
Відповідно до наказу Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2022 № 03 "Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану" встановлено особливий режим роботи Східного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану з 01 квітня 2022 року та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема:
- зупинено тимчасово розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу до усунення обставин, які в умовах воєнної агресії проти України зумовлюють загрозу життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів і працівників суду;
- запроваджено з 01.04.2022 роботу Східного апеляційного господарського суду у віддаленому режимі. Режим роботи суду може бути змінений з урахуванням об'єктивних обставин загострення збройної агресії (у тому числі ведення бойових дій) на адміністративно-територіальній одиниці місця розташування суду;
- рекомендовано учасникам судових справ утриматись від відвідування суду, свої процесуальні права та обов'язки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua;
- забезпечено приймання та опрацювання вхідної кореспонденції, що надходить до суду засобами електронного зв'язку. У разі відсутності об'єктивної можливості дотримання приписів процесуального законодавства та Положення про автоматизовану систему документообігу суду, відповідні дії здійснювати після усунення обставин, що зумовили таку неможливість.
Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 17.05.2022, затвердженим Законом України №2263-IX від 22.05.2022, постановлено: на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указами від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, та від 18 квітня 2022 року №259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX), а саме, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 (у редакції наказу від 10.06.2022 року №113) затверджено Перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 30.05.2022. До переліку включено, в тому числі, Харківську міську територіальну громаду.
Згідно зі статтею 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до статті 27 Конституції України, обов'язком держави є захист життя людини.
Враховуючи зазначене, з міркувань безпеки доступ та відвідування співробітниками будівлі Східного апеляційного господарського суду обмежено, що обмежило й доступ до певних матеріалів справ та зумовило неможливість своєчасного розгляду апеляційної скарги.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.06.2022 доведено до відома учасників справи, що дата наступного відкритого судового засідання з розгляду справи №922/3476/21 буде визначена після усунення обставин, що становлять загрозу та небезпеку для життя і здоров'я учасників судового процесу.
Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 17.08.2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.08.2022 призначено апеляційну скаргу Фермерського господарства Строгого Олександра Федоровича на рішення Господарського суду Харківської області від 24.12.2021 у справі №922/3476/21 до розгляду на 27.10.2022 о 12:00год.; повідомлено, що участь сторін у судовому засіданні не є обов'язковою; запропоновано учасникам справи реалізовувати свої процесуальні права та обов'язки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, з використанням офіційної електронної пошти суду та телекомунікаційної мережі "Електронний суд".
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.09.2022 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна" про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; постановлено судове засідання, призначене на 27.10.2022 о 12:00год., провести в режимі відеоконференції за допомогою програми Easycon.
14.10.2022 від позивача за первісним позовом надійшов відзив на апеляційну скаргу, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити.
26.10.2022 від апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому апелянт посилається на хворобу представника.
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 27.10.2022, яке відбулось у режимі відеоконференції за допомогою програми Easycon, представник позивача за первісним позовом проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить у задоволенні скарги відмовити, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
Апелянт своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався; представник апелянта в судове засідання не з'явився.
Розглянувши клопотання апелянта про відкладення розгляду справи, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.
Відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
В обґрунтування неможливості явки в судове засідання свого представника апелянт посилається на його хворобу, однак доказів в підтвердження не надав.
Судова колегія зазначає, що ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.08.2022 визнано явку представників сторін в судове засідання необов'язковою. У разі хвороби свого представника (відповідні докази апелянтом суду не надано), апелянт не був позбавлений права і можливості направити в судове засідання іншого свого представника в порядку статті 56 Господарського процесуального кодексу України, чого апелянтом здійснено не було. Апелянт також міг взяти участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, однак, такого клопотання від апелянта не надходило.
Крім того, в матеріалах справи наявний лист апелянта, в якому він просить якнайшвидше розглянути дану справу.
Апелянт не навів суду жодних обставин, які унеможливлюють розгляд справи за відсутності його представника в судовому засіданні. Поряд з цим, сам апелянт не вчинив усіх залежних від нього дій для забезпечення участі іншого його представника в судовому засіданні.
Враховуючи вищевикладене, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції переглядає рішення місцевого господарського суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, а наведені апелянтом в клопотанні про відкладення розгляду справи обставини для відкладення розгляду справи суд не визнає поважними, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Як встановлено місцевим господарським судом, Наказом №58-В Фермерського господарства Строгого О.Ф. від 09.07.2021 було вирішено провести огляд посівів ячменю врожаю 2021 року, та створити комісію для обстеження посівів ячменю врожаю 2021 року.
Фермерським господарством Строгого О.Ф. 09.07.2021 у складі комісії було здійснено огляд посівів врожаю 2021 року, що належить господарству Строгого О.Ф., які розташовані на території Зміївського району Харківської області за межами населеного пункту с. Омельченки та встановлено попередню відповідність посівів ячменю врожаю 2021 року ознакам фуражного ячменю 3 класу станом на день його обстеження.
12 липня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна", як Покупцем, та Фермерським господарством Строгого Олександра Федоровича, як Постачальником, був укладений договір поставки № К2107-4903 (далі - Договір), згідно з пунктом 1.1. якого, Постачальник зобов'язався поставити й передати, а Покупець - оплатити й прийняти від Постачальника сільськогосподарську продукцію - ячмінь фуражний, 3-го класу, урожаю 2021 року (надалі іменований - "Товар"), код Товару згідно з УКТ ЗЕД - 1003, насипом відповідно до умов дійсного Договору.
Пунктом 1.3. Договору визначено, що Постачальник гарантує, що він є сільгоспвиробником та/або Товар було придбано в сільгоспвиробника (перший посередник), та/або Товар було придбано у першого посередника (другий посередник), та інформація щодо сільгоспвиробника та посередників, зазначена в додатку до цього Договору, є правдивою.
У пункті 3.1. Договору сторони погодили кількість Товару - 1 000, 000 метричних тонн +/-5%, за вибором Постачальника (згідно даних, отриманих при зважуванні Товару під час вивантаження у пункті призначення). Вага є остаточною згідно з даними, отриманими при зважуванні Товару під час вивантаження в пункті призначення.
Ціна Товару за дійсним Договором за 1 метричну тонну становить 5 263, 16грн плюс ПДВ 736, 84грн, разом 6 000, 00грн (шість тисяч гривень 00 копійок). Ціна договору розуміється як DAT - TOB "Боріваж" (пункт 4.1. Договору).
Відповідно до пункту 5.1. Договору, Постачальник зобов'язується передати Товар на умовах DAT (поставка на терміналі) - TOB "Боріваж", 67550, Україна, Одеська обл., Лиманський район, смт. Нові Біляри, вул. Індустріальна, 10 (надалі - "Термінал"), що є пунктом призначення за умовами цього Договору. Умови поставки визначаються й розуміються відповідно до "Інкотермс" 2010 року, в частині, що не суперечить положенням цього Договору. Вивантаження Товару після зважування та перевірки якості в пункті призначення (на Терміналі) з транспорту Постачальника здійснюється за рахунок Покупця.
Згідно з пунктом 5.2. Договору, товар повинен бути відвантажений відповідно до показників якості та у кількості, згідно розділів 2. та 3. цього Договору, у період з 12.07.2021 по 22.07.2021. Датою відвантаження є дата у відповідній електронній залізничній накладній, поставлена під час її оформлення на станції відправлення Товару, проте, датою поставки Товару є дата приймання Товару в пункті призначення: коли Товар переданий у розпорядження Покупця після прибуття та вивантаження з транспорту на Терміналі.
За змістом пункту 5.3. Договору, постачальник вважається таким, що здійснив свої зобов'язання з поставки Товару, з дати приймання Товару в пункті призначення. Відповідальність за Товар, право власності на Товар та всі ризики, пов'язані із його втратою або пошкодженням, а також всі витрати за зберігання Товару переходять від Постачальника до Покупця в дату виконання Постачальником своїх зобов'язань з поставки Товару, передбачених цим Договором.
Покупець здійснює 86% оплати за Товар в українських гривнях шляхом банківського переведення на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 3 (трьох) робочих днів, які рахуються з наступного дня, що йде за днем отримання Покупцем зазначених нижче документів на наступні електронні адреси: KEV-Trade@ldc.com, KEV-Execution@Ldc.com, KEV-TAC-LOGISTIC@Ldc.com:
а) рахунка на оплату;
б) копії залізничних накладних;
в) лист про відвантаження відповідно до п.5.8.а), адресований Покупцю та оформлений на фірмовому бланку підприємства-Постачальника за підписом директора та печаткою;
г) документи, зазначені в переліку п.10.6. цього Договору (пункт 6.1 Договору).
Кінцева оплата за відповідну партію поставленого Товару здійснюється Покупцем протягом 3 (трьох) робочих днів після: отримання письмового повідомлення від одержувача (Терміналу) про результати переваження Товару, що надається впродовж 2 (двох) робочих днів після розвантаження Товару та підтвердження наявності документів, зазначених в п. 5.5. Договору, а також отримання наступних документів:
а) рахунок на оплату кінцевої кількості Товару;
б) видаткова накладна на кожну партію вивантаженого (прийнятого) Товару, дата оформлення якої повинна відповідати даті вивантаження відповідної партії Товару (оригінал надається Постачальником протягом 7 (семи) робочих днів з дати оформлення).
в) Постачальник зобов'язується надати Покупцеві податкову накладну на відповідну партію поставленого Товару (балансова податкова на партію Товару) в електронному вигляді, належним чином оформлену у відповідності до правил, які встановлені п.201.1 Податкового Кодексу України, зокрема із обов'язковим зазначенням коду Товару згідно з УКТ ЗЕД, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних через систему електронного документообігу в момент першої події (отримання коштів) протягом строків, вказаних в Податковому кодексі України з дати першої події (п. 6.3. Договору).
Згідно з пунктом 7.4. Договору, за непостачання/недопостачання Товару за дійсним Договором Постачальник зобов'язується сплатити Покупцеві штраф у розмірі 30 % від суми непоставленого Товару.
Відповідно до пункту 10.1 Договору, цей Договір набуває чинності з дати підписання, і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань. Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб.
22.07.2021 року керівництвом Фермерського господарства Строгого О.Ф. (на підставі наказу № 59-В) було створено комісію для обстеження поля та посівів для встановлення та перевірки якості зерна ячменю врожаю 2021 року.
Однак, під час огляду посівів ячменю площею 590 га врожаю 2021 року, які розташовані на території Зміївського району Харківської області за межами населеного пункту с. Омельченки, комісією було виявлено пошкодження посівів ячменю врожаю 2021 року захворюванням фузаріоз, спорами сажки (сажкове зерно), недозрілість зерна, яке не досягло повної зрілості, що відповідає ознакам фуражного ячменю 3 класу.
22.07.2021 комісією у складі: начальника виробничо-технологічної лабораторії - Труш Л.О., техніка-лаборанта - Лисак Н.І. та техніка-лаборанта - Штефан Н.І. було здійснено відбір проб зерна від партії 3363000 ячмінь озимий урожаю 2021 року, яка надійшла від ФГ Строгого О.Ф. зі складу напільного зберігання № 1 масою 2,0 кг, про що свідчить Акт відбору проб зерна від 22.07.2021.
За змістом Картки лабораторного дослідження зерна №312 від 22.07.2021 встановлено наступне: культура - ячмінь озимий; рік врожаю - 2021 року; назва господарства - ФГ Строгого О.Ф.; зовнішній огляд зерна - партія однорідна; особливі відмітки: зерно ненаповнене, щупле, має сажковий запах (нагадує оселедцевий), присутнє фузаріозне зерно з плямами оранжево-рожевого кольору; зернова домішка, % -23, 0 у т.ч. биті - 5,40-5,40, поїдені -1,20-1,20, недозріле - 7,90-15,80, проросле - 0,30-0,60; сміттєва домішка, % - 9,3 у т.ч. органічні -1,90-3,80, зіпсовані -0,20-0,40, сажки -0,50-1,00; сажкове зерно, % -1,0; зараженість - не виявлено; зерна з рожевий забарвленням, % - 4,10 (фузаріозне зерно).
Відтак, поставку товару Фермерським господарством Строгого Олександра Федоровича у строки, визначені Договором, здійснено не було.
23.07.2021 ТОВ "Луї Дрейфус Компані Україна" звернулося до ФГ Сторогого Олександра Федоровича з листом №12881 з проханням виконати умови договору, а саме здійснити поставку Товару згідно умов Договору до 29 липня 2021 року включно.
Як зазначає відповідач за первісним позовом, листом № 139 від 23.07.2021 Фермерським господарством Строгого О.Ф. повідомлено ТОВ "ЛДК Україна" про неможливість виконання Договору у зв'язку з тим, що через погодні умови урожай ячменю 2021 року не відповідає показникам якості згідно укладеного Договору (фузаріоз, сажкове зерно недозріле). Вказаний лист, як вказує відповідач за первісним позовом, було направлено ним на наступну електронну адресу: Iryna.Lypivska@ldc.com.
04.08.2021 ТОВ "Луї Дрейфус Компані Україна" звернулося до ФГ Сторогого Олександра Федоровича з претензією №12972 з вимогою про сплату штрафу на розрахунковий рахунок ТОВ "ЛДК Україна" відповідно до пункту 7.4. Договору у сумі 1 800 000, 00грн.
У листі від 31.08.2021 вих.№163 Фермерське господарство Строгого Олександра Федоровича повідомило ТОВ "ЛДК України" про те, що вважає вимоги покупця необґрунтованими та безпідставними, які не підлягають задоволенню.
Фермерське господарство Строгого О.Ф. направило пропозицію (вих. №172 від 23.09.2021) ТОВ "ЛДК Україна" в порядку ст. 188 ГК Україна про розірвання договору, у зв'язку з істотною зміною обставин.
Судом першої інстанції також встановлено, що довідкою від 14.09.2021 №9920-1-993/9920-04 Харківський регіональний центр з гідрометеорології на запит Фермерського господарства Строгого О.Ф. (запит №171 від 13.09.2021 про погодні умови, які склалися 16 та 21 липня 2021 року на території с. Геніївка Зміївського району Харківської області) повідомив, що враховуючи метеорологічну ситуацію, яка склалася 16 та 21 липня 2021 року на території Зміївського району, можна припустити, що на окремих ділянках могли відмічатися пошкодження та полягання посівів ранніх ярих зернових.
Запитом (вих. №214 від 17.11.2021) голова ФГ Строгого О.Ф. просив уточнити чи погодні умови, що склалися 16 та 21 липня 2021 року на території Зміївського району ( згідно довідки від 14.09.2021 року вих. № 9920-1-993/9920-04) мали місце за межами населеного пункту с. Омельченки Зміївського району Харківської області.
Згідно уточненої інформації, зазначеної у листі Харківського регіонального центру з гідрометеорології від 17.11.2021 року (вих. №9920-1-1235/9920-04) зазначено, що погодні умови, що склалися 16 та 21 липня 2021 на території Зміївського району (згідно довідки від 14.09.2021 року вих. №9920-1-993/9920-04) мали місце, у тому числі за межами населеного пункту с. Омельченки Зміївського району Харківської області. Додатково повідомлено, що зазначені у довідці від 14.09.2021 року вих. № 9920-1-993/9920-04 погодні умови мали місце на всій території Зміївського району Харківської області.
Згідно довідки від 17.09.2021 року за вих. № 174 позивачем за зустрічним позовом під урожай 2021 року було посіяно 590 га озимого ячменю, прямі матеріальні витрати на 1 га складають 8935,33 грн.
Із листа ФГ Строгого О.Ф. (вих. №174 від 20.09.2021) вбачається, що Фермерським господарством Строгого Олександра Федоровича під урожай 2021 року було посіяно 590 га озимого ячменю, прямі матеріальні витрати на 1 га якого складаються 8935,33 грн. З усією площі було зібрано 3363,00т пошкодженого озимого ячменю урожаю 2021 року.
Також згідно довідки Інституту рослинництва імені В.Я. Юр'єва Національної академії аграрних наук України від 17.09.2021 року вих. № 1/2а-22/479, проведений аналіз причинно-наслідкового зв'язку між погодними умовами, що склалися протягом вирощування ячменю озимого в ФГ Строгого О.Ф. Зміївського району, пошкодженням врожаю і одержанням недозрілого, фузаріозного та сажкового зерна в умовах 2021 року встановлено, що основою причиною цього стали зливові дощі з градом у період колосіння - дозрівання зерна, які призвели до враження рослин грибами роду Fusarium (фузаріоз), забруднення зерна спорами сажки та формування недозрілого зерна, яке не відповідає фуражному зерну 3 класу.
За змістом листа Інституту рослинництва імені В.Я. Юр'єва Національної Академії аграрних наук України №1/2а-22/583 від 12.11.2021 (на лист адвоката Тетері С.І. №21-10-19 від 19.10.2021) зазначено, що проведений аналіз щодо пошкодження врожаю ячменю озимого у 2021 році (вилягання стеблостою, недозріле зерно) та ураженості зерна хворобами (фузаріоз колосу, різні види сажки) має причинно-наслідковий зв'язок, з урахуванням наданих актів огляду посівів ячменю врожаю 2021 року у ФГ Строгого О.Ф. від 09.07.2021 та 22.07.2021 та інформації спеціалістів господарства відносно дотримання агроприйомів вирощування ячменю озимого у 2021 році (протруювання насіння, захист посівів від хвороб та ін.), а також професійних знань наукових співробітників у галузі рослинництва. Реальний стан посівів можливо було визначити лише за їх обстеження в полі протягом наливу-дозрівання зерна. Оскільки лист від господарства надійшов до Інституту пізніше реальних строків збирання ячменю озимого врожаю 2021 року (17.09.2021), то безпосередньо обстеження посівів зазначеного ячменю озимого в полі співробітниками інституту не проводилося.
Заявою №539 від 20.09.2021, адресованою Харківській торгово-промислові палаті, представник ФГ Строгого О.Ф. просив надати висновок про підтвердження виникнення та існування істотних змін обставин.
У листі ФГ Строгого (вих.№ 217 від 19.10.2021) відображено технологічну карту посівів озимого ячменю урожаю 2021 року в масиві полів, що розташовані за межами населеного пункту с. Омельченки Зміївського району Харківської області.
Харківська торгово-промислова палата в інформаційно-аналітичному листі №391/63.01-6 від 19.11.2021, керуючись ст.ст. 651, 652 Цивільного кодексу України, Законом України "Про торгово-промислові палати в Україні", проаналізувавши обставини, зазначені у листі Строгого О.Ф. від 17.09.2021 №б/н, надані документи, а також нормативно-правові акти, дійшла висновку, що для Фермерського господарства Строгого Олександра Федоровича, за відсутності його вини, відбулась істотна зміна обставин, яка унеможливила виконання зобов'язань за Договором поставки №К2107 від 12 липня 2021 року, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна".
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таке ж положення міститься і в статті 173 Господарського кодексу України.
Спірні правовідносини виникли між сторонами у справі, у зв'язку із непоставкою відповідачем за первісним позовом Товару у встановлений Договором строк.
Судова колегія зазначає, що відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України та статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 вказаного Кодексу передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Приписами статті 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Фермерське господарство Строгого О.Ф. посилається на те, що невиконання ним зобов'язань зумовлене несприятливими погодними умовами, тому вина Фермерського господарства Строгого Олександра Федоровича відсутня. Відтак, Фермерське господарство Строгого Олександра Федоровича не повинно сплачувати штрафні санкції у розмірі 30% від суми непоставленого товару на підставі пункту 7.4. Договору.
При цьому, у зустрічному позові Фермерське господарство Строгого Олександра Федоровича просить розірвати Договір поставки №К2107-4903 від 12.07.2021 року у зв'язку з тим, що обставини, якими сторони керувалися при укладанні договору, істотно змінилися: через несприятливі погодні умови було пошкоджено ячмінь, врожаю 2021 року.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що статтею 651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
На відміну від форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які роблять неможливим виконання зобов'язання в принципі, істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у розвитку договірного зобов'язання таким чином, що виконання такого зобов'язання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, наприклад у силу збільшення для сторони вартості виконуваного або зменшення цінності отримуваного стороною виконання, чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків, призводячи до неможливості виконання зобов'язання.
Така правова позиція щодо суті істотної зміни обставин була викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/15484/17.
Стаття 652 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Відповідно до частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частини 4 цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Отже, закон пов'язує можливість розірвання договору одночасно з наявністю істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, та з наявністю чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин, з яких сторони виходили, укладаючи договір.
Щодо першої умови апелянт зазначає, що він виявив істотну зміну обставин 22.07.2021, тобто вже після укладення Договору, під час обстеження поля та посівів ячменю врожаю 2021 року, що підтверджується актом від 22.07.2021. У той час, як акт обстеження поля та посівів ячменю врожаю 2021 року від 09.07.2021 свідчить про те, що в момент укладення Договору (12.07.2021) апелянт був переконаний, що така зміна обставин, як несприятливі погодні умови, що може потягти за собою пошкодження врожаю, не настане. Щодо другої умови апелянт зазначає, що він не мав можливості зупинити, змінити погодні умови. Щодо третьої умови - пошкоджений Товар не є предметом Договору, не відповідає ціні, що визначена у Договорі. Крім того, у разі постачання Покупцю неякісного Товару останній мав право здійснити дії щодо відмови від його прийняття, вимагати відшкодування завданих збитків, застосувати відповідальність згідно Договору тощо, що порушило б співвідношення майнових інтересів сторін. Щодо четвертої умови апелянт зазначає, що ні Договором, ні законом не передбачено, що Постачальник несе відповідальність за пошкодження Товару з причин несприятливих погодних умов у разі істотної зміни обставин
Однак, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що Фермерським господарством Строгого О.Ф. не доведено, що у момент укладення договору його сторони виходили з того, що така зміна обставин - несприятливі погодні умови і, як наслідок, неналежна якість ячменю - не настане.
Фермерське господарство, здійснюючи свою діяльність, проявивши розумну обізнаність не могло не враховувати імовірну зміну погодних умов, що може мати негативні наслідки для врожаю. Апелянтом не надано жодного доказу, який би дозволяв дійти іншого висновку. Більш того, ймовірність несприятливих погодних умов існує об'єктивно, тому сторони договору на поставку сільськогосподарської продукції очевидно не могли виходити з того, що така зміна не може настати.
Щодо другої умови, то апелянт дійсно не міг вплинути на погодні умов, однак, після виявлення факту пошкодження врожаю, відповідно до умов Договору, міг спрямувати свої дії з метою поставки ячменю не власного врожаю.
Судова колегія відхиляє доводи апелянта, що він не мав можливості закупити ячмінь фуражний врожаю 2021 року у посередників та поставити його позивачу за первісним позовом, оскільки згідно з пунктом 1.3. Договору, Постачальник гарантує, що він є сільгоспвиробником та/або Товар було придбано в сільгоспвиробника (перший посередник), та/або Товар було придбано у першого посередника (другий посередник).
Відтак, апелянтом не доведено обставин і щодо третьої умови, що виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Будь-яких аргументів на користь того, що виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін, позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору, у разі, якби апелянт поставив врожай не власного виробництва, останнім не наведено.
І щодо четвертої умови, апелянтом не доведено, що із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Навпаки, ризик складних погодних умов природно супроводжує діяльність суб'єкта господарювання - сільгоспвиробника.
Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем за зустрічним позовом не доведено наявності одночасно чотирьох умов, з якими закон пов'язує можливість розірвання договору у судовому порядку.
Судова колегія відхиляє доводи апелянта, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність у Харківської торгово-промислової палати повноважень щодо підтвердження істотної зміни обставин.
Так, загальні положення, цілі, завдання, повноваження торгово-промислових палат визначені Законом України "Про торгово-промислові палати в Україні".
За змістом статті 14 вказаного Закону, Торгово-промислова палата: відкриває свої представництва та філії в інших країнах, а також засновує разом із зарубіжними партнерськими організаціями як в Україні, так і за її межами змішані торгово-промислові палати, ділові ради та інші спільні організації; засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб; засвідчує форс-мажорні обставини відповідно до умов договорів за зверненнями суб'єктів господарської діяльності, що здійснюють будівництво житла (замовників, забудовників); веде недержавний реєстр українських підприємців за їх згодою, фінансовий стан яких свідчить про їх надійність як партнерів у підприємницькій діяльності в Україні та за її межами. Порядок ведення зазначеного реєстру визначається Торгово-промисловою палатою України.
Закон України "Про торгово-промислові палати України" не містить положень щодо наявності у торгово-промислової палати повноважень з видачі висновків на підтвердження істотної зміни обставин, якими сторони керувалися під час укладення договорів.
Разом з тим, як вірно дійшов висновку суд першої інстанції, недоведеність позивачем за зустрічним позовом наявності одночасно чотирьох умов, які стаття 652 Цивільного кодексу України визначає як умови, за яких договір може бути розірваний у судовому порядку, унеможливлює задоволення відповідних позовних вимог.
Відтак, місцевий господарський суд правомірно відмовив позивачу за зустрічним позовом у задоволенні зустрічного позову.
Отже, суд першої інстанції обґрунтовано констатував про наявність правових та фактичних підстав для стягнення з відповідача штрафу у розмірі 1 800 000, 00грн відповідно до пункту 7.4. Договору.
Щодо доводів апелянта, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про можливість звільнення суб'єкта господарювання від відповідальності лише коли останній доведе, що виконання зобов'язання пов'язано з дією непереборної сили та не звернув уваги на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 16.12.2020 у справі №914/2173/19, в якій, як і даній справі, фермерське господарство було позбавлене можливості поставити товар (зернові культури) у зв'язку з вкрай несприятливими погодними умовами, що виключає вину та протиправну поведінку зобов'язаної особи, судова колегія зазначає таке.
Сторони у розділі 8 "Форс-мажор" Договору погодили, що звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов'язань за цим Договором у випадках, коли це відбулося в результаті дії форс-мажорних обставин, а саме: пожеж, повеней, землетрусів, інших стихійних лих, промислових і транспортних безладь, не викликаних втручанням Сторін, а також страйків, масових звільнень, блокади, воєнних дій, цивільних і промислових безладь, актів уряду або інших органів влади, які прямо вплинули негативним чином на здатність Сторін здійснювати свої права й обов'язки за цим Договором. Сторона, що не має можливості виконати свої зобов'язання за цим Договором, повинна проінформувати іншу Сторону про таку неможливість негайно, але не пізніше 1-го дня, з моменту настання або припинення таких обставин. Неповідомлення або не своєчасне повідомлення про настання форс-мажорних обставин позбавляє Сторону права посилатись на форс-мажорні обставини як на підставу невиконання своїх зобов'язань в майбутньому. У випадку тривалості форс-мажорних обставин більше 20 (двадцяти) днів Сторони проведуть переговори про доцільність подальшої дії Договору (п. 8.2. Договору).
Належним доказом існування форс-мажорних обставин є сертифікат, виданий Торгово-промисловою Палатою України (п. 8.3. Договору).
Отже, у разі виникнення у ФГ Строгого О.Ф. форс-мажорних обставин, що унеможливлювало виконання ним своїх зобов'язань за Договором поставки, він мав повідомити про це Товариство у порядку, визначеному п. 8.2 Договору, та надати сертифікат ТПП України на підтвердження існування цих обставин.
Апелянтом додано до матеріалів справи лист від 23.07.2021, в якому він повідомив позивача за первісним позовом про неможливість виконання своїх зобов'язань за Договором.
Як вказує апелянт, він надіслав цей лист позивачу за первісним позовом засобами електронного зв'язку.
Так, ФГ Строгого О.Ф. у відзиві на позовну заяву зазначило про те, що 23.07.2021 року ним було повідомлено позивача за первісним позовом про неможливість виконання взятих на себе за Договором поставки зобов'язань через невідповідність врожаю ячменю показникам якості, визначеним у Договорі, внаслідок несприятливих погодних умов, на підтвердження чого надав копію листа за вих.139 від 23.07.2021 року та скріншот повідомлення, направленого з адреси електронної пошти Відповідача на адресу електронної пошти "Iryna.Lypivska@ldc.com".
Втім, як вірно встановлено судом першої інстанції, зазначена електронна адреса, на яку було направлено лист позивачу за первісним позовом, не зазначена як офіційна електронна адреса для листування ані в Договорі поставки, ані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Отже, належних та допустимих доказів на підтвердження повідомлення позивача за первісним позовом про неможливість виконання зобов'язання за Договором відповідно до пункту 8.2. апелянтом суду першої інстанції не надано, як і не надано доказів існування форс-мажорних обставин.
Апелянт зазначає, що у судовому засіданні 24.12.2012 представник позивача за первісним позовом підтвердила, що 23.07.2021 від Фермерського господарства надійшов електронний лист, однак вкладення до цього листа було відсутнє, тому позивачу за первісним позовом було невідомо про наявність пошкодженого врожаю та неможливість виконання зобов'язання з поставки товару за Договором. Однак, на думку апелянта, суд міг перевірити факт вкладення до електронного листа тексту, який містить повідомлення позивача за первісним позовом про пошкодження врожаю та неможливість виконання зобов'язання з поставки товару за Договором, що судом зроблено не було.
Судова колегія зазначає, що відповідно до положень статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, саме апелянт мав надати суду належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог і заперечень, чого ним здійснено не було; збирання доказів не є обов'язком суду.
Апелянт просить суд апеляційної інстанції дослідити доказ - лист Фермерського господарства Строгого Олександра Федоровича від 23.07.2021 №139, скріншот з електронної пошти Фермерського господарства та перевірити фактичне його направлення електронним листом 23.07.2021 шляхом огляду вихідної кореспонденції з електронної пошти genstrogy@online.ua до електронної пошти Iryna.Lypivska@ldc.com.
Однак, судова колегія зазначає, що лист Фермерського господарства Строгого Олександра Федоровича від 23.07.2021 №139, скріншот з електронної пошти Фермерського господарства наявні у матеріалах справи, і судом першої інстанції була надана цим доказам відповідна правова оцінки. Разом з тим, саме відповідач за первісним позовом мав ініціювати в суді першої інстанції дослідження питання щодо огляду судом відповідної вихідної електронної кореспонденції.
Натомість дослідження судом апеляційної інстанції додаткових доказів, які не були предметом розгляду суду першої інстанції буде мати наслідком порушення статті 269 Господарського процесуального кодексу України, що є неприпустимим.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку, що апелянтом не доведено виконання ним пункту 8.2. Договору, а саме, щодо проінформування іншої Сторони про неможливість виконання Договору негайно, але не пізніше 1-го дня, з моменту настання або припинення таких обставин
Водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов'язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).
Така правова позиція викладена Верховним Судом і у постанові від 31.08.2022 у справі №910/15264/21.
Умовами укладеного сторонами у справі Договору чітко визначено, що неповідомлення або не своєчасне повідомлення про настання форс-мажорних обставин позбавляє Сторону права посилатись на форс-мажорні обставини як на підставу невиконання своїх зобов'язань в майбутньому.
Відтак, оскільки апелянтом не доведено належного виконання ним пункту 8.2. Договору, останній позбавляється права посилатись на форс-мажорні обставини як на підставу невиконання своїх зобов'язань.
Щодо доводів апелянта, що судом першої інстанції не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 16.12.2020 у справі №914/2173/19, в якій, як і даній справі, фермерське господарство було позбавлене можливості поставити товар (зернові культури) у зв'язку з вкрай несприятливими погодними умовами, що, на думку апелянта, виключає вину та протиправну поведінку зобов'язаної особи, судова колегія зазначає таке.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
У спірних правовідносинах апелянт не довів неможливість виконання ним Договору, з огляду на те, що у пункті 1.3 Договору, сторони передбачили, що постачальник гарантує, що він є сільгоспвиробником та/або Товар було придбано в сільгоспвиробника (перший посередник), та/або Товар було придбано у першого посередника (другий посередник), та інформація щодо сільгоспвиробника та посередників, зазначена в додатку до цього Договору, є правдивою.
Зі змісту вказаного пункту Договору вбачається, що товар не обов'язково мав бути вирощений відповідачем за первісним позовом, а він міг бути придбаний в інших сільськогосподарських виробників.
Таким чином, твердження ФГ Строгого О.Ф. про неможливість виконання зобов'язань з поставки ячменю через невідповідність вирощеного ним врожаю ячменю вимогам якості, визначеним умовами Договору, є безпідставними, оскільки з метою виконання взятих на себе зобов'язань з поставки товару апелянт міг би закупити його в інших сільськогосподарських виробників, поставити позивачу за первісним позовом, та уникнути відповідальності за не поставку, яку сторони погодили в Договорі.
Разом з тим, судова колегія зазначає, що у постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №914/2173/19, відсутній правовий висновок про те, що у зв'язку із тим, що фермерське господарство було позбавлене можливості поставити товар (зернові культури) у зв'язку з вкрай несприятливими погодними умовами, зазначене виключає вину та протиправну поведінку зобов'язаної особи.
У вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що доводи касаційної скарги МПП Фірми "Ерідон" про порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права при оцінці доказів, наданих на підтвердження факту вирощення відповідачем урожаю на 2 045,60 тонн більше від фактично поставленого обсягу товару не містять аргументів про недопустимість доказів, що є підставою для касаційного оскарження, передбаченою п. 4 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України, та фактично зводяться до незгоди з оцінкою цих доказів судом апеляційної інстанції та є проханням про переоцінку таких доказів.
За таких підстав, судом касаційної інстанції було відмовлено у задоволенні касаційної скарги.
Судова колегія відхиляє доводи апелянта, що суд першої інстанції не з'ясував обставини, що мають значення для справи, а саме, надані відповідачем за первісним позовом письмові докази, що свідчать про пошкодження ячменю врожаю 2021 року, що сталося не з вини господарства та відсутність у останнього можливості поставити передбачений договором товар.
Згідно мотивувальної частини оскаржуваного рішення, судом встановлено, що Акт обстеження посівів ячменю врожаю 2021 року від 22.07.2021; довідка Харківського регіонального центру з гідрометеорології за вих. 9920-1-993/9920-04 від 14.09.2021 року; довідка Інституту рослинництва імені В.Я. Юр'єва Національної академії аграрних наук України від 17.09.2021 року вих. 1/2а-22/479; уточнена інформація, зазначена у листі Харківського регіонального центру з гідрометеорології від 17.11.2021 року (вих. №9920-1-1235/9920-04); лист Інституту рослинництва імені В.Я. Юр'єва Національної Академії аграрних наук України 1/2а-22/583 від 12.11.2021) надані ФГ Строгого О.Ф. не свідчать про форс-мажорні обставини і не звільняють останнього від відповідальності за невиконання Договору.
Згідно зі статтею 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Частина друга вказаної статті Господарського кодексу України, кореспондуючись з частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України, як раз і встановлює як виняток, що може бути передбачений законом або договором, відповідальність незалежно від вини: у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Отже, суб'єкт господарювання несе відповідальність незалежно від вини і звільняється від відповідальності, лише якщо доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили. У випадку, коли суб'єкт господарювання має можливість виконувати свої зобов'язання за договором належним чином, але не виконує їх, його вина очевидна. І у цьому випадку не має значення, чи мав намір спричинити контрагентові збитки чи просто не вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У випадку, коли суб'єкт господарювання не має можливості виконувати свої зобов'язання за договором належним чином, а отже, його вина відсутня, він все одно несе за це відповідальність. І може бути звільнений від відповідальності лише за наявності обставин непереборної сили. Питання про вину суб'єкта господарювання-боржника чи, навпаки, про його невинуватість постає лише у випадку, коли існує неможливість виконання зобов'язання, що останній і має довести.
Таким чином, вина не є обов'язковою умовою відповідальності за порушення договірних зобов'язань суб'єктом господарювання. Він несе відповідальність незалежно від вини і звільняється від відповідальності лише коли доведе, що невиконання зобов'язання пов'язано з дією обставин непереборної сили.
У спірних правовідносинах апелянт не довів, що невиконання ним зобов'язання за Договором мало місце виключно внаслідок обставин непереборної сили.
Відтак, судова колегія відхиляє доводи апелянта, що місцевим господарським судом помилково враховано правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 17.08.2021 у справі №913/18/21, як на судову практику щодо визнання форс-мажорними обставинами виняткові погодні умови, які негативно вплинули на вирощення врожаю та зумовили можливість виконання договірних зобов'язань, оскільки, у даному випадку апелянт не довів, що несприятливі погодні умови для дозрівання колосу зерна та збору врожаю є підставою для звільнення його від відповідальності за Договором.
Щодо доводів апелянта, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність доказів, що підтверджують виняткові та інші обставини, які мають значення для вирішення питання про зменшення розміру штрафних санкцій, судова колегія зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з частиною третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Приписи статті 233 Господарського кодексу та статті 551 Цивільного кодексу України обумовлюють можливість зменшення неустойки за рішенням суду з обов'язковим встановленням факту того, що належні до сплати штрафні санкції є надмірно великими порівняно із збитками кредитора, розмір неустойки значно перевищує розмір збитків відповідно.
В чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку.
При застосуванні вказаних норм поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися у кожному конкретному випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Окрім того, вказані норми не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду і визначальним фактором при зменшенні розміру належної до сплати неустойки є винятковість випадку.
Судова колегія вважає, що відповідач за первісним позовом, звертаючись до суду із заявою про зменшення розміру стягуваного штрафу, не надав належних і допустимих доказів, які підтверджують обставини, що мають істотне значення для такого зменшення; не надав доказів винятковості обставин, які призвели до порушення ним зобов'язання, невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення та інших обставин, з якими законодавець пов'язує право суду на зменшення штрафних санкцій.
Апелянт посилається на довідку вих.№174 від 20.09.2021, в якій зазначено, що ФГ Строгого О.Ф. під урожай було посіяно 590 га озимого ячменю, прямі матеріальні витрати на 1 га якого складають 8935, 33га; з усієї площі було зібрано 3363, 00т пошкодженого озимого ячменю урожаю 2021 року.
Однак, по-перше, дана довідка складена самим апелянтом одноособово; по-друге, довідка носить виключно інформаційний характер щодо обсягів посіву озимого ячменю і його пошкодження, і в цілому не відображає наявності обставин, що мають істотне значення для зменшення пені, та обставин, з якими законодавець пов'язує право суду на зменшення пені..
Посилання на відсутність вини у невиконанні зобов'язання з поставки вирощеного врожаю як підставу для зменшення розміру штрафних санкцій суд першої інстанції правомірно визнав необґрунтованими з огляду на передбачену договором можливість поставки ячменю не тільки власного врожаю.
З цих же підстав не є виключними (винятковими) та такими, що можуть слугувати підставою для зменшення розміру штрафних санкцій у цій справі обставини складних погодних умов.
Натомість, судом першої інстанції встановлено обставини порушення зобов'язання відповідачем за первісним позовом і підстави для застосування відповідальності за його порушення, відсутність підстав для звільнення ФГ Строгого О.Ф. від відповідальності.
Одночасно, наявність факту понесених матеріальних втрат як таких не є безумовною обставиною для зменшення штрафу, оскільки відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Таким чином, вказана правова норма встановлює, що підприємство організовує свою господарську діяльність на власний ризик, що як наслідок покладає на себе нести тягар несприятливих наслідків такої діяльності.
При цьому, самі по собі посилання апелянта на значний розмір штрафних санкцій не є підставою для їх зменшення, оскільки згідно з частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Отже, проявляючи волевиявлення щодо укладення договорів та погоджуючи їх умови, які не суперечать вимогам законодавства, сторона договору погоджується із обов'язковістю їх виконання в силу положень статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України.
Відтак, відповідач за первісним позовом, укладаючи Договір, погодився на його умови, у тому числі і пункту 7.4. Договору.
З огляду на викладене судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що виключні обставини (обставини, які мають істотне значення для виконання зобов'язання), з якими положення чинного законодавства, зокрема стаття 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, пов'язують можливість зменшення розміру штрафних санкцій, відповідачем за первісним позовом не доведені.
Отже, місцевий господарський суд обґрунтовано відмовив відповідачу за первісним позовом у задоволенні клопотання про зменшення штрафу.
З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Фермерського господарства Строгого Олександра Федоровича слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 24.12.2021 у справі №922/3476/21 - без змін.
Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати апелянта зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Фермерського господарства Строгого Олександра Федоровича залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 24.12.2021 у справі №922/3476/21 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття; порядок і строки оскарження постанови передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 07.11.2022.
Головуючий суддя Л.М. Здоровко
Суддя В.В. Лакіза
Суддя Н.О. Мартюхіна