Провадження № 22-ц/803/4376/22 Справа № 185/8612/21 Суддя у 1-й інстанції - Перекопський М. М. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.
26 жовтня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Городничої В.С.,
суддів: Лаченкової О.В., Петешенкової М.Ю.,
за участю секретаря судового засідання - Панасенко С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо», третя особа - приватний нотаріус Іщик Микола Васильович, про зняття заборони на нерухоме майно та іпотеки, -
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого вказувала, що 27 вересня 2013 року між нею та ПАТ «Актабанк» було укладено кредитний договір №0862166101/Т/978814, за яким їй надано кредит у розмірі 200 000 грн.
Для забезпечення виконання кредитного договору 27 вересня 2013 року між позивачем та ПАТ «Актабанк» також було укладено іпотечний договір №0862166101/Т/978814, предметом якого був магазин продовольчих товарів за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі укладеного іпотечного договору приватним нотаріусом Іщиком М.В. 27 вересня 2013 року було зареєстровано обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно, яке зареєстроване в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про обтяження - 2676244, об'єкт обтяження: магазин продовольчих товарів.
У зв'язку з неналежним виконанням умов за кредитним договором, ПАТ «Актабанк» звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2015 року у справі №185/9038/15-ц було стягнуто з позивача на користь ПАТ «Актабанк» заборгованість.
У подальшому було відкрито виконавче провадження та накладено арешт на поточні рахунки позивача.
07 вересня 2018 року ПАТ «Актабанк» та ТОВ «ФК Інвест-кредо» уклали між собою договір про відступлення права вимоги, за яким до останнього перейшло право вимоги за кредитним договором №0862166101/Т/978814 від 27 вересня 2013 року, укладеного між ПАТ «Актабанк» та позивачкою.
Також позивачка зазначала, що сплатила заборгованість за кредитним договором, проте відповідач звернувся до суду з позовом до неї про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 160 063,45 грн, який було задоволено частково.
Не погодившись із рішенням про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 142 928,88 грн, позивачка звернулась до суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим була винесена постанова про зупинення вчинення виконавчих дій на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. У свою чергу суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову відповідача.
Задля того, аби було знято арешт з нерухомого майна, а саме з продовольчого магазину за адресою: АДРЕСА_1 , позивач звернулася до відповідача із заявою про надання повідомлення про погашення позики.
Разом з тим, відповідач надав відповідь, в якій вказав, що надасть бажану для позивачки довідку лише в разі сплати нею коштів у розмірі 28 000 грн на користь ТОВ «ФК Інвест-кредо».
З огляду на викладене, ОСОБА_1 вважала, що наявність заборони на майно порушує її права, як власника, тому просила суд припинити обтяження: заборону на нерухоме майно, яке зареєстроване в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна приватним нотаріусом Іщиком М.В., номер запису про обтяження - 2676244 від 27 вересня 2013 року, об'єкт обтяження: магазин продовольчих товарів, що знаходиться в АДРЕСА_1 , номер запису про право власності - 2127350; а також припинити обтяження: іпотека, яке зареєстроване в Державному реєстрі іпотек приватним нотаріусом Іщиком М.В., номер запису про іпотеку - 2676960 від 27 вересня 2013 року, об'єкт обтяження: магазин продовольчих товарів, що знаходиться в АДРЕСА_1 , номер запису про право власності - 2127350.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2022 року задоволено позов ОСОБА_1 до ТОВ «ФК Інвест-кредо», третя особа - приватний нотаріус Іщик М.В., про зняття заборони на нерухоме майно та іпотеки. Припинено обтяження: заборону на нерухоме майно, яке зареєстроване в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна приватним нотаріусом Іщиком М.В., номер запису про обтяження - 2676244 від 27 вересня 2013 року, об'єкт обтяження: магазин продовольчих товарів, що знаходиться в АДРЕСА_1 , номер запису про право власності - 2127350. Припинено обтяження: іпотека, яке зареєстроване в Державному реєстрі іпотек приватним нотаріусом Іщиком М.В., номер запису про іпотеку - 2676960 від 27 вересня 2013 року, об'єкт обтяження: магазин продовольчих товарів, що знаходиться в АДРЕСА_1 , номер запису про право власності - 2127350. Стягнуто з ТОВ «ФК Інвест-кредо» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 908 грн.
Не погодившись з таким рішенням, ТОВ «ФК Інвест-Кредо» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
ОСОБА_1 , відповідно до ст.360 ЦПК України, подала відзив, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, посилаючись на незаконність та необґрунтованість доводів скарги.
Інші учасники процесу не скористалися своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно з ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а оскаржуване рішення суду - скасувати з ухваленням нового судового рішення по суті даного спору, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що кредитний договір №0862166101/Т/978814 від 27 вересня 2013 року укладено між ПАТ «Актабанк» та позивачкою.
Копією витягу з реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна стверджується, що на нерухоме майно, а саме магазин продовольчих товарів, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є позивачка, накладено заборону, підставою обтяження є договір іпотеки №0862166101/Т/978814 від 27 вересня 2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Іщиком М.В.
Згідно умов іпотечного договору, цей договір забезпечує виконання Іпотекодавцем зобов'язань, що випливають з укладеного між Іпотекодавцем та Іпотекодержателем кредитного договору №0862166101/Т/978814 від 27 вересня 2013 року.
У зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору позивачкою, ПАТ «Актабанк» подав позов до суду про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2015 року у справі №185/9038/15-ц було стягнуто з позивача на користь ПАТ «Актабанк» заборгованість.
У подальшому було відкрито виконавче провадження, в рамках якого було накладено арешт на поточні рахунки позивача.
07 вересня 2018 року ПАТ «Актабанк» та ТОВ «ФК Інвест-кредо» уклали між собою договір про відступлення права вимоги, за яким до останнього перейшло право вимоги за кредитним договором №0862166101/Т/978814 від 27 вересня 2013 року, укладеного між ПАТ «Актабанк» та позивачкою.
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2019 року було замінено стягувача у виконавчому провадженні №54400922 з ПАТ «Актабанк» на ТОВ «ФК Інвест-кредо».
Згідно постанови державного виконавця Павлоградського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Дніпропетровські області Підгорної І.М. про зняття арешту з коштів від 13 березня 2019 року, ухваленої в межах виконавчого провадження ВП №54400922 з примусового виконання виконавчого листа у справі №185/9038/15ц, виданого 16 березня 2016 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області про стягнення боргу в розмірі 142 928,88 грн з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК Інвест-кредо», рішення суду виконано, а борг сплачено в повному обсязі. Відомостей про оскарження постанови державного виконавця сторонами суду не надано.
У листопаді 2018 року відповідач звернувся з позовом до позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 16 063,45 грн. Відповідно до рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2019 року позов було задоволено частково, з чим не погодилась позивач та подала апеляційну скаргу на дане рішення.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 березня 2020 року рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2019 року було скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК Інвест-кредо» до позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором було відмовлено.
На підставі вищевказаного рішення по виконавчому провадженню було винесено дві постанови, одна з яких припиняла чинність арешту майна боржника від 07 квітня 2020 року.
Разом з тим, згідно копії витягу інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20 жовтня 2021 року в розділі «Актуальна інформація про державну реєстрацію обтяжень» щодо магазину продовольчих товарів за адресою: АДРЕСА_1 , містяться відомості стосовно наявності ще обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно, а в розділі «Актуальна інформація про державну реєстрацію іпотеки» - відомості стосовно належності вказаного вище об'єкту нерухомості іпотекодержателю - ТОВ «ФК Інвест-кредо».
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач не надає на запит позивача повідомлення про погашення заборгованості за кредитним договором, ОСОБА_1 в інший спосіб, крім зняття обтяження в судовому порядку, захистити своє порушене право на майно, а саме продовольчий магазин за адресою: АДРЕСА_1 , не може, тому дійшов висновку, що позовна заява обґрунтована та повинна бути задоволена, адже в судовому засіданні знайшло своє підтвердження, що позивач, за яким визнано право власності на нерухоме майно, а саме магазин продовольчих товарів за адресою: АДРЕСА_1 , позбавлений можливості розпоряджатися своїм майном у зв'язку з накладенням заборони на відчуження вказаного нерухомого майна, хоча підстави для продовження заборони відпали. Водночас, суд першої інстанції вказував, що ОСОБА_1 доведено, що відповідач незаконно відмовляє у видачі повідомлення про погашення позики (кредиту), чим порушує права та законні інтереси позивача.
Однак, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього кодексу (ч.2 ст.509 ЦК України). Однією з таких підстав є договори (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою (ч.1 ст.546 ЦК України).
Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч.1 ст.575 ЦК України).
Поняття іпотеки деталізує абзац 3 ст.1 Закону України «Про іпотеку», який визначає, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ч.5 ст.3, абзаци 2 і 7 ч.1 ст.17 Закону України «Про іпотеку», п.1 ч.1 і речення 2 цієї частини ст.593 ЦК України).
Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч.1 ст.598 ЦК України). Однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (ст.599 ЦК України).
За належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов'язання за кредитним договором припиняється як це зобов'язання, так і зобов'язання за договором іпотеки, які є похідними від основного зобов'язання.
Аналогічний висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі №711/4556/16-ц.
Так, відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з п.1 ч.2 ст.16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов'язків. За змістом п.7 цієї статті окремим способом захисту є припинення правовідношення.
За змістом правила, викладеного в ч.1 ст.593 ЦК України, відбувається припинення права іпотеки в разі належного виконання основного зобов'язання, що забезпечено у такий спосіб.
Встановлення факту припинення основного зобов'язання в результаті його належного виконання має своїм наслідком також й припинення додаткових (акцесорних) зобов'язань за договорами іпотеки.
Звернення особи до суду з позовом про визнання іпотеки такою, що припинена, на підставі ч.1 ст.593 ЦК України не є необхідним, проте такі вимоги можуть розглядатися судом у разі наявності відповідного спору.
Виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов'язків сторін (ст.ст. 3, 12-15, 20 ЦК України), Верховний Суд зробив висновок, що у разі невизнання кредитором права іпотекодавця, передбаченого ч.1 ст.593 ЦК України, на припинення зобов'язання, таке право підлягає захисту судом шляхом визнання його права на підставі п.1 ч.2 ст.16 ЦК України.
Отже, право іпотекодавця підлягає судовому захисту за його позовом шляхом визнання іпотеки такою, що припинена, а не шляхом припинення договору іпотеки чи шляхом припинення зобов'язання за договором.
Наведений правовий висновок сформульовано Верховним Судом України у постанові від 04 лютого 2015 року у справі №6-243цс14 та підтримано Верховним Судом в постанові від 18 вересня 2019 року у справі №695/3790/15-ц і постанові від 02 жовтня 2019 року у справі №126/1056/15-ц.
У своїй апеляційній скарзі ТОВ «ФК Інвест-Кредо» вказує, що у позивача існує заборгованість з платежів, які забезпечені іпотечним договором, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення даного позову.
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що вона повністю погасила заборгованість за кредитним договором. Оскільки зобов'язання за кредитним договором припинилося його належним виконанням, то додаткове зобов'язання за іпотечним договором також слід вважати припиненим. У зв'язку з цим позивач просила припинити обтяження: заборону на нерухоме майно, яке зареєстроване в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна приватним нотаріусом Іщиком М.В., номер запису про обтяження - 2676244 від 27 вересня 2013 року, об'єкт обтяження: магазин продовольчих товарів, що знаходиться в АДРЕСА_1 , номер запису про право власності - 2127350; а також припинити обтяження: іпотека, яке зареєстроване в Державному реєстрі іпотек приватним нотаріусом Іщиком М.В., номер запису про іпотеку - 2676960 від 27 вересня 2013 року, об'єкт обтяження: магазин продовольчих товарів, що знаходиться в АДРЕСА_1 , номер запису про право власності - 2127350.
Заперечуючи проти позову, ТОВ «ФК Інвест-Кредо» вказувало, що згідно з Реєстром договорів, права вимоги за якими відступаються (додаток №1 до Договору), сума права вимоги складає заборгованість станом на 07 вересня 2018 року 294 094, 53 грн, у тому числі : основний борг - 142 337, 39 грн, проценти - 151 757, 14 грн, штрафи, пеня - 8 306, 31 грн. Станом на сьогоднішній день проценти позивачем у розмірі 151 757, 14 грн не сплачені, тому апелянт має право їх вимагати у способи передбачені законом, зокрема, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Тобто, оскільки основне зобов'язання не виконане, то відсутні підстави для припинення іпотеки.
Судом встановлено, що рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області про стягнення боргу в розмірі 142 928,88 грн з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК Інвест-кредо» виконано, згідно постанови державного виконавця Павлоградського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Дніпропетровські області Підгорної І.М. про зняття арешту з коштів від 13 березня 2019 року, ухваленої в межах виконавчого провадження ВП №54400922 з примусового виконання виконавчого листа у справі №185/9038/15ц, виданого 16 березня 2016 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області.
Так, відповідно до ч.3 ст.44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов'язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.
Згідно п.4 ч.1 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.
Відповідно до ст.74 Закону України «Про нотаріат», одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.
Згідно з п.5 Глави 15 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 року (далі - Порядок), нотаріус знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення, зокрема: кредитора про погашення позики; про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки); про припинення договору іпотеки у зв'язку з набуттям іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, після припинення договору іпотеки у зв'язку з відчуженням іпотекодержателем предмета іпотеки; за рішенням суду; в інших випадках, передбачених законом.
Пунктом 6.1 Глави 15 Розділу ІІ Порядку передбачено, що про зняття заборони, а також про зняття судовими або слідчими органами та органами державної виконавчої служби накладеного ними арешту на майно нотаріус робить відповідні відмітки в реєстрі для реєстрації заборон і арештів та в алфавітній книзі обліку заборон відчуження і арештів нерухомого майна.
Отже, законодавством передбачено підстави та порядок зняття заборони відчуження нерухомого майна.
Враховуючи необхідність документального закріплення підстав зняття нотаріусом заборони відчуження нерухомого майна (нотаріус не може зняти заборону без офіційного звернення), у разі особистого звернення до нотаріуса осіб, які є ініціаторами зняття заборони, та мають на це необхідні права та повноваження, нотаріусу слід відбирати від таких осіб відповідну заяву, в якій міститиметься прохання про зняття заборони відчуження нерухомого майна та до якої додаються необхідні підтверджуючі документи.
При одержанні заяви та підтверджуючих документів, на виконання пункту 6.1. Глави 15 Розділу ІІ Порядку, нотаріус реєструє таку заяву в журналі реєстрації вхідних документів та робить відповідні відмітки в реєстрі для реєстрації заборон і арештів та в алфавітній книзі обліку заборон відчуження і арештів нерухомого майна.
Після зняття заборони відчуження нерухомого майна нотаріус, який зняв заборону, може провести державну реєстрацію припинення обтяження (заборони), а також припинення іншого речового права (іпотеки) - у разі, коли знімається заборона з предмета іпотеки, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Тобто, у процедурі зняття заборони первинними є дії щодо завершення початої нотаріальної дії з накладення заборони (з проставленням відміток у відповідному реєстрі та алфавітній книзі та проставлення відмітки на правочині) та лише після цього можливе внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо припинення заборони та іпотеки.
Разом з тим, матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності у позичальника заборгованості та належного виконання боржником зобов'язань з погашення кредитних коштів та сплати пов'язаних з кредитом платежів відповідно до умов, передбачених кредитним договором, яке прийняте кредитором.
Колегія суддів виходить з того, що дійсно записи про державну реєстрацію обтяжень нерухомого майна, а також іпотеки за належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов'язання за кредитним договором є перешкодами в реалізації власником права розпорядження відповідним майном. Проте, у справі, яка переглядається, ефективним способом захисту порушених прав позивача було б пред'явлення позову про визнання іпотеки такою, що припинена, а не про зняття заборони відчуження нерухомого майна та виключення відповідних записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 щодо зняття заборони на нерухоме майно та іпотеки, адже за належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов'язання за кредитним договором припиняється як це зобов'язання, так і зобов'язання за договором іпотеки, які є похідними від основного зобов'язання, при цьому, право іпотекодавця підлягає судовому захисту за його позовом шляхом визнання іпотеки такою, що припинена, а не шляхом припинення договору іпотеки чи шляхом припинення зобов'язання за договором.
Зважаючи на вищевикладене, звернення до суду з позовом про зняття заборони з нерухомого майна є неправильним способом захисту порушених прав власника майна.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, оскільки на викладене вище суд першої інстанції належної уваги не звернув, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню, на підставі ст.376 ЦПК України, з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні даного позову.
Водночас, згідно вимог ст.141 ЦПК України, з позивача слід стягнути на користь скаржника, понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 362, 00 грн.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо» - задовольнити.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2022 року - скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо», третя особа - приватний нотаріус Іщик Микола Васильович, про зняття заборони на нерухоме майно та іпотеки - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо» судовий збір у розмірі 1 362 (одна тисяча триста шістдесят дві) грн 00 коп.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: В.С. Городнича
Судді: О.В. Лаченкова
М.Ю. Петешенкова