Справа № 461/3957/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/811/927/22 Доповідач: ОСОБА_2
31 жовтня 2022 року м.Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в інтересах компанії «Рейкартц хотелс енд різорт (Сайпрес) Лімітед» на ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 12.09.2022 року про накладення арешту на майно,
з участю прокурора ОСОБА_8 ,
представників компанії «Рейкартц хотелс енд різорт (Сайпрес) Лімітед» - захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
встановила:
ухвалою слідчого судді клопотання старшого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області капітана поліції ОСОБА_9 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022140000000297 від 14.07.2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 366 КК України, задоволено.
Постановлено накласти арешт на частку корпоративних прав в розмірі 79,5% ТзОВ «РЕЙКАРЦ І ПАРТНЕРИ. УКРАЇНА», ЄДРПОУ 30478157, в сумі 15 593 368,5 грн, що належать компанії «Рейкартц хотелс енд різорт (Сайпрес) Лімітед», в якій власником є громадянин Російської Федерації ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . та АДРЕСА_2 .
В мотивах прийнятого рішення слідчий суддя покликається на те, що злочини, за ознаками яких проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, караються, в тому числі, конфіскацією майна, а тому, враховуючи правову підставу для арешту майна, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наявність об'єктивної необхідності та виправданість такого втручання у права і свободи особи, а також з метою застосування в майбутньому спеціальної конфіскації та конфіскації майна, як виду покарання, на вказане майно слід накласти арешт.
На ухвалу слідчого судді захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в інтересах компанії «Рейкартц хотелс енд різорт (Сайпрес) Лімітед» подали апеляційні скарги, в яких просять таку скасувати та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.
В обґрунтування апеляційної скарги з доповненнями захисник ОСОБА_6 покликається на те, що слідчий суддя не взяв до уваги, що орган досудового розслідування не виконав вимоги, передбачені ч. 3 ст. 132 КПК України, слідчою не доведено події кримінальних правопорушень, а клопотання про арешт майна містить неправдиві відомості стосовно ОСОБА_10 , який є громадянином Турецької Республіки, суперечливі дані щодо діяльності пов'язаних з ним компаній, надумані та побудовані на припущеннях звинувачення останнього у нібито вчиненні кримінальних правопорушень. Cлідчий суддя не вказав, в чому саме полягає підозра в незаконності господарських операцій суб'єкта господарювання з отримання кредитів та їх погашення. Зазначає, що помилковим є посилання слідчого судді на висновок аналітичного дослідження від 26.07.2022 року, оскільки у такому зазначено про необхідність проведення документальної перевірки для підтвердження чи спростування висновку про заниження податку. Крім того, орган досудового розслідування не представив суду ні акту про результати проведення перевірки за наслідками господарської діяльності ТзОВ «РЕЙКАРЦ І ПАРТНЕРИ. УКРАЇНА», ні податкового повідомлення-рішення про донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 14 200 293,00 грн, чим фіксується факт заниження бази оподаткування та сум податків відповідно до Податкового кодексу України. Звертає увагу, що переведення з рахунку підприємства грошових коштів ОСОБА_10 є виплатою останньому заробітної плати, що є обов'язком Товариства, а всі податки, збори та соціальні внески з нарахованої заробітної плати були сплачені в бюджет України та не могли бути повторно сплачені до бюджету іншої держави. Зазначає, що слідчий не вказав у клопотанні про арешт майна підстав та мети забезпечення кримінального провадження, що є підставою для повернення такого клопотання. Також звертає увагу на те, що за свою проукраїнську громадянську позицію ОСОБА_10 переслідується силовими структурами РФ, на даний час триває процес відчуження всього належного йому майна та бізнесу в РФ, а також процес виходу з громадянства РФ. З початку війни ТзОВ «РЕЙКАРЦ ХОТЕЛ МЕНЕДЖМЕНТ» надало матеріальну допомогу ЗСУ на загальну суму 1 084 613,00 грн, за що отримало ряд подяк, копії яких долучені до доповнень до апеляційної скарги.
В обґрунтування апеляційної скарги захисник ОСОБА_7 покликається на те, що слідчим суддею під час розгляду клопотання, яке проведено без виклику представників компанії, не з'ясовано усіх обставин справи, зокрема, не встановлено фактів, які можуть свідчити про вчинення службовими особами ТзОВ «РЕЙКАРЦ І ПАРТНЕРИ. УКРАЇНА» або компанії будь-яких протиправних дій, внаслідок чого винесено незаконне судове рішення, оскільки усі господарські операції проводяться з суворим дотримання українського законодавства та обліковуються у відповідній звітності. Зазначає, що наявний в матеріалах справи висновок аналітичного дослідження не може вважатися доказом, оскільки не містить останніх сторінок з підписами посадових осіб та висновками, а довідка від 05.09.2022 року містить хибні висновки з припущеннями. Звертає увагу, що слідчий та прокурор не зазначають конкретну правову підставу накладення арешту, а слідчий суддя, зазначивши правовою підставою спеціальну конфіскацію, фактично розглянув та вирішив питання, що не було винесено на розгляд стороною обвинувачення. Крім того, зазначає, що корпоративні права ТзОВ «РЕЙКАРЦ І ПАРТНЕРИ. УКРАЇНА» були набуті компанією у 2012 році на законних підставах, не одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення, не є предметом або знаряддям будь-якого кримінального правопорушення, а відтак не можуть бути предметом спеціальної конфіскації. При цьому, звертає увагу, що у вказаному кримінальному провадженні відсутні підозрювані, а компанія «Рейкартц хотелс енд різорт (Сайпрес) Лімітед» не є юридичною особою щодо якої здійснюється кримінальне провадження.
Прокурор ОСОБА_8 подав заперечення на апеляційні скарги, в яких вказує, що відомості про учасників ТОВ АванКард (OU AvanCard) міститься в Електронному єдиному державному реєстрі суб'єктів господарювання, що ведеться відповідними компетентними органами Естонської Республіки, відповідно до якого бенефіціарними власниками вказаної юридичної особи значиться дві особи, в т.ч. громадянин Російської Федерації ОСОБА_11 . Зазначає, що проведеним аналізом рухом коштів ТзОВ «РЕЙКАРЦ І ПАРТНЕРИ. УКРАЇНА» не встановлено проведення операцій з підприємствами-нерезидентами, де призначення платежу зазначалось як повернення отриманих позик, кредитів, а висновок і довідка аналітичного дослідження є належними і допустимими доказами. Звертає увагу, що відсутність первинних бухгалтерських документів, зокрема, актів прийому-передачі виконаних робіт, укладених контрактів, інших документів, які б підтверджували виконання ОСОБА_10 робіт як працівником ТзОВ «РЕЙКАРЦ І ПАРТНЕРИ. УКРАЇНА», ставить під сумнів законність виплати заробітної плати в сумі 449 724 грн. Крім того, зазначає, що в клопотанні про накладення арешту на нерухоме майно зазначено мету накладення арешту відповідно до вимог ст. 170 КПК України. Враховуючи наведене, просить апеляційні скарги адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в інтересах компанії «Рейкартц хотелс енд різорт (Сайпрес) Лімітед» залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 12.09.2022 року без змін.
Заслухавши доповідача, доводи представників компанії «Рейкартц хотелс енд різорт (Сайпрес) Лімітед» - захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які підтримали апеляційні скарги, думку прокурора ОСОБА_8 , який заперечив проти задоволення апеляційних скарг, вивчивши матеріали справи, дослідивши наведені доводи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід задоволити з наступних підстав.
Відповідно до вимог статей 170-173 КПК України, під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.
Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
Згідно практики Європейського Суду з прав людини, зокрема, рішення «Бакланов проти Росії» (від 09 червня 2005 року) та «Фрізен проти Росії» (від 24 березня 2005 року), для «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним».
Згідно із ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна, як доказ в кримінальному провадженні; 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння; 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна; 4) розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до положень ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 цього Кодексу.
Аналізуючи зміст клопотання прокурора та ухвали слідчого судді, колегія суддів вважає, що у зазначених процесуальних документах не дотримано вимог наведених норм кримінального процесуального закону.
Колегією суддів встановлено, що СУ ГУ НП у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022140000000297 від 14.07.2022 року за ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 366 КК України.
Клопотання подано з метою запобігання протиправним діям, в подальшому відшкодування спричинених державі збитків, забезпечення можливих у майбутньому цивільних позовів та конфіскації майна.
В ході здійснення досудового розслідування встановлено, що 03 березня 2022 року Верховною Радою України, з урахуванням Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, прийнято Закон України «Про основні засади примусового вилучення в Україні об'єктів права власності російської федерації та її резидентів» (далі Закон), який визначає правові засади примусового вилучення з мотивів суспільної необхідності (включаючи випадки, за яких це настійно вимагається військовою необхідністю) об'єктів права власності російської федерації як держави, яка почала повномасштабну війну проти України, та її резидентів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону російська федерація - держава, яка рішенням Верховної Ради України відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 3314 «Визначення агресії» від 14 грудня 1974 року визнана державою-агресором і здійснює збройну агресію проти України; резиденти - юридичні особи (їх філії, представництва), що здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України на території України, засновником (учасником, акціонером) або бенефіціаром яких прямо або опосередковано є Російська Федерація та/або у яких Російська Федерація прямо або опосередковано чи юридичні особи, засновником (учасником, акціонером) або бенефіціаром яких є російська федерація та/або у яких російська федерація прямо або опосередковано має частку у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, інше членство (участь у будь-якій формі) у юридичній особі.
У свою чергу встановлено, що на території України здійснюють господарську діяльність ряд суб'єктів господарювання, службові особи яких з використанням засобів масової інформації виправдовують, визнають правомірною та заперечують збройну агресію російської федерації проти України, розпочату у 2014 році, представляючи збройну агресію російської федерації проти України як внутрішній громадянський конфлікт, та майно яких у свою чергу підпадає під засади примусового вилучення в Україні об'єктів права власності російської федерації та її резидентів.
Водночас, у матеріалах клопотання відсутні належні та допустимі докази того, що співвласник майна ОСОБА_12 є громадянином російської федерації, при цьому існують дані про те, що останній є громадянином Туреччини, зокрема таке підтверджується копіями паспорта ОСОБА_13 , як громадянина Туреччини, та посвідками на проживання ОСОБА_13 , як громадянина Туреччини, у Литві та Болгарії.
Так, з долучених документів до клопотання слідчого, неможливо, в розумінні ст.6 Конвенції з прав людини, з погляду стороннього спостерігача з достовірною вірогідністю стверджувати, з огляду на суперечливі дані, що ОСОБА_12 є на даний час громадянином російської федерації та здійснював свою діяльність на території України як громадянин рф та в користь країни-агресора, зокрема, сплачував платежі до бюджету цієї країни.
Крім того, як вбачається з витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань, в ЄРДР не внесено відомостей про кримінальні правопорушення, передбачені ст.ст. 110, 1102 КК України, що свідчить про відсутність доказів на вчинення ОСОБА_10 або ТзОВ «РЕЙКАРЦ І ПАРТНЕРИ. УКРАЇНА» посягання на територіальну цілісність і недоторканність України або фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України.
Задовольняючи клопотання слідчого та мотивуючи необхідність накладення арешту на майно, перелічене в резолютивній частині оскаржуваної ухвали, слідчий суддя, покликавшись на зміст клопотання щодо фактичних обставин кримінального провадження та положення статей 170-173 КПК України, зазначив, що арешт майна зумовлений необхідністю застосування конфіскації як майбутнього покарання та спеціальної конфіскації.
Статтею 962 КК України передбачені випадки застосування спеціальної конфіскації.
Однак, прокурором не доведено, а матеріали справи не місять доказів на підтвердження того, що вказане майно одержано внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; призначалось (використовувалось) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; було предметом кримінального правопорушення; було підшукано, виготовлено, пристосовано або використано як засіб чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, а тому не може бути об'єктом спеціальної конфіскації.
Аналітична довідка Головного управління ДПС у Львівській області від 05.09.2022 року, яка наявна в матеріалах справи, не ґрунтується на будь-яких об'єктивних доказах, а містить лише припущення протиправної діяльності ТзОВ «РЕЙКАРЦ І ПАРТНЕРИ. УКРАЇНА». При цьому, у вказаній довідці зазначено, що у зв'язку з недостатністю інформації, наявної на момент проведення аналітичного дослідження, відсутністю документів, неможливо зробити остаточні висновки щодо реальності/нереальності фінансово-господарських операцій діяльності Спільного Українсько-Бельгійського підприємства у формі ТОВ «Рейкарц і Партнери Україна».
В клопотанні про арешт майна належним чином не обґрунтовано, яким саме критеріям ст.98 КПК України відповідає частка корпоративних прав в розмірі 79,5% ТзОВ «РЕЙКАРЦ І ПАРТНЕРИ. УКРАЇНА», а саме слідчим не доведено, що вказане майно було знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, є предметом, що було об'єктом кримінально протиправних дій, або було набуте кримінально протиправним шляхом або отримано юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Крім того, в матеріалах клопотання відсутнє процесуальне рішення слідчого про визнання вказаного майна речовими доказами і чи в цілому таке майно є здобутим внаслідок вчинення діянь, а саме ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 366 КК України.
На думку колегії суддів, клопотання сторони обвинувачення щодо арешту вказаного майна не відповідає вимогам ст.171 КПК України, оскільки зазначені в клопотанні слідчого підстава та мета, не відповідають дійсним обставинам справи.
Згідно з п.7 ч.2 ст.131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п.1 ч.3 ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Однак слідча, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надала достатніх і належних доказів тих обставин на які послався у клопотанні, а слідчий суддя, в свою чергу, у відповідності до ст.94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття рішення.
Крім того, відповідно до вимог КПК України, заходи кримінально-правового характеру до юридичної особи можуть застосовуватися лише після вручення особі повідомлення про підозру у вчиненні від імені та в інтересах такої юридичної особи злочинів, конкретно визначених КПК України, зокрема, передбаченого 209 КК України.
В матеріалах справи відсутні відомості про вручення будь-якій особі повідомлення про підозру у вчиненні від імені та в інтересах ТзОВ «РЕЙКАРЦ І ПАРТНЕРИ. УКРАЇНА» злочинів, передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 366 КК України.
Отже, слідчим не доведено існування правових підстав для накладення арешту на майно, передбачених ч.2 ст.170 КПК України, про які вказано у його клопотанні, оскільки ним не надано доказів, що майно, на яке просив накласти арешт є предметом протиправної діяльності, об'єктом та знаряддям злочину та відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, більше того клопотання слідчого містить лише припущення щодо можливої злочинної діяльності, при цьому матеріалами клопотання доведено лише факт того, що ОСОБА_10 є власником вище зазначеного майна.
Також колегія суддів звертає увагу, що ні слідча в клопотанні, ні слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, в порушення відповідно ст.ст.171, 173 КПК України, не оцінили розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для власника.
З урахуванням вказаних обставин, а саме того, що за матеріалами клопотання неможливо чітко встановити, що існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що майно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна, апеляційний суд вважає, що у даному кримінальному провадженні прокурор не довів необхідності у накладенні арешту на вказане майно, що, відповідно до ч.1 ст. 173 КПК України, є підставою для відмови у задоволенні клопотання.
З огляду на викладені обставини, які свідчать про однобічність і необ'єктивність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, як незаконна, а апеляційні скарги задоволенню з постановленням судом апеляційної інстанції нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання слідчого щодо арешту майна, як такого, що внесено з порушенням ст. 171 КПК України та за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.
Керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,
ухвалила:
апеляційні скарги захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в інтересах компанії «Рейкартц хотелс енд різорт (Сайпрес) Лімітед» задоволити.
Ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 12.09.2022 року про накладення арешту на майно скасувати та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання старшого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області капітана поліції ОСОБА_9 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022140000000297 від 14.07.2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 366 КК України, а саме частки корпоративних прав в розмірі 79,5% ТзОВ «РЕЙКАРЦ І ПАРТНЕРИ. УКРАЇНА», ЄДРПОУ 30478157, в сумі 15 593 368,5 грн, що належать компанії «Рейкартц хотелс енд різорт (Сайпрес) Лімітед», - відмовити.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4