Справа № 183/6047/22
№ 1-кп/183/1205/22
04 жовтня 2022 року м. Новомосковськ
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомосковську в залі Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області кримінальне провадження, внесене 12.09.2022 року до ЄРДР за № 62022170030000605 за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Верхівцеве Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, неодруженого, військовослужбовця військової служби за контрактом в посаді навідника 9 парашутно-десантної роти 3 парашутно-десантного батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», працюючого в Дніпровськом центрі механізації колійних робіт, машиністом, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого -
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
На підставі ст.ст. 19, 20, 23 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» ч. 2 п. 18, ч. 3 п. 42, ч. 4 п. 81 «Положення про проходження громадянами України військової служби в Збройних силах України», затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008, громадянин України ОСОБА_3 13.09.2019 року добровільно уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України, строком на три роки.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 26.12.2019 року № 262 (по стройовій частині) солдата ОСОБА_3 , призначено на посаду навідника 9 парашутно-десантної роти 3 парашутно-десантного батальйону військової частини НОМЕР_1 та зараховано до списків особового складу.
Солдат ОСОБА_3 будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України зобов'язаний суворо дотримуватись у своїй службовій діяльності вимог законів України, Статутів Збройних Сил України, бути взірцем виконання службового обов'язку, виконання службових обов'язків, доручених йому за посадою.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про Оборону України» у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.
Органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії, у тому числі проведення спеціальних операцій (розвідувальних, інформаційно-психологічних тощо) у кіберпросторі.
З моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни.
У зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України №64/2022 із 05.30 години 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан до 21 листопада 2022 року, який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні».
02 серпня 2022 року, солдат ОСОБА_3 усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, не одержавши дозволу відповідних командирів або начальників, без поважних причин, самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_3 (більш точна адреса не розголошується в умовах воєнного стану), свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, не приймаючи заходів для повернення до військової частини НОМЕР_1 , про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв.
21 вересня 2022 року, солдат ОСОБА_3 самостійно прибув до Дніпровської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону, яка дислокується за адресою: вул. Феодосіївська, 2, м. Дніпро та повідомив про себе.
Таким чином, 02 серпня 2022 року, солдат ОСОБА_3 усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_3 , без поважних причин, в умовах воєнного стану та незаконно перебував за її межами до 21 вересня 2022 року.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, визнав повністю та підтвердив обставини, які лягли в основу обвинувачення, в скоєному розкаявся.
В судовому засіданні були досліджені докази вини обвинуваченого ОСОБА_3 , а саме:
- витяг з кримінального провадження, внесеного 12.09.2022 року до ЄРДР за № 62022170030000605
(а.п. 19);
- копія акту службового розслідування, відповідно до якого в ході проведення службового розслідування встановлено факт самовільного залишення військової частини ОСОБА_3 від 16.08.2022 року та відсутність його на службі без поважних причин тривалістю більше десяти діб
(а.п. 21-22);
- копії документів щодо проходження ОСОБА_3 військової служби
(а.п. 35-38, 42-44);
- копія контракту про проходження військової служби ОСОБА_3
(а.п.45-46);
- копія з'явлення із зізнанням ОСОБА_3 в якому останній зазначив, що самовільно залишив військову частину, кається, бажає подальше проходити військову службу
(а.п. 49).
Дослідивши наведені докази, суд вважає, що вони є належними та допустимими, оскільки вони кожний окремо, а також в сукупності прямо підтверджують існування обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також вони є достовірними, оскільки отримані в порядку, встановленому КПК України.
Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_3 встановленою та доведеною, а його дії підлягають кваліфікації за ч. 5 ст. 407 КК України, як самовільне залишення військової частини або місця служби, а також нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинені в умовах воєнного стану.
Вирішуючи питання про призначення виду та розміру покарання ОСОБА_3 відповідно до ст.ст. 50-52 КК України, суд обставин, які обтяжують покарання, визначених ст. 67 КК України, не встановив. Обставинами, які пом'якшують покарання, визначених ст. 66 КК України, суд вважає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, з'явлення з зізнанням.
Також суд враховує, що ОСОБА_3 раніше не судимий, військовослужбовець, бажає подальше проходити військову службу.
У відповідності з ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Суд з підстав, зазначених раніше, вважає можливим застосування у відношенні ОСОБА_3 ст. 69 КК України та призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленою санкцією ч. 5 ст. 407 КК України, а саме призначити покарання у виді позбавлення волі на менший строк.
У відповідності зі ст. 58 КК України покарання у виді службового обмеження застосовується до засуджених військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених цим Кодексом, а також у випадках, коли суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замість обмеження волі чи позбавлення волі на строк не більше двох років призначити службове обмеження на той самий строк.
Суд вважає можливим з підстав визначених раніше призначити Бакураке покарання у виді службового обмеження з відрахуванням в дохід держави 10 відсотків грошового забезпечення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 349, 368, 370 КПК України, ст. 69, 58 КК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України - у виді позбавлення волі, строком на 1 рік.
На підставі ст. 58 КК України замінити покарання у виді позбавлення волі на 1 рік службового обмеження з відрахуванням в дохід держави 10 відсотків грошового забезпечення.
Строк відбування покарання рахувати з моменту фактичного початку відбування покарання.
Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Суддя ОСОБА_1