Справа № 569/7885/22
31 жовтня 2022 року
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді - Тимощука О.Я.,
при секретарі - Ковальчука О.Б.,
за участю представника позивача - адвоката Троянчука Д.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Рівне адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Рівненської митниці про скасування постанови в справі про порушення митних правил, -
ОСОБА_1 звернулася до Рівненського міського суду з адміністративним позовом до Рівненської митниці, в якому просила (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) визнати протиправними та скасувати постанови Рівненської митниці № 0384/20400/21 від 08.06.2022 року та № 0383/20400/21 від 08.06.2022 року в справі про порушення митних правил, у відповідності до яких ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні порушення митних правил передбачених ст. 485 Митного кодексу України і накладено адміністративні стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 % несплаченої суми митних платежів, посилаючись на таке.
Так, згідно постанови № 0384/20400/21 від 08.06.2022 року, 21.12.2021 року декларантом ПП ОСОБА_1 на митний пост «Рівне» Рівненської митниці подано митну декларацію типу ІМ40ДЕ № UA204020/2021/296939 з метою митного оформлення та випуску у вільний обіг товару: Легковий автомобіль марки "RENAULT", модель "KANGOO", ідентифікаційний номер (кузова)- НОМЕР_1 , загальна кількість місць, включаючи місце водія-5, призначений для використання по дорогах загального користування (для перевезення пасажирів), двигун-бензиновий, номер двигуна - НОМЕР_2 , робочий об'єм циліндрів - 1598см3, потужність - 64 кВт, бувший у використанні, календарний рік виготовлення-2010, модельний рік виготовлення - 2010.
Для митного оформлення зазначеного транспортного засобу декларантом подано наступні товаросупровідні документи: документ про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 17.08.2011 року, документ купівлі-продажу (kaufvertrag) №б/н від 14.12.2021 року.
В описі графи 31 митної декларації типу ІМ40ДЕ № UA204020/2021/296939 від 21.12.2021 року декларантом зазначено наступну інформацію про автомобіль: «Легковий автомобіль марки "RENAULT", модель "KANGOO", ідентифікаційний номер (кузова)- НОМЕР_1 , загальна кількість місць, включаючи місце водія-5, призначений для використання по дорогах загального користування (для перевезення пасажирів), двигун-бензиновий, номер двигуна - НОМЕР_4 , робочий об'єм циліндрів - 1598смЗ, потужність-64 кВт, колісна формула-4х2, бувший у використанні, календарний рік виготовлення-2010, модельний рік виготовлення-2010, тип кузова-легковий універсал».
Відповідно до згаданої митної декларації, декларантом ПП ОСОБА_1 розраховано наступні платежі в сумі: ввізне мито - 2 768,95 грн., акцизний податок - 24 582,11 грн. та ПДВ - 11 008,11 грн. Вказаний розрахунок декларантом здійснено з врахуванням календарного року виготовлення транспортного засобу 2010 рік, за ставкою акцизного податку відповідно до якого застосовано коефіцієнт «10».
За митною декларацією № UА204020/2021/296939 згенеровано форми митного контролю проведення митного огляду та фото-фіксація. Під час митного огляду встановлено, що на склі транспортного засобу наявні ознаки, що можуть свідчити про інший календарний рік виготовлення транспортного засобу, ніж заявлено в митній декларації № UА204020/2021/296939 від 21.12.2021 року (Акт митного № UА204020/2021/296939 від 21.12.2021 року).
22.12.2021 року декларантом ПП ОСОБА_1 до вказаної митної декларації долучено експертну довідку № 71-1221 від 22.12.2021 року, в якій зазначено, що календарний рік виготовлення легкового автомобіля марки "RENAULT", модель "KANGOO", ідентифікаційний номер (кузова) - НОМЕР_1 - 2009.
Отже, декларантом ПП ОСОБА_1 при розрахунку митних платежів необхідно було врахувати календарний рік виготовлення транспортного засобу - 2009 та застосувати коефіцієнт «11» для визначення ставки акцизного податку у відповідності до підпункту 215.3.5, пункту 215.3 статті 215 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування акцизним податком легкових транспортних засобів» від 08.11.2018 року №2611-VIII.
Згідно постанови № 0383/20400/21 від 08.06.2022 року, 21.12.2021 року декларантом ПП ОСОБА_1 на митний пост «Рівне» Рівненської митниці подано митну декларацію типу ІМ40ДЕ №UA204020/2021/296852 з метою митного оформлення та випуску у вільний обіг товару: Легковий автомобіль марки "HYUNDAI", модель "TUCSON", ідентифікаційний номер (кузова) - НОМЕР_5 , двигун - дизельний, номер двигуна- НОМЕР_6 , робочий об'єм циліндрів - 1991 см3, потужність - 110 кВт, колісна формула - 4х4, бувший у використанні, календарний рік виготовлення - 2009, модельний рік виготовлення - 2009.
Для митного оформлення зазначеного транспортного засобу декларантом подано наступні товаросупровідні документи: документ про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_7 від 25.07.2011 року, документ купівлі-продажу (kaufvertrag) №б/н від 09.12.2021 року.
В описі графи 31 митної декларації типу ІМ40ДЕ № UA204020/2021/296852 від 21.12.2021 року декларантом зазначено наступну інформацію про автомобіль: Легковий автомобіль марки "HYUNDAI", модель "TUCSON", ідентифікаційний номер (кузова) - НОМЕР_8 , загальна кількість місць, включаючи місце водія - 5, призначений для використання по дорогах загального користування (для перевезення пасажирів), двигун - дизельний, номер двигуна - НОМЕР_6 , робочий об'єм циліндрів - 1991 см3, потужність - 110 кВт, колісна формула - 4х4, бувший у використанні, календарний рік виготовлення - 2009, модельний рік виготовлення - 2009, тип кузова - легковий універсал».
Відповідно до згаданої митної декларації, декларантом ПП ОСОБА_1 розраховано наступні платежі в сумі: ввізне мито - 3 691,93 грн., акцизний податок - 50 535,63 грн. та ПДВ - 18 229,38 грн. Вказаний розрахунок декларантом здійснено з врахуванням календарного року виготовлення транспортного засобу 2009 рік, за ставкою акцизного податку відповідно до якого застосовано коефіцієнт «11». За митною декларацією № UA204020/2021/296852 згенеровано форми митного контролю проведення митного огляду та фото фіксація.
Під час митного огляду встановлено, що на склі транспортного засобу та ременях безпеки наявні ознаки, що можуть свідчити про інший календарний рік виготовлення транспортного засобу, ніж заявлено в митній декларації №UA204020/2021/296852 від 21.12.2021року (Акт митного № UA204020/2021/296852 від 21.12.2021 року). 22.12.2021 року декларантом ПП ОСОБА_1 до вказаної митної декларації долучено експертну довідку № 70-1221 від 22.12.2021 року, в якій зазначено, що календарний рік виготовлення легкового автомобіля марки "HYUNDAI", модель "TUCSON", ідентифікаційний номер (кузова) - НОМЕР_9 .
Отже, декларантом ПП ОСОБА_1 при розрахунку митних платежів необхідно було врахувати календарний рік виготовлення транспортного засобу - 2008 та застосувати коефіцієнт «12» для визначення ставки акцизного податку у відповідності до підпункту 215.3.5, пункту 215.3 статті 215 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування акцизним податком легкових транспортних засобів» від 08.11.2018 року № 2611-VIII.
Позивач зазначає, що в її діях відсутній прямий умисел, зазначення невірної вікової групи у декларації відбулося на підставі товаросупровідних документів, без мети неправомірного зменшення розміру митних платежів, що вбачається, зокрема, із суті допущеної помилки, адже рік випуску автомобіля було зазначено в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, в той час, як в експертній довідці вказано рік випуску інший. Жоден з документів, що подавалися митному органу при митному оформлені транспортного засобу, підробленим або одержаним незаконним шляхом, або таким, що містить неправдиві відомості, не визнавався.
В оскаржуваних постановах зазначається, що ОСОБА_1 вчинила дії, спрямовані на зменшення розміру митних платежів, чим скоїла порушення митних правил, передбачене ст. 485 Митного кодексу України. В матеріалах справи про порушення митних правил відсутні будь-які докази на підтвердження наявності умислу позивача на заниження митних платежів (шляхом повідомлення недостовірної інформації про транспортні засоби). Сам факт помилкового зазначення вікової групи транспортного засобу не є достатньою підставою для кваліфікації дій позивача як порушення митних правил відповідно до ст. 485 Митного Кодексу України. За відсутності обґрунтованих доказів, які свідчать саме про умисел декларанта на заниження митних платежів (шляхом повідомлення недостовірної інформації про транспортний засіб) сам факт неправильного визначення року випуску транспортного засобу не є достатньою підставою для кваліфікації дій позивача як порушення митних правил відповідно до статті 485 МК України.
Таким чином, неможливо погодитись з кваліфікацією дій позивача митницею, оскільки в її діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України, а саме, не було умислу, спрямованого на вчинення порушення митних правил, який утворює суб'єктивну сторону правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України.
25.07.2022 року через канцелярію Рівненського міського суду Рівненської області представником Рівненської митниці подано відзив на позов, в якому просить відмовити в задоволенні адміністративного позову у повному обсязі, посилаючись на обставини, зазначені в оскаржуваних постановах, зокрема, що декларантом ПП ОСОБА_1 вчинено дії спрямовані на зменшення розміру митних платежів шляхом невірного заявлення інформації стосовно календарного року виготовлення під час митного оформлення автомобілів марки "HYUNDAI", модель "TUCSON" та марки "RENAULT", модель "KANGOO". Вказує, що матеріалами справи про порушення митних правил доведена вина позивача у вчиненні нею правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, і постановами Рівненської митниці у справі про порушення митних правил її було законно визнано винною у вчиненні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності.
Представник позивача - адвокат Троянчук Д.М. в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав повністю, просить їх задоволити, з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, повідомлявся про час та дату розгляду справи належним чином.
Заслухавши думку представника позивача - адвоката Троянчука Д.М., дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 21.12.2021 року декларантом ПП ОСОБА_1 на митний пост «Рівне» Рівненської митниці подано митну декларацію типу ІМ40ДЕ № UA204020/2021/296939 з метою митного оформлення та випуску у вільний обіг товару: Легковий автомобіль марки "RENAULT", модель "KANGOO", ідентифікаційний номер (кузова) - НОМЕР_1 , загальна кількість місць, включаючи місце водія-5, призначений для використання по дорогах загального користування (для перевезення пасажирів), двигун-бензиновий, номер двигуна - НОМЕР_2 , робочий об'єм циліндрів - 1598см3, потужність - 64 кВт, бувший у використанні, календарний рік виготовлення-2010, модельний рік виготовлення - 2010.
Також 21.12.2021 року декларантом ПП ОСОБА_1 на митний пост «Рівне» Рівненської митниці подано митну декларацію типу ІМ40ДЕ №UA204020/2021/296852 з метою митного оформлення та випуску у вільний обіг товару:
Легковий автомобіль марки "HYUNDAI", модель "TUCSON", ідентифікаційний номер (кузова) - НОМЕР_5 , двигун - дизельний, номер двигуна- НОМЕР_6 , робочий об'єм циліндрів - 1991 см3, потужність - 110 кВт, колісна формула - 4х4, бувший у використанні, календарний рік виготовлення - 2009, модельний рік виготовлення - 2009.
В оскаржуваній постанові зазначається, що ОСОБА_1 вчинила дії, спрямовані на зменшення розміру митних платежів, чим скоїла порушення митних правил, передбачене ст. 485 Митного кодексу України.
Так, відповідно до ст. 485 Митного кодексу України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.
Аналізуючи зміст нормативного регулювання спірних правовідносин є підстави зробити висновок, що склад правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України, передбачає, з-поміж іншого, те що особа, яка його вчинила, діяла умисно, тобто усвідомлено, цілеспрямовано чинила так, щоб уникнути від сплати митних платежів (у тому числі й сплати їх у меншому розмірі).
Об'єктивна сторона правопорушення, відповідальність за яке встановлено статтею 485 МК України, полягає у поданні неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості.
Отож, зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння передбаченого статтею 485 МК України обов'язково повинен поєднуватися з умислом суб'єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносин (визначений законом порядок сплати податків та зборів).
Правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст. 10 КУпАП), а вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити (ст. 11 КУпАП).
Із аналізу поданих до митних декларацій документів вбачається, що під час оформлення транспортних засобів декларант, визначаючи рік випуску транспортних засобів, діяв добросовісно, без жодного умислу щодо заявлення неправдивих відомостей щодо імпортованого транспортного засобу та заниження митної вартості, адже пред'явив до митного оформлення виключно ті документи, які були йому передані продавцем автомобіля, що ніким не скасовані чи визнані недійсними, що безумовно свідчить про відсутність в діях позивача прямого умислу на вчинення правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України.
В матеріалах справи про порушення митних правил відсутні будь-які докази на підтвердження наявності умислу позивача на заниження митних платежів (шляхом повідомлення недостовірної інформації про транспортний засіб).
Розбіжності у році виготовлення транспортного засобу виникли у зв'язку із тим, що у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу зазначено один рік, в той час, як експертних довідках вказано інший рік випуску транспортних засобів.
Оскільки позивач жодного відношення до складання цих документів не мав, тому сам факт помилкового зазначення вікової групи транспортного засобу не є достатньою підставою для кваліфікації дій позивача як порушення митних правил відповідно до ст. 485 Митного Кодексу України.
Таким чином, ОСОБА_1 не вчиняла жодної протиправної умисної дії та не заявляла в митних деклараціях неправдиві відомості, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, оскільки зазначила дані щодо дати першої реєстрації спірного транспортного засобу, які зазначені в товаросупровідних документах.
За відсутності обґрунтованих доказів, які свідчать саме про умисел декларанта на заниження митних платежів (шляхом повідомлення недостовірної інформації про транспортний засіб) сам факт неправильного визначення року випуску транспортного засобу не є достатньою підставою для кваліфікації дій позивача як порушення митних правил відповідно до статті 485 МК України.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 14 травня 2019 року у справі № 334/1738/16-а (2-а/334/124/16) (адміністративне провадження №К/9901/11461/18) та від 13 грудня 2018 року у справі № 759/360/17 (адміністративне провадження №КУ9901/60666/18).
КАС ВС у постанові від 02 жовтня 2018 року у справі №640/5082/17 вказав, якщо судами не встановлено подання позивачем неправдивих відомостей та документів чи приховування важливих для правильної класифікації товару даних, а декларування товару здійснювалось на основі наявних товаросупровідних документів та його технічного опису, то у митного органу не було підстав визнавати дії позивача такими, що спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, що являє собою об'єктивну сторону передбаченого ст. 485 МК України правопорушення.
Аналогічна правова позиція КАС ВС викладена у постанові від 22 травня 2018 року (справа №463/6189/15-а), з якої вбачається, якщо особою не вчинено дій, спрямованих на приховування дійсних відомостей про товар, то склад правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, відсутній.
Таким чином, неможливо погодитись з кваліфікацією дій позивача митницею, оскільки в його діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України, а саме, не було умислу спрямованого на вчинення порушення митних правил, який утворює суб'єктивну сторону правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України.
Відсутність умислу та переслідування мети, спрямованої на неправомірне зменшення розміру митних платежів, свідчить про відсутність в діях особи ознак порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України, що є підставою для закриття провадження по справі у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
Суд вважає, що зазначене є підставою для скасування постанови.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із ст. 530 Митного кодексу України законність та обґрунтованість постанови митниці у справі про порушення митних правил можуть бути перевірені судом або центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики і сфері державної митної справи, а постанови центрального органу виконавчої влади, що і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, - судом у зв'язку з поданням адміністративного позову, внесенням подання прокурора або в порядку контролю.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 531 МК України підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є необ'єктивність або неповнота провадження у справі або необ'єктивність її розгляду.
Згідно із п. 3 ст. 531 Митного кодексу України підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 529 Митного кодексу України, постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
На підставі ч. 6 ст. 530 Митного кодексу України, перевірка законності та обґрунтованості постанови у справі про порушення митних правил судом здійснюється у порядку, встановленому КАС України.
Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 288 КпАП України, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими КпАП України.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Згідно із ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу або протест без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Таким чином з врахуванням процесуальних особливостей адміністративного судочинства доведення факту неправомірності дій позивача, покладається на відповідача.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні . Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили . Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Судом враховується положення ст. 55 Конституції України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Відповідно до ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Враховуючи те, що суб'єктивною стороною даного правопорушення має бути лише умисел, який спрямований на ухилення чи зменшення від сплати митних платежів, з огляду на відсутність у відповідача належних правових підстав для винесення оскаржуваних постанов, такі постанови підлягають скасуванню.
Частиною 3 статті 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов слід задовольнити повністю та скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про порушення митних правил.
Згідно ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З наявної в матеріалах справи квитанції від 0.0.2586097198.1 вбачається, що позивачем сплачено судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 496,20 грн., який підлягає стягненню з Рівненської митниці на користь позивача.
На підставі вище наведеного, керуючись ст. ст. 245, 268, 529, 530, 531, 485 МК України, ст. ст. 92, 6, 72-77, 90, 132, 139, 241-243, 245, 246, 250, 295-297, 371 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Рівненської митниці про скасування постанови в справі про порушення митних правил - задовольнити повністю.
Скасувати постанову у справі про порушення митних правил № 0384/20400/21 від 08.06.2022 року, якою ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 Митного Кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300% несплаченої суми митних платежів, що становить 8 849,58 грн., а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Скасувати постанову у справі про порушення митних правил № 0383/20400/21 від 08.06.2022 року, якою ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 Митного Кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300% несплаченої суми митних платежів, що становить 16 538,88 грн., а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Рівненської митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ - 43858370) на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 496,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його складення до Восьмого апеляцiйного адміністративного суду через Рiвненський мiський суд.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_10 , паспорт № НОМЕР_11 виданий 01.11.2018 року, орган видачі 5610, проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Рівненської митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ - 43858370, місцезнаходження: 33028, м. Рівне, вул. Соборна, 104).
Суддя Рівненського
міського суду Тимощук О.Я.