04 листопада 2022 року м. Житомир
справа № 240/9530/22
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Горовенко А.В.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити пенсію за віком, з урахуванням періоду роботи з 24.03.1985 по 24.03.1989, а також у період з 01.01.1998 по 31.12.1998, з часу звернення про призначення пенсії за віком з 14.01.2022.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 14.01.2022 звернулась до органу Пенсійного фонду України із відповідною заявою про призначення пенсії за віком. Однак, відповідач листом від 25.01.2022 повідомив про відмову у призначенні пенсії за віком у зв"язку з відсутністю необхідного страхового стажу, внаслідок відмови зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 24.03.1985 по 24.03.1989, а також у період з 01.01.1998 по 31.12.1998.
Позивач зазначає, що вказані періоди роботи підтверджуються належними та допустимими доказами, а саме, записами у трудовій книжці.
Вважаючи, що має право на зарахування до страхового стажу вказаних періодів роботи та призначення пенсії за віком, позивач звернулась до суду із даним позовом.
Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 30.05.2022 провадження у справі відкрито. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвала про відкриття провадження була направлена позивачу та відповідачу за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вказана ухвала отримана відповідачем.
Відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зазначений в ухвалі про відкриття провадження, надіслав до суду відзив на позовну заяву (за вх.№32870/22).
Зазначає, що позивачу правомірно відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" з тих підстав, що згідно з наданими документами її страховий стаж становить 24 роки 08 місяців 6 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. Позивачу до страхового стажу не зараховано період роботи: з 24.03.1985 по 24.03.1989, оскільки запис в трудовій книжці про звільнення дописано іншим чорнилом; період з 01.01.1998 по 31.12.1998, оскільки наявні виправлення.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Судом встановлено, що згідно з копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7-8).
14 січня 2022 року позивач звернулась до управління із заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", що не заперечується відповідачем.
Листом від 25.01.2022 №0600-0219-8/9106 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило ОСОБА_1 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" з тих підстав, що згідно з наданими документами її страховий стаж становить 24 роки 8 місяців 6 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. Позивачу до страхового стажу не зараховано період трудової діяльності: з 24.03.1985 по 24.03.1989, оскільки запис в трудовій книжці про звільнення дописано іншим чорнилом; період з 01.01.1998 по 31.12.1998, оскільки наявні виправлення (а.с. 10).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV, Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII, Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Стаття 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058 (далі - Закон України №1058) визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Законом, який відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій є Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі Закон України №1788-XII).
Відповідно до ст.48 Кодексу законів про працю України та статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Тобто, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами тільки у випадках відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 № 637 (далі - Порядок №637) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставах інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Абзацами 1-2 п. 20 Порядку №637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а необхідність підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами виникає виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній чи наявності неправильних чи неточних записів про періоди роботи.
Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі № 235/805/17, від 06.12.2019 по справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 по справі № 242/2536/16-а.
Судом встановлено, що на момент внесення у трудову книжку позивача записів була чинна Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР по праці і соціальних питаннях від 20 червня 1974 року № 162 (далі - Інструкція № 162).
Відповідно до пункту 1 Постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС «Про трудові книжки робітників і службовців» від 06 вересня 1973 року № 656, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 «Про трудові книжки працівників» №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17.
Відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду її роботи, відповідач вказує, що у записі: 24.03.1985 по 24.03.1989, оскільки запис в трудовій книжці про звільнення дописано іншим чорнилом; період з 01.01.1998 по 31.12.1998.
Матеріали справи свідчать, що відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 14.09.1979 працювала в період:
- з 24.03.1985 по 24.03.1989 штукатуром-маляром та звільнена по догляду за дитиною дошкільного віку, про що міститься відповідні записи, підпис уповноваженої особи, печатка та номер, дата наказів на підставі яких здійснено такі записи;
- з 01.01.1998 по 31.12.1998 в кооперативі землевласників "Перемога" телятницею та різноробочою з відпрацьованими трудоднями - 238, при нормі 210 днів (а.с. 11-14).
Суд вказує, що достовірність записів, з урахуванням їх чіткої та логічної послідовності, наявності печатки та підпису уповноваженої особи, сумніву не викликає.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що вчинення запису про звільнення іншим чорнилом, не може бути підставою для відмови в зарахуванні до її трудового стажу спірних періодів роботи, оскільки трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження трудового стажу позивача.
Щодо записі у трудовій книжці за період з 01.01.1998 по 31.12.1998, суд наголошує, що досліджені судом записи у трудовій книжці позивача свідчать про послідовність хронології подій періодів роботи позивача.
У свою чергу суд зазначає, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок працівників на уповноваженого працівника підприємства, при цьому судом не встановлено недостовірності або інших ознак юридичної дефектності, будь-то наявність будь-яких виправлень, закреслювань, тощо у трудовій книжці позивача, тому її належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі, і зазначена обставина не може позбавити позивача його конституційного права на соціальний захист та вирішення питання призначення пенсії.
Як вказав Верховний Суд у постанові від 06.03.2018 по справі №754/14898/15-а, підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці чи не зазначення підстави звільнення у трудовій книжці може бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів чи не зазначення підстави звільнення у трудовій книжці.
Окрім цього відповідачем не вказано жодних інших підстав, за яких зазначені оформлення записів робить їх недійсними або сумнівними.
Таким чином, оскільки судом не встановлено недостовірності або неточності вказаних записів, зазначене не може бути підставою для не зарахування оскаржуваних періодів роботи позивача до страхового стажу.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що позивач надав докази, які не спростовані відповідачем, про те, що періоди її роботи з 24.03.1985 по 24.03.1989, з 01.01.1998 по 31.12.1998, підлягає зарахуванню до страхового стажу та має бути врахований органом Пенсійного фонду України при призначенні пенсії за віком.
Суд зазначає, що враховуючи страховий стаж зарахований органом Пенсійного фонду України (24 роки 08 місяців 6 днів) та неправомірну відмову в зарахуванні періодів роботи позивача (понад 5 років страхового стажу), то загальний страховий стаж позивача є більшим за необхідний для призначення пенсії - 28 років, що в свою чергу, дає позивачу право на призначення пенсії за віком відповідно до положень Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування".
Щодо дати, з якої позивач набув права на призначення пенсії за віком, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Враховуючи дату звернення позивача до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії - 14.01.2022, та дату народження позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , то суд дійшов висновку про те, що пенсію за віком слід призначити саме з 23.12.2021.
Підсумовуючи наведене, для ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача суд вважає за можливе визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до страхованого стажу періоди її роботи з 24.03.1985 по 24.03.1989 та з 01.01.1998 по 31.12.1998, призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" та зобов"язання відповідача врахувати стаж та призначити пенсію за віком з 23.12.2021.
Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи те що, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження правомірності своєї відмови, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення частково.
У силу приписів ст. 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідн. номер НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича, 7, Житомир,10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до страхованого стажу періоди її роботи з 24.03.1985 по 24.03.1989 та з 01.01.1998 по 31.12.1998 та призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування".
Зобов"язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до страхованого стажу періоди її роботи з 24.03.1985 по 24.03.1989, з 01.01.1998 по 31.12.1998 та призначити пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", з 23.12.2021
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 992 (дев"ятсот дев"яносто дві) грн 40 (сорок) коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено в повному обсязі 04 листопада 2022 року.
Суддя А.В. Горовенко