Справа № 420/8800/22
03 листопада 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протравними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому, з урахування уточненої позовної заяви, просить суд визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови в наданні ОСОБА_1 подання про повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, викладеної у листі №1500-0606-8/39132 від 22.04.2022р.; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у місті Одесі Одеської області (код ЄДРПОУ 38016923) подання про повернення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 125000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 21.10.2019р. ОСОБА_1 була придбана житлова нерухомість вперше, факт купівлі якої, у тому числі, підтверджується інформаційною довідкою від 21.10.2019р. Враховуючи, що ОСОБА_1 придбав житло вперше, то відповідно до п.9 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» він сплатив такий збір безпідставно. При цьому, на відповідне звернення ОСОБА_1 щодо повернення безпідставно сплаченого пенсійного внеску, відповідач у Листі від 22.04.2022р. №1500-0606-8/39132 зазначив, що з метою збереження цілісності та конфедиційності інформації, недопущення несанкціонованого втручання та спотворення даних Міністерством юстиції України та ДП «Національні інформаційні системи» було припинено функціонування державних реєстрів та баз даних, які адмініструються державою. Зокрема, з 24.02.2022 було повністю припинено функціонування Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в якому фіксуються всі дії щодо нерухомого майна. Враховуючи, що з 24.02.2022 неможливо отримати інформаційну довідку з ДРРПНМ, яка є одним з обов'язкових документів для підтвердження того, що 21.10.2019 ОСОБА_1 придбав нерухоме майно вперше, відмовлено в наданні подання на повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у сумі 125000,00 грн. Проте, на думку позивача, вказана у відповіді Головного управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області, підстава є формальною відмовою у поверненні пенсійного внеску.
18.07.2022 року до суду від відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов Відзив на позовну заяву (вхід. №ЕП/20193/22), відповідно до якого, серед іншого, наголошено, що з 24.02.2022 неможливо отримати інформаційну довідку з ДРРПНМ, яка є одним з обов'язкових документів для підтвердження того, що 21.10.2019 позивач придбав нерухоме майно вперше, отже Головне управління відмовило позивачу у поверненні збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у сумі 125000,00 грн. на підставі норм та обставин, які наявні на дату звернення позивача.
Ухвалою суду від 13 липня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 420/8800/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протравними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вхід.№ЕП/21191/22 від 27.07.2022р.) щодо зупинення провадження у справі №420/8800/22.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що згідно за Договором купівлі-продажу від 21.10.2019 року, нотаріально посвідченим і зареєстрованим в реєстрі за №1093, позивачем придбано квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 67,4 кв.м., житловою площею - 43,1 кв.м.; продаж квартири здійснювався за домовленістю сторін за 12 500 000,00 грн.
В межах вищеозначеного правочину позивачем сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 125000,00 грн. (1% вартості), що не спростовується сторонами, та підтверджується наявною у матеріалах справи відповідною банківською квитанцією від 21.10.2019 №3519.
Позивач звернувся з Вимогою від 07.04.2022р. повернути сплачений збір згідно квитанції №3519 від 21.10.2019р. у розмірі 125000,00 грн., оскільки він придбав квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , вперше.
За наслідками розгляду відповідного звернення ОСОБА_1 , про повернення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, у зв'язку з придбанням житла вперше, Листом Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 22.04.2022 №1500-0606-8/39132, повідомило, що з 24.02.2022 неможливо отримати інформаційну довідку з ДРРПНМ, яка є одним з обов'язкових документів для підтвердження того, що 21.10.2019 ОСОБА_1 придбано нерухоме майно вперше, у зв'язку з чим Головним управлінням відмовлено позивачу у поверненні збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у сумі 125000,00 грн.
Вважаючи відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в наданні ОСОБА_1 подання про повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, викладену у листі №1500-0606-8/39132 від 22.04.2022р., протиправною, ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою.
Так, на думку суду, позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протравними дій та зобов'язання вчинити певні дії, є такими, що підлягають задоволенню частково, з урахуванням наступного.
Відповідно до ст.8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно зі ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 9 ст. 1 Закону України від 26.06.1997 №400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (у редакції, чинній на час придбання нерухомого майна) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком <…> громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Згідно з п. 15-1 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740, (у редакції, чинній на час придбання позивачем нерухомого майна) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком <…> громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше (абз. 1).
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України (абз. 2).
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 14.02.2022 року №299482173 відсутні відомості про придбання позивачем іншого житла, окрім вищевказаної квартири.
Отже, відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно слугують підставою для висновку щодо придбання позивачем квартири вперше, а отже він не відносився до платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
При цьому, з матеріалів справи судом встановлено, що на відповідне звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо повернення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, Листом Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 22.04.2022 №1500-0606-8/39132, повідомило, що з 24.02.2022 неможливо отримати інформаційну довідку з ДРРПНМ, яка є одним з обов'язкових документів для підтвердження того, що 21.10.2019 позивач придбав нерухоме майно вперше, а отже Головним управлінням відмовлено позивачу у поверненні збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у сумі 125000,00 грн.
Суд вважає за необхідне звернути увагу, що у даній справі суд враховує правову позицію Верховного Суду, яка викладена в постанові від 20.03.2018, у справі № 819/1249/17 у якій Верховний Суд зазначив, що «за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу. Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами. Оскільки саме держава не виконала свій обов'язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу».
В той же час, суд зауважує, що будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача щодо придбання ним житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за позивачем будь-якого іншого нерухомого майна (об'єктів житлової нерухомості), та відповідно свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем суду не надано.
Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, та зважаючи на придбання позивачем житла вперше, суд дійшов висновку щодо протиправності відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в частині відмови у наданні ОСОБА_1 подання про повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, викладеної у листі №1500-0606-8/39132 від 22.04.2022р.
Між тим, щодо позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у місті Одесі Одеської області (код ЄДРПОУ 38016923) подання про повернення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 125000,00 грн., суд зазначає наступне.
Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року №787 (далі - Порядок №787).
Пунктом 5 Порядку №787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Відповідно до пп.2 п.4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №215 від 15.04.2015 року, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Таким чином, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом, у тому числі, є Пенсійний фонд України, то саме на відповідне територіальне управління ПФ України покладено обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Так, зі змісту Рекомендації R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб'єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищестоящим в ієрархії нормативно-правовим актам. Втручання в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень виходить за межі завдань адміністративного судочинства. Суд не вправі підміняти собою державні органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством. Зазначення судом конкретних дій відповідача під час розгляду скарги, є виходом за межі повноважень суду, наданих чинним законодавством при постановленні судових рішень.
Суд зауважує, що рішення суб'єкта владних повноважень мають ґрунтуватися на оцінці всіх фактичних обставин, що мають значення для об'єктивного вирішення питання в межах дискреційних повноважень такого суб'єкта. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Водночас, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих вище підстав, у випадку, якщо відповідач сам цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки.
До того ж, судом з'ясовано, та зазначено відповідачем, як у відзиві на позовну заяву, так і у Листі Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 22.04.2022 №1500-0606-8/39132, з 24.02.2022 Управління не мало змоги отримати інформаційну довідку з ДРРПНМ, яка є одним з обов'язкових документів для підтвердження того, що 21.10.2019 ОСОБА_1 придбано нерухоме майно, зокрема, вперше, що власне і слугувало підставою для відмови позивачеві у поверненні збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у сумі 125000,00 грн.
Таким чином, зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 щодо повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у сумі 125000,00 грн., з урахуванням окреслених у судовому рішенні висновків, та правової оцінки суду.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відтак, беручи до уваги наведене, та оцінюючи надані сторонами по справі письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протравними дій та зобов'язання вчинити певні дії, підлягають частковому задоволенню, з вище окреслених підстав.
Відносно вимоги позивача про стягнення витрат, які пов'язані із розглядом даної справи, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до положень ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України).
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3ст. 134 КАС України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4ст. 134 КАС України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5ст. 134 КАС України).
Отже, документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.
Так, суд акцентує, що відповідно до ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Зокрема, судом встановлено, що у позовній заяві позивачем лише було зазначено - «орієнтована сума судових витрат складається з суми судового збору 1250,00 та 12500,00 грн. розміру витрат на професійну правничу допомогу адвокатського об'єднання, в тому числі, гонорару адвокатів за іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо. Кінцевий розмір судових витрат буде надано до суду у термін, встановлений процесуальним законодавством після оголошення рішення».
Водночас, жодних заяв, як то передбачено приписами чинного процесуального законодавства, а саме ст.143 КАС України, та відповідних письмових доказів на їх підтвердження, та обґрунтування, позивачем як до матеріалів позовної заяви, так і під час розгляду даної справи, суду не надано, а відтак, законодавчо передбачені підстави для стягнення витрат на правничу допомогу, відсутні.
Керуючись ст.ст.72-77, 139, ст.ст.241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протравними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
2. Визнати протиправні дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови в наданні ОСОБА_1 подання про повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, викладеної у листі №1500-0606-8/39132 від 22.04.2022р.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 щодо повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у сумі 125000,00 грн., з урахуванням окреслених у судовому рішенні висновків, та правової оцінки суду.
4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
5.Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна 83, м.Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість) грн. 20 коп.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293,295 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.
Рішення складено 03.11.2022 р., з урахуванням знаходження судді Ю.В. Харченко у відпустці, у період часу з 13.09.2022 р. по 07.10.2022 р., а також на лікарняному - з 10.10.2022 р. по 20.10.2022 р.
Суддя Харченко Ю.В.