04 листопада 2022 рокуЛьвівСправа № 140/15720/21 пров. № А/857/9500/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Сеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 березня 2022 року у справі за позовом Головного управління ДПС у Волинській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
суддя у І інстанції Ковальчук В.Д.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Луцьк,
дата складення повного тексту судового рішення 09 березня 2022 року,
У грудні 2021 року Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС) звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 податковий борг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі - ПНМ), який виник в результаті несплати узгоджених грошових зобов'язань, визначених контролюючим органом у податкових повідомленнях-рішеннях (далі - ППР) від 26 грудня 2019 року № 0055087-5033-0316, №0055088-5033-0316, №0055089-5033-0316, №0055095-5033-0316, №0055091-5033-0316, №0055092-5033-0316, №0055094-5033-0316, № 0055093-5033-0316, №0055090-5033-0316, від 15 вересня 2020 року №0031187-5033-0316, №0031188-5033-0316, №0031189-5033-0316, №0031190-5033-0316, №0031191-5033-0316, №0031192-5033-0316, №0031193-5033-0316, №0031194-5033-0316, №0031195-5033-0316, №0031196-5033-0316 на загальну суму 302 170,73 грн.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09 березня 2022 року у справі № 140/15720/21, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, позов було задоволено.
При цьому, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки за ОСОБА_1 рахується податковий борг, щодо наявності та розміру якого нею не подано відзиву та доказів його погашення, вжиті контролюючим органом заходи не призвели до погашення цього боргу у добровільному порядку, то позовні вимоги ГУ ДПС про стягнення з відповідачки такої заборгованості у сумі 302 170,73 грн підлягають до задоволення.
У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено ОСОБА_1 , яка просила скасувати таке і прийняти нове, яким у задоволенні позову ГУ ДПС відмовити.
На обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що їй на праві власності належали:
корівник 4-х рядний загальною площею 1 624,8 м2, розташований за адресою АДРЕСА_1 ;
адмінбудинок (контора) загальною площею 152,1 м2, розташований за адресою АДРЕСА_1 ;
комора загальною площею 517,6 м2, розташована за адресою АДРЕСА_1 ;
корівник 4-х рядний загальною площею 1 626,6 м2, розташований за адресою АДРЕСА_1 ;
реммайстерня загальною площею 593,8 м2, розташована за адресою АДРЕСА_1 ;
молочний блок загальною площею 283 м2, розташований за адресою АДРЕСА_1 ;
корівник 2-х рядний загальною площею 529,5 м2, розташований за адресою АДРЕСА_1 ;
телятник (конюшня) загальною площею 487,6 м2, розташована за адресою АДРЕСА_1 з;
вага загальною площею 84,2 м2, розташована за адресою АДРЕСА_1 ;
корівник 2-х рядний загальною площею 778,4 м2, розташований за адресою АДРЕСА_1 ;
квартира у АДРЕСА_2 .
Наполягає на тому, що зазначене майно, яке належало їй на праві власності, не підпадає під оподаткування, оскільки воно є сільськогосподарського призначення, так як вона була одним з двох засновників Фермерського господарства «Новий світанок» (44831, Волинська обл., Турійський район, село Ставки, код ЄДРПОУ: 36717205).
У відзиві на апеляційну скаргу відповідача ГУ ДПС підтримало доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечило обґрунтованість апеляційних вимог та просило залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
При цьому звертає увагу апеляційного суду на те, що правомірність винесення ГУ ДПС ППР, якими було визначено податкові зобов'язання ОСОБА_1 з ПНМ, не є предметом цього судового розгляду і такі відповідач кою не оскаржувалися у адміністративному чи судовому порядку. На час розгляду цієї справи такі ППР є чинними, а визначені ними суми грошового зобов'язання - узгодженими. Апеляційна скарга не спростовує позовні вимоги ГУ ДПС та по суті не заперечує наявності у відповідачки податкового боргу з ПНМ, який виник внаслідок несплати узгоджених грошових зобов'язань.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог апелянта, виходячи із такого.
Як безспірно встановлено судом першої інстанції, ГУ ДПС було прийнято ППР від 26 грудня 2019 року № 0055087-5033-0316, №0055088-5033-0316, №0055089-5033-0316, №0055095-5033-0316, №0055091-5033-0316, №0055092-5033-0316, №0055094-5033-0316, № 0055093-5033-0316, №0055090-5033-0316, від 15 вересня 2020 року №0031187-5033-0316, №0031188-5033-0316, №0031189-5033-0316, №0031190-5033-0316, №0031191-5033-0316, №0031192-5033-0316, №0031193-5033-0316, №0031194-5033-0316, №0031195-5033-0316, №0031196-5033-0316, якими визначено зобов'язання ОСОБА_1 з ПНМ на загальну суму 302 170,73 грн.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2022 року у справі № 140/4588/22, яке набрало законної сили, було задоволено позов ОСОБА_1 . Визнано протиправними та скасовано ППР ГУ ДПС від 26 грудня 2019 року № 0055087-5033-0316, №0055088-5033-0316, №0055089-5033-0316, №0055095-5033-0316, №0055091-5033-0316, №0055092-5033-0316, №0055094-5033-0316, № 0055093-5033-0316, №0055090-5033-0316, від 15 вересня 2020 року №0031187-5033-0316, №0031188-5033-0316, №0031189-5033-0316, №0031190-5033-0316, №0031191-5033-0316, №0031192-5033-0316, №0031193-5033-0316, №0031194-5033-0316, №0031195-5033-0316, №0031196-5033-0316.
При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Згідно із частиною 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями статті 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регламентовано приписами ПК.
Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Приписами підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК визначено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Згідно з положеннями пункту 37.2 статті 37 ПК податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку.
За правилами пункту 57.3 статті 57 ПК у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.
Положеннями підпункту 60.1.4 пункту 60. 1 статті 60 ПК передбачено, що податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі;
Таким чином, на переконання апеляційного суду, з урахуванням набрання законної сили рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2022 року у справі № 140/4588/22 правових підстав для стягнення у судовому порядку з ОСОБА_2 податкового боргу з ПНМ у сумі 302 170,73 грн на час апеляційного розгляду справи немає.
Приписами частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Підсумовуючи наведене, апеляційний суд вважає, що на час апеляційного розгляду висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, а тому оскаржуване ОСОБА_1 судове рішення слід скасувати та у задоволенні позову ГУ ДПС відмовити.
На підставі приписів частин 1 та 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про судовий збір» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» суд апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду апеляційної інстанції судовий збір у розмірі 6795 грн.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 березня 2022 року у справі № 140/15720/21 та у задоволенні позову Головного управління ДПС у Волинській області відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) сплачений при зверненні до апеляційного суду судовий збір у розмірі 6795 (шість тисяч сімсот дев'яносто п'ять) грн за рахунок бюджетних асигнувань управління Головного управління ДПС у Волинській області (код ЄДРПОУ 44106679, 43000, Волинська область, м. Луцьк, Київський майдан, 4).
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Р. П. Сеник
Н. М. Судова-Хомюк