справа №380/13093/22
04 листопада 2022 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Морської Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії ,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач), через свого представника, звернулася до суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач) у якому просить (мовою оригіналу):
- Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 11.07.2022 №16455/3-1300-21 про відмову в перерахунку та поновленні виплати пенсії позивачу;
- Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області відновити позивачу виплату пенсії за віком, починаючи з 01.11.2009 з її одночасним перерахунком та індексацією на загальних підставах, відповідно до ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058 з урахуванням пенсійної реформи України та змін у пенсійному законодавстві, як непрацюючому пенсіонеру та дитині війни, із застосуванням усіх підвищень, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України на момент поновлення виплати пенсії, на підставі документів, що перебувають у пенсійній справі, не нижчій за мінімальну пенсію у розмірі мінімуму для осіб, які втратили працездатність, компенсацію страти частини доходів за затримку виплати пенсії за період із 01.11.2009 по день фактичної виплати заборгованості з пенсії, одним платежем, на визначений позивачем банківський рахунок, згідно із заявою, поданою представником позивача за довіреністю.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 з 19.07.1997 перебувала на пенсійному обліку та отримувала пенсію за віком у Головному управлінні ПФУ у Львівській області. Виплату пенсії позивачу припинено з 01.11.2009 внаслідок виїзду на постійне місце проживання за кордон. Вказує, що відповідно до статей 44, 49 Закону № 1058- ІV та "Порядком надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, згідно із Законом № 1058- ІV", від 25.11.2005 № 22-1 ("Порядок №22-1"), позивач 26.10.2021, встановленим порядком звернулася через представника за дорученням до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області з особистою підписаною заявою за формою дод.1 до "Порядку 22-1" про перерахунок та поновлення виплати пенсії за віком, починаючи з 01.11.2009. Листом від 22.11.2021 № 17172-16455/З-55/8-1300/21 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області відмовило позивачу у поновленні виплаті пенсії за віком. Зазначає, що постановою Верховного Суду від 04.07.2022 у справі №380/22572/21 скасовано рішення судів та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області розглянути заяву позивача від 22.10.2021 про поновлення виплати пенсії за віком. Однак, відповідач рішенням від 11.07.2022 №16455/3-1300-21 відмовив позивачу у поновленні виплати пенсії з мотивів, які суперечать нормам Конституції України, міжнародного права та чинного пенсійного законодавства.
Відповідач надіслав суду відзив, у якому заперечує проти позову, мотивуючи тим, що відмова у поновленні пенсії є законною та правомірною. Зокрема, свою позицію обґрунтовує тим, що відповідно до пункту 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1, в редакції чинній на дату звернення) заява, зокрема, про поновлення виплати пенсії подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії. Пунктом 2.9 Порядку №22-1 передбачено, що особа, яка звертається за пенсією повинна пред'явити паспорт або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік. Відповідач зауважує, що позивачу неодноразово було роз'яснено, що для поновлення виплати пенсії необхідно особисто звернутися до відділу обслуговування громадян з усіма необхідними документами. Крім того, стверджує, що під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому випадку, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. На сьогодні міжнародного договору між Україною та Ізраїлем щодо виплати пенсії не існує.
З огляду на викладене, відповідач вважає вимоги позивача про поновлення виплати пенсії не відповідають нормам чинного пенсійного законодавства України, а тому просить відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою від 23.09.2022 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків. Позивач вимоги ухвали виконав.
Ухвалою від 03.10.2022 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).
Розглянувши надані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.10.2021 позивачем заповнена заява про призначення/перерахунок пенсії до Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області, в якій ОСОБА_1 просила перерахувати, поновити з 07.10.2009 року пенсію за віком. До заяви було додані наступні документи:
- паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 ,
- довідка про реєстраційний номер облікової картки платника податків,
- трудова книжка,
- довідка з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців,
- нотаріально апостильована довіреність на представника,
- довідка з місця проживання в Україні до виїзду на ПМЖ,
- пенсійне посвідчення,
- заява про призначення пенсії,
-заява про виплату пенсії на банківський рахунок,
- лист про подачу заяви про призначення пенсії за віком, у якому позивач просила: прийняти заяву про перерахунок та відновлення виплати пенсії з необхідними документами, провести засвідчення відповідності копій документів, що додаються їх оригіналах, винести в термін до 10 днів рішення про перерахунок та відновлення пенсії за віком, починаючи з 07 жовтня 2009 року. Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з індексацією і компенсацією втрати доходу за затримку виплати пенсії, виплачувати пенсію на вказаний банківський рахунок; надати заявнику виписку з розпорядження про перерахунок пенсії за віком, з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), які враховані при розрахунку пенсії, з посиланням на нормативні акти; рішення з випискою направити в установлений термін за адресою представника заявника, копію - на адресу електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1
22.11.2021 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області надіслало позивачу лист № 17172-16455/З-55/8-1300/21, у якому повідомив, що відсутні будь-які правові підстави для поновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 . Зазначило, що для поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 , слід особисто звернутися до відділу обслуговування громадян (сервісного центру) із заявою та паспортом або іншим документом, що посвідчує особу, місце проживання (реєстрації).
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області щодо відмови у проведенні перерахунку та поновлення виплати пенсії позивачу;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області здійснити на загальних підставах перерахунок пенсії за віком, починаючи з 07 жовтня 2009 року, відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058- ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", як непрацюючому пенсіонерові та дитині війни, на підставі документів, які перебувають у пенсійній справі, із застосуванням усіх підвищень, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України на момент поновлення виплати пенсії, не менше мінімальної пенсії у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з проведенням на загальних підставах, без обмеження часом, індексації та масових перерахунків пенсії у 2017 - 2021 роках і надалі, відповідно до пенсійної реформи України, з урахуванням наступних змін у пенсійному законодавстві;
- відновити та виплачувати позивачу пенсію за віком, починаючи з 07 жовтня 2009 року відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058- ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", як непрацюючому пенсіонеру та дитині війни, з виплатою заборгованості з пенсії одним платежем за період з 07 жовтня 2009 року на день фактичної виплати пенсії, на визначений позивачем банківський рахунок; - виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів за затримку виплати пенсії за період з 07 жовтня 2009 року по день фактичної виплати заборгованості з пенсії, одним платежем;
- встановити спосіб виконання судового рішення шляхом виплати пенсії на визначений позивачем банківський рахунок, згідно із заявою, поданою представником позивача за довіреністю.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03.02.2022 у справі №380/22527/21, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.04.2022, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання до вчинення дій відмовлено повністю.
Постановою Верховного Суду від 04.07.2022 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2022 року скасовано.
Ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання до вчинення дій задоволено частково.
Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області у розгляді заяви представника ОСОБА_1 - Райзмана Олександра Яковича від 26 жовтня 2021 року про поновлення виплати пенсії за віком.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області розглянути заяву представника ОСОБА_1 - Райзмана Олександра Яковича від 26 жовтня 2021 року про поновлення виплати пенсії за віком.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
На виконання постанови Верховного Суду від 04.07.2022 у справі №380/22572/21 Головним управлінням Пенсійного фонду у Львівській області розглянуто заяву представника ОСОБА_1 та прийнято рішення від 11.07.2022 №16455/З-1300-21, яким відмовлено у поновленні пенсії ОСОБА_1 , оскільки нею не дотримано встановленого Порядку №22-1 звернення за поновленням пенсії, зокрема, представником не подано належного посвідчення особи (копія першої сторінки паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 не є відповідним підтвердженням ні громадянства України, ні його віку та не є належним документом, що посвідчує особу, яка звернулася за поновленням виплати пенсії).
Вказане рішення про відмову у поновленні виплати пенсії та бездіяльність відповідача щодо не поновлення виплати пенсії позивачу, представник позивача вважає протиправними, що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні обставини та приписи законодавства (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ст.24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Згідно ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Преамбулою Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) визначено, що він визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Згідно ст.1 Закону № 1058-IV пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення (ч.3 ст.4 Закону № 1058-IV).
Відповідно до ст.7 № 1058-ІV принципами загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, поряд з іншими, є рівноправність застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат, державна гарантія реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом, відповідальність суб'єктів системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.
Згідно п.2 ч.1 ст.49 Закону № 1058-ІV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст.51 Закону № 1058-ІV у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Міжнародні договори між Україною та Ізраїлем стосовно призначення та виплати пенсії не укладалися.
Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 р. № 25-рп/2009 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону № 1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Зазначені положення Закону № 1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Згідно положень даного рішення оспорюваними нормами Закону № 1058-ІV держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
Отже, за своїм змістом рішення Конституційного Суду України надає висновок щодо неконституційності положень Закону №1058-ІV стосовно пенсіонерів, які виїхали на постійне місце проживання за кордон. Внаслідок його ухвалення у таких осіб відновилось право на отримання призначеної пенсії, а у органів Пенсійного фонду України відновився обов'язок поновити виплату такої пенсії та виплатити її на першу вимогу пенсіонера.
Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Частиною 2 ст.49 Закону № 1058-IV встановлено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому ч. 3 ст.35 та ст.46 цього Закону.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного Фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року N 13-1) (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до п.1.5 Порядку №22-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.
Отже, пунктом 1.5 Порядку №22-1 передбачено можливість подачі заяви як особисто пенсіонером, так і його уповноваженим представником.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11 липня 2019 року у справі № 812/564/18, від 1 жовтня 2019 року у справі №826/3943/16, від 31 жовтня 2019 року у справі №160/7699/18, від 30 січня 2020 року у справі №489/5194/16-а, від 5 лютого 2020 року у справі № 501/28/17 та від 31 березня 2020 року у справі №826/14837/16, від 18 травня 2022 року у справі № 160/5259/20.
Як підтверджено матеріалами справи до відповідача звертався представник позивача на підставі нотаріально завіреної довіреності з проставленим апостилем. Вказаний факт також не заперечується відповідачем. За таких обставин, твердження відповідача щодо порушення позивачем вимог п.1.5 Порядку №22-1 та необхідності особисто звернутися з заявою на поновлення пенсії, суд вважає необґрунтованим.
Разом з тим, пунктами 2.8 та 2.9 Порядку №22-1 встановлено, що поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
Особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).
При цьому, відповідно до п.2.22 Порядку №22-1 за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також копію посвідки на постійне проживання.
Відповідно до статті 5 Закону України від 18 січня 2001 року № 2235-III "Про громадянство України" документами, що підтверджують громадянство України є: паспорт громадянина України, свідоцтво про належність до громадянства України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, тимчасове посвідчення громадянина України, проїзний документ дитини, дипломатичний паспорт, службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи на повернення в Україну.
Абзацом 1 пункту 2.9 Порядку № 22-1 встановлено, що особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).
З викладеного вище слід дійти висновку, що право громадянина України на пенсійне забезпечення є беззаперечним та становить складову гарантованого Конституцією права на соціальний захист для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості. Відповідне право не може пов'язуватись, зокрема, з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
Разом з тим, наведеними нормами закону та підзаконними нормативно-правовими актами передбачений механізм реалізації відповідного права особи. Дотримання вказаного механізму є обов'язковим не тільки для суб'єкта владних повноважень, але й для особи, що звернулась за поновленням виплати пенсії.
Одним з обов'язкових вимог до заявника є подання ним разом з заявою паспорту (або іншого документу, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).
Згідно з ст. 5 Закону України "Про громадянство України" документами, що підтверджують громадянство України є: паспорт громадянина України, свідоцтво про належність до громадянства України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, тимчасове посвідчення громадянина України, проїзний документ дитини, дипломатичний паспорт, службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи на повернення в Україну.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 13 Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 № 5492-VI (далі - Закон № 5492-VI) до документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, відносяться паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну; тимчасове посвідчення громадянина України.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 13 вказаного Закону до документів, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус, належать посвідчення водія; посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон; посвідка на постійне проживання; посвідка на тимчасове проживання; картка мігранта; посвідчення біженця; проїзний документ біженця; посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту; проїзний документ особи, якій надано додатковий захист.
Так, судом встановлено, що представник позивача, звертаючись до територіального пенсійного органу надав копію паспорту громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 , що підтверджується розпискою-повідомленням.
З дослідженої копії паспорту громадянина України для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 наявної в матеріалах справи, судом встановлено, що строк дії даного паспорту закінчується 25 серпня 2031 року.
Тобто, представником позивача надано до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області належне посвідчення особи позивача у розумінні норми п.2.9 Порядку 22-1.
Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заява позивачки подана до органу Пенсійного фонду України належним представником, позивачем до заяви надано належне посвідчення особи у розумінні норми п.2.9 Порядку 22-1, а отже позивачем дотримано вищезазначений порядок в частині надання документу, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік.
З урахуванням наведеного, суд вважає рішення пенсійного органу про відмову у поновленні виплати пенсії протиправними, а позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Усі підстави для відмови позивачу у призначенні пенсії визнані судом неправомірними із підстав, викладених вище.
Відповідно до ч.2 ст.73 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Частиною 1 статті 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 77 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У даному випадку, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності прийнятого рішення від 11.07.2022 №16455/З-1300-21, отже позовна вимога про визнання такого рішення протиправним підлягає задоволенню.
З огляду на викладене позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача поновити виплату пенсії за віком починаючи з 01.11.2009 підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області відновити виплату пенсії починаючи з 01.11.2009 з її одночасним перерахунком та індексацією на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV з урахуванням пенсійної реформи України та змін у пенсійному законодавстві, як непрацюючому пенсіонеру та дитині війни, із застосуванням усіх підвищень, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України на момент поновлення виплати пенсії, на підставі документів, що перебувають у пенсійній справі, не нижчій за мінімальну пенсію у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, слід зазначити наступне.
Питання визначення базового місяця, наявності факту перевищення індексом споживчих цін порогу індексації, встановленого у розмірі 101% (в редакції з 1 січня 2016 року 103%), у взаємозв'язку з розміром пенсії, що має виплачуватись позивачці, належить до повноважень (обов'язку) пенсійного органу при поновленні пенсії, нарахуванні та виплаті відповідних сум. При цьому у разі незгоди з діями відповідача щодо розміру нарахованої індексації, позивачка не позбавлена права звернутися до суду.
Вказані висновки суду узгоджуються із позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у подібних правовідносинах у справі № 815/1226/18 .
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 щодо здійснення перерахунку пенсії з урахуванням всіх підвищень, надбавок і доплат, передбачених пенсійним законодавством України, як непрацюючому пенсіонеру та дитині війни, з огляду на те, що призначення, виплата чи припинення виплат пенсії, перерахунок пенсії відноситься виключно до функцій органів Пенсійного фонду України.
Також суд у даній справі враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 04.07.2022 у справі № 380/22572/21 за позовом ОСОБА_1 до ГУ УПФУ в Львівській області щодо позовних вимог "... зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області здійснити на загальних підставах перерахунок пенсії за віком, починаючи з 07 жовтня 2009 року, відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058- ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", як непрацюючому пенсіонерові та дитині війни, на підставі документів, які перебувають у пенсійній справі, із застосуванням усіх підвищень, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України на момент поновлення виплати пенсії, не менше мінімальної пенсії у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з проведенням на загальних підставах, без обмеження часом, індексації та масових перерахунків пенсії у 2017 - 2021 роках і надалі, відповідно до пенсійної реформи України, з урахуванням наступних змін у пенсійному законодавстві...".
Зокрема ВС зазначив наступне: "... 76. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 щодо здійснення перерахунку пенсії з урахуванням всіх підвищень, надбавок і доплат, передбачених пенсійним законодавством України, як непрацюючому пенсіонеру та дитині війни, з огляду на те, що призначення, виплата чи припинення виплат пенсії, перерахунок пенсії відноситься виключно до функцій органів Пенсійного фонду України.
У межах спірних правовідносин поновлення виплати позивачці раніше призначеної пенсії не відбулось, відповідач не вчиняв будь-яких дій, пов'язаних із розрахунком її розміру, як і не визначав у який спосіб здійснювати виплату поновленої пенсії, у зв'язку з чим Суд вважає, що підстави для зобов'язання суб'єкта владних повноважень провести перерахунок пенсій в судовому порядку та здійснювати виплату пенсії на визначений пенсіонером банківський рахунок, відсутні...".
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у цій частині, оскільки за правовим висновком ВС, суд не може перебирати на себе у даному випадку функції пенсійного органу, який ще не провів поновлення та обрахунок пенсії позивачці.
Щодо вимоги позивача провести виплату пенсії одним платежем на вказаний банківський рахунок, варто відмітити, що у межах спірних правовідносин поновлення виплати позивачці раніше призначеної пенсії не відбулось, відповідач не вчиняв будь-яких дій, пов'язаних із розрахунком її розміру, як і не визначав у який спосіб здійснювати виплату поновленої пенсії, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Щодо позовної вимоги про виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів за затримку виплати пенсії за період з 01.11.2009 по день фактичної виплати заборгованості з пенсії суд зазначає.
Відповідно до ст.1 ЗУ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 р. №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) (ст.2 Закону №2050-ІІІ).
Відповідно до ст.3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст.4 Закону №2050-ІІІ).
Відтак суд приходить до висновку про наявність у позивача права на компенсацію втрати частини доходів (пенсії) у зв'язку з порушенням строків її виплати.
Положеннями п.4 ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Зі змісту наведеної норми слідує, що захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Суд зазначає, що спір у даній справі виник щодо відмови у поновлення виплати пенсії позивача , тому позовні вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати компенсацію втрати частину доходів за затримку виплати пенсії за період з 01.11.2009 по день фактичної виплати заборгованості є передчасною, спрямованою на майбутнє, відтак до задоволення не підлягає. У суда відсутні підстави вважати, що відповідач, проводячи поновлення виплати пенсії позивачу, порушить права позивача та не проведе нарахування компенсації втрати частини доходів за затримку виплати такої пенсії.
Щодо вимоги позивача в частині негайного виконання рішення суду шляхом стягнення одним платежем усієї суми боргу, починаючи з 01.11.2009 по день фактичної виплати, слід зазначити наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 371 КАС України суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 ч. 1 цієї статті.
У даній справі задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 носять зобов'язальний характер та не стосуються стягнення з ГУ ПФУ у Львівській області на користь позивача конкретної суми пенсійних виплат, а відтак, з огляду на приписи статті 371 КАС України, суд не вбачає підстав для допущення до негайного виконання рішення суду в межах суми стягнення пенсії за весь період.
Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною другою статті 14 КАС України визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно з положеннями частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Аналіз викладених норм дає змогу дійти висновку, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду та вирішується на його розсуд.
З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги обставини даної справи, у зв'язку з тим, що позивачем не наведено жодних обґрунтувань щодо необхідності встановлення судового контролю за виконанням даного судового рішення (докази реальної можливості ухиляння відповідача від виконання рішення суду у цій справі, тощо), суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом покладення на відповідача обов'язку подати звіт про його виконання.
Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Оскільки за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, то стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань підлягає судовий збір у сумі 496,20 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 11.07.2022 №16455/З-1300-21 про відмову у поновленні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея,10) поновити ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) виплату пенсії за віком із 01.11.2009.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 496 (чотириста дев'яносто шість) грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея,10).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Морська Г.М.