29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"27" жовтня 2022 р. Справа № 688/2942/21
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Яроцького А.М., при секретарі судового засідання Адамчук І.П., розглянувши матеріали справи:
за позовом фізичної особи ОСОБА_1
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_2
до Публічного акціонерного товариства "Укргазбанк"
про визнання договору іпотеки припиненим
Представники сторін:
від позивача - не з'явився;
від третьої особи - не з'явився;
від відповідача - Драгомерецький І.П.
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 27.10.2022 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Процесуальні дії по справі, заяви, клопотання.
На адресу Господарського суду Хмельницької області 22.06.2022 з Хмельницького апеляційного суду надійшла справа №688/2942/21 (провадження №22-ц4820/720/22) за позовом фізичної особи ОСОБА_1 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Укргазбанк" про визнання договору іпотеки №1482 від 12.03.2008 припиненим.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 22.06.2022, вказану позовну заяву передано для розгляду судді Яроцькому А.М.
Ухвалою суду від 27.06.2022 позовну заяву фізичної особи ОСОБА_1 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Укргазбанк", залишено без руху надавши заявнику строк у 10 днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків виявлених у позовній заяві з доданими документами.
На виконання вищевказаної ухвали, 14.07.2022 на адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків з квитанцією №ПН6197546 від 19.01.2021 про сплату судового збору в розмірі 1362,00 грн.
Ухвалою суду від 14.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 09.08.2022.
Окрім того, зазначеною ухвалою встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву до 04.08.2022, встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив до 09.08.2022 та третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача встановлено строк для подачі пояснень щодо позову до 09.08.2022.
05.08.2022 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
01.09.2022 представником позивача подано до суду заяву про розгляд справи у відсутність позивача та його представника та клопотання про витребування доказів вх.№05-08/1758/22.
Також, 01.09.2022 до суду надійшла заява третьої особи у справі - ОСОБА_2 про розгляд справи без його участі.
В підготовчому засіданні 01.09.2022, судом постановлено ухвалу, з занесенням до протоколу судового засідання, про повернення без розгляду клопотання представника позивача (вх.№05-08/1758/22 від 01.09.2022) про витребування доказів, керуючись ч. 4 ст. 170 ГПК України, як такого, що не відповідає вимогам ч. 2 ст. 170 ГПК України, а саме не містить підпису представника позивача, про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання у справі на 13.09.2022 року. Ухвалою суду від 01.09.2022 повідомлено відсутніх учасників процесу про дату наступного засідання у справі.
12.09.2022 представником позивача подано клопотання про витребування доказів вх.05-08/1850/22 та заяву про розгляд справи у відсутності представника позивача.
13.09.2022 представником відповідача подано до суду клопотання про приєднання документів до матеріалів справи.
В підготовчому засіданні 13.09.2022, судом постановлено ухвалу, з занесенням до протоколу судового засідання, про відмову у задоволенні клопотання в частині продовження строку на 30 днів, про відмову у задоволенні поданого представником позивача клопотання про витребування доказів та про відкладення підготовчого засідання у справі на 20.09.2022.
Ухвалою суду від 13.09.2022 викликано в наступне засідання суду представника позивача та повідомлено про дату наступного засідання у справі третю особу - ОСОБА_2 .
В підготовчому засіданні 20.09.2022, судом постановлено ухвалу, з занесенням до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті у загальному позовному провадженні на 11.10.2022. Ухвалою суду від 20.09.2022 повідомлено відсутнього учасника процесу про дату наступного засідання у справі.
Ухвалою суду від 11.10.2022 судове засідання у справі №688/2942/21 перепризначено на 27.10.2022.
24.10.2022 на адресу суду надійшла заява-пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_2 .
Також 24.10.2022 представником позивача подано до суду письмові пояснення та заяву про повернення оригіналів квитанцій про сплату судового збору.
Виклад позицій учасників судового процесу.
Позивач звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укргазбанк" про визнання договору іпотеки №1482 від 12.03.2008 припиненим.
В обґрунтування позовних вимог фізична особа ОСОБА_1 посилався на те, що 12.03.2008 року між ФОП Ковальчуком С.Л. та ВАТ АБ "Укргазбанк", правонаступником якого є ПАТ АБ "Укргазбанк" був укладений кредитний договір №1012008/3і, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у вигляді відновлювальної відкличної кредитної лінії з загальним лімітом кредитування 195000 грн. строком на 84 місяці зі сплатою процентів з 12.03.2008 року по 29.07.2008 року в розмірі 18,5% річних, з 30.07.2008 року в розмірі 19,5% річних. Також, повідомляє позивач, 12.03.2008 року між ним та відповідачем для забезпечення виконання зобов'язань ФОП Ковальчука С.Л. за кредитним договором №1012008/3і укладений договір іпотеки, за яким він передав в іпотеку належну йому двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 53,3 кв.м., житловою площею 29,3 кв.м. Пояснює, що в зв'язку з невиконанням ФОП Ковальчуком С.Л. договірних зобов'язань банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором та рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 19.01.2011 року у справі №2-60/2011 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" заборгованість за кредитним договором №1012008/3і від 12.03.2008 року в розмірі 153915,44 грн. В подальшому, повідомив позивач, 17.05.2012 року рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області у справі №2/2220/25/12 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором 1012008/3і від 12.03.2008 року в розмірі 153915,44 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві власності. Стверджує, що за період з 2013 по 2017 роки ОСОБА_2 було здійснено 32 платежі по рішенню суду на загальну суму 153915,44 грн. Отже, вказує позивач, 05.02.2017 року взяті на себе зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_2 виконано в повному обсязі. Повідомляє, що згідно умов кредитного договору №1012008/3і він укладений строком до 11.03.2016 року, тобто його дія вже припинена. Оскільки, зазначає позивач, зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_2 були виконані, позивач вважає, що іпотека теж має бути припинена. Проте, вказує позивач, незважаючи на те, що основне зобов'язання припинене, так як ОСОБА_2 перед ПАТ КБ "Укргазбанк" виконане, відомості про припинення іпотеки у встановленому законодавством порядку не зареєстровані. Позивач повідомляє, що ним вживались заходи досудового врегулювання спору, проте, вони результатів не дали, а тому, просить суд визнати припиненим договір іпотеки, укладений між Відкритим акціонерним товариством акціонерний банк "Укргазбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" та ОСОБА_3 , посвідчений 12 березня 2008 року приватним нотаріусом Шепетівського міського нотаріального округу Мартиненко А.М., зареєстрований в реєстрі за №1482, відповідно до якого предметом іпотеки є належна йому на праві власності двокімнатна квартира під АДРЕСА_2 , яка належить позивачу на праві особистої власності.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, де останній вказав, що ФОП Ковальчуком С.Л. дійсно сплачено грошові кошти в сумі 153915,44 грн., які в порядку черговості, передбаченої п. 1.5 кредитного договору були рознесені для виконання зобов'язань позичальника. Таким чином, пояснює представник відповідача, частково свої зобов'язання ОСОБА_2 виконав за умовами кредитного договору №1012008/3і від 12.03.2008 року, а не на виконання рішення Шепетівського міськрайонного суду від 09.01.2011 року, як вказано позивачем. Вважає, що порядок зарахування боргу в сумі 153915,44 грн. змінено ОСОБА_2 , оскільки така сплата заборгованості відбувалась за умовами кредитного договору, а не на виконання рішення суду та відбувалась протягом певного періоду, за який позичальнику нараховувались відсотки та штрафні санкції за договором. А тому, вказує відповідач, за наявності не припинених договірних відносин між банком та ОСОБА_2 , вважає, що позовна заява ОСОБА_4 не підлягає задоволенню. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_2 , подав до суду 24.10.2022 заяву, де зазначив, що позов ОСОБА_1 підтримує, просить його задовольнити, оскільки ним було виконане основне зобов'язання по рішенню суду в повному обсязі.
Також, 24.10.2022 року представником позивача подано до суду письмові пояснення, де останній зазначив, що з часу звернення відповідача до місцевого суду про стягнення боргу у кредитодавця/банку припинилось право нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, а його інтереси забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Представник позивача в судове засідання 27.10.2022 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується надісланням ухвали суду від 11.10.2022 на адресу електронної пошти представника позивача. Окрім того, відповідно до заяви представника позивача від 01.09.2022, останній просив сум здійснювати розгляд справи без його участі.
Третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_2 в судове засідання 27.10.2022 не з'явився. Відповідно до заяви від 11.10.2022 просив розглядати справу без його участі.
Представник відповідача в судовому засіданні суду 27.10.2022 проти задоволення позовних заперечив з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.
Беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, норми ч. ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи той факт, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи та те, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити у відсутності представника позивача та третьої особи, за наявними матеріалами справи.
Обставини, які є предметом доказування у справі, та докази, якими сторони підтверджують або спростовують їх наявність.
12 березня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством акціонерний банк "Укргазбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" та Фізичною особою-підприємцем Ковальчуком Сергієм Леонідовичем було укладено кредитний договір №1012008/3і, за умовами якого банк відкрив позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію з загальним лімітом 73000 грн., який згідно додаткової угоди №1 від 30 липня 2010 року було збільшено до 195000 грн. строком на 84 місяці по 11 березня 2016 року зі сплатою процентів з 12.03.2008 року по 29.07.2008 року в розмірі 18,5% річних, з 30.07.2008 року в розмірі 19,5 % річних. При цьому, за користування кредитними коштами понад термін, визначений в п. 1.3 цього Договору, процентна ставка встановлюється в розмірі 20,5 % річних.
Відповідно до п. 1.3.3. Кредит вважається повернутим в момент зарахування грошової суми в повному обсязі на відповідний рахунок банку.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором 12 березня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством акціонерний банк "Укргазбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Шепетівського міського нотаріального округу Мартиненко А.М., зареєстрований в реєстрі за №1482, відповідно до якого предметом іпотеки є двокімнатна квартира під АДРЕСА_2 , яка належить позивачу на праві особистої власності.
Пунктом 7.1 іпотечного договору передбачено, що цей договір набуває юридичної сили з моменту його підписання та нотаріального посвідчення та діє до повного виконання зобов'язань, забезпечених заставою за цим договором.
У зв'язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_2 своїх зобов'язань, ПАТ АБ "Укргазбанк" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 про дострокове стягнення заборгованості за Кредитним договором.
Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 19.01.2011 року у справі №2-60/2011 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" заборгованість за кредитним договором №1012008/3і в розмірі 153915,44 грн., з ОСОБА_1 - штраф за невиконання умов договору іпотеки щодо страхування предмету іпотеки в сумі 6150 грн. та з ОСОБА_5 - штраф за невиконання умов договору іпотеки щодо страхування предмету іпотеки в сумі 9600 грн.
Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 17.05.2012 року у справі №2/2220/25/12 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №1012008/3і від 12.03.2008 року в розмірі 153915,44 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 53,3 кв.м., житловою площею 29,3 кв.м., яка належить ОСОБА_1 .
З витягу з протоколу засідання кредитного комітету АБ "Укргазбанк" №147 від 11 листопада 2013 року вбачається, що оскільки ОСОБА_2 за кредитним договором №1012008/3і від 12 березня 2008 року частково та в добровільному порядку сплачено заборгованість по рішенню суду в розмірі 34499,54 грн., представнику банку дозволено в судовому процесі підтримувати заяву ФОП Ковалючука С.Л. про розстрочку виконання рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 19.01.2011 року по справі №2-60/2011 про стягнення суми заборгованості в розмірі 153915,44 грн., штрафу за невиконання умов договору іпотеки щодо страхування предмету іпотеки в сумі 6150 грн. з ОСОБА_1 та штрафу за невиконання умов договору іпотеки щодо страхування предмету іпотеки в сумі 9600 грн. з ОСОБА_5 . Крім того, встановлено термін розстрочки на 36 місяців, визначено сумарний місячний платіж 3322,59 грн. (заборгованість по кредиту та пені по рішенню суду), який слід сплачувати щомісячно до повного виконання рішення суду.
Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 19.12.2013 року за заявою ОСОБА_2 розстрочене виконання рішення суду від 19.01.2011 року за позовом ПАТ АБ "Укргазбанк" до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором №1012008/3і на 36 місяців. Виконавче провадження №2/688/53/2013/2220/4490/12 від 28.02.2013 про виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 - зупинено.
06.02.2017 ОСОБА_2 виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором №1012008/3і від 12.03.2008 на суму 153915,44 грн., що підтверджується копіями квитанцій за період з вересня 2013 року по лютий 2017 року, платежі ОСОБА_2 здійснювались через відділення АБ "Укргазбанк" у національній валюті, по кредитному договору №1012008/3і від 20.03.2008.
ОСОБА_1 звернувся з листом (без № та дати) до ПАТ АБ "Укргазбанк", де просив зареєструвати в державному органі припинення договору іпотеки від 12.03.2008, укладеного між ним та ПАТ АБ "Укргазбанк", у зв'язку з сплатою коштів у повному обсязі ОСОБА_2 за кредитним договором №1012008/3і.
13.03.2021 листом №124/9413/2021 ПАТ АБ "Укргазбанк" повідомив ОСОБА_1 , що на поточний момент наявна заборгованість за кредитом унеможливлює задоволення банком прохання, викладеного у зверненні щодо припинення іпотеки.
З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкту нерухомого майна, сформованої станом на 29.03.2021 року, вбачається наявність обтяження щодо нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_3 , що передано в іпотеку ВАТ АБ "Укргазбанк" майновим поручителем ОСОБА_1 .
Вважаючи, що його права порушені, з посиланням на те, що основне зобов'язання за кредитним договором №1012008/3і від 12.03.2008 є припиненими у зв'язку з його виконанням, відповідно, іпотека за Іпотечним договором також є припиненою, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду:
Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.
Норми ст. 16 Цивільного кодексу України кореспондуються з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України, якими визначено, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності права; визнання недійсними господарських угод; відновлення становища; припинення дій; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних і оперативно-господарських санкцій; установлення, зміни та припинення господарських правовідносин.
Нормами статті 13 Конституції України закріплено обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання. Згідно статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання припиненим Іпотечного договору, у зв'язку з припиненням основного зобов'язання за Кредитним договором; спонукання відповідача до вчинення дій з припинення обтяження нерухомого майна.
Звернувшись з даним позовом до суду, позивач прагне досягти правової визначеності, тобто прагне підтвердження судом припинення у Банка права застави (іпотеки) на майно, у зв'язку з чим належним способом захисту є визнання іпотеки за Іпотечним договором припиненою.
Відповідно до частин першої, другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 (Позика) цієї глави (Позика. Кредит. Банківський вклад), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
За приписами частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У відповідності до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з приписами статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, заставою (частина перша статті 546 ЦК України).
Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина перша статті 575 ЦК України).
Застава (іпотека) є додатковим способом забезпечення виконання, а тому такі правовідносини щодо встановлення забезпечення матимуть юридичне значення тільки тоді, коли матимуть юридичну силу основні зобов'язання.
Поряд з іпотекою, акцесорним (додатковим) характером володіє і неустойка, яка, будучи цивільно-правовою санкцією, у всіх випадках є елементом самого забезпеченого зобов'язання.
Судом встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №10120083і від 12 березня 2008 року між ВАТ АБ "Укргазбанк", правонаступником якого є ПАТ АБ "Укргазбанк" та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Шепетівського міського нотаріального округу Мартиненко А.М., зареєстрований в реєстрі за №1482, відповідно до якого предметом іпотеки є двокімнатна квартира під АДРЕСА_2 , яка належить позивачу на праві особистої власності.
Пунктом 7.1 іпотечного договору передбачено, що цей договір набуває юридичної сили з моменту його підписання та нотаріального посвідчення та діє до повного виконання зобов'язань, забезпечених заставою за цим договором.
У зв'язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_2 своїх зобов'язань, ПАТ АБ "Укргазбанк" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 про дострокове стягнення заборгованості за Кредитним договором.
Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 19.01.2011 року у справі №2-60/2011 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" заборгованість за кредитним договором №1012008/3і в розмірі 153915,44 грн., з ОСОБА_1 - штраф за невиконання умов договору іпотеки щодо страхування предмету іпотеки в сумі 6150 грн. та з ОСОБА_5 - штраф за невиконання умов договору іпотеки щодо страхування предмету іпотеки в сумі 9600 грн.
Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 17.05.2012 року у справі №2/2220/25/12 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором 1012008/3і від 12.03.2008 року в розмірі 153915,44 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 53,3 кв.м., житловою площею 29,3 кв.м., яка належить ОСОБА_1
06 лютого 2017 року заборгованість в розмірі 153915,44 грн. ОСОБА_2 погашено в повному обсязі. Вказана обставина визнається і представником відповідача, а тому в силу ч. 1 ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає.
Заперечуючи проти позову, представник ПАТ АБ "Укргазбанк" вказав, що зобов'язання за кредитним договором від 12 березня 2008 року №1012008/3і не припинилися, оскільки сплата заборгованості здійснювалась ОСОБА_2 по договору протягом певного періоду, за який позичальнику нараховувались проценти та штрафні санкції, а не по рішенню суду як зазначає позивач. Оскільки, основне зобов'язання не виконане, то відсутні підстави стверджувати про припинення дії іпотечного договору.
З наданих копій квитанцій вбачається, що заборгованість ОСОБА_2 в сумі 153915,44 грн. погашена повністю 06 лютого 2017 року. Вказане визнається і представником відповідача, останній лише заперечує сплату вказаних коштів згідно рішення суду, посилаючись на те, що такі кошти сплачені позичальником за умовами кредитного договору.
Проте, такі твердження представника відповідача спростовуються дослідженими судом доказами. Так, з витягу з протоколу засідання кредитного комітету АБ "Укргазбанк" №147 від 11 листопада 2013 року вбачається, що оскільки ОСОБА_2 за кредитним договором №1012008/3і від 12 березня 2008 року частково та в добровільному порядку сплачено заборгованість по рішенню суду в розмірі 34499,54 грн., представнику банку дозволено в судовому процесі підтримувати заяву ФОП Ковальчука С.Л. про розстрочку виконання рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 19.01.2011 року по справі №2-60/2011 про стягнення суми заборгованості в розмірі 153915,44 грн., штрафу за невиконання умов договору іпотеки щодо страхування предмету іпотеки в сумі 6150 грн. з ОСОБА_1 та штрафу за невиконання умов договору іпотеки щодо страхування предмету іпотеки в сумі 9600 грн. з ОСОБА_5 . Крім того, встановлено термін розстрочки на 36 місяців, визначено сумарний місячний платіж 3322,59 грн. (заборгованість по кредиту та пені по рішенню суду), який слід сплачувати щомісячно до повного виконання рішення суду.
Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 19.12.2013 року за заявою ОСОБА_2 розстрочене виконання рішення суду від 19.01.2011 року на 36 місяців.
Таким чином ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором від 12 березня 2008 року сплачена в розмірі 153915,44 грн. саме на виконання вищевказаного рішення суду.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред'явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12).
Висновки зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду ґрунтуються на загальних нормах, якими врегульовані правовідносини з кредитного договору (позики), а також загальні норми щодо виконання зобов'язання (постанова Верховного Суду від 13.05.2019 зі справи № 910/18618/17).
Рішення суду про стягнення кредитної заборгованості саме по собі свідчить про закінчення строку дії кредитного договору, відповідно, враховуючи правову природу іпотеки як похідного зобов'язання від основного зобов'язання та пряму залежність від його умов, на правовідносини, що виникають після ухвалення рішення про стягнення заборгованості іпотека не поширюється, якщо інше не встановлено іпотечним договором (у зазначеному висновку суд враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 зі справи № 202/4494/16-ц).
Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею). Після спливу такого строку чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється. Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах (тобто за період прострочення виконання грошового зобов'язання) забезпечує частина друга статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Такий правовий висновок Велика Палата Верховного Суду зробила у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 провадження № 4-10цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), від 18 січня 2022 у справі №910/17048/17 (Провадження № 12-85гс20).
Викладене, спростовує твердження відповідача щодо відсутності підстав для припинення обтяжень нерухомого майна.
Таким чином, з ухваленням рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 19 січня 2011 року у справі №2-60/2011 про стягнення заборгованості зобов'язання позичальника сплатити заборгованість за Кредитним договором не припинилося та тривало до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України), а тому 06 лютого 2017 року (дата остаточного погашення заборгованості, стягнутої за судовим рішенням) і є датою, коли зобов'язання позичальника перед банком за Кредитним договором припинилося.
Вищенаведене узгоджується з правовим висновком, наведеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19).
Відповідно до приписів статей 2, 20, 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та статей1,7 Закону України "Про іпотеку" іпотека, як застава нерухомого майна згідно з параграфом 6глави 49 ЦК України, що виникає на підставі договору, є приватним забезпечувальним обтяженням, яке підлягає реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, визначеному Законом. Відомості про припинення обтяження реєструються на підставі рішення суду або заяви іпотекодержателя, як особи, в інтересах якої встановлено, змінено або припинено іпотеку, або уповноважені ними особи.
В розумінні пункту 1 частини 1статті 593 ЦК України та статті 3 Закону України "Про іпотеку", іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Позивач довів належними та допустимими доказами виконання ОСОБА_2 кредитних зобов'язань, проведене належним чином, строк виконання яких було змінено відповідачем, про що свідчать надані квитанції. Зі свого боку відповідач не надав доказів наявності невиконаних зобов'язань, що випливають за кредитним договором від 12 березня 2008 року та не спростував тієї обставини, що виконання боржником зобов'язання було прийняте Банком як належне.
Оскільки основне зобов'язання за кредитним договором є припиненим, то відповідно до статті 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека також є припиненою.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що дія іпотеки в силу приписів частини першої статті 593 ЦК України та частини п'ятої статті 3 Закону України "Про іпотеку" припинилася, у зв'язку з припиненням основного зобов'язання за кредитним договором від 12 березня 2008 року №1012008/3і.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного суду від 05.03.2020 у справі №918/319/19.
Водночас, суд зауважує, що виходячи з принципу судочинства jura novit curia - "суд знає закони", неправильна юридична кваліфікація позивачем спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.
Отже, суд під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін, та, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц та у постановах Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 06.11.2019 у справі № 905/2419/18 та від 13.02.2020 у справі № 921/109/19.
Саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту. Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 та у постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 18.06.2020 у справі №915/940/18.
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимогами процесуального закону визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.
З огляду на викладене, керуючись принципом верховенства права, складовою якої є юридична визначеність, і принципом jura novit curia, суд вважає за необхідне надати належну правову кваліфікацію спірних відносин, що склались між сторонами зазначивши таке.
Відповідно дост. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений устатті 16 ЦК України.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов'язків.
За положеннями частини першої статті 593 ЦК України припинення права іпотеки в разі належного виконання основного зобов'язання презюмується.
Встановлення факту припинення основного зобов'язання належним його виконанням, є свідченням припинення додаткових (акцесорних) зобов'язань за договорами іпотеки.
Звернення особи до суду з позовом про визнання іпотеки такою, що припинена, на підставі частини першої статті 593 ЦК України не є необхідним, проте такі вимоги можуть розглядатися судом у разі наявності відповідного спору.
Отже, виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов'язків сторін, слід дійти висновку про те, що в разі невизнання кредитором права іпотекодавця, передбаченого частиною першою статті 593 ЦК України, на припинення зобов'язання таке право підлягає захисту судом шляхом визнання його права на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України.
Таким чином, право іпотекодавця підлягає судовому захисту за його позовом шляхом визнання іпотеки такою, що припинена.
Вказаний правовий висновок висловив Верховний Суд України у постанові від 04 лютого 2015 року у справі № 6-243цс14.
У зв'язку із встановленням судом факту припинення зобов'язань за кредитним договором у зв'язку з його повним виконанням позичальником ОСОБА_2 , з огляду на те, що належне виконання основного зобов'язання припиняє іпотеку й обтяження нерухомого майна, що є предметом іпотеки, суд вважає необхідним задовольнити вимоги позивача про визнання іпотеки припиненою, таким чином здійснивши ефективний захист прав позивача.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. ч. 1, 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).
Враховуючи встановлені під час розгляду справи обставини, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача, у зв'язку із задоволенням позову.
Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Визнати припиненою іпотеку за договором іпотеки, укладеним між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством акціонерний банк "Укргазбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк", посвідченим 12 березня 2008 року приватним нотаріусом Шепетівського міського нотаріального округу Мартиненко А.М., зареєстрований в реєстрі за №1482, відповідно до якого предметом іпотеки є двокімнатна квартира під АДРЕСА_2 , яка належить позивачу на праві особистої власності.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укргазбанк" (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 16-22, код ЄДРПОУ 23697280) на користь ОСОБА_1 (паспорт громадянина України, серія НОМЕР_1 видний Шепетівським МРВ УМВС України в Хмельницькій області 11 лютого 2000 року, ідентифікаційний номер платника податку НОМЕР_2 , АДРЕСА_4 ) 2270,00 грн. витрат по оплаті судового збору.
Після набрання рішенням законної сили, видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням пп. 17.5 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складений та підписаний 04.11.2022.
Суддя А.М. Яроцький
Віддрук. 2 прим.:
1 - до справи;
2 - третій особі - АДРЕСА_5 ;
Направити на адреси електронної пошти:
представника позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
представнику відповідача - idrahomeretskyi@ukrgasbank.com