Провадження №2/748/538/22
Єдиний унікальний № 748/1955/22
"03" листопада 2022 р.м. Чернігів
Чернігівський районний суд Чернігівської області в складі:
головуючого судді Олещенко В.І.,
за участю секретаря судового засідання Вадюхіної О.Г.,
за участю представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Чернігові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу,
23 вересня 2022 року, згідно поштового конверту, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_3 на його користь 2800 євро заборгованостіза договором позики, оформленим борговою розпискою від 24 червня 2019 року та 251,77 євро - 3% річних, а всього стягнути суму у розмірі 3051,77 євро та судові витрати покласти на Відповідача.
В обґрунтування позову зазначено, що 24 чернвя 2019 року ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_2 кошти в сумі 2800 євро на строк 3 місці, про що написав відповідну розписку. В зазначений термін ОСОБА_3 вказану суму не повернув, у зв'язку з чим на адресу відповідача ОСОБА_2 було направлено вимогу від 10 грудня 2019 року про погашення заборгованості від 24.06.2019 року та повторну вимогу від 14 січня 2020 року. В свою чергу ОСОБА_3 не наодноразові звернення не реагує, ухиляється від повернення суми боргу. Станом на день звернення до суду позика в сумі 2800 євро ОСОБА_3 не була повернута. Окрім суми заборгованості просить стягнути з відповідача 3 % річних відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України.
Ухвалою судді від 3 жовтня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання.
Відповідач надав суду відзив на позов, в якому виклав свої заперечення проти позову. У відзиві зазначено, що 24 червня 2019 року між позивачем та відповідачем був укладений і виконаний усний договір приєднання про співробітництво. Відповідач ніколи не отримував від позивача кошти на суму 2800 Євро ні готівкою або інакше під розписку. Натомість, внесення коштів позивачем в рамках вказаного договору дійсно мало місце, але в значно меншій сумі і в безготівковй формі. Надана позивачем розписка ймовірно могла мати місце і ймовірно видана відповідачем як додаткова гарантія повернення Позивачу коштів, які він мав вкласти, видана перед самим вкладенням, незважаючи на відсутність самого факту отримання такої суми коштів, вказаних у розписці. Також існує ймовірність підробки цієї розписки. Відповідач ніколи не відмовлявся від повернення позивачу вкладених ним коштів, в т.ч. по розписці у випадку такої існування розписки. Зміст розписки не містить ні порядку, ні строків, ні валюти повернення, ні форми (готівкою чи в безготівковій формі), в якій кошти мають бути повернені, ні жодних інших умов.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити.
Сторони у судове засідання не з"явилися.
Відповідач надіслав клопотання про відкладення судового засідання, але підтверджень поважності причин неявки у судове засідання суду не надав. Зважаючи на це, а також наявність відзиву на позов, суд вирішив розглядати справу у відсутності сторін, відмовивши відповідачу у задоволенні клопотання про відкладення судового засідання.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши обставини справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 24 червня 2019 року ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_2 кошти в сумі 2800 євро на строк 3 місяці, про що було складено відповідну розписку. (а.с.51)
Оригінал розписки від 24 червня 2019 року, копія якої долучалася до позову, представником позивача було долучено до справи у судовому засіданні.
Доказів на спростування написання цієї розписки відповідачем відповідно до вимог ч.5 ст.178 ЦПК України до відзиву не додано.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно частини другої статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до частин першої та другої статі 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної суми або речей.
З аналізу статей 510, 545, 1046, 1047 ЦК України вбачається, що розписка є борговим документом та може бути надана позикодавцем для підтвердження перед ним невиконаного зобов'язання за договором позики.
Такого самого висновку дійшов Верховний Суд України у постановах від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 18 січня 2017 року у справі № 6-2789цс16.
Розписка від 24 червня 2019 року знаходиться у позикодавця, що свідчить про невиконання боржником свого обов'язку із повернення боргу.
10 грудня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_3 з вимогою про погашення заборгованості за Розпискою від 24 червня 2019 року, а саме грошових коштів в сумі 2800 євро в 14-денний термін з дня отримання Вимоги. (а.с. 18-21)
14 січня 2020 року ОСОБА_2 знову звернувся до ОСОБА_4 із повторною вимогою про погашення заборгованості за Розпискою, а саме пропонує погасити заборгованість в сумі 2800 євро до 20 січня 2020 року. (а.с. 22-23).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) зроблено висновок, що у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України, належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Оскільки судом встановлено, що відповідач отримав від позивача згідно розписки від 24 червня 2019 року 2800 Євро, то, відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України, таку ж суму боргу він повинен повернути позивачу.
Відповідно до частини першої статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що відповідач повинен сплатити на користь позивача 3 % річних, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) також зроблено висновок, що передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. При обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України. 3 % річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, в межах заявлених вимог, суд вважає позов в цій частині також обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, судовий збір в сумі 1100 грн 99 коп., слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. 12, 13, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України,
Позов ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , про стягнення боргу- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість в сумі 3051 (три тисячі п'ятдесят один) євро 77 центів, з яких:
- 2800 євро - за розпискою від 24 червня 2019 року;
- 251,77 євро - 3% річних.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1100 грн 99 коп. судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 4 листопада 2022 року.
Суддя В.І. Олещенко