Рішення від 02.11.2022 по справі 910/15043/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.11.2022Справа № 910/15043/21 (911/3594/21)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (02094, м. Київ, вул. Пожарського, 3, ідентифікаційний номер 30160757)

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Вей Капітал" (01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, 44-Г, ідентифікаційний номер 40890026);

2) Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" (040740, м. Київ, вул. Андріївська, 4, ідентифікаційний номер 14282829)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Курганівський бройлер" (64252, Харківська обл., Балаклійський район, с. П'ятигірське, вул. Першотравнева, 1, ідентифікаційний номер 30773272)

про визнання недійсними договорів

в межах справи №910/15043/21

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Буддевелопмент Київ" (01103, м. Київ, вул. М. Бойчука, 17, поверх 2, офіс 8, ідентифікаційний номер 42248258)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (02094, м. Київ, вул. Пожарського, 3, ідентифікаційний номер 30160757)

про банкрутство

Суддя Мандичев Д.В.

Секретар судового засідання Судак С.С.

Представники учасників:

від позивача - Кондрасій О.А.

від відподвіача-1 - Суденко Р.В.

від відповідача-2 - Медведь А.В.

від третьої особи - не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа №910/15043/21 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Буддевелопмент Київ" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс".

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Вей Капітал" та Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк", в якій позивач просить суд:

- визнати недійсним договір про відступлення права вимоги за кредитним договором від 23.03.2021 № 2021/03/05-1, укладений між ТОВ "Інтер Вей Капітал" та АТ "Перший Український Міжнародний Банк";

- визнати недійсними договори про відступлення права вимоги, укладені 24.03.2021 між ТОВ "Інтер Вей Капітал" та АТ "Перший Український Міжнародний Банк", за якими відступлено права вимоги за наступними договорами:

- іпотечним договором № 1334-І (без видачі заставної), укладений між АТ "Перший Український Міжнародний Банк" та ТОВ "Комплекс Агромарс", посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Морозовим В.Є. 11.06.2013 за № 2311;

- іпотечним договором № 2124-Іп (без видачі заставної), укладений між АТ "Перший Український Міжнародний Банк" та ТОВ "Комплекс Агромарс", посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Голуб Л.А. 16.12.2014 за № 1904;

- іпотечним договором № 115-І (без видачі заставної), укладений між АТ "Перший Український Міжнародний Банк" та ТОВ "Комплекс Агромарс", посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Морозовим В.Є. 16.08.2010 за № 7095;

- договором застави рухомого майна від 17.12.2014 № 2123-ЗРМ, укладений між АТ "Перший Український Міжнародний Банк" та ТОВ "Комплекс Агромарс";

- договором застави рухомого майна від 30.01.2012 № 542-ЗРМ, укладений між АТ "Перший Український Міжнародний Банк" та ТОВ "Комплекс Агромарс";

- договором застави рухомого майна від 11.06.2013 № 1335-ЗРМ, укладений між АТ "Перший Український Міжнародний Банк" та ТОВ "Комплекс Агромарс";

- договором застави рухомого майна від 16.08.2010 № 116-ЗРМ, укладений між АТ "Перший Український Міжнародний Банк" та ТОВ "Комплекс Агромарс";

- договором поруки від 30.10.2015 № 2226-П, укладений між АТ "Перший Український Міжнародний Банк" та ТОВ "Курганський Бройлер".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 16.08.2010 між ним (позичальником) та Акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний Банк" було укладено Кредитний договір № 114-КД, відповідно до умов якого, Банк зобов'язується надати позичальнику кредит терміном до 25.07.2013. В подальшому, до розміру кредиту та строку його повернення вносилися зміни відповідними додатковими угодами. Також позивачем зазначено, що в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між АТ "Перший Український Міжнародний Банк" та ТОВ "Комплекс Агромарс" було укладено: Іпотечний договір № 1334-І від 11.06.2013, Іпотечний договір № 2124-Іп від 16.12.2014, Іпотечний договір № 115-І від 16.08.2010, Договір застави рухомого майна № 2123-ЗРМ від 17.12.2014, Договір застави рухомого майна № 542-ЗРМ від 30.01.2012, Договір застави рухомого майна № 1335-ЗРМ від 11.06.2013, Договір застави рухомого майна № 116-ЗРМ від 16.08.2010, а також Договір поруки № 2226-П від 30.10.2015, укладеним між Банком та ТОВ "Курганський Бройлер".

В подальшому позивачу стало відомо, що 23.03.2021 та 24.03.2021 між АТ "Перший Український Міжнародний Банк" та ТОВ "Інтер Вей Капітал" укладено договори про відступлення права вимоги за Кредитним договором № 114-КД від 16.08.2010 та за договорами іпотеки, застави, поруки. Однак, на думку позивача, такі договори про відступлення права вимоги вчиненні в порушення умов пунктів 13.1, 13.2 Кредитного договору, оскільки вказані договори укладені без згоди позивача, а тому підлягають визнанню недійсними. Разом із тим, позивач вказує, що ТОВ "Інтер Вей Капітал" не видавалась ліцензія Національного банку України на право здійснення операцій з іноземною валютою, тож останній не міг набути право вимоги за валютним кредитним договором, що також є підставою для визнання недійсними договорів.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.12.2021 (суддя Лилак Т.Д.) вирішено матеріали позовної заяви №911/3594/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Вей Капітал" та Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги передати за підсудністю до Господарського суду міста Києва для розгляду в межах справи №910/15043/21 про банкрутство ТОВ "Комплекс Агромарс".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2022 відкрито провадження у справі, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача -Товариство з обмеженою відповідальністю "Курганівський бройлер" (64252, Харківська обл., Балаклійський район, с. П'ятигірське, вул. Першотравнева,1, ідентифікаційний номер 30773272); витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Вей капітал" належним чином оформлені наступні документи:-договір № 2021/03/05-1 від 23.03.2021 про відступлення прав вимоги за кредитним договором №114-КД від 16.08.2010року, укладений між ТОВ "Інтер Вей Капітал" та АТ "Перший Український Міжнародний Банк";- договори від 24.03.2021 про відступлення права вимоги, укладені між ТОВ "Інтер Вей Капітал" та АТ "Перший Український Міжнародний Банк", за якими відступлено права вимоги за наступними договорами:-іпотечним договором № 1334-І (без видачі заставної), укладений між АТ "Перший Український Міжнародний Банк" та ТОВ "Комплекс Агромарс", посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Морозовим В.Є. 11.06.2013 за № 2311;- іпотечним договором № 2124-Іп (без видачі заставної), укладений між АТ "Перший Український Міжнародний Банк" та ТОВ "Комплекс Агромарс", посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Голуб Л.А. 16.12.2014 за № 1904;- іпотечним договором № 115-І (без видачі заставної), укладений між АТ "Перший Український Міжнародний Банк" та ТОВ "Комплекс Агромарс", посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Морозовим В.Є. 16.08.2010 за № 7095;- договором застави рухомого майна від 17.12.2014 № 2123-ЗРМ, укладений між АТ "Перший Український Міжнародний Банк" та ТОВ "Комплекс Агромарс";- договором застави рухомого майна від 30.01.2012 № 542-ЗРМ, укладений між АТ "Перший Український Міжнародний Банк" та ТОВ "Комплекс Агромарс";- договором застави рухомого майна від 11.06.2013 № 1335-ЗРМ, укладений між АТ "Перший Український Міжнародний Банк" та ТОВ "Комплекс Агромарс";- договором застави рухомого майна від 16.08.2010 № 116-ЗРМ, укладений між АТ "Перший Український Міжнародний Банк" та ТОВ "Комплекс Агромарс";- договором поруки від 30.10.2015 № 2226-П, укладений між АТ "Перший Український Міжнародний Банк" та ТОВ "Курганський Бройлер". Підготовче засідання призначено на 23.03.2022.

Водночас, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", на території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб.

Відповідно до положень статті 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.

За змістом статей 10, 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя в Україні в умовах воєнного стану має здійснюватися у повному обсязі, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Рішенням Ради суддів України від 24.02.2022 № 9 запроваджено невідкладні заходи для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні в умовах воєнного стану. Зокрема, пунктом 2 вказаного рішення зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів рекомендовано оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Згідно з Указом Президента України "Про продовження дії воєнного стану в Україні" № 133/2022 від 14.03.2022, затвердженого Законом України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.

За наведених обставин призначене на 23.03.2022 судове засідання з розгляду справи № 910/15043/21 (911/3594/21) не відбулося з об'єктивних причин, що не залежать від суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2022 призначено підготовче засідання суду на 15.06.2022.

30.05.2022 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив відповідача-2 на позовну заяву.

31.05.2022 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про відкладення судового засідання.

Ухвалою Господарського суд міста Києва від 15.06.2022 підготовче засідання відкладено на 06.07.2022

30.06.2022 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив відповідача-1 на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.07.2022 відкладено підготовче засідання у справі №910/15043/21 (911/3594/21) на 05.09.2022.

05.09.2022 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.09.2022 відкладено розгляд справи № 910/15043/21 (911/3594/21) у підготовчому засіданні на 28.09.2022.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.09.2022 відкладено розгляд справи № 910/15043/21 (911/3594/21) у підготовчому засіданні на 12.10.2022.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.10.2022 закрито підготовче провадження у справі № 910/15043/21 (911/3594/21) та призначено справу до розгляду по суті на 02.11.2022.

У судове засідання, призначене на 02.11.2022, з'явилися повноважні представники позивача та відповідачів.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився.

Представник позивача наполягав на задовленні позовних вимог з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідачів заперечували проти позову, просили суд відмовити повністю у задоволенні заявлених вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.08.2010 між ПАТ «Пумб» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» (надалі - позичальник) укладено Кредитний договір № 114-КД, відповідно до умов якого Банк надав Позичальнику кредитні кошти у визначеному Кредитним договором розмірі (далі - Кредит), а Позичальник зобов'язався прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути Банку кредит в повному обсязі в порядку та строки, що обумовлені цим Кредитним договором. Відповідно до умов якого Банк зобов'язується надати позичальнику кредит у розмірі 150 000 000,00 грн. терміном до 25 липня 2013 року. В подальшому до розміру кредиту та строку його повернення вносились зміни відповідними додатковими угодами. Зокрема була змінена валюта кредитування з гривні на долари США.

Пунктами 13.1., 13.2. Кредитного договору передбачено, що кредитний договір може бути змінено або доповнено за взаємною згодою сторін. Зміни і доповнення оформлюються в письмовій формі додатковими угодами до цього договору або шляхом викладення цього договору у новій редакції.

Виконання зобов'язань позичальника за Кредитним договором забезпечено іпотекою нерухомого майна, заставою рухомого майна та порукою згідно з наступними договорами:

1) Іпотечний договір № 115-1 (без видачі заставної) від 16.08.2010, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Морозовим Є.В. за реєстровим № 7095 укладений між AT «ПУМБ» та ТОВ «КОМПЛЕКС АГРОМАРС» (із змінами та доповненнями, внесеними до нього в подальшому договорами про внесення змін та доповнень);

2) Іпотечний договір № 1334-1 (без видачі заставної) від 11.06.2013, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Морозовим В.Є. за реєстровим № 2311, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В.М. за реєстровим № 975, укладений між AT «ПУМБ» та ТОВ «КОМПЛЕКС АГРОМАРС» (із змінами та доповненнями, внесеними до нього в подальшому договорами про внесення змін та доповнень);

3) Іпотечний договір № 2124-Іп (без видачі заставної) від 16.12.2014, посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Голуб Л.А за реєстровим № 1904, укладений між AT «ПУМБ» та ТОВ «КОМПЛЕКС АГРОМАРС» (із змінами та доповненнями, внесеними до нього в подальшому договорами про внесення змін та доповнень);

4) Договір застави рухомого майна № 542-ЗРМ від 30.01.2012, укладений між AT «ПУМБ» та ТОВ «КОМПЛЕКС АГРОМАРС» (із змінами та доповненнями, внесеними до нього в подальшому додатковими угодами);

5) Договір застави рухомого майна № 1335-3PM від 11.06.2013, укладений між AT «ПУМБ» та ТОВ «КОМПЛЕКС АГРОМАРС» (із змінами та доповненнями, внесеними до нього в подальшому додатковими угодами);

6) Договір застави рухомого майна № 2123-3PM від 16.12.2014, укладений між AT «ПУМБ» та ТОВ «КОМПЛЕКС АГРОМАРС» (із змінами та доповненнями, внесеними до нього в подальшому додатковими угодами);

7) Договір поруки № 2226-П від 30.10.2015, укладений між AT «ПУМБ» та ТОВ «КУРГАНСЬКИЙ БРОЙЛЕР» (із змінами та доповненнями, внесеними до нього в подальшому додатковими угодами).

05.03.2021 між AT «ПУМБ», як первісним кредитором, та ТОВ "Інтер Вей Капітал", як новим кредитором, укладено Договір про відступлення прав вимоги № 2021/03/05-1 за кредитним договором (із змінами, внесеними Додатковою угодою від 23.03.2021), згідно з умовами пп. а) пункту 2.1. якого первісний кредитор зобов'язується передати (відступити) новому кредитору в повному обсязі права вимоги за кредитним договором, а новий кредитор зобов'язується прийняти та оплатити права вимоги за вказаним кредитним договором в порядку та розмірі, передбаченим договором.

Відповідно до пп. а) пункту 2.3. Договору ціна загального обсягу прав вимоги становить суму в гривні, еквіваленту остаточній сумі загального обсягу Прав вимоги за основною сумою кредиту, процентами за користування кредитом, які відступаються первісним кредитором новому кредитору за цим Договором, визначеній станом на дату відступлення згідно з п. 2.1. Договору, але в будь-якому разі не менше гривневого еквіваленту 2 634 449,98 дол. США та 144 157 366,17 грн. За домовленістю сторін в ціну прав вимоги за Кредитним договором входить ціна прав вимоги за Договорами забезпечення. Остаточна ціна загального обсягу прав вимоги, яка підлягає сплаті первісним кредитором новому кредитору за цим договором, зазначається у додатковій угоді до цього Договору, яка укладається сторонами у дату відступлення прав вимоги.

23.03.2021 між сторонами укладено додаткову угоду до Договору про відступлення прав вимоги № 2021/03/05-1 за кредитним договором, за умовами пункту 1 якої у відповідності до пп. б) пункту 2.1 договору сторони визначили, що загальний обсяг прав вимоги, який первісний кредитор відступає новому кредитору станом на дату відступлення включає: прострочену суму кредиту в розмірі 1 639 999,98 дол. США, строкову суму кредиту в розмірі 960 000,00 дол. США, прострочені проценти в розмірі 38 350,00 грн., строкові проценти в розмірі 7 800,00 дол. США. Загальний обсяг прав вимоги за Кредитним договором за основною сумою кредиту та процентами за користування кредитом станом на дату відступлення становить всього 2 646 149,98 дол. США та 144 493 733,78 грн., що за курсом НБУ станом на дату відступлення (27,6871 грн./дол. США станом на 23.03.2021) становить разом 217 757 952,89 грн.

У пункті 2 Додаткової угоди від 23.03.2021 встановлено, що сторони підписанням цієї Додаткової угоди підтверджують, що з урахуванням умов підпунктів а) та б) пункту 2.3. Договору остаточна ціна загального обсягу прав вимоги, яка підлягає сплаті первісним кредитором Новому кредитору за Договором, становить всього 217 757 952,89 грн.

Згідно з пунктом 4 Додаткової угоди підписанням цієї угоди сторони підтверджують, що з моменту сплати 23.03.2021 (дата відступлення) новим кредитором первісному кредитору в повному обсязі ціни загального обсягу прав вимоги до нового кредитора перейшли всі права вимоги до боржника за кредитним договором.

24.03.20221 між АТ «ПУМБ» та ТОВ ТОВ "Інтер Вей Капітал" укладено договір відступлення права вимоги №2021/03-24-1 за іпотечними договором, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С. за реєстровим номером 626, та договір відступлення права вимоги №2021/03-24-2 за договорами застави.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають з договорів та інших правочинів.

За змістом статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5 статті 203 ЦК України).

Так, визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, а загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені нормами статті 215 ЦК України.

Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16 тощо.

Відповідно до статей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України). Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов'язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.

Договір відступлення права вимоги має такі ознаки: 1) предметом є відступлення права вимоги щодо виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) таке зобов'язання може бути як грошовим, так і не грошовим (передання товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним або безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, за яким виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні. Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов'язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно із ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

За змістом ст. 1048 ЦК України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові. Якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором, фактор зобов'язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором факторингу. Якщо сума, одержана фактором від боржника, виявилася меншою від суми боргу клієнта перед фактором, який забезпечений відступленням права вимоги, клієнт зобов'язаний сплатити факторові залишок боргу.

Договір факторингу має такі ознаки: 1) предметом є надання фінансової послуги за плату; 2) мета полягає у наданні фактором й отриманні клієнтом фінансової послуги; 3) зобов'язання, в якому клієнт відступає право вимоги, може бути тільки грошовим; 4) такий договір має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, але й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 5) укладається тільки у письмовій формі та має містити визначені Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" умови.

Якщо право вимоги відступається за плату (так званий продаж боргів), то сторони у відповідному договорі мають визначити ціну продажу цього майнового права. Можлива різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути зумовлена ліквідністю цього майнового права та сама по собі (за відсутності інших ознак) не означає наявність фінансової послуги, яку новий кредитор надає попередньому.

З наведеного вбачається, що договір відступлення права вимоги та договір факторингу можуть мати схожі умови, проте їх правова природа, предмет та мета укладення суттєво відрізняються.

Вирішуючи виключну правову проблему щодо розмежування правочину відступлення права вимоги та договору факторингу, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.03.2021 у справі № 906/1174/18 вказала, що слід виходити з наведених вище суттєвих ознак указаних договорів, які відрізняють договір відступлення права вимоги від договору факторингу.

Так, якщо предметом та метою укладеного договору є відступлення права вимоги, а інші суттєві умови договору притаманні як договорам відступлення права вимоги, так і договорам факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату) попередньому кредитору, у суду немає підстав вважати такий договір відступлення права вимоги договором факторингу.

Якщо укладений договір відступлення права вимоги містить умови, які притаманні виключно договору факторингу, або навпаки, то суд має з'ясувати, який саме договір укладений сторонами, з урахування всієї сукупності його суттєвих ознак.

Згідно зі статтею 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Відповідно до частини першої статті 178 ЦК України об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.

Відповідно до статті 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Право вимоги у зобов'язанні є майновим правом, яке має цивільну оборотоздатність та може вільно відчужуватись з урахуванням обмежень, встановлених нормами глави 47 ЦК України.

Отже, відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни. Якщо право вимоги відступається за плату (так званий продаж боргів), то сторони у відповідному договорі мають визначити ціну продажу цього майнового права. Можлива різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути обумовлена ліквідністю цього майнового права та сама по собі (за відсутності інших ознак) не свідчить про наявність фінансової послуги, яка надається новим кредитором попередньому.

Зміст зобов'язання, у якому відступається право вимоги (оплата за поставлений товар, надану послугу, повернення наданих коштів тощо), не впливає на оборотоздатність цього майнового права, тому не має вирішального значення для відмежування договору відступлення права вимоги від договору факторингу.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, що висвітлені у постанові від 11.09.2018 у справі № 909/968/16, ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Якщо право вимоги відступається «за номінальною вартістю» без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов'язанні (частина третя статті 656 Цивільного кодексу України).

Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченої в договорі, право вимоги за яким передається.

Зі змісту оспорюваного договору про відступлення прав від 05.03.2021 із додатковою угодою від 23.03.2021 до нього слідує, що предметом відступлення є право вимоги до позивача, як боржника, за Кредитним договором від 16.08.2010 № 114-КД за основною сумою кредиту та процентами за користування кредитом у сумі 2 646 149,98 дол. США та 144 493 733,78 грн., що за курсом НБУ станом на дату відступлення (27,6871 грн./дол. США станом на 23.03.2021) становить разом 217 757 952,89 грн.

У пункті 2 додаткової угоди від 23.03.2021 встановлено, що остаточна ціна загального обсягу прав вимоги, яка підлягає сплаті первісним кредитором новому кредитору за Договором, становить всього 217 757 952,89 грн.

Отже, за умовами спірного договору про відступлення прав від 05.03.2021 право вимоги до позивача відступлено за номінальною вартістю в розмірі 217 757 952,89 грн., без стягнення додаткової плати, дисконтування суми боргу, розподілу відсотків чи іншого способу оплати.

Суд зауважує, що із викладених умов договору про відступлення прав від 05.03.2021 не вбачається та позивачем не доведено, що предметом та метою спірного правочину є надання ТОВ «Інтер Вей Капітал» фінансової послуги (надання грошових коштів за плату) АТ «Пумб».

Отже, з урахуванням всієї сукупності суттєвих ознак спірного договору, суд дійшов висновку, що останній є за своєю правовою природою договором відступлення права вимоги, а не договором факторингу.

Відповідно до частини 1 статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже отримання згоди боржника на заміну кредитора у зобов'язанні є обов'язковою передумовою здійснення такої заміни, якщо ця умова погоджена сторонами договору, за яким здійснюється заміна кредитора, або така умова прямо визначена законом.

Частиною 2 статті 516 ЦК України передбачено, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відтак, законодавець відокремлює надання боржником згоди на заміну кредитора у зобов'язанні та письмове повідомлення боржника про таку заміну, а відповідно і визначає різні правові наслідки недотримання вказаних вимог.

Відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобов'язанні, якщо обов'язковість такої згоди передбачено договором, є підставою для визнання недійсним на підставі частини першої статті 203 Цивільного кодексу України договору про відступлення права вимоги, оскільки у такому випадку договір про відступлення права вимоги суперечить приписам частини першої статті 516 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 904/11838/16, від 29.05.2018 у справі № 910/14716/17.

Утім, у положеннях Кредитного договору від 16.08.2010 № 114-КД не передбачено такої умови, як отримання згоди позивача (як боржника за зобов'язанням) на заміну кредитора у цьому зобов'язанні у розумінні частини 1 статті 516 ЦК України.

Як на підставу недотримання вимог частини 1 статті 516 ЦК України відповідачами при укладенні оспорюваного договору, позивач послався на пункти 13.1., 13.2. Кредитного договору, за якими кредитний договір може бути змінено або доповнено за взаємною згодою сторін. Зміни і доповнення оформлюються в письмовій формі додатковими угодами до цього договору або шляхом викладення цього договору у новій редакції.

Натомість, суд не може погодитися із твердженням позивача про встановлення в указаних пунктах 13.1., 13.2. Кредитного договору обов'язковості згоди останнього на заміну кредитора у зобов'язанні.

У наведених пунктах Кредитного договору від 16.08.2010 № 114-КД регулюється форма та порядок оформлення між сторонами кредитного договору змін і доповнень до нього, а не порядок заміни кредитора за цим договором.

Статтею 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що Національний банк України в межах компетенції у сфері державного регулювання ринків небанківських фінансових послуг видає небанківським фінансовим установам та особам, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових послуг, передбачених пунктами 3-9, 11 частини першої статті 4 цього Закону.

Згідно з пунктами 3-9, 11 частини 1 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовими вважаються такі послуги: торгівля валютними цінностями; залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення; фінансовий лізинг; надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту; надання гарантій; переказ коштів; у сфері страхування; факторинг.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про валюту і валютні операції» небанківські фінансові установи на підставі ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій здійснюють такі валютні операції: 1) торгівля валютними цінностями в готівковій формі; 2) переказ коштів; 3) здійснення розрахунків у іноземній валюті на території України за договорами страхування життя; 4) факторинг (у частині здійснення розрахунків на території України в іноземній валюті між факторами та клієнтами за операціями з міжнародного факторингу щодо відступлення права грошової вимоги до боржника-нерезидента); 5) інші валютні операції, визначені Національним банком України. У ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій зазначаються валютні операції, які дозволяється здійснювати небанківській фінансовій установі на підставі цієї ліцензії. Небанківські фінансові установи здійснюють валютні операції, пов'язані з наданням фінансових послуг такими установами, без отримання ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій у випадках та порядку, встановлених Національним банком України.

Відтак, перехід за договором відступлення права вимоги відповідного права вимоги повернення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті не підпадає під необхідність отримання ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій.

Так, новий кредитор за Кредитним договором від 16.08.2010 № 114-КД - ТОВ «Інтер Вей Капітал», не здійснює видачу кредитних коштів в іноземній валюті, а лише набув право вимоги на отримання заборгованості за таким договором.

За наведених обставин в їх сукупності, позивачем не доведено невідповідність договору про відступлення права вимоги за кредитним договором від 23.03.2021 № 2021/03/05-1, укладений між ТОВ "Інтер Вей Капітал" та АТ "Перший Український Міжнародний Банк", вимогам статей 203, 516 ЦК України, у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання його недійсним відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги про визнання договорів про відступлення права вимоги, укладених 24.03.2021 між ТОВ "Інтер Вей Капітал" та АТ "Перший Український Міжнародний Банк", за якими відступлено права вимоги за іпотечними договорами, договорами застави та договором поруки, мають похідний характер від основної вимоги про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за кредитним договором від 23.03.2021 № 2021/03/05-1, та самостійних підстав для визнання вказаних договорів від 24.03.2021 недійсними позивачем не наведено, суд дійшов висновку в задоволенні відповідної позовної вимоги також відмовити.

Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина друга статі 2 ГПК України).

Згідно статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 03.11.2022

Суддя Д.В. Мандичев