вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
03.11.2022м. ДніпроСправа № 904/2583/22
Господарський суд Дніпропетровської області
у складі судді Дупляка С.А.,
без повідомлення (виклику) учасників справи,
дослідивши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи № 904/2583/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ"
до Приватного акціонерного товариства "МЕТАЛУРГТРАНСРЕМОНТ"
про стягнення грошових коштів,
1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою від 22.08.2022 за вих. № 30041/DNEP до Приватного акціонерного товариства "МЕТАЛУРГТРАНСРЕМОНТ" (далі - відповідач) про стягнення 981.290,94 грн, з яких 971.122,19 грн основної заборгованості, 2.314,00 грн пені, 347,10 грн трьох процентів річних, 7.507,65 грн інфляційних втрат. Фактичною підставою позовних вимог визначено договір № 00147-00 НР від 01.02.2020 про постачання електричної енергії споживачу.
Судові витрати у справі позивач просить суд покласти на відповідача.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/2583/22 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2022.
Ухвалою від 26.08.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).
Через відділ документального забезпечення від відповідача 12.09.2022 надійшла заява від 12.09.2022 про продовження процесуальних строків (в порядку ч. 2 ст. 119 ГПК України), у якій відповідач просить продовжити встановлений судом строк подання відзиву на строк достатній для повернення до роботи повноважного представника відповідача (по можливості - на тридцять днів).
Ухвалою від 19.09.2022 заяву відповідача про продовження процесуального строку для подачі відзиву задоволено частково. Продовжено строк для подачі відзиву до 27.09.2022.
Через відділ документального забезпечення 20.09.2022 від Фізичної особи-підприємця Конькова Кирила Валерійовича (далі - заявник) надійшов позов від 15.09.2022 за вих. № б/н, у якому третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору просить суд розірвати договір покладення обов'язку на іншу особу № 1507-ДК (в порядку ст. 528 ЦПК України) від 05.05.20, який був укладений між відповідачем та заявником.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/2583/22 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.09.2022.
Через відділ документального забезпечення 23.09.2022 від Фізичної особи-підприємця Конькова Кирила Валерійовича (далі - заявник) надійшла зяава про уточнення позовної заяви від 15.09.2022, у якій заявник просить суд розірвати договір покладення обов'язку на іншу особу № 00147-ДЕП від 05.05.2021, який був укладений між відповідачем та заявником.
Ухвалою від 23.09.2022 позов Фізичної особи-підприємця Конькова Кирила Валерійовича з доданими до нього документами, в т.ч. із заявою про уточнення позову, повернуто.
Через відділ документального забезпечення 26.09.2022 від відповідача надійшло клопотання про призначення експертизи, у якій відповідач просить суд призначити економічну експертизу, проведення якої доручити Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз. Крім цього, відповідач просить суд поставити перед експертом такі питання: чи знаходиться в причинно-наслідковому зв'язку неможливість відповідача сплатити грошові кошти на користь позивача з існуванням форс-мажорних обставин (військової агресії російської федерації проти України)? Чи пов'язані форс-мажорні обставини з конкретним (викладеним у позові) зобов'язанням? Чи перебуває відповідач у гіршому або кращому (порівняно з позивачем) правовому становищі в аспекті обставин збройної (військової) агресії російської федерації проти України, а саме чи мали місце у позивача факти окупації та / або знищення основних контрагентів, ракетні та /або артилерійські влучення безпосередньо в підприємство?
Клопотанням вмотивоване тим, що несплата спірної заборгованості викликана введенням в Україні воєнного стану, неотриманням грошових коштів від власних контрагентів, обстріл з боку російської федерації підприємства відповідача, відсутністю грошових коштів на рахунках відповідача.
Розглядаючи клопотання відповідача про призначення судової експертизи, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 ГПК України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Відповідно до ч. 2 ст. 98 ГПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Тобто, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
Оцінюючи обґрунтування відповідача щодо потреби призначити судову експертизу, суд доходить висновку, що обставини, на які посилається відповідач носять правовий характер і для їх оцінки не потрібні знання у сфері іншій, ніж право.
При цьому суд звертає увагу, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про правову оцінку дій сторін тощо.
Так, несплата боргу через введення в Україні воєнного стану, неотримання грошових коштів від власних контрагентів, обстріл з боку російської федерації підприємства відповідача, відсутність грошових коштів на рахунках відповідача є саме ті дії правову оцінку яким має надати суд, а не судовий експерт.
Більш того, призначення експертизи є правом, а не обов'язком господарського суду, при цьому, питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи. Аналогічний висновок наведений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 927/685/20.
Приймаючи рішення суд звернув увагу, що відповідач у заявленому клопотанні про призначення експертизи не обґрунтував, не довів і взагалі не вказав, які наявні у справі докази є взаємно суперечливими і їх оцінку може бути здійснено господарським судом лише з призначенням відповідної судової експертизи.
Здійснивши аналіз наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 86 ГПК України, проаналізувавши правовідносини, що склалися між сторонами, встановивши, що докази, подані сторонами є зрозумілими, достатніми і не є суперечливими, більш того господарський суд вбачає відсутність потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних у справі, а тому доходить висновку про відсутність підстав для призначення судової експертизи у справі № 904/2583/22.
Через відділ документального забезпечення 26.09.2022 від відповідача надійшов відзив, у якому просить суд відмовити у задоволенні позовних через існування форс-мажорних обставин.
Через відділ документального забезпечення 03.10.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач просить суд позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою від 05.10.2022 позивача зобов'язано невідкладно направити на адреси інших учасників справи копію відповіді на відзив з доданими до неї документами листом з описом вкладення, докази чого негайно надати суду (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа). Вирішення питання про прийняття відповіді на відзив з доданими до неї документами відкладено.
Через відділ документального забезпечення 12.10.2022 від позивача надійшло(а) клопотання / заява, сформоване(а) в системі «Електронний суд» 12.10.2022 разом з доказами направлення відповіді на відзив відповідачу.
Оцінивши відповідь на відзив та додані до неї документи, господарський суд встановив, що позивач скористався правом на подачу відповіді на відзив і надіслав її іншим учасникам справи, отже господарський суд визнав за можливе прийняти її до розгляду.
Через відділ документального забезпечення 17.10.2022 від Фізичної особи-підприємця Конькова Кирила Валерійовича (далі - заявник) надійшов позов від 13.10.2022 за вих. № б/н, у якому третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору просить суд розірвати договір покладення обов'язку на іншу особу № 00147-ДЕП від 05.05.2021, який був укладений між відповідачем та заявником.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/2583/22 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.10.2022.
Ухвалою від 20.10.2022 позов Фізичної особи-підприємця Конькова Кирила Валерійовича з доданими до нього документами повернуто.
Господарський суд встановив, що позивач направив на адресу відповідача копію відповіді на відзив та додані до неї документи, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, накладною № 4910706462466 від 12.10.2022 та фіскальним чеком від 12.10.2022.
Перевіривши статус відстеження поштового відправлення за трек-номером 4910706462466 (копія відповіді на відзив та додані до неї документи), господарський суд встановив, що відправлення вручено відповідачу 17.10.2022 (підтверджується роздруківкою з відомостями розміщеними на офіційному сайті УДППЗ «Укрпошта»).
В ухвалі від 26.08.2022 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі встановлено відповідачу(ам) триденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення, яке має відповідати вимогам ст. 167 ГПК України, копія якого одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана відповідачем(ами) іншим учасникам справи, докази чого мають бути надані суду разом з запереченнями (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа).
Отже, строк для подачі заперечень до 20.10.2022.
Станом на 03.11.2022 заперечення не надано.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Подання заяв по суті справи є правом учасників справи (частина 4 статті 161 Господарського процесуального кодексу України).
З урахуванням того, що відповідач не скористався правом на подачу заперечень, господарський суд вирішив справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.
З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.
Стислий виклад позиції позивача
Позовні вимоги мотивовані тим, що наявними у справі письмовими доказами є доведеним факт прострочення виконання відповідачем зобов'язань за договором, а тому з відповідача підлягають стягненню сума заборгованості і нараховані на неї пеню, відсотки річних та інфляційні втрати.
Стислий виклад позиції відповідача
Несплата спірної заборгованості викликана введенням в Україні воєнного стану, неотриманням грошових коштів від власних контрагентів, обстріл з боку російської федерації підприємства відповідача, відсутністю грошових коштів на рахунках відповідача.
Доводи позивача щодо відзиву відповідача на позовну заяву
Позивач наголошує, що спірна заборгованість виникла до введення в Україні воєнного стану, проте була погашена відповідачем лише частково. Також, позивач вважає лист ТПП від 28.02.2022 № 2024/02 таким, що не свідчить про наявність форс-мажорних обставин.
Доводи відповідача щодо відповіді на відзив
Відповідач заперечення не надав.
2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У даному випадку до предмета доказування входять обставини: укладення договору; виконання договору; оплати вартості використаної (купованої) електричної енергії; наявності / відсутності заборгованості за договором; правомірності нарахування штрафних санкцій, трьох процентів річних та інфляційних втрат.
Суд встановив, що Постановою Національної комісії, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 14.06.2018 № 429 ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» видано ліцензію з постачання електричної енергії споживачам.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» у відповідності із Законом та Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018 року (далі - ПРРЕЕ) - постачає електричну енергію споживачам та виконує функції постачальника універсальних послуг на території Дніпропетровської області.
Відповідно до пункту 1.2.7 ПРРЕЕ постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 5 до цих Правил) та укладається в установленому цими Правилами порядку.
Так, 01.02.2020 між позивачем (далі - позивач, постачальник) та відповідачем (далі - відповідач, споживач) був укладений договір № 00147-00 НР про постачання електричної енергії споживачу (далі - договір).
Згідно з п. 1.1 цей договір про постачання електричної енергії споживачу (далі - договір) встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником. Умови цього договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ) (п. 1.2 договору).
За цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (п. 2.1 договору).
Відповідно до п. 5.2 договору спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об'єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії.
Цей договір укладається на строк, зазначений у комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з дати зазначеної в комерційній пропозиції (п. 13.1 договору).
На виконання умов договору позивач продав відповідачу електричну енергію у період з січня по травень 2022 року на загальну суму 1.303.134,22 грн, що підтверджується: актом 251400519247-1 від 31.01.2022 прийому-передачі електричної енергії за січень 2022 року на суму 469.227,83 грн (а. с. 21, том 1); актом 252000881968-1 від 28.02.2022 прийому-передачі електричної енергії за лютий 2022 року на суму 359.300,56 грн (а. с. 22, том 1); актом 250000593752-1 від 31.03.2022 прийому-передачі електричної енергії за березень 2022 року на суму 205.536,44 грн (а. с. 23, том 1); актом 250000611269-1 від 30.04.2022 прийому-передачі електричної енергії за квітень 2022 року на суму 162.784,20 грн (а. с. 24, том 1); актом 250000631690-1 від 31.05.2022 прийому-передачі електричної енергії за травень 2022 року на суму 106.285,19 грн (а. с. 25, том 1).
З боку відповідача акти прийому-передачі електричної енергії не підписані, проте за умовами договору, датою початку постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в комерційній пропозиції, яка є додатком № 2 до цього договору (п. 3.1 договору). У комерційній пропозиції, яка є додатком № 2 до цього договору вказано, що сторони її підписали 26.02.2020, тобто у період з січня по травень 2022 року позивач постачав електричну енергію відповідачу і суд визнає поставку спірної електричної енергії підтвердженою.
З урахуванням спожитих обсягів електричної енергії позивач сформував рахунки на суму 1.303.134,22 грн, а саме: рахунок № 251400519247 від 31.01.2022 на суму 469.227,83 грн (а. с. 16, том 1); рахунок № 252000881968 від 28.02.2022 на суму 359.300,56 грн (а. с. 17, том 1); рахунок № 250000593752 від 31.03.2022 на суму 205.536,44 грн (а. с. 18, том 1); рахунок № 250000611269 від 31.04.2022 на суму 162.784,20 грн (а. с. 19, том 1); рахунок № 250000631690 від 31.05.2022 на суму 106.285,19 грн (а. с. 20, том 1).
Згідно з п. 5.1 комерційної пропозиції остаточний розрахунок за фактичним обсягом споживання здійснюється не пізніше, ніж на 5 робочий день після закінчення розрахункового періоду, не залежно від дати отримання рахунку від постачальника.
Суд встановив, що згідно з умовами п. 5.1 комерційної пропозиції, строк оплати електричної енергії поставленої у період з січня по травень 2022 року є таким, що настав.
В порушення взятих на себе зобов'язань відповідач отриману від позивача електричну енергію оплатив лише частково, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 971.122,19 грн.
З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості за спожиту електричну енергію, яка відповідачем залишена без відповіді та задоволення.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати електричної енергії отриманої у січні 2022 року позивач нарахував відповідачу:
- пеню за період прострочення з 15.02.2022 по 23.02.2022 на суму 2.314,00 грн;
- три проценти річних за період прострочення з 15.02.2022 по 23.02.2022 на суму 347,10 грн;
- інфляційні втрати за період прострочення з 15.02.2022 по 23.02.2022 на суму 7.507,65 грн.
Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.
3. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Предметом позову позивач визначив 971.122,19 грн основної заборгованості, 2.314,00 грн пені, 347,10 грн трьох процентів річних, 7.507,65 грн інфляційних втрат.
Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
В ч. 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови.
Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.
Договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним.
Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, який підпадає під правове регулювання норм § 5 глави 54 ЦК України та § 3 глави 30 ГК України.
Відповідно до пункту 4.3. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312, дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.
Згідно з пунктом 4.13. Правил роздрібного ринку електричної енергії для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.
Таким чином, згідно з пунктами 4.3, 4.13, підпункту 30 пункту 5.1.2. ПРРЕЕ обсяги споживання електричної енергії підтверджуються адміністратором комерційного обліку, функції якого, згідно з пунктом 10 постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018, виконує відповідний оператор систем розподілу.
Так, на виконання умов договору позивач продав відповідачу електричну енергію у період з січня по травень 2022 року на загальну суму 1.303.134,22 грн, що підтверджується актом 251400519247-1 від 31.01.2022 прийому-передачі електричної енергії за січень 2022 року на суму 469.227,83 грн (а. с. 21, том 1), актом 252000881968-1 від 28.02.2022 прийому-передачі електричної енергії за лютий 2022 року на суму 359.300,56 грн (а. с. 22, том 1), актом 250000593752-1 від 31.03.2022 прийому-передачі електричної енергії за березень 2022 року на суму 205.536,44 грн (а. с. 23, том 1), актом 250000611269-1 від 30.04.2022 прийому-передачі електричної енергії за квітень 2022 року на суму 162.784,20 грн (а. с. 24, том 1), актом 250000631690-1 від 31.05.2022 прийому-передачі електричної енергії за травень 2022 року на суму 106.285,19 грн (а. с. 25, том 1).
З урахуванням спожитих обсягів електричної енергії позивач сформував рахунки на суму 1.303.134,22 грн, а саме: рахунок № 251400519247 від 31.01.2022 на суму 469.227,83 грн (а. с. 16, том 1); рахунок № 252000881968 від 28.02.2022 на суму 359.300,56 грн (а. с. 17, том 1); рахунок № 250000593752 від 31.03.2022 на суму 205.536,44 грн (а. с. 18, том 1); рахунок № 250000611269 від 31.04.2022 на суму 162.784,20 грн (а. с. 19, том 1); рахунок № 250000631690 від 31.05.2022 на суму 106.285,19 грн (а. с. 20, том 1).
В силу ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з нормами статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Крім того, згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Суд встановив, що згідно з умовами п. 5.1 комерційної пропозиції, строк оплати електричної енергії поставленої у період з січня по травень 2022 року є таким, що настав.
В порушення взятих на себе зобов'язань відповідач отриману від позивача електричну енергію оплатив лише частково, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 971.122,19 грн.
Доказів оплати електричної енергії в сумі 971.122,19 грн відповідач не надав.
Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 971.122,19 грн є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення пені
Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
За визначенням ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. ч. 4, 6 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У разі, якщо споживач порушив терміни (строки) оплати, відповідно до п. 7.1 комерційної пропозиції, нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення, за кожен день прострочення до дати повної оплати (датою оплати вважається день зарахування коштів на рахунки постачальника).
Позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню через порушення зобов'язань з оплати електричної енергії отриманої у січні 2022 року за період прострочення з 15.02.2022 по 23.02.2022 на суму 2.314,00 грн;
Відповідач контррозрахунку не надав; вимогу заперечив.
Господарський суд перевірив розрахунок здійснений позивачем та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.
Щодо вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У разі, якщо споживач порушив терміни (строки) оплати, відповідно до п. 7.1 комерційної пропозиції, нараховуються три проценти річних від суми заборгованості та інфляційні втрати за весь період прострочення.
Позивач нарахував до стягнення з відповідача три проценти річних через порушення зобов'язань з оплати електричної енергії отриманої у січні 2022 року за період прострочення з 15.02.2022 по 23.02.2022 на суму 347,10 грн;
Відповідач контррозрахунку не надав; вимогу заперечив.
Господарський суд перевірив розрахунок здійснений позивачем та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.
Позивач нарахував до стягнення з відповідача інфляційні втрати через порушення зобов'язань з оплати електричної енергії отриманої у січні 2022 року за період прострочення з 15.02.2022 по 23.02.2022 на суму 7.507,65 грн;
Відповідач контррозрахунку не надав; вимогу заперечив.
Господарський суд перевірив розрахунок здійснений позивачем та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.
Оцінка аргументів учасників справи
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивач довів обставини наявності спірної заборгованості у повному обсязі.
Водночас, належних доказів на підтвердження у повному обсязі своїх доводів, викладених у відзиві, відповідач суду не надав.
Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що не порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Таким чином, вищезазначені норми права прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
За змістом частини 2 статті 617 ЦК України, частини 2 статті 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Господарський суд бере до уваги, що відповідач мав змогу звернутися до ТПП України або відповідної регіональної ТПП для засвідчення форс-мажорних обставин або ж обставин непереборної сили відповідно до регламенту, проте цього не зробив, а причин неможливості звернутися суду не повідомив, а тому посилання відповідача на існування форс-мажорних обставин відхиляються як необґрунтовані.
Торгово-промислова палата України (ТПП України) листом від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1 (який відповідач долучив до клопотання про призначення судової експертизи) засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою запровадження воєнного стану, та підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору. Відповідач вказаний лист надав суду в якості доказу настання форс-мажорних обставин.
Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні» та деталізовано в розділі 6 регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 за №40(3) (з наступними змінами).
Відповідно до ч. 1 ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини.
За умовами п. 6.2 регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов'язань/обов'язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов'язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п. 6.12 регламенту).
Таким чином, порівнюючи офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1 з правилами засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які містяться в регламенті, господарський суд встановив, що у законі та регламенті зазначено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом, а на сайті ТПП України 28.02.2022 розміщено загальний офіційний лист.
У загальному офіційному листі ТПП України від 28.02.2022 зазначено, що його видано на підставі ст.ст. 14, 14№ Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» та Статуту ТПП України.
Проте, в ст.ст. 14 та 14№ Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» нічого не повідомлено про офіційні листи ТПП України та їх правовий статус, а статут ТПП України у вільному доступі відсутній.
Загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 не містить (і не може містити) ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв'язку між військовою агресією російської федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов'язання.
Таким чином, використання лише загального офіційного листа ТПП України від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1 з метою підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у випадку невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання через військову агресію російської федерації проти України повинно супроводжуватися принаймні і іншими доказами на підтвердження неможливості виконати зобов'язання в строк та належним чином.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників справи суд з урахуванням п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.
У справі, що розглядається, суд, дійшов висновку, що позовні вимоги із зазначених позивачем підстав підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "МЕТАЛУРГТРАНСРЕМОНТ" (49051, місто Дніпро, вулиця Олександра Оцупа, будинок 4; ідентифікаційний код 05509858) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ" (49044, місто Дніпро, вулиця Моссаковського Володимира, будинок 17; ідентифікаційний код 42082379) 971.122,19 грн (дев'ятсот сімдесят одну тисячу сто двадцять дві грн 19 коп) основної заборгованості, 2.314,00 грн (дві тисячі триста чотирнадцять грн 00 коп) пені, 347,10 грн (триста сорок сім грн 10 коп) трьох процентів річних, 7.507,65 грн (сім тисяч п'ятсот сім грн 65 коп) інфляційних втрат, 14.719,36 грн (чотирнадцять тисяч сімсот дев'ятнадцять грн 36 коп) судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.А. Дупляк