вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
03.11.2022м. ДніпроСправа № 904/2001/22
Господарський суд Дніпропетровської області
у складі судді Дупляка С.А.,
без повідомлення (виклику) учасників справи,
дослідивши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи № 904/2001/22
за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз"до Акціонерного товариства "Смоли"
про стягнення грошових коштів,
1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою від 14.07.2022 за вих. № 49001-Ск-10316-0722 до Державного підприємства "Смоли" (далі - відповідач) про стягнення 558.410,45 грн, з яких 467.932,63 грн основної заборгованості, 43.311,18 грн пені, 4.976,89 грн трьох процентів річних, 42.189,75 грн інфляційних втрат.
Фактичною підставою позовних вимог визначено договір розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) шляхом підписання заяви-приєднання №043АР490-3476-19 від 18.02.2019 (на основі типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2498 від 30.09.2015).
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/2001/22 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.07.2022.
Ухвалою від 25.07.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).
Через відділ документального забезпечення 05.08.2022 від позивача надійшла заява від 03.08.2022 за вих. № 425 про збільшення позовних вимог, у якій позивач просить суд стягнути з відповідача 694.556,06 грн, з яких 692.524,33 грн основної заборгованості, 1.916,73 грн пені, 115,00 грн трьох процентів річних.
Ухвалою від 08.08.2022 заяву позивача від 03.08.2022 за вих. № 425 про збільшення позовних вимог залишено без руху. Позивачу запропоновано надати суду докази доплати судового збору в розмірі 2.042,18 грн.
Через відділ документального забезпечення 08.08.2022 від позивача надійшло клопотання від 08.08.2022 за вих. № б/н про залучення до участі у справі правонаступника відповідача, у якому відповідач позивач просить суд замінити відповідача з Державного підприємства "Смоли" на його правонаступника Акціонерне товариство "Смоли".
Ухвалою від 12.08.2022 клопотання позивача від 08.08.2022 за вих. № б/н про заміну відповідача його правонаступником задоволено. Замінено відповідача - Державне підприємство "Смоли" (код ЄДРПОУ 30168850) його правонаступником - Акціонерним товариством "Смоли" (код ЄДРПОУ 30168850).
Через відділ документального забезпечення від позивача 13.09.2022 надійшло клопотання від 13.09.2022 за вих. № б/н, у якому позивач посилаючись на положення ч. 6 ст. 174 ГПК України та ст. 226 ГПК України просить суд повернути заяву про збільшення позовних вимоги від 03.08.2022 за № 425 або залишити її без розгляду.
Ухвалою від 19.09.2022 клопотання позивача від 13.09.2022 за вих. № б/н про залишення без розгляду заяви від 03.08.2022 за вих. № 425 про збільшення позовних вимог задоволено. Заяву позивача від 03.08.2022 за вих. № 425 про збільшення позовних вимог залишено без розгляду.
Через відділ документального забезпечення від відповідача 31.10.2022 надійшов відзив, у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимоги.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.
З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.
Стислий виклад позиції позивача
Позовні вимоги мотивовані тим, що наявними у справі письмовими доказами є доведеним факт прострочення виконання відповідачем зобов'язань за договором, а тому з відповідача підлягають стягненню сума заборгованості та нараховані на неї пеня, проценти річні та інфляційні втрати.
Стислий виклад позиції відповідача
Відповідач звертає увагу на те, що є підприємством заснованим на державній формі власності, проте не отримує коштів з державного бюджету.
Підприємство відповідача знаходиться у складному фінансовому становищі, яке викликано, в тому числі збройною агресією російської федерації проти України.
Відповідач посилається на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1 і вважає, що існують обставини звільнення останнього від відповідальності.
2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У даному випадку до предмета доказування входять обставини: укладення договору; надання послуг; настання строку оплати послуг; оплати послуг; наявності / відсутності заборгованості; правомірності нарахування пені, процентів річних та інфляційних втрат.
Суд встановив, між позивачем (далі - позивач, оператор ГРМ) та відповідачем (далі - відповідач, споживач) був укладений договір розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) шляхом підписання заяви-приєднання №043АР490-3476-19 від 18.02.2019 на основі типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2498 від 30.09.2015 (далі - договір).
Цей Типовий договір розподілу природного газу (далі - договір) є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи (п. 1.1).
Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог ст.ст. 633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу (п. 1.3).
Заява-приєднання, згідно з визначенням наведеним у п. 1.4 договору, це письмова заява-приєднання споживача до умов цього договору, складена відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем, що містить персоніфіковані дані щодо споживача та його об'єкта та є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з п. 2.1 за цим договором оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.
Обов'язковою умовою надання Споживачу послуги з розподілу природного газу, відповідно до п. 2.2, є наявність у Споживача об'єкта, підключеного в установленому порядку до газорозподільної системи Оператора ГРМ.
При вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися Законом України «Про ринок природного газу» та Кодексом газорозподільних систем. Оператор ГРМ зобов'язується вносити зміни та оновлювати інформацію, що розміщена на його сайті, зокрема, чинну редакцію тексту цього Договору та Кодексу газорозподільних систем (п. 2.3 договору).
Відповідно до п. 6.1 договору оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.
Пунктом 6.2 договору визначено, що тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов'язковим для Сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення. До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта споживача відповідно до Кодексу газорозподільних систем, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими Регулятором для Оператора ГРМ, за фізичний обсяг розподілу природного газу.
Цей Договір укладається на невизначений строк (п. 12.1).
У додатковій угоді № 3 (а. с. 17, том 1) сторони домовилися, що вказана додаткова угода набирає чинності з 01.12.2021 та діє протягом строку дії договору.
Доказів розірвання або припинення дії договору матеріали справи не містять.
Надання оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем (п. 6.8 договору).
У 2021 році тариф на послуги розподілу природного газу для позивача був установлений постановою Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.12.2020 № 2768 «Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для АТ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ» (тариф діяв протягом 2021 року, на теперішній час постанова втратила чинність) та становив 1,17грн за 1 м3.
У 2022 році тариф на послуги розподілу природного газу для позивача був установлений постановою Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 22.12.2021 № 2745 «Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для АТ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ» (тариф діє протягом 2022 року та становить 2,26 грн за 1 м3.
На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач надав, а відповідача прийняв послуги з розподілу природного газу на загальну суму 467.932,63 грн, що підтверджується:
актом № ДГП81017433 від 30.09.2021 наданих послуг на загальну суму 81.878,23 грн (а. с. 18, том 1);
актом № ДГП81024025 від 31.12.2021 наданих послуг на загальну суму 81.878,24 грн (а. с. 19, том 1);
актом № ДГП82000629 від 31.01.2022 наданих послуг на загальну суму 60.835,25 грн (а. с. 19, том 1);
актом № ДГП82002812 від 28.02.2022 наданих послуг на загальну суму 60.835,22 грн (а. с. 20, том 1);
актом № ДГП82004851 від 31.03.2022 наданих послуг на загальну суму 60.835,25 грн (а. с. 20, том 1);
актом № ДГП82006749 від 30.04.2022 наданих послуг на загальну суму 60.835,22 грн (а. с. 21, том 1);
актом № ДГП82008791 від 31.05.2022 наданих послуг на загальну суму 60.835,22 грн (а. с. 22, том 1).
Господарський суд встановив, що акти наданих послуг, за виключенням акта №ДГП81017433 від 30.09.2021 наданих послуг на загальну суму 81.878,23 грн (а. с. 18, том 1), не підписано представниками відповідача.
З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з вимогою від 08.12.2021 за № 49008-Сл-21751-1221 (а. с. 23, том 1), яку отримав відповідач 08.12.2021, про що свідчить штамп з вхідним № 464 і що не заперечується відповідачем.
Вимога позивача була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань позивач нарахував відповідачу:
- пеню за загальний період прострочення з 11.10.2021 по 10.06.2022 на загальну суму 43.311,18 грн;
- три проценти річних за загальний період прострочення з 11.10.2021 по 01.07.2022 на загальну суму 4.976,89 грн;
- інфляційні втрати за загальний період прострочення з жовтня 2021 року по травень 2022 року на загальну суму 42.189,75 грн.
Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.
3. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Предметом позову позивач визначив 467.932,63 грн основної заборгованості, 43.311,18 грн пені, 4.976,89 грн трьох процентів річних, 42.189,75 грн інфляційних втрат.
Право вимоги цієї заборгованості позивач набув за договором розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) шляхом підписання заяви-приєднання №043АР490-3476-19 від 18.02.2019 (на основі типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2498 від 30.09.2015).
Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
В ч. 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови.
Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.
Договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним.
Таким чином укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуги з розподілу природного газу.
Отже двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Тобто, з укладенням такого договору виконавець бере на себе обов'язок надати послуги в установлених обсягах, належної якості і, водночас, споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.
Згідно з п. 6.6 договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Матеріалами справи підтверджується надання позивачем та прийняття відповідачем послуг з розподілу природного газу на загальну суму 467.932,63 грн (акт №ДГП81017433 від 30.09.2021 наданих послуг на загальну суму 81.878,23 грн (а. с. 18, том 1), акт № ДГП81024025 від 31.12.2021 наданих послуг на загальну суму 81.878,24 грн (а. с. 19, том 1), акт № ДГП82000629 від 31.01.2022 наданих послуг на загальну суму 60.835,25 грн (а. с. 19, том 1), акт № ДГП82002812 від 28.02.2022 наданих послуг на загальну суму 60.835,22 грн (а. с. 20, том 1), акт № ДГП82004851 від 31.03.2022 наданих послуг на загальну суму 60.835,25 грн (а. с. 20, том 1), акт № ДГП82006749 від 30.04.2022 наданих послуг на загальну суму 60.835,22 грн (а. с. 21, том 1), акт № ДГП82008791 від 31.05.2022 наданих послуг на загальну суму 60.835,22 грн (а. с. 22, том 1).
Господарський суд встановив, що строк оплати послуг з розподілу природного газу наданих у вересні 2021 року та за період з грудня 2021 року по травень 2022 року є таким, що настав.
Доказів оплати послуг з розподілу природного газу за спірний період в сумі 467.932,63 грн відповідач не надав.
Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, відповідач належними доказами не спростував.
Отже позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 467.932,63 грн є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення пені
Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
За визначенням ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. ч. 4, 6 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з п. 8.2 договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
За неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню за загальний період прострочення з 11.10.2021 по 10.06.2022 на загальну суму 43.311,18 грн.
Відповідач контррозрахунку не надав; вимогу не заперечив.
Господарський суд перевірив розрахунок пені та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 роз'яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Позивач нарахував три проценти річних за загальний період прострочення з 11.10.2021 по 01.07.2022 на загальну суму 4.976,89 грн.
Відповідач контррозрахунку не надав, вимогу не заперечив.
Господарський суд перевірив розрахунок трьох процентів річних та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Позивач нарахував інфляційні втрати з жовтня 2021 року по травень 2022 року на загальну суму 42.189,75 грн.
Відповідач контррозрахунку не надав, вимогу не заперечив.
Господарський суд перевірив розрахунок інфляційних втрат та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Оцінка аргументів учасників справи
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивач довів обставини наявності спірної заборгованості у повному обсязі.
Водночас, належних доказів на підтвердження у повному обсязі своїх доводів, викладених у відзиві, відповідач суду не надав.
Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що не порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Таким чином, вищезазначені норми права прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
За змістом частини 2 статті 617 ЦК України, частини 2 статті 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Торгово-промислова палата України (ТПП України) листом від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою запровадження воєнного стану, та підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору. Відповідач вказаний лист надав суду в якості доказу настання форс-мажорних обставин.
Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні» та деталізовано в розділі 6 регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 за №40(3) (з наступними змінами).
Відповідно до ч. 1 ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини.
За умовами п. 6.2 регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов'язань/обов'язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов'язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п. 6.12 регламенту).
Таким чином, порівнюючи офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1 з правилами засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які містяться в регламенті, господарський суд встановив, що у законі та регламенті зазначено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом, а на сайті ТПП України 28.02.2022 розміщено загальний офіційний лист.
У загальному офіційному листі ТПП України від 28.02.2022 зазначено, що його видано на підставі ст.ст. 14, 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» та Статуту ТПП України.
Проте, в ст.ст. 14 та 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» нічого не повідомлено про офіційні листи ТПП України та їх правовий статус, а статут ТПП України у вільному доступі відсутній.
Загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 не містить (і не може містити) ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв'язку між військовою агресією російської федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов'язання.
Таким чином, використання лише загального офіційного листа ТПП України від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1 з метою підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у випадку невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання через військову агресію російської федерації проти України повинно супроводжуватися принаймні і іншими доказами на підтвердження неможливості виконати зобов'язання в строк та належним чином.
Крім цього, господарський суд бере до уваги, що відповідач мав змогу звернутися до ТПП України або відповідної регіональної ТПП для засвідчення форс-мажорних обставин або ж обставин непереборної сили відповідно до регламенту, проте цього не зробив, а причин неможливості звернутися суду не повідомив.
Суд бере до уваги, що місцезнаходження філії відповідача є місто Кам'янське, у якому в період з 24.02.2022 (дата початку військової агресії російської федерації та дата введення в Україні воєнного стану) і на час ухвалення рішення були відсутні активні бойові дії, що вказує на існування можливості у відповідача засвідчити форс-мажорні обставини, у разі їх наявності, відповідно до регламенту.
Також суд звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили або ж випадком) не вважаються: недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника; відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання; відсутність у боржника необхідних коштів.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
З урахуванням викладеного лист Торгово-промислової палати України (ТПП України) від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1 як доказ існування форс-мажорних обставин у справі № 904/2001/22 визнається судом недостанім доказом існування таких обставин.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників справи суд з урахуванням п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.
У справі, що розглядається, суд, дійшов висновку, що позовні вимоги із зазначених позивачем підстав підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Акціонерного товариства "Смоли" (51917, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Аношкіна, буд. 179; ідентифікаційний код 30168850) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" (49044, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 2; ідентифікаційний код 03340920) 467.932,63 грн (чотириста шістдесят сім тисяч дев'ятсот тридцять дві грн 63 коп) основної заборгованості, 43.311,18 грн (сорок три тисячі триста одинадцять грн 18 коп) пені, 4.976,89 грн (чотири тисячі дев'ятсот сімдесят шість грн 89 коп) трьох процентів річних, 42.189,75 грн (сорок дві тисячі сто вісімдесят дев'ять грн 75 коп) інфляційних втрат, 8.376,16 грн (вісім тисяч триста сімдесят шість грн 16 коп) судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.А. Дупляк