03 листопада 2022 року м. Харків Справа № 917/1652/21
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Попков Д.О. , суддя Стойка О.В.
без участі представників сторін
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Полтавського державного аграрного університету (вх. №636 П) на рішення Господарського суду Полтавської області від 14.02.2022 у справі
№ 917/1652/21 (суддя Безрук Т.М., повний текст рішення підписано 14.02.2022)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс", м.Київ
до Полтавського державного аграрного університету, м.Полтава
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України», м.Київ
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз», м.Полтава
про стягнення 131.141,52 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Полтавського державного аграрного університету, в якій просив стягнути з Полтавського державного аграрного університету 165.913,46 грн, з них: 114.903,98 грн відшкодування вартості безпідставно спожитого природнього газу, 28.910,98 грн - пені, 16.109,40 грн - інфляційних, 5.989,10 грн - 3% річних (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, яка була прийнята судом). Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач 01.02.2020 спожив природний газ у кількості 3198,00 куб.м без достатньої правової підстави, за вказаний обсяг газу відповідач не розрахувався.
Рішенням Господарського суду Полтавської області по справі №917/1652/21 від 14.02.22 позов частково задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача вартість безпідставно набутого майна - природнього газу в сумі 114.903, 98 грн, 1.756.47 грн. - інфляційних витрат, 223,51 грн. - 3% річних, 1753,30 грн. - витрати з оплати судового збору. Загальна сума стягнення складає 118.637,26 грн. В іншій частині в позові відмовлено.
Відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення повністю та у задоволенні позову - відмовити.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:
- в провадженні Господарського суду Полтавської області вже розглядалася справа №917/1098/20 за позовною заявою ТОВ “Укр Газ Ресурс” щодо стягнення заборгованості в сумі 24.873,93 грн, з яких 22.982,12 - сума основної заборгованості по договору №2/1 від 07.01.2019, 439,24 грн - інфляційні витрати, 217,22 грн - 3% річних; 1235,35 грн - пеня. Згідно вказаної позовної заяви 01.02.2020 позивач поставив на об'єкти відповідача 3198,00 м.куб. природного газу на загальну суму 22.982,12 грн, тобто позов щодо стягнення заборгованості за 01.02.2020 позивач подав повторно;
- рішенням Господарського суду Полтавської області у справі №917/1098/20 від 01.10.2020 у задоволенні вказаного позову відмовлено (постановою Східного апеляційного господарського суду від 03.12.2020 - залишено без змін ), оскільки позивач не надав доказів на підтвердження договірної поставки газу Полтавській державній аграрній академії у лютому 2020, позивач не довів обґрунтованість та реальність його витрат, пов'язаних із врегулюванням небалансу, та наявність підстав для стягнення витрат із здійснення балансування;
- має місце зловживання процесуальними правами позивачем, з огляду на повторне подання позову до одного й того самого відповідача з тих самих підстав (стягнення заборгованості за спожитий природний газ у кількості 3198,00 м.куб. За 01.02.2020), при цьому позивач мав можливість змінити предмет позову, але не скористався наданим процесуальним правом;
- договірні відносини за договором та додатковою угодою до договору між сторонами закінчилися 31.01.2020 і відповідач повністю виконав їх умови, провівши оплату за постачання природнього газу включно до 31.01.2020
- у 2019 - 2020 роках розподіл природного газу Полтавській державній аграрній академії здійснювало АТ «Оператор газорозподільної системи Полтавагаз» (Оператор ГРМ), з яким Полтавською ДАА укладені відповідні договори розподілу природного газу №175-Р від 07.01.2019 та №175-Р від 10.01.2020. Договори транспортування природного газу з іншими операторами ГТС відповідачем ні у 2019 році, ні у 2020 році не укладалися;
- будь-які договірні відносини у відповідача з позивачем щодо транспортування природного газу відсутні;
- твердження позивача про безпідставно набуте відповідачем майно не відповідає дійсності, оскільки підставою для постачання газу є належним чином оформлений договір, який між сторонами у даному випадку не укладався.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2022 в порядку ст.32 Господарського процесуального кодексу України головуючим (суддею-доповідачем) з розгляду цієї апеляційної скарги визначено суддю Істоміну О.А., тоді як іншими членами судової колегії є Попков Д.О. та Стойка О.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.06.2022 апеляційну скаргу Полтавського державного аграрного університету залишено без руху через відсутність доказів сплати судового збору у відповідному розмірі. Після усунення недоліків апеляційної скарги Полтавського ДАУ, відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду, що відображено у відповідній ухвалі Східного апеляційного господарського суду від 19.07.2022.
Позивачу встановлено строк для надання суду відзив на апеляційну скаргу в порядку ст. 263 ГПК України з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи. Вказаною ухвалою також повідомлено учасників справи про розгляд апеляційної скарги без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в світлі ч.10 ст.270 ГПК України, оскільки ціна позову в означеній справі менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивач не скористався процесуальним правом, наданим ст. 263 ГПК України, відзиву на апеляційну скаргу станом на момент розгляду справи не надав.
Треті особи по справі також не висловили своїх міркувань з приводу апеляційної скарги.
Враховуючи положення ч.ч.13, 14 ст.8 ГПК України, фіксація розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) не здійснюється.
Будь-яких інших заяв чи клопотань до канцелярії Східного апеляційного господарського суду в межах розгляду даної апеляційної скарги не надходило.
За таких обставин, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без виклику учасників справи.
Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, а також проаналізувавши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.
Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини:
07.01.2019 між ТОВ «Укр Газ Ресурс» (постачальник) та Полтавською державною аграрною академією (перейменованою пізніше в Полтавський державний аграрний університет, споживач) укладено договір №2\1, за умовами якого постачальник постачає природний газ споживачеві в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.
Іншими умовами договору визначено наступне:
- перехід права власності на природний газ від постачальника до споживача здійснюється на межах балансової належності об'єктів споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування (п. 1.2);
- обов'язковою умовою для постачання природного газу споживачу за цим договором, є наявність у споживача, укладеного в установленому порядку з Оператором ГРМ договору на розподіл природного газу та/або з Оператором ГТС договору на транспортування природного газу, па підставі яких споживач набуває право санкціоновано відбирати природний газ з газорозподільної та газотранспортної системи (п. 1.3).
- загальна вартість становить 12.109.464,00 грн, в т. ч. ПДВ 2.018.244,00 грн (п. 3.3);
- договір набирає чинності з моменту його підписання та діє в частині постачання природного газу з 01.01.2019 до 31.12.2019, а в частині проведення розрахунків до їх повного виконання (п. 11.1).
- договірні обсяги постачання природного газу на 2019 рік (додаток №1 до договору).
До вказаного договору сторони підписали наступні додаткові угоди:
№2 від 24.12.2019, якою сторони зменшили суму договору на 5.481.187,80 грн, в т. ч. ПДВ 913.531,30 грн та виклали додаток №1 до договору у новій редакції;
№3 від 28.12.2019, якою внесено зміни до пункту 11.1 договору, зокрема змінено строк чинності - з моменту його підписання та діє в частині постачання природного газу з 01.01.2019 до 31.01.2020.
За твердженням позивача, після закінчення строку дії договору відповідач продовжив споживати природній газ, та з 01.02.2020 року відібрав із газотранспортних мереж природній газ у кількості 3198,00 м.куб., що належить на праві приватної власності позивачу, що стало підставою для звернення позивача до Господарського суду Полтавської області.
Господарський суд Полтавській області, виносячи рішення від 01.10.2020 у справі №917/1098/20, дійшов висновку, що спожитий відповідачем 01.02.2020 обсяг газу у кількості 3198,00 м.куб., не охоплюється договірними відносинами, які існували між позивачем та відповідачем. Дане рішення залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду.
З урахуванням вищенаведеного рішення, та зважаючи, що спожитий відповідачем 01.02.2020 обсяг газу у кількості 3198,00 м.куб., є майном, яке було набуте відповідачем без достатньої правової підстави, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача на користь позивача вартість безпідставно набутого майна, яка визначена позивачем у сумі 114.903,98 грн на підставі Експертного висновку №О-1170 від 19.11.2021 Черкаської торгово-промислової палати відповідно ч.2 ст.1213 ЦК України.
Господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, яким частково задовольнив позовні вимоги, зазначив, що споживання відповідачем 01.02.2020 3198,00 м. куб. природнього газу, який належав позивачу, відбулося після закінчення строку дії договору постачання природного газу №2/1 від 07.01.2019, тобто без достатньої правової підстави, надані позивачем докази відібрання відповідачем 01.02.2020 природного газу ТОВ «Укр Газ Ресурс» належними, допустимими та достатніми. Також, позивач надав докази в підтвердження ціни природного газу за жовтень 2021 року станом на 07.10.2021 та за листопад 2021 року станом на 18.11.2021, за які суд задовольнив вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних витрат.
Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Предметом розгляду у цій справі є заявлені позивачем до відповідача вимоги про зобов'язання повернути в натурі безпідставно набуте майно - природний газ та стягнення грошових коштів, що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу, з посиланням на відбір відповідачем природного газу за відсутності у нього постачальника природного газу та будь-яких підстав для його відбору у спірний період.
Водночас, загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про, зокрема, відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
За положенням статті 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Спеціальне законодавство у сфері газопостачання встановлює певний механізм регулювання відносин на ринку природного газу.
Так, за правилами п.1 глави 1 Розділу IX Кодексу газорозподільних систем, затвердженого Постановою НКРЕКП №2494 від 30.09.2015, комерційний облік природного газу в газорозподільній системі організовується та здійснюється з метою визначення повної та достовірної інформації про об'єми (обсяги) природного газу, які надійшли до ГРМ від суміжних суб'єктів ринку природного газу (ГДП, ВБГ, Оператора ГТС), та об'єми (обсяги) природного газу, які розподілені (передані) з ГРМ підключеним до неї споживачам і суміжним Операторам ГРМ, та подальшого використання інформації у взаємовідносинах між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між ними.
Відповідно до п.6 глави 3 Розділу IX Кодексу газорозподільних систем, визначені Оператором ГРМ в акті приймання-передачі природного газу фактичні об'єм та обсяг розподілу та споживання природного газу по об'єкту споживача за підсумками розрахункового періоду (календарного місяця) передаються Оператору ГТС у встановленому Кодексом ГТС порядку для проведення ним остаточної алокації по постачальнику споживача і є підставою для їх використання у взаємовідносинах між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між споживачем та його постачальником.
Згідно з п.5 глави 1 Розділу І Кодексу газотранспортної системи, затвердженого Постановою НКРЕКП №2493 від 30.09.2015, алокація - це обсяг природного газу, віднесений оператором газотранспортної системи в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи по замовниках послуг транспортування (у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів)) з метою визначення за певний період обсягів небалансу таких замовників.
Відповідно до п.3 глави 1 Розділу XII Кодексу газотранспортної системи, алокація природного газу по кожному замовнику послуг транспортування природного газу, поданих (отриманих) ним у точці входу та відібраних (переданих) у точці виходу за певний період, визначається оператором газотранспортної системи та доводиться ним до відома замовника послуг транспортування природного газу у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до п.2 глави 7 Розділу XII Кодексу газотранспортної системи, у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).
За вимогами п.3 глави 7 Розділу XII Кодексу газотранспортної системи, у точках виходу до газорозподільної системи оператор газотранспортної системи здійснює остаточну алокацію щодобових відборів замовника послуг транспортування природного газу з урахуванням інформації про прогнозовані та фактичні обсяги споживання по кожному окремому споживачу замовника послуг транспортування природного газу з урахуванням вимог цієї глави.
Пунктом 5 глави 1 розділу 1 Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2493 встановлено, що інформаційна платформа - це електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.
На території України єдиним Оператором ГТС є ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», який є адміністратором Інформаційної платформи SАР та фактично володіє інформацією щодо руху природнього газу у газотранспортній системі України, зокрема володіє інформацією щодо фактичних поставок природнього газу кінцевим споживачам, у тому числі відповідачеві.
За змістом п. 1 глави 3 розділу IV Кодексу газотранспортної системи газотранспортної системи, для забезпечення електронної взаємодії та документообігу між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі для організації замовлення та супроводження послуг транспортування природного газу в умовах добового балансування газотранспортної системи, а також між суб'єктами ринку природного газу та операторами торгових платформ оператор газотранспортної системи зобов'язаний створити та підтримувати функціонування інформаційної платформи.
Відповідно до глави 2 розділу IV Кодексу газотранспортної системи газотранспортної системи, з метою уніфікації та однозначної ідентифікації суб'єктів ринку природного газу та точок комерційного обліку, розміщених на об'єктах газової інфраструктури, та для забезпечення спрощення процедур зміни постачальників природного газу та електронного обміну даними між суб'єктами ринку природного газу, на національному рівні використовується система кодування, рекомендована Європейською мережею операторів газотранспортних систем (ENTSOG).
Оператор газотранспортної системи за заявою суб'єкта ринку природного газу, що займається оптовою купівлею-продажом або постачанням газу, присвоює суб'єкту унікальний EIC-код.
Оператор газорозподільної системи присвоює EIC-коди всім споживачам, що приєднані до газорозподільної системи відповідного оператора та відповідних ЕІС-кодів їх точок комерційного обліку (за необхідності).
Згідно пункту 2 глави 4 розділу IV Кодексу газотранспортної системи, інформація про споживачів в інформаційній платформі має містити, зокрема, ЕІС-код споживача та за наявності ЕІС-коди його точок обліку.
Згідно з положеннями Кодексу газотранспортної системи, Реєстром споживачів постачальника є перелік споживачів, які в інформаційній платформі закріплені за певним постачальником у розрахунковому періоді (п.5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС).
Пунктом 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС визначено, що постачальник має право визначити по споживачу в інформаційній платформі кінцеву дату постачання природного газу такому споживачу (з якої споживач буде виключений з Реєстру такого постачальника) та/або визначити періоди постачання природного газу такому споживачу.
Як свідчать матеріали справи у преамбулі укладеного між сторонами договору №2/1 від 07.01.2019 вказано ЕІС-код постачальника (позивача) 56Х930000009170Х та ЕІС-код споживача (відповідача) 56ХS00004РU0Е004. Вказаний договір діяв у період з 07.01.2019 до 31.01.2020 згідно додаткової угоди №4.
В матеріалах справи наявна Інформація щодо закріплення споживача з ЕІС-кодом 56ХS00004РU0Е004 в Реєстрі споживачів постачальника ТОВ «Укр Газ Ресурс» та Інформація щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56ХS00004РU0Е004 за 01.02.2020 (а.с. 36), що в даному випадку підтверджують факт споживання відповідачем природного газу 01.02.2020 у обсязі 3198,00 м. куб., який було віднесено в алокацію постачальника ТОВ «Укр Газ Ресурс».
Крім того, колегія суддів бере до уваги пояснення АТ «Оператор газорозподільної системи Полтавагаз», в яких підтверджено, що відповідно до реєстру відборів природного газу споживачів АТ «Полтавагаз» споживач - Полтавська державна аграрна академія ЕІС код 26ХS00004РU0Е004 за газову добу 01.02.2020 спожив 3198.00 куб.м. природного газу.
Так, в Інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом 56XS00004PU0E004 був закріплений в реєстрі споживачів за постачальником ТОВ «Укр Газ Ресурс» (ЕІС - код 56X930000009170Х) в період з 01.02.2020 по 01.02.2020; з 02.02.2020 по 28.02.2020 споживач з ЕІС-кодом 56XS00004PU0E004 був закріплений в Реєстрі споживачів за постачальниками TOB «Екотехноінвест» (ЕІС - код 56X930000001350Y) та ТОВ «Енергогазрезерв» (ЕІС - код 56X930000000370X); обсяг природного газу, використаний споживачем з ЕІС-кодом 56XS00004PU0E004 за період з 01.02.2020 по 01.02.2020 внесено в алокацію постачальника ТОВ «Укр Газ Ресурс» (ЕІС - код 56X930000009170Х) та становить 3198,00 куб.м. Обсяги природного газу, використані споживачем з ЕІС - кодом 56XS00004PU0E004 (ЕІС-код комерційної точки обліку 56ZS26I04PU0E010) за період з 02.02.2020 по 28.02.2020 внесені в алокацію постачальника ТОВ «Екотехноінвест» (ЕІС - код 56X930000001350Y) та становлять 34626,45 куб.м. Отже, за газову добу 01.02.2020 відповідач спожив газ, належний позивачу, а вже з 02.02.2020 розпочав споживання газу, належного постачальнику TOB «Екотехноінвест».
Таким чином, споживання відповідачем 01.02.2020 3198,00 м. куб. природного газу, який належав позивачу, відбулося після закінчення строку дії договору постачання природного газу №2/1 від 07.01.2019, який було віднесено в алокацію постачальника ТОВ «Укр Газ Ресурс», тобто без достатньої правової підстави.
Як вже зазначалось, згідно ч.2 ст.1213 ЦК України, у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна. Відповідно, вартість незаконно набутого майна визначається на момент розгляду судом справи.
В даному випадку відповідач не може повернути безпідставно отримане майно (природний газ) в натурі позивачу, оскільки господарська діяльність на ринку природного газу, пов'язана з його транспортуванням, розподілом, зберіганням, наданням послуг установки LNG, постачанням природного газу, провадиться за умови отримання відповідної ліцензії. В той же час, відповідач не може здійснювати комерційну діяльність на ринку природнього газу, ліцензія на зберігання природного газу у відповідача відсутня.
Як вірно було досліджено судом першої інстанції, згідно Експертного висновку №О-1170 від 19.11.2021 Черкаської торгово-промислової палати, станом на 18.11.2021 середньозважена ціна природнього газу становить 35.929,95 грн з ПДВ за 1000,00 (одну тисячу) м.куб. природного газу (а.с. 139). Відповідно ціна природнього газу у кількості - 3198,00 м.куб. природнього газу становить 114.903,98 грн.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів цілком погоджується з висновок місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення 114.903,98 грн відшкодування вартості безпідставно набутого майна, як такими, що повністю підтверджуються матеріалами справи.
Як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді, відповідач наголошує на тому, що позивач звертався вже з такими ж самими вимогами у справі №917/1098/20, проте під час розгляду вказаної справи було встановлено договірна природа заявлених вимог про стягнення боргу, в той час як у справі №917/1652/21 заявлено вимоги про стягнення вартості безпідставно отриманого майна на підставі ст.1212 ЦК України поза дією вказаного договору, що свідчить про різні підстави цих позовів.
Інші посилання відповідача в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, отже, заперечення відповідача не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Оскільки зі змісту апеляційної скарги вбачається, що спірне рішення господарського суду оскаржується відповідачем лише в частині задоволення позовних вимог, з урахуванням вимог вищенаведеної норми судова колегія переглядає рішення суду лише в зазначеній частині.
Позивач, відповідно до ст. 625 ЦК України, заявив вимоги про стягнення 16.109,40 грн інфляційних збитків, нарахованих за період з 01.03.2020 по 30.10.2021, та 5.989,10 грн 3% річних, нарахованих за період з 01.03.2020 по 25.11.2021 (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог). Вказані суми позивач обчислив з урахуванням вартості природного газу 35.929,95 грн з ПДВ за 1000,00 (одну тисячу) м.куб. природного газу, яка визначена на підставі Експертного висновку №О-1170 від 19.11.2021 Черкаської торгово-промислової палати.
Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Здійснивши перерахунок річних та інфляційних суд встановив, що позовні вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню повністю. При цьому, заперечення відповідача щодо правильності здійснених позивачем нарахувань не знайшли підтвердження при перевірці правильності розрахунку 3% річних та інфляційних втрат.
Перевірка правильності розрахунку 3% річних та інфляційних втрат здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон Еліт".
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).
Згідно із ч.1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).
Одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
В той же час, наявні в матеріалах справи документи не містять доказів, які переконливо свідчать про наявність підстав у відповідача на споживання 01.02.2020 обсягу газу у кількості 3198,00 м.куб.
За таких обставин доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі не підтверджені належними доказами, тому у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави для їх задоволення.
З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення Господарського суду Полтавської області від 14.02.2022 у справі №917/1652/21 без змін.
Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
24.02.2022 Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України №2102-IX від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №133/2022 від 14.03.2022, затвердженого Законом України №2119-IX від 15.03.2022, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 17.05.2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” постановлено часткову зміну статті Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженого Законом України від 24.02.2022 “2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указами від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, та від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 годин 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб; Указом Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” від 15.08.2022 №2500-ІХ, затвердженого Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хвилин 23.08.2022 строком на 90 діб.
Відповідно до ст. 26 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.
При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів, - оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справи.
На підставі вищевикладеного, у зв'язку із введенням та продовженням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд апеляційної інстанції був вимушений вийти за межі строку розгляду апеляційної скарги, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України.
Керуючись статтями 129, 240, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
1. Апеляційну скаргу Полтавського державного аграрного університету на рішення Господарського суду Полтавської області від 14.02.2022 у справі №917/1652/21 залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду Полтавської області від 14.02.2022 у справі №917/1652/21 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 03.11.2022
Головуючий суддя О.А. Істоміна
Суддя Д.О. Попков
Суддя О.В. Стойка