02 листопада 2022 року м. Чернівці
справа № 719/313/21
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Владичан А. І.
суддів: Височанської Н.К., Перепелюк І.Б.
секретар Скрипка С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» про відшкодування вартості ремонту квартири, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Радамовський Микола Миколайовича, на рішення Новодністровського міського суду Чернівецької області від 25 липня 2022 року (головуючий у першій інстанції Цицак В.Л.),-
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вимогою відшкодування вартості ремонту квартири з Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго».
В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що 08.10. 1997 року був прийнятий н роботу в ДАЕК «Дністрогідроенерго, де пропрацював більше 20 років. За відсутності належного житла для нього та його сім'ї, він як працівник структурного підрозділу звернувся до відповідача із заявою про надання, на умовах договору найму, житла строком на 10 років квартири АДРЕСА_1 .
31 серпня 2015 року, згідно договору найму житла, за актом приймання-передачі, він отримав в оренду трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 . Вказана квартира на момент передачі не відповідала житловим умовам та була непридатна для проживання, оскільки власником житла відповідно до договору найму не було проведено капітальний ремонт квартири, такий у зв'язку із невідкладною необхідністю було здійснено за його кошти. Квартира не відповідала критеріям благоустроєності, які визначаються наявністю в житловому приміщенні комунальних зручностей, відсутність яких підтверджується актом прийому-передачі та оглядовим листком житлового приміщення.
Провадження 22ц/822/757/22
Посилався на те, що 11.10.2019 року він звільнився з роботи за власним бажанням, тому з цього часу припинив дію договір найму житла, і він та його сім'я втратили право на проживання у квартирі. Після припинення договору найму, у зв'язку із ухиленням відповідача від вирішення даного питання в позасудовому порядку, має право на компенсацію фактично понесених фінансових витрат, що включають як вартість проведених робіт, так і вартість витрачених матеріалів.
Зазначав, що проведений за його кошти капітальний ремонт забезпечив значний приріст ринкової вартості спірної квартири, оскільки вартість будівельних робіт та придбаних ним витратних матеріалів, застосованих під час ремонту склала 10000 доларів США
Вказавши перелік виконаних робіт і витратних матеріалів, просив стягнути із відповідача 267686, 00 грн., витрачених на поліпшення та ремонт трикімнатної квартири АДРЕСА_2 , та понесені судові витрати.
Рішенням Новодністровського міського суду Чернівецької області від 25 липня 2022 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Радамовський Микола Миколайовича, подав апеляційну скаргу, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, постановленого з порушення норм матеріального та процесуального права.
Доводи скарги мотивує тим, що передана в найм квартира не була придатна для використання як житлове приміщення, не відповідала житловим умовам та не була придатна для проживання, що підтверджується актом приймання-передачі та оглядовим листом. Згідно п.7.2 Договору наймодавець зобов'язувався здійснювати у разі необхідності капітальний ремонт квартири, проте з часу підписання договору і до 11.10.2019 року відповідачем не було вжито будь-яких дій щодо виконання цих зобов'язань, тому апелянтом за власні кошти було здійснено капітальний ремонт квартири та понесені витрати на загальну суму 10 тисяч доларів США, які відповідач зобов'язаний відшкодувати.
Зазначає, що підтвердженням понесених апелянтом витрат на ремонт квартири є висновок експерта від 13.06.2022 року, згідно якого вартість робіт і матеріалів складає 265858,48 гривень. Більше того, судом встановлено і відповідачем не заперечувались ті обставини, що квартира на день передачі в користування апелянту не була обладнана під житлове приміщення, також відповідач не заперечував в судовому засіданні, що апелянтом, як добросовісним набувачем було здійснено ремонт за власні кошти.
Таким чином, у відповідності до п.8.2.9 Договору, враховуючи фактичний стан квартири, що винаймалась апелянтом та членами його сім'ї на день передачі, визначений п.1.1.6 і 1.1.7, і стан квартири після здійснення ним капітального ремонту значно поліпшився, а тому вважає, що має право на компенсацію фактично понесених ним фінансових витрат.
Вказує, що за весь період часу користування квартирою апелянтом та членами його сім'ї відповідач, як власник майна, не цікавився станом квартири, можливістю її використання як житловим приміщенням.
Просить скасувати рішення Новодністровського міського суду Чернівецької області від 25 липня 2022 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ «Укргідроенерго», в інтересах якого діє Злотьєв Г.Г., зазначає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 є необґрунтованою, та підлягає відхиленню, а оскаржуване рішення суду без змін.
Посилається на те, що доводи апелянта щодо незгоди із судовим рішенням повністю дублюють положення позовної заяви і жодним чином не спростовують аргументації оскаржуваного судового рішення.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в укладеному сторонами договорі найму не передбачено беззаперечну необхідність проведення наймодавцем капітального ремонту об'єкта найму, натомість встановлено права та обов'язки сторін, умови та правила проведення як капітального, так і поточного ремонту, перебудови, перепланування чи поліпшення квартири, що винаймається, а також умови отримання наймачем компенсації понесених витрат.
Зазначає, що судом вірно встановлені факти того, що позивач не звертався до відповідача щодо необхідності проведення капітального ремонту квартири, що винаймається, а також, що він відповідно до п.п.8.1.8 та 8.2.8 Договору найму, попередньо погоджував з позивачем перепланування та обладнання квартири, узгоджував відповідні плани та кошториси. Сам позивач доказів іншого не представив.
Відповідно до акту приймання-передачі квартири у користування від 31.08.2015 року, в якому позивач підтвердив, що житло передано повністю відповідно до умов зазначеного договору, зауважень до якості і кількості немає.
Матеріалами справи не підтверджено, а позивачем не доведено звернення до відповідача щодо необхідності здійснення капітального ремонту квартири, а також щодо погодження із відповідачем проведення перепланування та обладнання квартири, узгодження відповідних планів і кошторисів, то суд дійшов абсолютно обґрунтованого висновку про відсутність з боку відповідача порушення вимог закону та умов договору найму квартири.
Крім того, судом зроблено вірний висновок про те, що у спірних правовідносинах не підлягають застосуванню норми ЖК України, а також цивільного законодавства захисту права власності та норми, що регулюють недоговірні відносини.
Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване судове рішення без змін.
Заслухавши доповідача про суть оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступних підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги
Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, тобто ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, тощо.
Зазначеним нормам рішення суду першої інстанції відповідає в повному обсязі.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із необґрунтованості позову, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження звернення до відповідача щодо необхідності проведення капітального ремонту квартири, що винаймалася, або відповідно до п.8.1.8 та 8.2.2 договору найму попередньо погоджував з товариством перепланування та обладнання квартири чи узгоджував відповідні плани та кошториси.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду.
З матеріалів справи вбачається, що згідно технічного паспорту (інвентарний № 234/107) на квартиру АДРЕСА_2 , виготовленого ПП «Естімейт», станом на 08 серпня 2014 року будинок підключено до телефонної мережі, об'єднаної диспетчерської системи та обладнано водопроводом (холодне водопостачання), каналізацією, газопостачанням, опаленням - центральне від дахової котельні, електроосвітленням, радіотрансляційною мережею, сміттєпроводом, ліфтами, замково-переговорними пристроями (кодовими замками), кабельним телебаченням (а.с.57-58).
Протоколом №5 засідання комісії з розпорядження майном філії «Дирекція з будівництва Дністровської ГАЕС» ПАТ «Укргідроенерго» 17 липня 2015р. та засідання Центральної Комісії з розпорядження майном ПАТ «Укргідроенерго» 24 липня 2015р. прийнято рішення передати в найм квартири (шляхом укладення договорів найму житла) працівникам філії, в тому числі квартиру АДРЕСА_2 , залишковою вартістю 320065, 18 грн., ОСОБА_1 (а.с. 26-33).
31 серпня 2015 року ОСОБА_1 та ПАТ «Укргідроенерго» уклали договір найму житла працівником товариства №107, відповідно до якого відповідач є Наймодавцем, а позивач - Наймачем (а.с. 7-10).
Судом першої інстанції встановлено, що на даний час позивач та члени його сім'ї втратили право на проживання у квартирі АДРЕСА_2 , у зв'язку із припиненням Договору найму.
23 липня 2021 року ОСОБА_1 надіслав лист-пропозицію директору філії «Дирекція з будівництва Дністровської ГАЕС» ОСОБА_2 щодо досудового врегулювання спору, який залишено без відповіді, тому досудового врегулювання спору не відбулося (а.с. 12-16).
Апелянт на обґрунтування своїх позовних вимог посилається на положення ст.ст. 1212, 1213, 1214 ЦК України.
Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) та від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19).
Відсутність правової підстави це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 910/3395/19, від 23 квітня 2019 року у справі № 918/47/18, від 01 квітня 2019 року у справі № 904/2444/18.
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.
Відтак, до спірних правовідносин, не підлягають застосуванню положення глави 83ЦК України, оскільки, між сторонами виникли правовідносини, врегульовані главою 59 ЦК України, а саме найм (оренда житла).
Враховуючи вищенаведені норми права та дослідивши матеріали справи колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, між сторонами існували договірні відносини, а саме, відносини договору найму житла, які регулюються нормами глав 58 та 59 ЦК України, а не нормами ЖК України, тому посилання представника позивача на ст. 176 ЖК України та ст.ст. 390, 1212-1213 ЦК України як підставу для задоволення позову є помилковими.
Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ст.ст. 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, і є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно ч.1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Відповідно ч.1 ст. 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.
Відповідно ч.1 ст. 811 ЦК України договір найму житла укладається у письмовій формі. Таким чином, даною нормою не передбачено обов'язкового нотаріального посвідчення договору найму житла.
Відповідно ч.1,2ст. 812ЦК України предметом договору найму житла можуть бути помешкання, зокрема квартира або її частина, житловий будинок або його частина. Помешкання має бути придатним для постійного проживання у ньому.
Відповідно ч.1 ст. 813 ЦК України сторонами у договорі найму житла можуть бути фізичні та юридичні особи.
Відповідно ст. 815ЦК України наймач зобов'язаний використовувати житло лише для проживання у ньому, забезпечувати збереження житла та підтримувати його в належному стані. Наймач не має права провадити перевлаштування та реконструкцію житла без згоди наймодавця. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за найм житла. Наймач зобов'язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму.
Відповідно ч.1 ст. 817 ЦК України наймач та особи, які постійно проживають разом з ним, мають право за їхньою взаємною згодою та за згодою наймодавця вселити у житло інших осіб для постійного проживання у ньому.
Відповідно ч.1, 3 ст. 819 ЦК України поточний ремонт житла, переданого у найм, зобов'язаний здійснювати наймач, якщо інше не встановлено договором. Переобладнання житлового будинку, в якому знаходиться житло, передане у найм, якщо таке переобладнання істотно змінить умови володіння та/або користування житлом, не допускається без згоди наймача.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що передана в найм квартира не була придатна для використання як житлове приміщення, не відповідала житловим умовам та не була придатна для проживання, що підтверджується актом приймання-передачі та оглядовим листом, тому апелянтом за власні кошти було здійснено капітальний ремонт квартири та понесені витрати на загальну суму 10 тисяч доларів США, які відповідач зобов'язаний відшкодувати.
На спростування вищевказаних доводів колегія суддів зазначає, що між сторонами було укладено договір найму квартири, яка на момент передачі майна 31 серпня 2015 року була призначена та придатна для постійного проживання. Стан квартири, що винаймається, був узгоджений сторонами Договором найму і така була прийнята Наймачем без зауважень.
У п. 1.1.6. Договору найму зазначено, що стан квартири, що винаймається, на момент передачі в користування наступний: відсутнє внутрішнє оздоблення стін всієї квартири (чорнова штукатурка), відсутнє оздоблення стелі, відсутнє влаштування підлоги, відсутні сантехнічні вузли (ванна, унітаз, умивальник, крани, змішувач), відсутня облицювальна плитка в сантехнічних приміщеннях та кухні, відсутні міжкімнатні двері, відсутня електроплита на кухні.
Згідно п. 1.1.7. Договору найму недоліки квартири, що винаймається, - оглядовий лист житлового приміщення додається.
В оглядовому листі від 31.08.2015р. житлового приміщення - квартири АДРЕСА_2 , вказано стан квартири на момент передачі в користування, що відповідає п. 1.1.6. Договору найму, а також недоліки квартири - не облаштовано вентиляційні канали, відсутні терморегулятори на обігрівачах (а.с. 11).
Квартира, що винаймається, згідно п. 2.1., 4.1. Договору надавалась для проживання Наймачу та іншим особам, що разом з ним проживають, строком на 10 років з моменту прийняття квартири, що винаймається, за Актом приймання-передачі.
31 серпня 2015 року сторонами підписано акт приймання-передачі житла за договором № 107 від 31.08.2015р., згідно якого житло передане повністю відповідно до умов зазначено вище Договору, зауважень до якості і кількості майна немає (а.с. 52).
Тобто, під час підписання акту прийому-переді квартири, апелянт погоджувався із наявним технічним станом квартири, у якій мав намір проживати, і яка згідно п.2.1 договору надавалася для проживання, жодних зауважень щодо її технічного стану не пред'являв, договір найму підписав, що свідчить про досягнення між сторонами умов укладеного договору.
У апеляційній скарзі також містяться посилання на п.7.3 договору найму, згідно якого наймодавець зобов'язувався здійснювати у разі необхідності капітальний ремонт квартири, проте з часу підписання договору відповідачем не було вжито будь-яких дій щодо виконання цих умов.
На спростування таких доводів колегія суддів зазначає наступне.
Згідно п. 1.1 Договору найму цим Договором регулюються правовідносини, пов'язані із переданням Наймодавцем Наймачу, як працівнику Наймодавця (з метою закріплення його на роботі в товаристві, забезпечення його високопродуктивної праці та розв'язання соціально економічних проблем забезпечення житлом), наступної квартири (надалі іменується «квартира, що винаймається») для проживання у ній на визначений цим Договором строк та за встановлену цим Договором плату: адреса: АДРЕСА_3 ; загальна площа: 96,3 кв.м.; житлова (корисна) площа 62,0 кв.м.; поверх: 4; кількість кімнат: 3.
У п. 7.3. Договору найму передбачено, що Наймодавець зобов'язується здійснювати у разі необхідності капітальних ремонт квартири, що винаймається.
А відповідно до п.п. 8.2.1.-8.2.4. Договору найму Наймач за цим Договором має наступні права: обладнати квартиру, що винаймається на власний розсуд, здійснювати за власний рахунок поточний ремонт квартири, що винаймається, установлювати замки на вхідні двері та кімнати, укріплювати вхідні двері квартири, установлювати сигналізацію та інші системи охорони в квартирі, що винаймається.
Згідно п.п. 8.1.4., 8.1.8. Договору найму Наймач зобов'язаний забезпечувати збереження і охайність квартири, що винаймається, та підтримувати її в стані не гіршому, що зазначений в Акті приймання-передачі, а також не здійснювати перебудову та перепланування квартири, що винаймається, без попередньої письмової згоди на це Наймодавця та без попередньо погоджених планів та кошторисів.
Як вбачається із п.п. 8.2.8.- 8.2.9. Договору найму Наймач має право за попереднім погодженням з Наймодавцем, відповідно до узгоджених Наймодавцем планів та кошторисів, здійснювати поліпшення квартири шляхом виконання облаштування, монтажу сантехніки тощо. Враховуючи фактичний стан квартири, що винаймається, визначений в пунктах 1.1.6. і 1.1.7. Договору найму, Наймач має право на компенсацію Наймодавцем фактично понесених витрат відповідно до змісту п. 8.2.8. цього Договору та в межах узгоджених Наймодавцем планів та кошторисів. При цьому, обов'язкове документальне підтвердження фактично понесених витрат. Компенсація може здійснюватися шляхом зарахування платежів в рахунок плати за найм та/або плати за договором купівлі-продажу в разі його укладення з Наймачем.
Згідно п. 14.1. Договору найму усі правовідносини, що виникають з цього Договору або пов'язані із ним, у тому числі пов'язані із дійсністю, укладенням, виконанням, зміною та припиненням цього Договору, тлумаченням його умов, визначенням наслідків недійсності або порушення Договору, регулюються цим Договором та відповідними нормами чинного в Україні законодавства.
За загальним правилом ч. 1, 2 ст. 819 ЦК України поточний ремонт житла, переданого у найм, зобов'язаний здійснювати наймач, якщо інше не встановлено договором. Капітальний ремонт житла, переданого у найм, зобов'язаний здійснювати наймодавець, якщо інше не встановлено договором.
При цьому, згідно ч. 2 ст. 815 ЦК України наймач не має права провадити перевлаштування та реконструкцію житла без згоди наймодавця.
Згідно ч. 3 ст. 776 ЦК України якщо наймодавець не провів капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору, наймач має право: 1) відремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в рахунок плати за найм речі, або вимагати відшкодування вартості ремонту; 2) вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
У ч. 1, 3, 5 ст. 778 ЦК України також зазначено, що наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за найм речі. Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.
Враховуючи вищенаведені норми права колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що наймач має право на компенсацію понесених витрат по капітальному ремонту за умови ухилення наймодавця від виконання такого виду ремонту, а щодо перепланування та облаштування квартири - за умови отримання попередньої згоди наймодавця та узгодження планів і кошторисів робіт останнім. При цьому, в укладеному сторонами Договорі найму не передбачено беззаперечну необхідність проведення Наймодавцем капітального ремонту об'єкта найму, натомість встановлено права та обов'язки сторін, умови та правила проведення як капітального, так і поточного ремонту, перебудови, перепланування чи поліпшення квартири, що винаймається, а також умови отримання Наймачем компенсації понесених витрат.
Судом першої інстанції встановлено, що вид будівельних робіт, перелік виконаних робіт і витратних матеріалів, які були використані в квартирі АДРЕСА_2 , та вартість таких робіт, матеріалів та обладнання вказано у висновку експерта № 101 від 13.06.2022р. судової будівельно-технічної експертизи (а.с. 151-174).
Так, судовим експертом СП «Західно-Український Експертно-Консультативний Центр» Юзвенком Р.В., зокрема, зазначено, що вид будівництва (будівельних робіт), які проведені в житловому приміщенні квартири АДРЕСА_2 , відносяться до робіт по переплануванню та переобладнанню; загальна кошторисна вартість будівельних робіт, матеріалів та обладнання, використаних при проведенні ремонтних робіт згідно переліку, зазначеному в позовній заяві (а.с. 2-5), в житловій квартирі АДРЕСА_2 , визначалась з урахуванням опосередкованої вартості будівельних матеріалів, обладнання, виробів та конструкцій і робіт, із застосуванням комп'ютерної програми «Інтернет - Випуск Кошторисів» (1.916.0207), станом на день проведення експертизи і складає 265858,48 грн.
Посилання апелянта на те, що у зв'язку із проведенням капітального ремонту квартири, стан якої значно поліпшився, тому він має право на компенсацію фактично понесених витрат, є безпідставними та не узгоджуються із умовами укладеного договору найму квартири, оскільки матеріали справи не містять доказів, які б підтвердили, що ОСОБА_1 звертався до ПАТ «Укргідроенерго» для необхідності проведення капітального ремонту квартири, яка отримана ним у найм, та чи погоджував він попередньо із товариством перепланування та обладнання квартири, кошториси проведення робіт, як зазначено у п.8.2.8 Договору (а.с.9).
В укладеному сторонами договорі найму не перебачено беззаперечну необхідність проведення наймодавцем капітального ремонту переданої в найм квартири.
Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 12, ч. 1 ст. 13, ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд першої інстанції із урахуванням встановлених обставини, та з огляду на вид проведених ОСОБА_1 робіт - перепланування та облаштування квартири, без попереднього узгодження із Наймодавцем, що суперечить умовам підписаного сторонами Договору найму, прийшов до правильного висновку, про відмову у задоволенні позовних вимог.
Інших вагомих та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, про безпідставність доводів апеляційної скарги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів по справі, та незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Рішення суду постановлене відповідно до норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування немає.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Керуючись ст.ст. 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Радамовський Микола Миколайовича, залишити без задоволення.
Рішення Новодністровського міського суду Чернівецької області від 25 липня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного тексту постанови 04 листопада 2022 року.
Головуючий А.І. Владичан
Судді: Н.К. Височанська
І.Б. Перепелюк