Справа № 638/1993/21 Головуючий І інстанції - Щепіхіна В.В.
Провадження № 33/818/1285/22 Суддя доповідач - Курило О.М.
Категорія: ч.7 ст.121 КУпАП
02 листопада 2022 року Харківський апеляційний суд у складі: судді судової палати з розгляду кримінальних справ Курила О.М., при секретареві Ковері Р.М., з участю особи притягнутої до адміністративно відповідальності - ОСОБА_1 , який взяв захист своїх інтересів на себе, без участі інших учасників по справі, за умови, що всі учасники належним чином повідомлені про розгляд даної справи і ні від кого з них не надійшло заяв чи клопотань про відкладення розгляду даної справи з поважних причин, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі сулу в м. Валках справу за апеляційною скаргою правопорушника ОСОБА_1 на постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 серпня 2022 року, -
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Постановою судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 серпня 2022 року закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.7 ст.124 КУпАП у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, що не працює, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.
Постановою встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 19794 02.02.2022 року о 13 год. 07 хв. в м. Харків, вул. Клочківська, буд. 317Д, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом з державним номерним знаком, який не відповідає ДС 4278:2019, п.3.10а, та також не дає змогу чітко визначити номер транспортного засобу з відстані 20 м.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
На вказане рішення суду, правопорушник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 серпня 2021 року, змінити вказану постанову з якої виключити абзац: «Суддя, повно та всебічно дослідивши адміністративний матеріал, дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.7 ст.121 КУпАП» та зазначити, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що розгляд справи проводився всупереч вимогам ст.268 КУпАП, яка прямо передбачає права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, крім того, під час розгляду справи невірно з'ясовані фактичні обставини справи про адміністративне правопорушення, а саме: що ОСОБА_1 не притягався до адміністративної відповідальності, а постанова від 05.11.2021 р. серії ЕАО № 499356 була скасована. За таких підстав, правопорушник вказує на те, що постанову винесено з численними порушеннями адміністративно-процесуального законодавства, вважає, що у його діях немає складу правопорушень, в яких його визнано винним зазначеною постановою.
Позиції учасників апеляційного провадження.
В суді апеляційної інстанції, особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 підтримав повністю подану ним апеляційну скаргу, просив її задовольнити.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , який підтримав свою апеляційну скаргу і просив її задовольнити, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення.
Згідно з вимогами п.7 ч.1 ст.247 цього ж Кодексу, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 цього Кодексу.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Протокол про адміністративне правопорушення (а.с.1) вказує, що порушення вимог п.2.9в Правил дорожнього руху мало місце ще 02.02.2022 року.
Відповідно до п.2.9в Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Між тим, логічне тлумачення абзацу першого статті 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (стаття 280 КУпАП), у тому числі й вини особи у його вчиненні.
Отже, наявність вини встановлюється саме під час здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Таким чином, вина осіб, що притягуються до адміністративної відповідальності, не встановлюється у справах, у яких провадження закривається.
У зв'язку з закриттям по даній справі на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП питання щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не вирішується, з урахуванням положень рішення ЄСПЛ у справі «Грабчук проти України» від 26.09.2006 року, з якого вбачається, що у разі закриття провадження по справі з нереабілітуючих обставин, питання про доведеність вини особи не вирішується
Відповідно до ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 КУпАП.
Дана норма є імперативною і не передбачає обов'язку суду визначати питання винності особи, оскільки по своїй суті, є формою відмови держави від юридичного переслідування особи за вчинення адміністративного правопорушення.
Закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в порушенні закону.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 29 квітня 2020 року (справа № 686/4557/18) підтверджує цю правову позицію, згідно з якою «закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні адміністративного правопорушення».
Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом фактами і обставинами, а також змістом правильно застосованих до спірних правовідносин норм матеріального закону.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, як існують ку державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
З урахуванням того, що на даний час закінчився визначений ст.38 КУпАП строк притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, апеляційний суд також позбавлений процесуальної можливості досліджувати нові докази та вирішувати питання про винність особи, а тому провадження у справі вірно закрито на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП.
Апеляційний суд також враховує практику Європейського Суду з прав людини (пункт 137 Рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» (заява №21722/11) про те, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (Stubbings and Others v. the United Kingdom), п. 51, Reports 1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень. постанову суду першої інстанції належним чином обґрунтованою та мотивованою і підстав для її скасування за доводами апеляційної скарги не вбачає.
На підставі викладеного, апеляційний суд вважає постанову суду першої інстанції належним чином обґрунтованою та мотивованою і підстав для її скасування за доводами апеляційної скарги не вбачає.
Керуючись ст. ст.1, 7, 25, 33, 38, 294, 295 КУпАП, суд, -
Постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 08 2022 року по справі щодо ОСОБА_1 за ч.7 ст.124 КУпАП, а саме про закриття провадження на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, тобто у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст.38 КУпАП, - залишити без змін.
Апеляційну скаргуправопорушника, - залишити без задоволення.
Оскарження даної постанови в касаційному порядку у відповідності до ст.294 КУпАП не передбачено.
Суддя Харківського апеляційного суду О.М. Курило