03 листопада 2022 року
м. Київ
справа №320/931/22
адміністративне провадження № К/990/25297/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2022 року у справі №320/931/22 за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Шевченківського відділу Центрального міжрегіонального Управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області, третя особа: Головне управління державної казначейської служби України у м.Києві про визнання незаконними дій,
Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2022 року залишено без руху касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2022 року у справі №320/931/22 та надано скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.
ОСОБА_1 до касаційної скарги документа про сплату судового збору не додав, натомість указав на те, що він звільнений від сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу суду апеляційної інстанції відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон №3674-VI).
Названою законодавчою нормою передбачено, що судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
При цьому усі заявлені в цій справі позовні вимоги ОСОБА_1 не охоплюються визначеними в пункті 13 частини другої статті 3 Закону №3674-VI передумовами для звільнення від сплати судового збору. Тому подання ОСОБА_1 касаційної скарги на оскаржувані ним у цій справі судове рішення є об'єктом справляння судового збору.
17 жовтня 2022 року до Верховного Суду надійшла заява на ухвалу Касаційного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року, у якій ОСОБА_1 повторно посилається на те, що він звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 Закону №3674-VI. Додатково зазначив, що також наявні підстави для його звільнення від сплати судового збору в силу вимог пункту 1 частини першої статті 8 Закону №3674-VI. До матеріалів заяви скаржник додав незасвідчену копію довідки від 08 червня 2022 року №16642/АП/26-15-54-06-10 видану Головним управлінням ДПС у м. Києві.
У зв'язку з цим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Згідно з положеннями статті 8 Закону №3674-VI враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Відповідно до статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Звільнення від сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland»), заява № 71731/01; пункти 63- 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland»), заява № 73547/01).
При розгляді справ ЄСПЛ встановлює, чи був, з однієї сторони, дотриманий баланс між інтересом держави у стягненні судового збору за розгляд справи, та з іншої - правом заявника на доступ до правосуддя, зокрема, правом представити свою позицію по суті та захистити інтереси в суді; для того, щоб гарантувати такий справедливий баланс, та, власне, зберегти безперебійне функціонування судової системи, суди мають можливість звільнити від судового збору тих заявників, які можуть довести свою погану фінансову ситуацію («Шишков проти Росії», № 26746/05, п. 111). Крім того, на переконання ЄСПЛ, при оцінюванні розміру судового збору слід обов'язково враховувати питання фінансової спроможності заявника його сплатити, а також обставини конкретної справи та стадію провадження (Kreuz v. Poland, № 28249/95, п. 60); підставою для рішення суду про звільнення від сплати судового збору може бути майновий (фінансовий) стан особи («FC Mretebi v. Georgia», № 38736/04, п. 47).
Тобто, заявляючи клопотання про звільнення від сплати судового збору така особа повинна надати докази в підтвердження неможливості сплати судового збору чи в підтвердження того, що така сплата судового збору може позбавити цю особу фінансової можливості на отримання життєво необхідних потреб.
Також суд враховує, що Закон №3674-VI не містить вичерпного й чітко визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку Суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Скаржник клопотання про звільнення від сплати судового збору обґрунтовує, зокрема, відсутністю у нього доходів за попередній календарний рік, та на підтвердження цього надає довідку від 08 червня 2022 року №16642/АП/26-15-54-06-10 видану Головним управлінням ДПС у м. Києві. З цією довідки вбачається, що загальна сума доходу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за звітний (податковий) період 2021 рік становить - 0, 00 грн (відповідно до податкової декларації єдиного податку). Проте така довідка не містить інформації щодо наявності доходу у фізичної особи ОСОБА_1 як працюючої або непрацюючої особи.
Суд звертає увагу, що належними доказами можуть слугувати, зокрема, саме відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків за рік, що передує зверненню до суду, які надаються органами Державної фіскальної служби.
Аналогічні висновки щодо належності підтвердження доказів про відсутність доходів Верховний Суд неодноразово висловлював, зокрема, в ухвалах від 18 січня 2022 року (провадження №К/9901/40292/21), 26 квітня 2021 року (№К/9901/13000/21), від 08 липня 2021 року (провадження №К/9901/23432/21).
Інших доказів на підтвердження свого майнового стану скаржником не надано.
Констатація скрутного матеріального становища без надання доказів на підтвердження цих обставин не може вважатися достатньою підставою для звільнення від сплати судового збору, що узгоджується зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої, судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу.
Таким чином, належних доказів на підтвердження відсутності достатніх коштів для оплати судових витрат (скрутного матеріального становища) на момент звернення до суду з касаційною скаргою позивачем до суду не надано, а тому неможливість сплатити судовий збір належним чином не доведено.
Станом на день постановлення цієї ухвали будь-яких інших заяв чи клопотань на усунення недоліків касаційної скарги від скаржника до суду не надходило.
Отже, у встановлений строк скаржником не виконано вимоги по усуненню недоліків касаційної скарги, зазначені в ухвалі Верховного Суду від 06 жовтня 2022 року.
Частиною другою статті 332 КАС України встановлено, що до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
З огляду на те, що станом на час постановлення цієї ухвали скаржник не усунув, зазначені в ухвалі про залишення касаційної скарги без руху, скарга не приймається до розгляду і повертається особі, яка її подала.
Керуючись статтями 169, 248, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2022 року у справі №320/931/22 повернути скаржнику.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Судді О.А. Губська
М.В. Білак О.В. Калашнікова