Справа № 240/12379/21
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Капинос О.В.
Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.
02 листопада 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Білої Л.М. Матохнюка Д.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2022 року (ухвалене в м.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання дій протиправними та скасування податкової вимоги,
позивач звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання дій протиправними та скасування податкової вимоги.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2022 року в задоволенні адміністративного позову відморвлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
13 вересня 2022 року до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність її доводів.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 29 серпня 2022 року, з урахуванням ст. 311 КАС України, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що ОСОБА_1 була зареєстрована та перебувала на обліку у відповідача як фізична особа-підприємець та платник єдиного соціального внеску з 09.11.2017.
29.12.2017 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про державну реєстрацію припинення на підставі поданої платником податків заяви.
На підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп,75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України, наказу Головного управління ДПС у Житомирській області від 22.01.2021 № 42-П та відповідно до заяви платника про зняття з обліку від 29.12.2017 №23050050001039610, заступником начальника відділу планових перевірок оподаткування фізичних осіб управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Житомирській області - ОСОБА_2 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка діяльності платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 , як фізичної особи - підприємця за період з 09.11.2017по 29.12.2017, з питань дотримання законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 09.11.2017 по 29.12.2017, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 09.11.2017 по 29.12.2017 .
За результатами перевірки складено акт №2703/06-30-07-11/ НОМЕР_2 від 11.03.2021.
Під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 встановлено наступні порушення:
-порушення пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, пп.177.5.2 п.177.5 та п.177.5 ст.177 ПКУ, які визначають обов'язки платників податків щодо подання у встановленому порядку податкових декларацій, а саме не подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік (граничний термін подання - 09.02.2018, фактично - не подано);
-порушення пп.16.1.2, п.16.1 ст.16, п.44.1 ст.44, абз. "а" п. 176.1 ст.176, п.177.10 ст.177 ПКУ та Порядок ведення книги доходів і витрат (далі - Порядок) затверджено наказом Міндоходів від 16.09.2013 №481 "Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, які ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення", який зареєстрований Мін'юстом України від 01.10.2013 №1686/24218, а саме: не надання Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб що обрали спрощену систему оподаткування і фізичні особи, які проводять незалежну професійну діяльність ФОП ОСОБА_1 за період з 09.11.2017 по 30.11.2017;
-порушення пп.16.1.2 п.16.1 ст.16, п.44.1 ст.44, п. 177.2, пп. 177.4.5 п.177.4, п.177.10 ст.177, ПКУ, пп.5, пп.6 п.6 Порядку №481, ФОП ОСОБА_1 в періоді з 09.11.2017 по 30.11.2017занижено дохід на загальну суму 266 470,00 грн., відсутні витрати безпосередньо пов'язані з отриманим доходом, що призвело до заниження в даному періоді чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 266 470,00 грн., в результаті чого було занижено податок на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету, в сумі 47 964,60 грн.;
-порушення п.16.1.3 ст.16, пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п. 294.1 ст. 294, п. 296.2 ст. 296 ПКУ, а саме: не подано Податкову декларація платника єдиного податку за 2017 рік (граничний термін подання - 01.03.2018, фактично - не подано);
-порушення пп.16.1.2, п.16.1 ст.16, п.44.1 ст.44, п.п.296.1.1 п.296.1 ст,296 ПКУ та Порядку ведення Порядку ведення книги обліку доходів для платників єдиного податку першої, другої та третьої груп, які не є платниками податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 №579, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 07.07.2015 за 801/27246, а саме: не надання Порядку ведення книги обліку доходів для платників єдиного податку першої, другої та третьої груп, які не є платниками податку на додану вартість ФОП ОСОБА_1 за період з 01.12.2017 по 29.12.2017;
-порушення п.295.1, п.295.2 ст. 295 ПКУ, а саме строків сплати суми зобов'язань з єдиного податку за грудень 2017 року граничний термін сплати - 20.12.2017, фактично сплачено -22.12.2017 у сумі 640,00 грн.;
-порушення п. 4 ч.2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 02 грудня 2010 року (із змінами та доповненнями), а саме: не подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік, Таблиця 1 та Таблиця 2 до нього - граничний термін подання - 09.02.2018, фактично - не подано;
-порушення п.1 ч.2 ст.6, п.2 ч.1 ст.7 та ч.2 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464-VI (із змінами та доповненнями) встановлено заниження за період з 09.11.2017 по 30.11.2017 суми єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу у розмірі 9 262,00 грн.;
-порушення пп.162,1.1 п.162.1 ст.162, пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп.164,1.3 п.164.1 ст.164, пп.1.1 та пп. 1,2 п.16і підрозділу 10 розділу XX ПКУ, ФОП ОСОБА_1 в період з 09.11.2017 по 30.11.2017 занижено чистий оподатковуваний дохід на загальну суму 266 470,00 грн., що призвело до заниження в даному періоді військового збору, що підлягає сплаті до бюджету за результатами звітного року в сумі 3 997,05 грн.;
-порушення пп.16,1.7 п.16.1 ст.16, ст.63 ПКУ, п. 8.4 розділу VIII Наказу Міністерства Фінансів України "Про затвердження порядку обліку платників податків і зборів" від 09.12.2011 №1588 (із змінами та доповненнями), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 № 1562/20300, встановлено, що ФОП ОСОБА_1 не подано до Житомирської ДПІ "Повідомлення про об'єкти оподаткування" форми №20-ОПП з відображенням в ньому об'єктів рухомого на нерухомого майна, що використовувалися в господарській діяльності, а саме інформації про власні чи орендовані об'єкти для здійснення господарської діяльності;
-порушення пп. 16.1.2 п.16.1 ст.16, п.44.3, п.44,5, п.44.6 ст.44, п.85.2 ст. 85, п.177.10 ст.177 п.п.296.1.1 п.296.1 ст.296 ПКУ, встановлено, що ФОП ОСОБА_1 для проведення документальної перевірки не надано документи, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків), зокрема фінансову, статистичну та іншу звітність, регістри податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, а також первинні та інші документи, які використовувались в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкову вимогу №Ф-0022958 від 14.05.2021 на суму 79744,41 грн., що включає:
-податок на доходи фізичних осіб, що сплачують фізичні особи за результатами річного декларування в розмірі 71771,77 грн. з яких податкове зобов'язання в сумі 47964,60 грн., штрафні санкції в сумі 5136,46 грн., та пеня в сумі 18670,71 грн.
-військовий збір, що сплачує фізична особа за результатами річного декларування в розмірі 5952,64 грн., з яких податкове зобов'язання в сумі 3997,05 грн., штрафні санкції в сумі 399,70 грн., та пеня в сумі 1555,89 грн.
-єдиний податок з фізичних осіб в сумі 660,0 грн.
-адміністративні штрафи та інші санкції (надходження коштів) в сумі 1360,00 грн.
Вважаючи дії відповідача щодо призначення та проведення перевірки протиправними, як наслідок, протиправною податкову вимогу, звернулась до суду за захистом своїх порушених прав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, позивач звернулась до суду за захистом своїх порушених прав.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, вичерпний перелік яких визначено у п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.
Відповідно до вимог п.п.78.1.7. п.78.1. ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку, коли розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.
Згідно з п.п.78.9 ст.78 Податкового кодексу перевірка платника податків з питань повноти нарахування і сплати податків та зборів під час здійснення контрольованих операцій проводиться з урахуванням особливостей, визначених статтею 39 цього Кодексу.
Статтею 79 Податкового кодексу визначено особливості проведення документальної невиїзної перевірки
Так, згідно з п.79.1. ст.79 зазначеного Кодексу - документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Пунктом 79.2 ст.79 ПК України передбачено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Отже однією з правових підстав для призначення документальної позапланової перевірки платника податків є припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Суд зазначає, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.
Слід також зауважити, що судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду при прийнятті постанови 21 лютого 2020 року у справі №826/17123/18 сформовано правовий висновок, згідно якого у разі оскарження наслідків проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Отже, за правовим висновком Верховного Суду процедурним порушенням порядку призначення та проведення податкової перевірки суди повинні надавати правову оцінку у першу чергу, враховуючи підстави позову.
Предметом спору у справі є правомірність дій відповідача щодо призначення та проведення перевірки та, як наслідок, правомірність податкової вимоги.
Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, позивач посилається на те, що документальна позапланова невиїзна перевірка відповідачем призначена за межами визначеного ст.102 ПК України 1095 денного строку, що настав за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, тобто з порушенням строків давності.
Даючи оцінку вказаним доводам, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, в межах позовних вимог.
Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, позивач була зареєстрована та перебувала на обліку у відповідача як фізична особа-підприємець та платник єдиного соціального внеску з 09.11.2017.
29.12.2017 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про державну реєстрацію припинення на підставі поданої платником податків заяви.
На підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп,75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України, наказу Головного управління ДПС у Житомирській області від 22.01.2021 № 42-П та відповідно до заяви платника про зняття з обліку від 29.12.2017 №23050050001039610, заступником начальника відділу планових перевірок оподаткування фізичних осіб управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Житомирській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка діяльності платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 , як фізичної особи - підприємця за період з 09.11.2017по 29.12.2017 з питань дотримання законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 09.11.2017 по 29.12.2017, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 09.11.2017 по 29.12.2017 .
За результатами перевірки складено акт №2703/06-30-07-11/ 3307014666 від 11.03.2021.
Відповідно до п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ податкова декларація подається за звітний період в установлені ПКУ строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності. (п. 49.2 ст. 49 ПКУ).
Згідно з п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПКУ (у редакції на момент припинення) податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
Внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі- Державний реєстр) запису про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця чи незалежної професійної діяльності фізичної особи здійснюється у разі, зокрема, внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця - з дати державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи- підприємця (п.п. 65.10.1 п. 65.10 ст. 65 ПКУ).
Державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Державного реєстру запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов'язань та застосування санкцій за їх невиконання.
Таким чином, фізичні особи, щодо яких до Єдиного державного реєстру внесено запис про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, подають декларації востаннє за податковий (звітний) квартал, в якому проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності, з наростаючим підсумком з початку року, у строки, визначені підпунктами 49.18.2 та 49.18.8 п. 49.18 ст. 49 ПКУ, протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу або до закінчення такого звітного періоду на який припадає дата ліквідації.
Сторонами не заперечується, що граничний термін подання позивачем податкової декларації за 2017 рік - 09.02.2018. З матеріалів справи встановлено, що документальна позапланова перевірка призначена 22.01.2021.
Водночас, судом апеляційної інстанції встановлено, що ФОП ОСОБА_1 не подавалося до Житомирської ДПІ за період з 09.11.2017 по 30.11.2017 податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік (граничний термін подання - 09.02.2018). Доказів протилежного позивачем не надано.
Відповідно до п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
У разі виявлення за результатами перевірки порушень інших вимог податкового законодавства, безпосередньо не пов'язаних з декларуванням податкових зобов'язань платником податків, а також порушень вимог іншого, крім податкового, законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів) платника податків не пізніше 1095 дня з дня вчинення відповідного правопорушення.
З місцевих податків та/або зборів, за якими передбачено подання річної податкової декларації, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право за результатами перевірки самостійно визначити суму грошових зобов'язань, у разі виявлення ним за результатами перевірки заниження суми визначеного платником податків податкового зобов'язання з цих податків, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати цих податків, визначених відповідними розділами цього Кодексу.
Відповідно до п.п. 102.2.1 п. 102.2. ст. 102 ПК України грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов'язання, не було подано.
Враховуючи неподання позивачем податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач мав правові підстави для проведення перевірки та нарахування грошових зобов'язань за межами 1095 днів.
Крім того, слід звернути увагу, що перевірка призначена на підставі п.п.78.1.7. п.78.1. ст.78 ПК України.
Відповідно до вимог п.п.78.1.7. п.78.1. ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку, коли розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.
Порядок обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011 №1588 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
Згідно пп. 4 п. 11.18 державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Реєстру самозайнятих осіб запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов'язань та застосування санкцій за їх невиконання.
Після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа - платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності.
Така фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності, в установлені строки подати відповідному контролюючому органу декларацію за останній базовий податковий (звітний) період, в якій відображаються виключно доходи від проведення підприємницької діяльності.
Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов'язань та застосування санкцій за їх невиконання.
Суд зазначає, що розпочата процедура припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця є підставою для проведення перевірки такої особи, а нормами Податкового кодексу України не передбачено обмежень щодо призначення такої перевірки після проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Навпаки, положення Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011 №1588, свідчать про те, що державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької діяльності, після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа - платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності і така фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності та подати декларацію за останній базовий податковий (звітний) період.
Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 23.04.2021 у справі №480/2004/19.
Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем правомірно призначено документальну позапланову перевірку позивача на підставі підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, відтак, дії відповідач діяв у межах та у відповідності до положень податкового законодавства.
Аналізуючи доводи апелянта з приводу визнання протиправною та скасування податкової вимоги №Ф-0022958 від 14.05.2021, яка прийнята за наслідками проведення документальної позапланової невиїзної перевірки податків фізичної особи з питань дотримання законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 09.11.2017 по 29.12.2017, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 09.11.2017 по 29.12.2017.
Статтею 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Колегія суддів звертає увагу, що як на підставу і для визнання протиправним дій щодо призначення перевірки і для скасування податкової вимоги апелянт посилається на те, що перевірка відповідачем призначена з порушенням строків давності, що має наслідком також протиправність податкової вимоги.
Водночас, оскільки судом встановлено правомірність дій щодо призначення документальної позапланової перевірки позивача, заперечень з приводу встановлених перевіркою порушень позовна заява не містить, у суду відсутні підстави для їх дослідження, з огляду на що зазначені вище доводи є необґрунтованими.
Також суд не бере до уваги посилання позивача на відсутність у спірній вимозі розрахунку пені, оскільки податковим законодавством на контролюючий орган не покладено обов"язку зазначати детально такі відомості у спірному рішенні.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2022 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Біла Л.М. Матохнюк Д.Б.