ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
03 листопада 2022 року м. Київ № 640/36837/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
довідділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:
ОСОБА_2 ,
Міністерство юстиції України
провизнання протиправною бездіяльності, визнання протиправною та скасування постанови,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог від 19.01.2022, просить:
визнати протиправною триваючу до 13 грудня 2021 року бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в рамках виконавчого провадження №№66637435, 66637573 при примусовому виконанні чинного з 05 липня 2021 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва по справі №640/30364/20 від 17.02.2021 про: зобов'язання Міністерство юстиції України розглянути скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_3 і ОСОБА_2 від 30 квітня 2020 року з урахуванням норм Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, затвердженого наказом МЮ України від 22 жовтня 2018 року № 3284/5, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 жовтня 2018 року за № 1195/32647;
визнати протиправними та скасувати постанови про закінчення виконавчого провадження №№66637435, 66637573 від 10 січня 2022 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.04.2022 позовну заяву повернуто позивачеві.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.09.2022 скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.04.2022, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2022 роз'єднано позовні вимоги у справі, виділивши у самостійне провадження позовні вимоги ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в частині визнання протиправною бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в рамках виконавчого провадження №66637573 та визнання протиправною і скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 10.01.2022 ВП №66637573 і призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
В частині позовних вимог ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності відповідача в рамках виконавчого провадження №66637435 та визнання протиправною і скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 10.01.2022 ВП №66637435 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Крім того, вказаною ухвалою суду залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 (далі - третя особа 1, ОСОБА_2 ).
В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність в рамках виконавчого провадження №66637435, оскільки останнім не вжито передбачених законом виконавчих дій щодо примусового виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва по справі №640/30364/20 від 17.02.2021. Крім того, не перевіривши виконання боржником рішення суду, формально підійшовши до оцінки поданого ним листа про виконання рішення суду, державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, яка, на думку позивача, є протиправною та підлягає скасуванню.
Представник позивача Малиновська Е.С. в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, з урахуванням їх уточнення, в повному обсязі та просила їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, заяви про розгляд справи за його відсутності не надав.
Відповідачем надіслано до суду відзив на позовну заяву разом з копіями матеріалів виконавчого провадження №66637435.
У відзиві представником відповідача зазначено, що в межах виконавчого провадження №66637435 боржником виконано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва по справі №640/30364/20 від 17.02.2021 шляхом надіслання стягувачам листа від 29.12.2021 №131011/20.1/31-21. У зв'язку з чим 10.01.2022 державним виконавцем Кузьменком О.С. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №66637573 на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, представником відповідача зазначено, що заступником директора Департаменту - начальником відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Озадовським Р.Ю. винесено постанову, якою визнано дії головного державного виконавця Кузьменка О.С. під час виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2021 №640/30364/20 такими, що не відповідають вимогам частин першої та другої статті 18, частин першої та другої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження». На підставі викладеного, просив відмовити у задоволенні позову повністю.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.10.2022 залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Міністерство юстиції України (далі також третя особа 2) та запропоновано надати пояснення з приводу заявлених позовних вимог.
Третьою особою 2 не подано пояснень чи заяв з приводу поданого позову.
У судовому засіданні судом допитано в якості свідка ОСОБА_2 за приводу обставин, викладених у позові.
Ухвалою суду від 01.11.2022 відмовлено у задоволенні заяви позивача про відвід.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
На виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження №66637435 з примусового виконання виконавчого листа №640/30364/20, виданого Окружним адміністративним судом м. Києва 29.07.2021 про зобов'язання Міністерства юстиції України розглянути скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_3 і ОСОБА_2 від 30 квітня 2020 року з урахуванням норм Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 жовтня 2018 року № 3284/5, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 жовтня 2018 року за № 1195/32647.
Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка О.С. від 30.08.2021 відкрито виконавче провадження №66637435.
Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка О.С. від 10.01.2022 закінчено виконавче провадження № 66637435 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Позивач стверджує, що Міністерством юстиції України рішення Окружного адміністративного суду міста Києва по справі №640/30364/20 не виконано, а державним виконавцем не вжито усіх необхідних виконавчих дій щодо примусового виконання вказаного судового рішення, що, на думку позивача, є протиправною бездіяльністю відповідача, яка призводить до порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно з частиною першою статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
За приписами статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Водночас, у відповідності до частини третьої статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:
проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;
з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;
накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;
вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;
а також здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VІІІ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до частини п'ятої статті 26 Закону №1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Згідно із частиною шостою цієї статті - за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Таким чином, перед прийняттям рішення про винесення постанови про закінчення виконавчого провадження державний виконавець повинен здійснити всі необхідні дії, передбачені Законом №1404-VІІІ, а саме здійснити заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Так, згідно статті 13 Закону №1404-VIII передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
За порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом.
Порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.
Виконавець зобов'язаний розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання (ч.2 ст. 18 Закону №1404-VIII).
Статтею 63 Закону №1404-VІІІ врегульовано порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.
Згідно з частиною першою цієї статті за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до частин 2, 3 статті 63 Закону №1404-VІІІ у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Крім того, відповідно до частин 1, 2 статті 75 Закону №1404-VІІІ у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Враховуючи вищенаведене, Закон №1404-VІІІ чітко регламентує послідовність дій державного виконавця здійснювати перевірку виконання рішення боржником та вживати заходи з метою примусового його виконання, до яких, зокрема, відносяться: надсилання вимог державного виконавця щодо виконання рішення; накладення на боржника штрафу та перевірка стану виконання рішення (у разі невиконання вимог державного виконавця без поважних причин); накладення штрафу в подвійному розмірі (у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин); звернення до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності та здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка О.С. від 30.08.2021 відкрито виконавче провадження №66637435 з примусового виконання виконавчого листа №640/30364/20, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва 29.07.2021.
У постанові про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем зазначено, що боржнику - Міністерству юстиції України необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів, а саме розглянути скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_3 і ОСОБА_2 від 30 квітня 2020 року з урахуванням норм Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 жовтня 2018 року № 3284/5, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 жовтня 2018 року за № 1195/32647 на виконання рішення суду у справі №640/30364/20.
Тобто з 14.09.2021, у разі невиконання боржником рішення суду у добровільному порядку, розпочинається примусове виконання рішення.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що матеріали справи, у тому числі виконавчого провадження, не містять жодних належних і допустимих доказів вжиття державним виконавцем заходів, спрямованих на перевірку виконання рішення боржником, а саме по закінченню десятиденного строку, встановленого постановою про відкриття виконавчого провадження, та вчинення дій, передбачених Законом, з метою примусового виконання рішення.
Станом на дату звернення позивача з даним позовом, а саме 13.12.2021, державним виконавцем не вчинено жодних дій, направлених на примусове виконання судового рішення, передбачених ч.2 та ч.3 статті 18 Закону, а також ст.ст.63, 75 Закону №1404-VІІІ.
Більш того, проти вказаних обставин відповідач не заперечує та фактично підтверджує висновками, викладеними у постанові від 13.01.2022 № 66637435 про результати перевірки законності виконавчого провадження.
Проте, цією постановою, підписаною заступником директора Департаменту - начальником відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Озадовським Р.Ю., визнано дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Кузьменка Олексія Степановича під час виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.07.2021 № 640/30364/20 про зобов'язання Міністерство юстиції України розглянути скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_3 і ОСОБА_2 від 30 квітня 2020 року з урахуванням норм Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 жовтня 2018 року № 3284/5, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 жовтня 2018 року за № 1195/32647, такими, що не відповідають вимогам частин першої та другої статті 18, частин першої та другої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження».
Однак, суд зазначає, що дії - це активна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка має вплив на права, свободи та інтереси. У свою чергу, бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна форма поведінки. В цьому випадку вбачається саме протиправна бездіяльність державного виконавця, а не дії.
Проте, суд не надає оцінки зазначеній постанові від 13.01.2022 № 66637435, оскільки вона не є предметом спору у даній справі.
Суд не бере до уваги посилання позивача на рішення суду у справі №640/3947/22, оскільки зі змісту рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.07.2022, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2022, у справі №640/3947/22 вбачається, що в частині позовних вимог ОСОБА_2 щодо визнання протиправними дій та бездіяльності відповідача під час розгляду скарги ОСОБА_1 на бездіяльність головного державного виконавця Кузьменка О.С. у виконавчому провадженні №66637435, про визнання протиправною та скасування постанови про результати перевірки законності виконавчого провадження від 13.01.2022 № 66637435 та похідної до них вимоги про зобов'язання вчинити дії, судом відмовлено з огляду на те, що ОСОБА_2 не доведено, що вказані дії, бездіяльність та рішення суб'єкта владних повноважень будь-яким чином порушують чи обмежують її права та інтереси, чи створюють для неї будь-які юридичні наслідки, оскільки у ВП №66637435 стягувачем є саме ОСОБА_1 . Тобто правова оцінка постанові від 13.01.2022 № 66637435 про результати перевірки законності виконавчого провадження не надавалась.
Суд зазначає, що відповідачем у справі не надано належних і допустимих доказів, які підтверджували б правовірність недопущення бездіяльності щодо виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2021 у справі № 640/30364/20 в межах виконавчого провадження №66637435, у відзиві на позовну заяву жодним чином не спростовано доводи позивача, якими обґрунтовуються позовні вимоги.
Лист Міністерства юстиції України «Про результати розгляду звернення», надісланий на виконання вказаного судового рішення, датований 29.12.2021, тобто більш ніж через три місяці після спливу строку на його добровільне виконання.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, а судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, розглядаючи адміністративний позов про законність дій, рішень чи бездіяльності державного виконавця органу виконавчої служби, суд враховує, що Законом України «Про виконавче провадження» на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов'язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені цим Законом заходи в межах встановлених повноважень.
Європейський суд з прав людини зауважив, що «право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін» («Жовнер проти України», № 56848/00, § 33, ЄСПЛ, від 29 червня 2004 року).
Суд зазначає, що бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи. Для визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною, особа, яка вважає, що її право порушене, повинна довести існування причинного зв'язку між такою протиправною бездіяльністю та її порушеним правом.
Поряд з цим, бездіяльність суб'єкта владних повноважень може бути визнано протиправною адміністративним судом лише в тому випадку, якщо відповідач ухиляється від вчинення дій, які входять до кола його повноважень та за умови наявності правових підстав для вчинення таких дій. Таким чином, бездіяльність - це завжди пасивна поведінка, тобто відсутність з боку суб'єкта владних повноважень будь-яких дій.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що державний виконавець не здійснив заходів примусового виконання рішення від 17.02.2021 у справі № 640/30364/20 у спосіб та в порядку, які встановлені Законом №1404-VІІІ, та в межах виконавчого провадження №66637435 діяв неефективно, несвоєчасно та не в повному обсязі вчиняв виконавчі дій, що є порушенням вимог ст.ст. 18, 63 Закону №1404-VIII та є протиправною бездіяльністю з боку останнього. Отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо правомірності винесення постанови про закінчення виконавчого провадження №66637435 від 10 січня 2022 року суд зазначає наступне.
Як зазначено відповідачем у відзиві, Міністерством юстиції України розглянуто скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_3 і ОСОБА_2 від 30 квітня 2020 року з урахуванням норм Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 жовтня 2018 року № 3284/5, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 жовтня 2018 року за № 1195/32647, про що повідомлено заявників листом від 29.12.2021 № 131011/20.1/31-21.
10.01.2022 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменком О.С. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 66637435 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VІІІ.
Тобто оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження винесена саме з огляду на висновки державного виконавця про фактичне виконання виконавчого документу у повному обсязі.
Згідно показань свідка ОСОБА_2 , допитаного у судовому засіданні 01.11.2022, вбачається, що громадяни ОСОБА_1 , ОСОБА_3 і ОСОБА_2 звернулись до Міністерства юстиції України зі скаргою від 30.04.2020, в якій просили: видати наказ Міністерства юстиції України про проведення позапланової цільової перевірки діяльності органу ДВС - Департаменту ДВС МЮ України, зокрема, стану додержання Конституції України, вимог законів України при примусовому виконанні прийнятої Шевченківським районним судом м. Києва постанови від 27 червня 2012 року у справі №2610/3926/2012, яка набрала законної сили 28 січня 2014 року, Шевченківським районним судом м. Києва постанови від 29 березня 2017 року у справі №761/4323/16-а, яка набрала законної сили 16 травня 2017 року, Київським апеляційним адміністративним судом постанови від 19 грудня 2017 року у справі №826/5426/16, після якої провести контрольну перевірку результатів проведення позапланової цільової перевірки; провести позапланову цільову перевірку діяльності органу ДВС - Департаменту ДВС МЮ України, зокрема, стану додержання Конституції України, вимог законів України при примусовому виконанні прийнятої Шевченківським районним судом м. Києва постанови від 27 червня 2012 року у справі №2610/3926/2012, яка набрала законної сили 28 січня 2014 року, Шевченківським районним судом м. Києва постанови від 29 березня 2017 року у справі №761/4323/16-а, яка набрала законної сили 16 травня 2017 року, Київським апеляційним адміністративним судом постанови від 19 грудня 2017 року у справі №826/5426/16; повідомити письмово у встановлений законом строк про результаті розгляду даної скарги, проведених перевірок в органу ДВС - Департаменті ДВС МЮ України, зокрема стан додержання Конституції України, вимог законів України при примусовому виконанні прийнятої Шевченківським районним судом м. Києва постанови від 27 червня 2012 року у справі №2610/3926/2012, яка набрала законної сили 28 січня 2014 року, Шевченківським районним судом м. Києва постанови від 29 березня 2017 року у справі №761/4323/16-а, яка набрала законної сили 16 травня 2017 року, Київським апеляційним адміністративним судом постанови від 19 грудня 2017 року у справі №826/5426/16.
Листом від 03.06.2020 №5372/КО-12749/20 Міністерство юстиції України повідомило позивачів про вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях №№45957225, 45976293, 45976295, 45976297 та можливість оскаржити бездіяльність, дії та рішення державного виконавця в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».
Вважаючи, що відповідачем допущено бездіяльність щодо проведення позапланової цільової перевірки діяльності органу ДВС - Департаменту ДВС МЮ України за результатом розгляду скарги від 30.04.2020, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 і ОСОБА_2 звернулись до адміністративного суду з відповідним позовом.
Судом встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2021, залишеним без змін постаново. Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2021, у справі № 640/30364/20 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, позов задоволено частково:
визнано протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо розгляду скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_3 і ОСОБА_2 від 30 квітня 2020 року;
зобов'язано Міністерство юстиції України розглянути скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_3 і ОСОБА_2 від 30 квітня 2020 року з урахуванням норм Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 жовтня 2018 року № 3284/5, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 жовтня 2018 року за № 1195/32647;
в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На виконання цього рішення судом видано виконавчі листи, з яким стягувачі звернулись до відповідача з метою виконання рішення суду від 17.02.2021 у справі № 640/30364/20.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що рішення суду згідно з виконавчим документом № 640/30364/20 виконане фактично у повному обсязі, що підтверджується листом Міністерства юстиції України від 29.12.2021 № 131011/20.1/31-21. Однак жодним чином не проаналізував зміст надано боржником листа, не дослідив викладені у ньому обставини, та, відповідно, не встановив, чи підтверджує цей лист факт виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2021 у справі № 640/30364/20.
Таким чином, не переконавшись у фактичному виконанні судового рішення, державним виконавцем передчасно винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, отже оскаржувана постанова є такою, що винесена необґрунтовано, без дотримання вимог чинного законодавства, що є підставою для її скасування.
Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності своєї бездіяльності в рамках виконавчого провадження №66637435 та прийнятої оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження.
Натомість позивачем доведено та надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтований позов.
Враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши наявні докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, за результатами з'ясування обставини у справі та їх правової оцінки суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.
Відповідно до положень частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача здійсненні ним судові витрати зі сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.
Визнати протиправною триваючу до 13 грудня 2021 року бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в рамках виконавчого провадження №№66637435 з примусового виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2021 у справі №640/30364/20 про: зобов'язання Міністерство юстиції України розглянути скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_3 і ОСОБА_2 від 30 квітня 2020 року з урахуванням норм Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 жовтня 2018 року № 3284/5, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 жовтня 2018 року за № 1195/32647.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка О.С. про закінчення виконавчого провадження №66637435 від 10 січня 2022 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати зі сплати судового збору у розмірі 992,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст.272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному ч. 6 ст.287, 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.П. Шулежко