ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
31 жовтня 2022 року м. Київ № 640/7489/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі Головуючого судді Погрібніченка І.М., суддів Амельохіна В.В., Шулежка В.П., розглянувши в письмовому провадженні заяву про перегляд за виключними обставинами рішення Окружного адміністративного суду м. Києві від 19.04.2021 року в адміністративній справі № 640/7489/20
за позовомОСОБА_1
доМіністерства оборони України
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправним дій, скасування рішення, зобов'язання вчинити дії щодо призначення одноразової грошової допомоги.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.04.2021 року у задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Гузієнка Дмитра Володимировича - залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2021 року - без змін.
04 травня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами, в якій просить:
скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2021 року у справі №2640/74/20 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі;
визнати протиправними дії Міністерства оборони України у частині застосування до спірних правовідносин аналогії права та аналогії закону при прийнятті рішення Міністерства оборони України від 09 серпня 2019 року у формі затвердження Міністром оборони 09.08.19 протоколу Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 09.08.19 №105 у частині відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності II групи, що настала внаслідок захворювань, пов'язаних з виконанням ним обов'язків військової служби;
скасувати рішення Міністерства оборони України від 09 серпня 2019 року у формі затвердження Міністром оборони 09.08.19 протоколу Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 09.08.19 № 2105 у частині відмови у частині відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності II групи, що настала внаслідок захворювань, пов'язаних з виконанням ним обов'язків військової служби;
зобов'язати Міністерство оборони України призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням II групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби військової служби за призовом на особливий період, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення II групи інвалідності - 02.03.18.
В обґрунтування поданої заяви зазначено, що підставою для звернення до суду із даною заявою стало ухвалення Конституційним Судом України рішення від 06.04.2022 №1-р(ІІ)/2022с у справі №3-192/2020(465/20), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка у свою чергу застосовувалась судом при вирішенні справи. Згідно із рішенням Конституційного Суду приписи п. 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», якими встановлено обмеження щодо виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі за умови встановлення вищої групи інвалідності (або більшого відсотка втрати працездатності) лише протягом двох років, не узгоджується з засадничими конституційними цінностями, зокрема такими, як принцип поваги до захисту прав людини, принцип верховенства права в аспекті домірності та вимог щодо соціального захисту військовослужбовців (статті 3, 8, 17, 46 Конституції України). Відтак, заявник вважає, що наявні підстави для перегляду постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.08.2019 у даній справі.
Ухвалою суду від 25.05.2022 відкрито провадження за виключними обставинами у справі № 640/19623/19, призначено заяву до розгляду у судове засідання на 01.07.2021 року.
31 травня 2022 року до початку розгляду справи, від позивача надійшла заява про розгляд заяви без його участі.
01 червня 2022 року представником відповідача подано до суду відзив на заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами, в якому проти даної заяви заперечує та просить відмовити в її задоволенні, з підстав викладених у ньому.
На підставі клопотань заявника, відповідача та третьої особи розгляд вказаної заяви у відповідності до приписів ч.3 ст.194 КАС України здійснювався в письмову провадженні на підставі наявних у суду матеріалів.
Розглянувши заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами, колегія суддів, дійшла наступних висновків.
Відповідно до положень ч.1 ст. 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
За приписами п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України, підставою для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Колегія суду звертає увагу, що Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 19.02.2021 по справі №808/1628/18 сформував правовий висновок щодо практичного застосування положень зазначеної вище норми КАС України.
Зокрема, у вказаному судовому рішенні зазначено, що положення п.1 ч.5 ст.361 КАС України містять імперативний припис. Встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами лише тільки за умови, якщо таке рішення суду ще не виконане.
Так, словосполучення "ще не виконане", яке вживається у п.1 ч.5 ст.361 КАС України, не передбачає множинного тлумачення або множинного його розуміння, а також "розширеного тлумачення", про яке зазначено в ухвалі Верховного Суду від 14.05.2020 (якою справу №808/1628/18 передано на розгляд об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду). Вказана процесуальна норма має імперативний характер, є чіткою та не може бути застосована інакше ніж це передбачено процесуальним законодавством.
Окремо, Верховний Суд також вказав, що не може вважатись невиконаним, у розумінні положень п.1 ч.5 ст.361 КАС України рішення суду, що набрало законної сили та яким у задоволенні позову відмовлено, оскільки таке рішення не передбачає примусового виконання.
В контексті розгляду цієї справи позивач фактично просить переглянути за виключними обставинами в порядку ст.361 КАС України рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2021 року, якою відмовлено в задоволенні адміністративного позову.
Отже, з огляду на наведений вище правовий висновок Верховного Суду, законні підстави для задоволення заяви позивача відсутні, адже постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2021 року у справі №2640/74/20 не передбачає механізму примусового виконання.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що за змістом статті 152 Конституції України рішення Конституційного Суду України не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення.
На час виникнення спірних правовідносин діяли положення п. 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", що передбачали, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.
Конституційним Судом України ухвалено рішення від 06.04.2022 №1-р(ІІ)/2022с у справі №3-192/2020(465/20), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка у свою чергу застосовувалась судом при вирішенні справи.
У рішенні зазначено, що пункт 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII зі змінами, визнаний неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно з положеннями ст. 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Таким чином, з огляду на відсутність у вказаному рішенні вказівки на інший порядок правозастосування, положення пункту 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" були чинними на дату встановлення позивачу ІІ групи інвалідності під час повторного огляду.
За наведених обставин, вказане рішення Конституційного Суду України не може бути застосовано до спірних правовідносин, що виникли до його прийняття.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2021 року у справі №2640/74/20.
Керуючись ст.ст. 311, 325, 328, 329, 361, 369 КАС України, суд
Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами та залишити рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2021 року у справі №2640/74/20 в силі.
Відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала, постановлена судом під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Згідно ч. 1 ст. 295 та ч. 1 ст. 297 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя І.М. Погрібніченко
Судді: В.В. Амельохін
В.П. Шулежко