03 листопада 2022 року Чернігів Справа № 620/4895/22
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Поліщук Л.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить:
визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо виплати позивачу разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік, яка передбачена статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 3906,00 грн;
стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь позивача недоплачену частину щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як інваліду війни 2 групи за 2022 рік, відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у розмірі 11566,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем позивачу виплачено разову грошову допомогу до 5 травня у 2022 році у розмірі меншому, ніж це передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», чим порушено його права.
Ухвалою суду від 26.07.2022 відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відзиві відповідач заперечує проти позовних вимог та просить у їх задоволенні відмовити, посилаючись на те, що позивачу щорічна допомога до 5 травня за 2022 рік була виплачена у розмірі, визначеному положеннями постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати у 2022 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань»» від 07.05.2022 № 540 (далі - Постанова № 540). Зауважує, що Головне управління виконало вказану Постанову, в межах виділених асигнувань у червні 2022 року в повному обсязі. Всі інші претензії щодо виплати разової грошової допомоги в сумах, що перевищують розміри, встановлені Порядком мають спрямовуватись до органів Мінсоцполітики, як розпорядника бюджетних коштів та відповідального виконавця бюджетної програми. А тому вважає, що Головне управління не є належним відповідачем у даній справі, а належним є Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради.
Також, відповідачем, з-поміж іншого, у відзиві викладено прохання поновити строк для подачі відзиву до суду. Враховуючи викладені пенсійним органом обставини, суд вважає за необхідне поновити йому вказаний строк. При цьому, суд зазначає, що воєнний стан не впливає на перебіг процесуальних строків, проте може бути поважною причиною для поновлення процесуального строку.
Визначаючи належного відповідача у справі суд враховує, що відповідно до підпункту 2 пункту 2 Постанови № 540 виплата грошової допомоги у 2022 році здійснюється органами Пенсійного фонду України - особам, які перебувають на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України як особи, яким призначено пенсію (щомісячне довічне грошове утримання), станом на 5 травня 2022 року, шляхом включення у відомості (списки) на виплату пенсій.
Тобто, Постановою № 540 обов'язок безпосередньої виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік позивачу, як одержувачу пенсії, покладено на Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.
А тому, підстави для задоволення клопотання ГУ ПФУ в Чернігівській області про заміну неналежного відповідача відсутні.
У відзиві відповідачем, з-поміж іншого, заявлено клопотання про розгляд справи у загальному провадженні, щодо якого суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Так, частиною четвертою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною першою статті 260 Кодексу адміністративного судочинства України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Так, в ухвалі про відкриття провадження у справі від 26.07.2022 суд, дослідивши матеріали справи, предмет та підстави позову, склад учасників справи, дійшов висновку, що дана адміністративна справа відноситься до справ незначної складності та розглядається судом за особливостями, визначеними статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідачем не зазначено належних та обґрунтованих доводів, які б свідчили про необхідності розгляду даної справи або за правилами загального позовного провадження, або за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. При цьому, суд звертає увагу, що під час розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, учасники справи не позбавлені права заявляти заяви по суті справи та клопотання з процесуальних питань.
Враховуючи викладене, підстави для задоволення зазначеного вище клопотання відповідача відсутні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено, що позивач має статус особи з інвалідністю 2 групи внаслідок війни, що підтверджується копією Посвідчення від 14.12.2015, наявного в матеріалах справи (а.с. 5).
Відповідно до листа ГУ ПФУ в Чернігівській області від 08.07.2022 (а.с. 8) позивач отримав разову грошову допомогу до 5 травня у 2022 році у розмірі 3906,00 грн.
Не погоджуюсь із діями відповідача щодо виплати допомоги у вказаному розмірі, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у рішенні від 29.09.2020, залишеного без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021, при розгляді зразкової справи № 440/2722/20, до якої дана справа є типовою, а саме.
У зв'язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 у справі 1-247/2018(3393/18) та визнанням таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окремого положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, стаття 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» діяла та мала застосовуватись у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998.
Таким чином, з 27.02.2020 позивач набув право на соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня особи з інвалідністю 2 групи внаслідок війни - вісім мінімальних пенсій за віком (стаття 13).
Проте, всупереч вказаному відповідачем позивачу щорічна разова грошова допомога до 5 травня за 2022 рік була перерахована у розмірі визначеному Додатком до Порядку використання у 2022 році коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати у 2022 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань»» від 07.05.2022 № 540, а саме у розмірі 3906,00 грн, що підтверджується матеріалами справи.
З огляду на зазначене, керуючись частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом: визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком; зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача недоотриману щорічну разову грошову допомогу до 5 травня як особі з інвалідністю внаслідок війни 2 групи за 2022 рік відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020, у розмірі 11 566,00,00 грн, то суд зазначає таке.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, ключовим завданням якого, є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.
Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Таким чином, суд зауважує, що не може підміняти визначений орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та виплати грошової допомоги, та на свій розсуд розраховувати суми такої допомоги, а тому вказані позовні вимоги є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягають.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням зазначеного, суд на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.
Відповідно до пункту 8, 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 5, 9, 72-74, 77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України, вул. П'ятницька 83-А, м.Чернігів, 14017, ЄДРПОУ: 21390940.
Повний текст судового рішення складено 03 листопада 2022 року.
Суддя Л.О. Поліщук