03 листопада 2022 року м. Рівне №460/26463/22
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не зарахування до стажу державної служби служби в УМВС України в Рівненській області, служби в управлінні податкової міліції ДПА в Рівненській області, роботи на посадах в органах державної податкової служби України, та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 01.07.2022 № 210 про відмову у перерахунку та призначенні з 26.06.2022 пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України “Про державну службу” в розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування згідно довідок Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області від 21.06.2022 №94/17-00-10-02-06, №96/17-00-10-02-06, архівної довідки Комунальної установи “Трудовий архів Рівненської міської ради” від 26.06.2022 №987/04-02 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити і виплачувати з 26.06.2022 позивачу пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу” в розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування згідно довідок Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області від 21.06.2022 №94/17-00-10-02-06, №96/17-00-10-02-06, архівної довідки Комунальної установи “Трудовий архів Рівненської міської ради” від 26.06.2022 №987/04-02, зарахувавши до стажу державної служби 36 років 09 місяців 26 днів згідно даних довідки ГУ ДПС в Рівненській області від 31.05.2022 № 86/17-00-11-27, з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та отримує пенсію за віком на умовах Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби”. Повідомлено, що в травні 2022 року позивач звернувся до пенсійного органу з заявою про переведення його на пенсію за віком на підставах Закону України “Про державну службу”, однак відповідач відмовив йому у такому переведенні у зв'язку з недостатністю стажу державної служби для призначення пенсії. Вважає відмову відповідача у призначенні пенсії протиправною та необґрунтованою, оскільки право на призначення пенсії підтверджується належними документами. З таких підстав, просив позов задовольнити.
Ухвалою суду від 05.09.2022 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 26.09.2022 позовну заяву у новій редакції прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду в Полтавській області подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог. На обґрунтування своїх заперечень зазначив, що позивачу на підставі рішення суду від 26.04.2019 у справі №460/700/19 з 21.11.2018 призначено пенсію державного службовця, однак з недоцільністю заявник не отримував пенсію відповідно до Закону України “Про державну службу”, а продовжував отримувати пенсію згідно з Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби”. Вважає, що правові підстави для призначення пенсії на умовах Закону України “Про державну службу” відсутні, а тому відповідач, відмовляючи йому у переведенні на пенсію за цим законом, діяв на підставі, в межах та у спосіб, визначені чинним законодавством, а тому просив відмовити у задоволенні позову повністю.
Відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду в Рівненській області подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог. На обґрунтування своїх заперечень зазначив, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 26.04.2019 № 460/700/19 (набрало законної сили згідно з ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2019) зобов'язано Рівненське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Рівненській області: зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби періоди роботи на посадах в органах державної податкової служби (органах доходів і зборів) з 25.12.2001 по 21.11.2018 включно; призначити ОСОБА_1 з 21.11.2018 пенсію державного службовця на підставі статті 37 Закону України “Про державну службу” № 3723-ХІІ від 16.12.1993 в розмірі 60 відсотків від суми заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. На виконання вказаного вище судового рішення розмір пенсії обчислено відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” №3723-ХІІ від 16.12.1993 з урахуванням до стажу державної служби періодів роботи на посадах в органах державної податкової служби (органах доходів і зборів) з 25.12.2001 по 21.11.2018 включно. Розмір пенсії обчислено із розрахунку 60 % від суми місячного (чинного) заробітку, за останні 60 календарних місяців роботи з урахуванням індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5). Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу, середній заробіток за останні 60 календарних місяців роботи становить - 8681,73 грн; розмір пенсії з 21.11.2018 становив би 5209,04 грн (8681,73 грн х 60 %). Враховуючи викладене, зважаючи на те, що розмір пенсії за вислугу років позивача, обчислений відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (7739,06 грн) більший від вказаного вище розміру пенсії, визначеного на виконання судового рішення, переводити позивача на пенсію відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” № 3723-ХІІ від 16.12.1993 недоцільно. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26.04.2019 по справі № 460/700/19, яке набрало законної сили, виконано в межах покладених зобов'язань. Крім того, вказав, що з 01.05.2016 набрав чинності Закон України “Про державну службу” від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон №889), згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень якого Закон України “Про державну службу” від 16.12.1993 № 3723-XII втратив чинність, окрім статті 37, яка застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889. Згідно з пунктом 10 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 889, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом (на 01.05.2016) займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII (далі - Закон № 3723) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Також пунктом 12 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 889 встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Порядок призначення таких пенсій затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 “Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб” (далі - Постанова), яка застосовується починаючи з 01 травня 2016 року. Згідно із записами трудової книжки позивач працював з 23.05.2001 по 31.05.2022 в органах державної податкової служби. З 03.09.2019 по 31.05.2022 працював на посадах, в період перебування на яких були встановлені ранги державного службовця. Статтею 25 Закону України “Про державну службу” від 16 грудня 1993 року № 3723- XII визначені категорії посад державних службовців. Посади працівників податкової служби даною статтею не передбачені. У зв'язку з набранням чинності Законом України “Про державну службу” від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, відповідно, постанова Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 втратила чинність. Статтею 3 Закону України “Про державну службу” від 10 грудня 2015 № 889-VIII визначено коло осіб, на яких поширюється дія даного Закону. Працівники Державної податкової служби даною статтею не передбачені. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 року №503-р “Про віднесення посад працівників місцевих державних податкових адміністрацій до відповідних категорій посад державних службовців” були віднесені до відповідних категорій посад державних службовців посади працівників державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і державних податкових інспекцій у районах, містах, районах у містах, районах у містах, які не мали спеціальних звань. Додатком 24 до постанови Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2013 року №703 “Про віднесення деяких посад працівників органів державної влади, інших державних органів, установ до відповідних категорій посад державних службовців та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України” (далі - Постанова №703), яка набрала чинність 3 жовтня 2013 року, були віднесені до відповідних категорій посад державних службовців посади працівників апарату міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів. Разом з тим, Законом України від 04 липня 2013 № 404-V11 “Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи”, який набрав чинності 11 серпня 2013 року, доповнено Податковий кодекс України новим розділом “Посадові особи контролюючих органів та їх правовий і соціальний захист”, відповідно до якого посадові особи контролюючих органів є державними службовцями. Пунктом 41.1 статті 41 Податкового кодексу України визначено, що контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, його територіальні органи. Посади працівників органів державної податкової служби, які мали спеціальні звання, не були віднесені до відповідних категорій посад держаних службовців, однак враховуючи положення статті 342 Податкового кодексу України та статті 25 Закону №3723, зазначені посади можна прирівняти до відповідних категорій посад державних службовців з 11.08.2013 застосувавши співвідношення з посадами, передбаченими статтею 25 Закону №3723 та додатком 24 до Постанови №703 - згідно з роз'ясненням Національного агентства України з питань державної служби. Періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання, не зараховуються до стажу роботи який дає право на призначення пенсії за нормами Закону України “Про державну службу”. Отже, оскільки присвоєння спеціальних звань та категорій державної служби регулювались різними законодавчими актами та ці поняття не є тотожними, то для зарахування позивачу періоду роботи в органах державної податкової служби немає правових підстав. Також, щодо врахування довідок про складові заробітної плати при проведенні перерахунку пенсії державного службовця (за будь - які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) просив суд врахувати наступне. З 01.05.2016 набув чинності Закон України від 10.12.2015 №889-VIII “Про державну службу”, згідно зі статтею 90 якого пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється за нормами Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. При цьому пунктами 10 і 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889 передбачено право державних службовців (осіб, які прийняли присягу державного службовця) за певних умов на призначення пенсії за віком, відповідно до статті 37 Закону № 3723. Закон № 3723-ХІІ втратив чинність, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10, 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №889-VIII. Згідно з пунктами 10,12 Прикінцевих та перехідних положень Закону№889-VIII, збережено право державних службовців на призначення пенсії (а не перерахунок) на умовах статті 37 Закону України “Про державну службу” №3723-ХІІ. Іншого чинним законодавством не передбачено. Рішенням Конституційного Суду України від 18.06.2020 № 2-р/2019 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), припис пункту 5 розділу ІІІ “Прикінцеві положення” Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 02 березня 2015 року №213-VIII. Враховуючи зазначене, припис пункту 5 розділу ІІІ “Прикінцеві положення” Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 02 березня 2015 року №213-VIII, що визнаний неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено. Водночас вказане Рішення не містить положень щодо порядку його виконання, тобто у рішенні не зазначено, які положення повинні застосовуватись замість тих, що визнані неконституційними. Натомість чинним є Закон України “Про державну службу” від 10.12.2015 № 889-VIII, який визначає порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, є спеціальним законом та ухвалений пізніше в часі. Вказаним Законом України “Про державну службу” перерахунок пенсій державним службовцям не передбачено. Дану правову позицію підтримано п”ятим апеляційним адміністративним судом у постанові від 27.10.2020 за №420/3438/20 (провадження № 54/8082/20). Враховуючи вищевикладене, аналізуючи чинні на момент вчинення окремої процесуальної дії норми законодавства можна зробити висновок, що відмовляючи позивачу у проведені перерахунку пенсії, органи Пенсійного фонду України діяли в межах норм діючого законодавства. Враховуючи наведене просив в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з такого.
З січня 2002 року ОСОБА_1 призначено пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 26.04.2019 № 460/700/19 (набрало законної сили згідно з ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2019) зобов'язано Рівненське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби періоди роботи на посадах в органах державної податкової служби (органах доходів і зборів) з 25.12.2001 по 21.11.2018 включно та призначити ОСОБА_1 з 21.11.2018 пенсію державного службовця на підставі статті 37 Закону України “Про державну службу” № 3723-ХІІ від 16.12.1993 в розмірі 60 відсотків від суми заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до протоколу від 30.08.2019, на виконання вказаного вище судового рішення пенсійним органом з 21.11.2018 обчислено розмір пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” №3723-ХІІ від 16.12.1993 з урахуванням до стажу державної служби 16 років 10 місяців 25 днів. Розмір пенсії обчислено із розрахунку 60 % від суми місячного (чинного) заробітку, за останні 60 календарних місяців роботи з урахуванням індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5). Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу, середній заробіток за останні 60 календарних місяців роботи становить - 8681,73 грн; розмір пенсії з 21.11.2018 становив би 5209,04 грн (8681,73 грн х 60 %).
Враховуючи викладене, зважаючи на те, що розмір пенсії за вислугу років позивача, обчислений відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (7739,06 грн) більший від вказаного вище розміру пенсії, визначеного на виконання судового рішення, переводити позивача на пенсію відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” № 3723-ХІІ від 16.12.1993 було недоцільно та він продовжував отримувати пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
22 червня 2022 року позивач звернувся до відповідача з заявою про переведення його на пенсію на умовах Закону України “Про державну службу”.
Рішенням від 01.07.2022 №210 Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області відмовило позивачу у переведенні на пенсію за віком згідно з Законом України “Про державну службу”, оскільки відсутній необхідний стаж роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, так як станом на 01 травня 2016 року ОСОБА_1 не обіймав посаду державної служби і відсутні 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби.
Листом від 01.07.2022 №1700-0213-8/34458 відповідач повідомив позивачу про прийняте рішення.
Не погодившись з діями відповідачів щодо відмови у переведенні на пенсію за віком на умовах Закону України “Про державну службу”, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Стаття 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пенсійне забезпечення державних службовців до 01.05.2016 було врегульованим Законом України “Про державну службу” № 3723-XII від 16.12.1993 (далі - Закон № 3723-XII).
З 01.05.2016 набрав чинності Закон України “Про державну службу” № 889-VIII від 10.12.2015, згідно Прикінцевих та перехідних положень втратив чинність Закон України “Про державну службу” від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Пунктом 10 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про державну службу” № 889-VIII від 10.12.2015 встановлено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу” та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до положень п. 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про державну службу” № 889-VIII від 10.12.2015 для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу” та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Отже, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України “Про державну службу” № 889-VIII від 10.12.2015 передбачено, що за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України “Про державну службу” № 3723-XII від 16.12.1993, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Обов'язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” № 3723-XII від 16.12.1993 після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 вказаного Закону та Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про державну службу” № 889-VIII від 10.12.2015, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Тобто, після 1 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” № 3723-XII від 16.12.1993 лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про державну службу” № 889-VIII від 10.12.2015 року та мають передбачені ч. 1 ст. 37 Закону України “Про державну службу” № 3723-XII від 16.12.1993 вік і страховий стаж.
Аналогічні правові позиції викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 року по справі № 822/524/18 та у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року по справі № 676/4235/17.
Відповідно до ст. 37 Закону України “Про державну службу” № 3723-XII від 16.12.1993 (у редакції на час набрання чинності Законом України “Про державну службу” № 889-VIII від 10.12.2015) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пунктом 8 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 889-VIII регламентовано, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Отже, стаж державної служби за періоди роботи до 01 травня 2016 року обчислюється відповідно до законодавства, що діяло раніше, та на тих умовах і в порядку, що були ними передбачені.
Стаж державної служби до набрання чинності Законом № 889-VIII обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 (далі - Порядок № 283), та додатку до нього (були чинними до 01 травня 2016 року).
Пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України “Про порядок обчислення стажу державної служби” від 03 травня 1994 року № 283, якою затверджено Порядок обчислення стажу державної служби, регламентовано, що обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.
Пунктом 1 Порядку № 283 встановлено, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.
Згідно з п. 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України “Про державну службу”, а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Відповідно до пункту 2 Порядку 283, до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема,: на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України “Про державну службу”, а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком; на посадах в органах місцевого самоврядування передбачених статтею 14 Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування” та на посадах керівних працівників і спеціалістів виконавчих комітетів місцевих рад, їх управлінь, самостійних відділів, інших структурних підрозділів.
Пунктом 4 Порядку № 283 закріплено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи. Скарги, пов'язані з визначенням стажу роботи державних службовців, розглядаються згідно з чинним законодавством.
Як свідчать записи трудової книжки позивача, з 01.05.1985 по 30.11.1999 ОСОБА_1 служив в органах внутрішніх справ України; з 01.12.1999 по 24.12.2001 - безперервно служив в органах податкової міліції; 23.05.2001 - призначений на посаду заступника голови державної податкової адміністрації у Рівненській області-начальника управління стягнення податкової заборгованості ДПА у Рівненській області із залишенням в кадрах податкової міліції ДПА України відповідно до постанови КМУ від 13.06.2000 №944 із звільненням з посади начальника відділу організації оперативних заходів по скороченню податкової заборгованості управління податкової міліції ДПА в Рівненській області; 24.12.2001 - звільнений з органів податкової міліції у відставку за ст.65 п "а" (за віком), із залишенням на посаді заступника голови - начальника управління стягнення податкової заборгованості ДПА у Рівненській області з 25.12.2001; 25.12.2001 - присвоєне спеціальне звання державного радника податкової служби 3 рангу; 25.12.2001 - ОСОБА_1 склав Присягу державного службовця; 02.07.2004 - призначено виконувачем обов'язків начальника Костопільської міжрайонної державної інспекції в порядку переведення; 14.09.2004 - призначено начальником Костопільської міжрайонної державної інспекції; 05.10.2005 - ОСОБА_1 призначено на посаду начальника відділу погашення прострочених податкових зобов'язань Державної податкової адміністрації в Рівненській області в порядку переведення з Костопільської МДПІ; 03.04.2007 - призначено начальником Костопільської міжрайонної державної інспекції за його згодою в порядку переведення; 20.02.2012 - у зв'язку з реорганізацією призначено в порядку переведення на посаду начальника Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області державної податкової служби; 24.05.2013 - відповідно до Указу Президента України від 12.03.2013 №141/2013 "Про міністерство доходів і зборів України" та Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 №229 "Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів" призначений виконувачем обов'язків начальника Костопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області терміном на 2 місяці із звільненням з посади начальника Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області державної податкової служби; 20.05.2014 - призначено ОСОБА_1 на посаду начальника ІТ та обліку платників Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління Міндоходів, як такого, що перебував у кадровому резерві за результатами конкурсу на займану посаду; 29.05.2014 - призначено в порядку переведення на посаду начальника Костопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненської області, як такого, що успішно пройшов стажування; 06.05.2016 - призначено в порядку переведення на посаду першого заступника начальника Рівненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області; 27.12.2018 - призначено на посаду начальника Здолбунівської державної податкової інспекції Рівненського управління Головного управління ДФС у Рівненській області; 03.09.2021 - призначено на посаду начальника Здолбунівської державної податкової інспекції Рівненського управління Головного управління ДПС у Рівненській області; 06.02.2021 - призначено на посаду начальника ДПІ Здолбунівської державної податкової інспекції Головного управління ДПС у Рівненській області; 31.05.2022 - звільнений зі служби.
При цьому, суд враховує, що відповідачем не ставиться під сумнів достовірність наведеної в трудовій книжці позивача інформації. Проте, відповідач заперечує саму можливість зарахування періоду його роботи в органах податкової служби до стажу державної служби, оскільки в цей період йому присвоювалися спеціального звання.
Суд такі твердження відповідача оцінює критично та відхиляє як безпідставні, з огляду на таке.
Загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, до 01.05.2016 визначав Закон № 3723-XII.
Відповідно до ст. 1 Закону № 3723-ХІІ державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
В силу приписів ч.17 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Частиною 2 статті 9 Закону № 3723-ХІІ регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України.
Тобто, правове становище державних службовців, які працюють в апараті інших органів, може регулюватися іншими спеціальними законами. При цьому Закон №3723-ХІІ застосовується до таких службовців в частині, яка не врегульована спеціальним законом.
Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, був Закон України від 04.12.1990 № 509-XII “Про державну податкову службу в Україні” (далі - Закон № 509-XII).
Згідно з ч.1 ст. 4 Закону № 509-XII Державна податкова адміністрація України, якій за змістом частин другої, третьої цієї статті підпорядковані державні податкові адміністрації в областях, а їм, у свою чергу, - відповідні державні податкові інспекції, є центральним органом виконавчої влади та відповідно до Положення про Державну податкову адміністрацію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2007 № 778, забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики, державної політики у сфері контролю за виробництвом і обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, здійснює міжгалузеву координацію у цій сфері та здійснює свої повноваження, зокрема, через державні податкові інспекції.
За правилами ст. 15 Закону № 509-XII посадовою особою органу державної податкової служби може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим центральним органом державної податкової служби. Посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації.
Зазначеною статтею Закону №509-XII також установлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондуються із вимогами статей 5, 12 Закону № 3723-ХІІ щодо обмежень, пов'язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.
Статтею 6 цього Закону визначено, що видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.
Отже, посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання, займають посади в державних органах щодо практичного виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, а отже перебувають на державній службі та є державними службовцями.
Законом № 509-XII не врегульовано питання пенсійного забезпечення посадових осіб державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, тому при вирішенні таких питань підлягають застосуванню положення Закону № 3723-ХІІ, зокрема стаття 37.
Водночас, абзацами 1, 2 пункту 344.1 статті 344 Податкового кодексу України передбачено, що пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України “Про державну службу”. Період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєнні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України “Про державну службу” незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним законом.
Таким чином, жодних правових підстав для незарахування до стажу роботи на державній службі періоду його роботи на посадах, судом не встановлено, матеріали справи не містять та відповідачем суду не надано.
Висновки аналогічного змісту викладені у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №465/7218/16-а.
Зважаючи на наведене, судом встановлено, що станом на дату звернення з заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 досягнув 62-річного віку та мав необхідний страховий стаж та відповідний стаж роботи на посаді, віднесеної до категорій посад державних службовців, а отже набув права на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993 на підставі п.10, п.12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" №889-VIII від 10.12.2015.
З огляду на це, суд вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 210 від 01.07.2022 про відмову в переведенні на пенсію за віком згідно Закону № 889 на підставі заяви від 22.06.2022 не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, порушує права та законні свободи позивача, а відтак підлягає скасуванню, а відповідні позовні вимоги - задоволенню.
При цьому, як було встановлено судом, ОСОБА_1 відповідно до протоколу від 30.08.2019, на виконання рішення суду пенсійним органом з 21.11.2018 обчислено розмір пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” №3723-ХІІ від 16.12.1993. Тобто подаючи уточнюючі довідки про заробітну плату та стаж державної служби позивач фактично ставить питання перерахунку пенсії за віком призначеної відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” №3723-ХІІ від 16.12.1993.
Вказані довідки, як підстава переведення з одного виду пенсії на інший, не були предметом розгляду пенсійного органу та не входили до складу спірних правовідносин.
Відповідно до частини третьої статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Тобто розгляд документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду та прийняття рішення по суті поданої заяви є дискреційними повноваженнями Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.
Таким чином, позовні вимоги про зобов'язання відповідача 2 призначити і виплачувати позивачу пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” №3723-ХІІ від 16.12.1993 є передчасними та до задоволення не підлягають.
З огляду на це, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача суду слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.06.2022, з урахування правової оцінки спірних правовідносин, наданих судом у рішенні.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачі як суб'єкти владних повноважень частково надали суду достатні беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються їх заперечення, і частково довели правомірність вчинених ними дій.
При зазначених обставинах, вимоги позивача частково правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення частково, а заперечення відповідачів суд частково відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.
Судові витрати присуджуються позивачу відповідно до вимог частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України. Оригінали квитанцій про сплату судового збору знаходяться в матеріалах справи.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, задовольнити частково.
Визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу державної служби служби в УМВС України в Рівненській області, службуи в управлінні податкової міліції ДПА в Рівненській області, роботи на посадах в органах державної податкової служби України, та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 01.07.2022 № 210 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VІІІ на підставі заяви від 26.06.2022.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно, з урахування правової оцінки спірних правовідносин, наданих судом у рішенні, розглянути заяву ОСОБА_1 про переведення на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VІІІ від 26.06.2022 із врахуванням довідок Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області від 21.06.2022 № 94/17-00-10-02-06, № 96/17-00-10-02-06, архівної довідки Комунальної установи “Трудовий архів Рівненської міської ради” від 26.06.2022 №987/04-02, зарахувавши до стажу державної служби 36 років 09 місяців 26 днів згідно даних довідки ГУ ДПС в Рівненській області від 31.05.2022 № 86/17-00-11-27.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 992,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 03 листопада 2022 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7,м.Рівне,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076) Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул.Соборності 66,,м. Полтава,Полтавська область,36014, ЄДРПОУ/РНОКПП 13967927)
Суддя Д.П. Зозуля