Справа № 420/13660/22
03 листопада 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хурси О.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107) про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУ ПФУ), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною відмову 22.08.2022 року ГУ ПФУ щодо перерахунку та виплати пенсії позивача з 01.01.2018 року у розмірі 82% відповідних сум грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум.;
- зобов'язати ГУ ПФУ перерахувати та виплачувати пенсію позивача з 01.01.2018 року у розмірі 82% відповідних сум грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він до перерахунку пенсії на підставі постанови КМУ №103 від 21.02.2018 року «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» №103 від 21.02.2018 (далі постанова КМУ №103) отримував пенсію за вислугу років із розрахунку 82% грошового забезпечення. При перерахунку пенсії станом на 01 квітня 2018 року йому зменшений відсотковий розмір пенсії до 70%.
Позивач зазначає, що він звернувся до відповідача з заявою, в якій просив поновити його право на отримання пенсії з розрахунку 82% грошового забезпечення, однак отримав відмову у задоволенні заяви.
Позивач вважає, що зміна максимального розміру пенсії не розповсюджується на нього та не є підставою для зменшення розміру призначеної пенсії, адже зміни відбулись після її призначення та відповідач мав здійснити перерахунок пенсії, починаючи з основним розміром 82% грошового забезпечення. Вважає, що при перерахунку раніше призначеної пенсії не допускається звуження змісту та обсягу соціальних гарантій.
Ухвалою суду від 03.05.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач надав відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що позивачу на виконання Постанови №103 ГУ ПФУ в 2018 році проведено перерахунок пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення за відповідною посадою з урахуванням посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років виходячи з розміру 70%, що передбачено ст. 13 Закону №2262 в редакції на момент здійснення перерахунку.
Представник відповідача вказує, що в даному випадку зменшенням максимального розміру пенсії право позивача на пенсію не скасоване, тоді як обмеження максимального розміру пенсії було закладено у ст. 13 Закону і в первісній редакції. Вказаними змінами не відбулося звуження обсягу існуючого права позивача на призначення пенсії, так само не було факту скасування чи звуження обсягу досягнутих прав за критеріями, зазначеними у рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 року №5-рп/2005.
На думку представника відповідача, позивач отримує пенсійні виплати, сума яких не зменшувалась, право на перерахунок пенсії реалізовано. Таким чином, перерахунок пенсії позивачу здійснено відповідно до вимог законодавства, що діяло на момент виникнення права на такий перерахунок, і на даний час виплата пенсії здійснюється відповідно до вимог діючого законодавства, тому підстави для визнання протиправними дій ГУ ПФУ відсутні.
Представник вважав пропущеним строк звернення до суду з посиланням на постанову Верховного Суду від 31.03.2021 року по справі №240/12017/19.
Справа розглянута у письмовому провадженні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка призначена йому в розмірі 82% грошового забезпечення.
Згідно з матеріалами справи, позивачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» проведено перерахунок пенсії з 01.01.2018 з урахуванням 70% грошового забезпечення основного розміру пенсії, що не заперечується сторонами.
11.08.2022 року позивач звернувся до відповідача з заявою, у якій просив відновити його право на отримання пенсії в передбаченому чинним законодавством розмірі шляхом проведення перерахунку пенсії з 01.01.2018 року в розмірі 82% грошового забезпечення (а.с. 11).
На заяву від 11.08.2022 року відповідачем листом від 22.08.2022 року №13430-11459/С-02/8-1500/22 повідомлено, що йому на підставі наданої Фінансово-економічним управлінням Служби зовнішньої розвідки довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії за нормами, чинними на 01.03.2018 Головним управлінням з 01.01.2018 здійснено перерахунок пенсії з розміру 70% відповідної суми грошового забезпечення (а.с. 12).
Згідно частини четвертої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Відповідно до частини другої статті 13 Закону (в редакції, що діяла на час прийняття Закону) загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 75 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і віднесені до категорії 1, - 85 процентів, до категорії 2 - 77 процентів.
В подальшому, частина друга статті 13 із змінами, внесеними Законом України від 04.07.2002 № 51-IV «Про внесення змін до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» передбачала, що загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» внесені зміни до статті 13 Закону та змінено до 70% максимальний розмір пенсії від сум грошового забезпечення.
Статтею 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Внесені Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» зміни до частини другої статті 13 Закону щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% від сум грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедура призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.
При цьому, оскільки перерахунок пенсії позивачу пов'язаний з переглядом розміру вже призначеної йому пенсії, при визначенні відсоткового розміру пенсії не може поширюватися законодавство, яке прийняте після призначення вказаної пенсії, крім випадків покращення становища позивача.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги, від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
З зазначених норм випливає, що при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
При вказаних обставинах, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо зміни позивачу максимального розміру пенсії з 82% до 70% від відповідних сум грошового забезпечення.
Частиною 5 ст.242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При ухваленні рішення у цій справі, яка є типовою, судом враховані правові висновки Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладені в рішенні від 04.02.2019, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019, за результатами розгляду зразкової справи № 240/5401/18 (Пз/9901/58/18) за позовом фізичної особи до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії.
Також суд вважає безпідставними доводи відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом, оскільки відповідно до ч.2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Відповідно до ч.3 ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Тобто, у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.
В даному випадку, слід керуватися нормами пенсійного законодавства для визначення строків звернення до адміністративного суду, а тому суд вважає, що позивачем не порушено строки звернення до суду щодо відсоткового розміру пенсії, врахованого для її обчислення з 01.01.2018.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати з 01.01.2018 пенсії позивачу у розмірі 70% грошового забезпечення, врахованого для обчислення пенсії; зобов'язання відповідача здійснити з 01.01.2018 перерахунок пенсії позивачу у розмірі 82% грошового забезпечення, врахованого для обчислення пенсії, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
Згідно частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд вважає необхідним стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача 992,40 грн.
Керуючись статтями 2,3,6,7,8,9,12,139,241-246 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України щодо нарахування та виплати з 01.01.2018 пенсії ОСОБА_1 у розмірі 70% грошового забезпечення, врахованого для обчислення пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.01.2018 перерахунок пенсії ОСОБА_1 у розмірі 82% грошового забезпечення, врахованого для обчислення пенсії, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 992,40 грн.
Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.
Суддя О.О. Хурса