Справа № 420/12231/22
03 листопада 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області (вул.Успенська,4, м.Одеса, 65014), Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (вул.Перемоги,14, м.Київ, 01135) про визнання протиправною та скасування постанови,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області, Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) за результатом якого позивач просить:
визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області від 15.07.2022 року № 331766 про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн.;
стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39876845) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне. Відповідно до приписів Закону України Про автомобільний транспорт обов'язкова установка та використання контрольних пристроїв - тахографів передбачена виключно на транспортних засобах, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів та/або вантажів. Проте, в даному випадку позивачем не здійснювались міжнародні перевезення, а обов'язок установки та використання тахографів для внутрішніх перевезень чинним законодавством не передбачено. З цих же підстав перевірка транспортних засобів, що не здійснюють міжнародні перевезення, на предмет наявності тахографу неможлива. Крім того, позивач зазначив, що відповідно до приписів чинного законодавства України водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія. Зазначає, що водій, який здійснював перевезення, вів індивідуальну контрольну книжку, яка була надана під час перевірки, тому в даному випадку в діях позивача відсутній склад правопорушення, передбаченого ст. 60 Закону України « Про автомобільний транспорт». Окремо зазначено, що в акті перевірки від 16.05.2022 року чітко зазначено, що під час перевірки виявлено порушення ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме абз.3 ч.1 - перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 цього Закону, а саме тахокарти за 26.05.2022 р.
Ухвалою суду від 07 вересня 2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст.262 КАС України).
У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що доводи та твердження Позивача не підтверджують факту порушення Укртрансбезпекою законодавства про автомобільний транспорт, а оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу є правомірною та такою, що відповідає вимогам законодавства України, а так не підлягає скасуванню.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.
16 травня 2022 року о 18:17 год. посадовою особою (старшим державним інспектором) Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області на підставі направлення на перевірку від 13.05.2022 року № 005/B проведено перевірку транспортного засобу ФОП ОСОБА_1 , марка DAF XF 95430 / carnehl CHKS-H, номерний знак НОМЕР_2 / НОМЕР_3 , серія та номер свідоцтв про реєстрацію - НОМЕР_4 , водій - ОСОБА_1 , з питання додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт пiд час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, за результатами якої складено акт № 329553 (надалі - Акт).
У Актi серед іншого зазначено, що, начебто, під час перевірки виявлено порушення ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме абз.3 ч.1 перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 цього Закону, а саме тахокарти за 26.05.2022 р.
В подальшому, 15.07.2022 року, на підставі Акту перевірки від 16.05.2022 року № 329553 начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській обл. - Костянтином Мироновим винесено постанову про застосування адміністративно- господарського штрафу № 331766, відповідно до якої ФОП ОСОБА_1 допущено порушення відповідальність за яке передбачено абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» під час здійснення перевезення пасажирів на автомобільному транспорті (підстава Акт від 16.05.2022 року № 329553). Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарський штраф у сумі 17 000 гривень.
Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач оскаржує її даним позовом.
Статтею 2 Закону України "Про автомобільний транспорт" №2344-III (далі - Закон № 2344-III) визначено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.
Відповідно до ч. 2 ст.2 Закону України "Про транспорт" №232/94-ВР нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, шляхів сполучення, організації безпеки руху, охорони громадського порядку, пожежної безпеки, санітарні та екологічні вимоги, що діють на транспорті, є обов'язковими для власників транспорту і громадян, які користуються послугами транспорту та шляхами сполучення.
Відповідно до ст. 18 Закону №2344-IІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Статтею 48 Закону №2344-III передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Отже перелік документів згідно ст. 48 Закону № 2344-III не є вичерпним.
Положенням статті 60 Закону №2344-ІІІ встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 1.1. Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, яке затверджено наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №340 від 07.06.2010 року (далі - Положення) це Положення розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Регламенту (ЄС) № 561/2006 Європейського Парламенту та Ради від 15 березня 2006 року про гармонізацію відповідного соціального законодавства, що регулює відносини в галузі автомобільного транспорту та вносить зміни до Регламентів Ради (ЄЕС) № 3821/85 та (ЄС) № 2135/98 і скасовує Регламент Ради (ЄЕС) № 3820/85, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України та Законів України «Про автомобільний транспорт», «;Про дорожній рух».
Суд звертає увагу на те, що положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 7 червня 2010 року №340, встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку.
Так, відповідно до п.1.3 наведеного Положення №340 його вимоги поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.
Згідно п.6.1 Положення №340 вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Відповідно до п.6.3 Положення №340 водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія.
Отже, у даному випадку, законодавець в імперативному порядку визначає умови для встановлення на транспортний засіб тахографа.
Порядок установлення, технічного обслуговування та використання тахографів визначений Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, яка затверджена наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 №385 (далі - Інструкції №385).
Згідно п.1.3 Інструкції №385 встановлено, що її норми поширюються на суб'єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).
Відповідно до п.1.4 Інструкції №385 визначені у ній терміни вживаються у такому значенні:
- адаптація тахографа до транспортного засобу - оновлення або підтвердження параметрів автомобільного транспортного засобу, що зберігаються у пам'яті тахографа, до яких залежно від типу тахографа належать: ідентифікаційний номер (VIN-код) та номерний знак (цифри та літери, нанесені на номерному знаку, - VRN) автомобільного транспортного засобу, розмір застосованих пневматичних шин, результати визначення константи тахографа "k", характеристичного коефіцієнта автомобільного транспортного засобу "w", ефективного кола шини "l", а також показники часу, пробігу, граничного значення швидкості, на яке налаштований обмежувач швидкості транспортного засобу (за наявності). Термін "адаптація тахографа до транспортного засобу", за визначенням ЄУТР, - "калібрування";
- картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі;
- контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;
- тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР;
Відповідно до пунктів 3.3, 3.6 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:
- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;
- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;
- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;
- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.
Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку, зокрема:
- дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом;
- наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа.
Як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами у справі, належний позивачу транспортний засіб використовувався за відсутності тахокарти..
При цьому у разі використання цифрового тахографа водій зобов'язаний використовувати особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом. Отже, водії мають надавати інспектору для контролю картку водія у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом (якщо транспортний засіб не обладнаний тахографом, водій веде індивідуальну контрольну книжку водія).
Суд звертає увагу, що перевірка оснащеності тахографом здійснюється співробітниками Укртрансбезпеки, відповідно до повноважень, лише при здійсненні міжнародних перевезень, а при здійсненні внутрішніх перевезень проводиться лише перевірка документів на встановлений тахограф. За результатом проведеної у спірних правовідносинах перевірки порушення щодо наявності чи відсутності тахографа не встановлені, адже на момент відносин такі повноваження у відповідача були відсутні. Натомість, обмеження щодо проведення перевірки щодо документів, які складаються до цифрового тахографа, - відсутні.
Як наслідок встановленого законодавством обов'язку встановити відповідний тахограф, ведення документації до нього є таким же обов'язком.
Відповідно до приписів статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.
Згідно приписів статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість застосування до позивача штрафних санкцій за порушення вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки позивачем не спростована відсутність виявленого порушення.
Суд зазначає, що Акт перевірки складено 16.05.2022р., а отже, перевiрялась тахокарта за 16.05.2022, а державним інспектором при написанні акту допущена технiчна описка та помилково зазначено дату 26.05.2022р., яка не може спростовувати факту вчинення правопорушення.
За наявного обґрунтування та фактичних обставин суд констатує обов'язок перевізника оснастити транспортний засіб цифровим тахометром та здійснювати оформлення та ведення відповідної до нього документації. Крім цього, в контексті питань, що не перебувають у повноваженні відповідача, перевірка не здійснювалась.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
З урахуванням викладених обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області (вул.Успенська,4, м.Одеса, 65014), Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (вул.Перемоги,14, м.Київ, 01135) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.
Суддя К.С. Єфіменко
.