м. Вінниця
02 листопада 2022 р. Справа № 120/7430/22
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали справи ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними дії відповідача, які полягають у неврахуванні при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, заробітної плати за період її роботи в ЗАТ "Руиз Даймондс" з 01.12.2002 по 31.12.2007 відповідно до довідки про заробітну плату №647-к від 07.11.2019 та в ТОВ "Руиз Даймондс" з 01.01.2008 по 31.01.2014 відповідно до довідки про заробітну плату № 43 від 07.11.2019.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії, внаслідок чого їй призначено пенсію з 06.05.2022, проте при обчислені розміру пенсії відповідач не врахував заробітну плату відображену в довідках про заробітну плату в ЗАТ "Руиз Даймондс" з 01.12.2002 по 31.12.2007 відповідно до довідки про заробітну плату №647-к від 07.11.2019 та в ТОВ "Руиз Даймондс" з 01.01.2008 по 31.01.2014 відповідно до довідки про заробітну плату № 43 від 07.11.2019. Не погоджуючись із такою позицією відповідача, позивач звернулася з цим позовом до суду.
Ухвалою суду від 19.09.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
03.10.2022 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення даного адміністративного позову. Зокрема зазначає, що згідно поданої позивачем заяви, їй призначено пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV, з урахуванням даних про стаж, який відповідає 36 рокам 04 місяцям 07 дням (індивідуальний коефіцієнт 0,36333). При підрахунку до стахового стажу та заробітної плати позивачу не було враховано періоди роботи в РФ, зокрема в ЗАТ "Руиз Даймондс" з 01.12.2002 по 31.12.2007 відповідно до довідки про заробітну плату №647-к від 07.11.2019 та в ТОВ "Руиз Даймондс" з 01.01.2008 по 31.01.2014 відповідно до довідки про заробітну плату № 43 від 07.11.2019, у зв'язку з відсутністю інформації щодо сплати страхових інформації щодо сплати страхових внесків в Пенсійний фонд РФ.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що з 06.05.2022 позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV.
Страховий стаж позивача становить 36 років 04 місяців 07 днів, індивідуальний коефіцієнт страхового стажу склав - 0,36333.
02.08.2022 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою, в якій просила перерахувати пенсію з урахуванням заробітної плати за період роботи в РФ.
Листом від 26.08.2022 №6904-6250/Б-02/8-0200/22 відповідач повідомив про призначення пенсії позивачу, та зазначив, що при підрахунку пенсії до стахового стажу та заробітної плати позивачу не було враховано заробітну плату за періоди роботи в РФ, зокрема в ЗАТ "Руиз Даймондс" з 01.12.2002 по 31.12.2007 відповідно до довідки про заробітну плату №647-к від 07.11.2019 та в ТОВ "Руиз Даймондс" з 01.01.2008 по 31.01.2014 відповідно до довідки про заробітну плату № 43 від 07.11.2019, у зв'язку з відсутністю інформації щодо сплати страхових внесків в Пенсійний фонд РФ.
Не погоджуючись із прийнятою відмовою, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд зауважує наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Частиною 2 статті 10 Закону України від 05.07.2012 № 5067-VІ «Про зайнятість населення» визначено, що права громадян України, які працюють за кордоном, захищаються законодавством України та держави перебування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІУ від 09.07.2003 (надалі по тексту також - Закон №1058-ІV).
За змістом частини 2 статті 4 Закону №1058-ІV якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Згідно зі статтею 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Згідно абзацу 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14.01.1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Отже, наведені положення вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Основним принципом цього договору є те, що держави домовились між собою про збереження пенсійних прав громадян, які працюють на територіях цих держав. Визначальним є застосування законодавства тієї держави, де проживає особа. Ця держава несе всі витрати на пенсійне забезпечення незалежно від місця, де набутий трудовий стаж. Отже, основним принципом пенсійного забезпечення за даною Угодою є територіальний принцип, якій суттєво відрізняється від принципу інших міжнародних договорів -пропорційного принципу, коли кожна держава несе фінансову відповідальність за періоди роботи, набуті на її території.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України від 14.11.2019 у справі №676/6166/16-а.
Відповідно до статті 1 Закону 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно частиною 1 статті 40 Закону 1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Відповідно до абзацу 5 частини 1 статті 40 Закону 1058-IV, заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Суд зазначає, що Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 року №13-1), затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Порядок №22-1).
Відповідно до підпункту 3 пункту 2.1 Порядку №22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3, 4 до Положення).
За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Згідно положень пункту 2.10 Порядку №22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Відповідно до підпункту 3 пункту 4.2 Порядку №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно з пунктом 14 Порядку № 22-1, до заяви про перерахунок пенсії у зв'язку з урахуванням страхового стажу та заробітної плати після призначення пенсії, у зв'язку із зміною кількості членів сім'ї, а також в інших випадках, які спричиняють збільшення чи зменшення розміру пенсії, надаються документи, передбачені підпунктами б, в, ґ пункту 7, пунктом 13. Згідно підпункту в пункту 7 особи, яким пенсія призначається відповідно до міждержавних Договорів (Угод) в галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу, та довідку згідно з додатком 1.
Суд звертає увагу, що норми статей Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не містять застережень щодо неможливості здійснення перерахунку пенсії у зв'язку із неврахуванням заробітку та стажу, здобутого в інших державах.
Так, судом встановлено, що позивачем надано довідки про заробітну плату для нарахування пенсії, зокрема в ЗАТ "Руиз Даймондс" з 01.12.2002 по 31.12.2007 відповідно до довідки про заробітну плату №647-к від 07.11.2019, виданої ВАТ "Московский ювелирный завод", відповідно якої заробіток позивача склав: за 2002 рік - 28420 руб, за 2003 рік - 439670 руб, за 2004 рік - 388244 руб, за 2005 рік - 85339 руб, за 2006 рік - 558477 руб., за 2007 рік - 614474 руб; та в ТОВ "Руиз Даймондс" з 01.01.2008 по 31.01.2014 відповідно до довідки про заробітну плату № 43 від 07.11.2019, виданій ТОВ "Руиз Даймондс", відповідно якої заробіток позивача склав: за 2008 рік - 553809 руб, за 2009 рік - 560683 руб, за 2010 рік - 640527 руб, за 2011 рік - 637290 руб, за 2012 рік - 574714 руб, за 2013 рік - 526697 руб, за 2014 рік - 47974 руб.
При цьому у довідках зазначено, що за спірні періоди, податки на доходи та страхові внески нараховані в повному розмірі до Федерального бюджету РФ.
Єдиним періодом, коли позивач працювала, але на її заробітну плату не проводилися нарахування страхових внесків є 2010-2011 роки, проте такі не проводилися в силу закону, а саме відповідно пп.15 п.1 ст.9 Федерального Закону РФ №212-ФЗ від 24.07.2009.
Слід зазначити, що жодних зауважень до наданих довідок відповідачем не виказано у спірній відмові, оформленій листом від 26.08.2022 №6904-6250/Б-02/8-0200/22.
Також відповідно до пункту 2 частини 1 статті 64 Закону №1058-ІV виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право: проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати.
Згідно пункту 4.2 Порядку № 22-1, орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Отже, з наведених норм права слідує, що орган Пенсійного фонду наділений повноваженнями проводити перевірки обґрунтованості видачі підприємствами документів необхідних для призначення пенсії.
Проте, в даному випадку, перевірка обґрунтованості видачі підприємствами довідок про заробітну плату позивача, відповідачем проведена не була, відповідно відсутні підстави для неврахування таких довідок відповідачем.
За таких обставин, суд дійшов висновку про протиправність дій Головного управління, які полягають у неврахуванні при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, заробітної плати за період роботи позивача в ЗАТ "Руиз Даймондс" з 01.12.2002 по 31.12.2007 відповідно до довідки про заробітну плату №647-к від 07.11.2019, виданій ВАТ "Московский ювелирный завод" та в ТОВ "Руиз Даймондс" з 01.01.2008 по 31.01.2014 відповідно до довідки про заробітну плату № 43 від 07.11.2019, виданій ТОВ "Руиз Даймондс".
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права шляхом зобов'язання відповідача здійснити з 06.05.2022 перерахунок та виплату пенсії з урахуванням довідок про заробітну плату, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Тому, з метою ефективного захисту порушених прав особи, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 06.05.2022 перерахунок та виплату пенсії позивача, з урахуванням довідок про заробітну плату №647-к від 07.11.2019 та № 43 від 07.11.2019.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керуються наступним.
Відповідно до положень пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами 1 - 3 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Як видно з поданих документів, 07.09.2022 між позивачем та адвокатом Підрезою І.В. укладено Договір №01-07/09/22 про правову допомогу.
За умовами цього договору (пункт 2.1) виконавець бере на себе зобов'язання надати замовнику комплекс юридичних послуг відповідно до чинного законодавства щодо визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Згідно п.п. 5.1 Договору, вартість послуг по договору становить 4500 грн (чотири тисячі п'ятсот гривень 00 коп.)
Приписами частини 4 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 28.12.2020 по справі № 640/18402/19, розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від витраченого адвокатом часу.
Верховний Суд звернув увагу, що якщо в межах справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, останній не залежить від часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.
Таким чином надання детального опису робіт (наданих послуг) передбаченого частиною 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи не є визначальним.
Тому, дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу суд доходить висновку, що такі витрати дійсно було пов'язані саме із розглядом цієї справи, а виконана адвокатом робота знайшла своє відображення у матеріалах справи.
Також, відповідно до висновку, який міститься у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/455/19, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Тому встановлення факту оплати позивачем в користь адвоката понесених витрат на правничу допомогу не є визначальним у цілях їх розподілу.
Отже, витрати позивача в розмірі 4500,00 грн на професійну правничу допомогу дійсно мали місце та повністю доводяться належними і допустимим доказами.
Разом із тим, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої прийнято рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом пропорційності, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу (документів), витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Суд, вирішуючи питання про відшкодування судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, у відповідності до частини 5 статті 242 КАС України враховує висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладений у постанові від 22.04.2021 року у справі № 460/302/19, відповідно до якого склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини, як джерело права.
Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У справі Est/West Alliance Limited проти України (заява № 19336/04; остаточне рішення 02.06.2014) Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
При визначенні суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг, що відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23.04.2019 року у справі №826/9047/16 (касаційне провадження №К/9901/5750/19).
Виходячи з принципу співмірності та розумності судових витрат, пропорційності до ціни позову та розміру судового збору, враховуючи обгрунтовані заперечення відповідача та конкретні обставини справи, ступінь складності справи, суд вважає за доцільне зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу та покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати на оплату правничої допомоги адвоката в суді першої інстанції в сумі 3000,00 грн.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн та сплачений позивачем судовий збір у розмірі 992,40 грн належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, які полягають у неврахуванні при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах, заробітної плати за період її роботи в ЗАТ "Руиз Даймондс" з 01.12.2002 по 31.12.2007 відповідно до довідки про заробітну плату №647-к від 07.11.2019, виданій ВАТ "Московский ювелирный завод" та в ТОВ "Руиз Даймондс" з 01.01.2008 по 31.01.2014 відповідно до довідки про заробітну плату № 43 від 07.11.2019, виданій ТОВ "Руиз Даймондс".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 06.05.2022 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням довідки про заробітну плату №647-к від 07.11.2019, що видана ВАТ "Московский ювелирный завод" та довідки про заробітну плату № 43 від 07.11.2019, що видана ТОВ "Руиз Даймондс".
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору при звернені до суду у сумі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок та витрати на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн (три тисячі гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403)
Суддя Мультян Марина Бондівна