м. Вінниця
02 листопада 2022 р. Справа № 120/5246/22
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівенській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду із позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якій просить:
- визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у призначені пенсії викладені у листі №0200-0220-8/26725 від 06.05.2022;
- зобов'язати відповідача зарахувати до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії період роботи в ТОВ "Промстроительство" з 18.01.1997 по 26.05.2003, призначити пенсію за віком з 02.04.2022 та виплатити пенсію за віком.
В обґрунтування позовних вимог вказує на протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, які полягають у відмові призначити йому пенсію.
Ухвалою суду від 18.07.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Ухвалою суду встановлено відповідачу 15-денний строк з дня отримання ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
04.08.2022 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області просить відмовити у задоволенні позову. В обгрунтування своєї позиції зазначив, що 12.04.2022 позивач звернувся до Головного управління із заявою про призначення пенсії, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV. Листом Головного управління від 06.05.2022 повідомлено позивача, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Рівенській області від 18.04.2022 №025750006894 відмовлено в призначені пенсії, зокрема через неможливість зарахувати до страхового стажу його періоди трудової діяльності з 15.01.1997 по 26.05.2003, згідно трудової книжки від 21.04.1981 серії НОМЕР_1 , оскільки у трудовій книжці порушена нумерація записів про прийняття та припинення трудових відносин (в записі відсутній номер), що є порушенням Інструкції №58.
05.09.2022 на адресу суду надійшло клопотання позивача про зміну позовних вимог та залучення до участі у справі другого відповідача у справі, яке обгрунтоване тим, що після відкриття провадження у справі, позивачу стало відомо, що рішення про відмову у призначені пенсії винесено Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівенській області, тому просить залучити його до участі у справі в якості другого відповідача та внести зміни до позовних вимог, шляхом іх викладу в такій редакції:
- визнати неправомірним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівенській області від 18.04.2022 №025750006894 про відмову у призначенні пенсії та скасувати його;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії період роботи в ТОВ "Промстроительство" з 18.01.1997 по 26.05.2003, призначити пенсію за віком з 02.04.2022 та виплатити призначену пенсію.
Ухвалою суду від 22.09.2022 залучено до участі у справі у якості співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Рівенській області та заяву позивача про зміну предмету позову прийнято до розгляду.
У встановлений судом строк відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівенській області відзив на позовну заяву не надав. Копію ухвали від 22.09.2022 отримав 29.09.2022, що підтверджується матеріалами справи.
Так, частина 4 статті 159 КАС України визначено, що неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина 6 стаття 162 КАС України).
Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 4 КАС України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що ОСОБА_1 12.04.2022 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівенській області від 18.04.2022 №025750006894 ОСОБА_1 відмовлено в призначені пенсії. Так, зазначено, що необхідний страховий стаж відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" становить 29 років. Страховий стаж особи становить 25 років 09 місяців 08 днів. За доданими документами, до страхового стажу не зараховано період роботи згідно трудової книжки від 21.04.1981 серії НОМЕР_1 з 15.01.1997 по 26.05.2003, оскільки у трудовій книжці порушена нумерація записів про прийняття та припинення трудових відносин (в записі відсутній номер), що є порушенням пункту 2.14 частини 2 "Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників" №58 від 29.07.1993.
Не погоджуючись із прийнятою відмовою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд зауважує наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
З аналізу частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини, статті 23 Європейської Соціальної хартії та частини третьої статті 46 Конституції України вбачається, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
Статтею 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно частини 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ передбачено, що основним документом, який підтверджує наявний трудовий стаж, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, і лише у разі її відсутності, або відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Таким чином, збирання уточнюючих довідок повинно здійснюватись лише у випадках неправильного, неповного або нечіткого заповнення трудової книжки, що робить незрозумілим зроблений запис.
Як уже зазначалося судом, Головним управлінням Пенсійного фонду в Рівенській області не зараховано до загального стажу позивача періоду його роботи з 15.01.1997 по 26.05.2003.
Згідно записів у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 вбачається, що позивач працював з 15.01.1997 по 26.05.2003 у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Промстроительство".
В той же час, відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду його роботи з 15.01.1997 по 26.05.2003, відповідач вказує на відсутність порядкового номеру записів у трудовій книжці про прийняття та звільнення з роботи.
Однак, на переконання суду, записи у трудовій книжці чітко містить відомості щодо роботи позивача на вищевказаному підприємстві у спірний період, а надання уточнюючих довідок для підтвердження трудового стажу необхідно лише у разі коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
Окремо суд наголошує, що відповідачем у відповіді не ставиться під сумнів вірність записів в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 про прийняття/звільнення ОСОБА_1 у спірний період роботи у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Промстроительство", а лише зазначено про відсутність порядкового номеру записів у трудовій книжці про прийняття та звільнення з роботи.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на правову позицію Верховного Суду, висловлену в постановах від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) та від 29.03.2019 року у справі №548/2056/16-а (адміністративне провадження №К/9901/44334/18), в яких суд касаційної інстанції зазначив, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Також, суд вважає необхідним зазначити, що відповідно до пункту 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1) орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Пунктом 4.2 вказаного Порядку передбачено, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно з частиною 3 статті 44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається значний обсяг прав та обов'язків в органів Пенсійного фонду при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення. При цьому, Головним управлінням не надано суду доказів, які б підтверджували той факт, що ними вчинялись певні дії щодо здійснення зустрічної перевірки первинних документів для підтвердження спірного періоду.
На переконання суду, відповідачем не здійснено усіх необхідних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна додатково підтвердити стаж позивача.
Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 59 рішення у справі "Мельниченко проти України" від 19.10.2004 року, пункт 50 рішення у справі "Чуйкіна проти України" від 13.01.2011 року, пункт 54 рішення у справі "Швидка проти України" від 30.10.2014 року тощо).
Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо неврахування при призначені пенсії позивачу його загального стажу спірні періоди роботи з 15.01.1997 по 26.05.2003 є протиправними, тому з метою захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до трудового стажу періоди роботи з 15.01.1997 по 26.05.2003 у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Промстроительство".
Крім того, у зв'язку з прийняттям вказаного рішення, належним способом захисту прав та законних інтересів позивача є зобов'язання пенсійного органу призначити та виплачувати пенсію за віком з 02.04.2022, тобто з дня звернення за пенсією, як просить позивач.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення №025750006894 від 18.04.2022 Головного управління Пенсійного фонду України в Рівенській області про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію з 02.04.2022, зарахувавши до страхового стажу періоди його роботи з 15.01.1997 по 26.05.2003 у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Промстроительство".
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 496,20 грн (чотириста дев'яносто шість гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 496,20 грн (чотириста дев'яносто шість гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівенській області.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )
Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403)
Головне управління Пенсійного фонду України в Рівенській області (вул. Короленка, 7, м. Рівне, Рівненська область, код ЄДРПОУ 21084076)
Суддя Мультян Марина Бондівна