Провадження № 22-ц/803/6485/22 Справа № 220/2328/21 Суддя у 1-й інстанції - Дурач О.А. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.
02 листопада 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Пищиди М.М.
суддів - Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 22 липня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фангарант Груп» про захист прав споживачів, -
У грудні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фангарант Груп» про захист прав споживачів.
В обґрунтування позову зазначив, що в березні 2021 року на сайті DigitalFuty.pro, де продають комп'ютери різної комплектації та на якому розміщено інформацію про можливість отримання кредиту для придбання товару, позивач зробив замовлення, якому було привласнено № 34727.
31.03.2021 року позивачу було надіслано на електронну адресу рахунок-фактуру на товар тощо.
В частині оплати в кредит за обраний товар позивачу передзвонили з невідомого номеру, з'ясували деякі питання в тому числі й повну вартість товару в сумі (21302 грн), після чого вони зробили розрахунок товарного кредиту в загальній сумі 27604,00, повідомили про щомісячні платежі в розмірі 2 760,40 грн. та запропонували зайти на їх електронну сторінку за адресою https://www.paylater.com.ua/, зареєструватися в системі "Плати пізніше", зробити перший платіж в сумі 2760 грн., після чого товар буде направлено поштою на його адресу.
Позивач виконав всі процедури в тому числі з підписанням 31.03.2021 року електронної форми Договору про отримання товарів в системі ПлатиПізніше™ (далі - Договір) він став очікувати на прибуття замовленого товару, комп'ютер. \
Під час спілкування про умови "товарного кредиту" та відсотки за придбання товару в розстрочку, можливість оплати за товар раніше ніж встановлено в графіку платежів, зменшення відсотків тощо, йому сказав працівник системі ПлатиПізніше™, що дане питання вирішується окремо в особистому порядку вже після отримання товару та під час виконання Договору.
Вже після оформлення в системі ПлатиПізніше™ Договору, як виявилося з відповідачем, ФОП ОСОБА_2 та здійснення першої оплати не на його особистий рахунок, а на банківський рахунок юридичної особи ТОВ «Фінансова компанія «Фангарант Груп» в позивача з'явилось передчуття, що щось відбувається не те та його можливо ввели в оману. Ним було отримано товар, комп'ютер, але надісланий він був не відповідачем, а зовсім від іншої особи, яка не є стороною Договору.
Станом на 26.12.2021 року він не має розрахункового та гарантійного документу на комп'ютер від відповідача ФОП ОСОБА_2 і дане питання він почав порушувати в серпні 2021 року. Позивач зателефонував юридичній особі ТОВ «Фінансова компанія «Фангарант Груп» та попросив їх зробити перерахунок відсотків за товарний кредит (розстрочку) у зв'язку з тим, що він вже за 4 (чотири) місяці переплатив первісну вартість товару та навіть сплатив частку за їх послуги з товарного кредитування. Проте було повідомлено, що вони не нараховують відсотки, а в них діє зовсім інше, - коефіцієнт на вартість товару та в залежності від часу розстрочки, а тому їм все-одне чи за 4 місяці він сплатить за товар, чи за 10 місяців, як це зазначено у Договорі. Така відповідь його остаточно переконала, що його просто обманули під час оформлення 31.03.2021 року товарного кредиту.
Проаналізував інформацію інтернет-магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » переконався, що на ньому розміщено інформацію про надання товарів в кредит, що підтверджується витягом та відео з сайту. Також, на сайті мова йде про надання кредиту споживачам в системі ПлатиПізніше™.
За такої інформації він був впевнений, що оформлення Договору з відповідачем через сайт в системі ПлатиПізніше™ є нічим іншим, як оформлення кредиту у ТОВ «Фінансова компанія «Фангарант Груп».
В даному випадку інформація про отримання товару в кредит є вирішальною, тому що за умови придбання ним, як споживачем товару не в кредит, а за якимось іншими видами договорів, він би ніколи не пішов на укладання Договору.
Як йому стало відомо з листа Національного Банку України від 08.12.2021 року за №14-0004116758, що виявляється ніякого товарного кредиту не було 31.03.2021 року, а перший платіж на банківський рахунок ТОВ «Фінансова компанія «Фангарант Груп» в розмірі 2822.09 грн. було зроблено у зв'язку з тим, що відповідач та дана юридична особа вже уклали між собою договір факторингу, тобто переуступлення права вимоги до боржника.
Вважає це шахрайською фінансовою схемою, яку вигадали на ТОВ «Фінансова компанія «Фангарант Груп», але офіційна інформація на їх сайті говорить про надання фінансових послуг споживачам, які бажають придбати товар в кредит, розстрочку на 3, 6 або 10 місяців. При цьому, як вбачається у Договорі з відповідачем в ньому не зазначено первісну вартість товару в розмірі 21302 грн., а також не зазначається про відсотки річних через кредитування в системі ПлатиПізніше™, послуги, що надаються даною системою тощо.
Отже на його переконання та враховуючи законодавство на захист прав споживачів його, як споживача було введено в оману відповідачем ФОП ОСОБА_2 та інформацією інтернет-магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що не є юридичною особою та через який продає товари (комп'ютери тощо) відповідач, а тому суд відповідно до ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» має захистити його права.
Вважає, що договір є недійсним. В договорі відсутня ціна товару, що не можна ототожнювати із загальною сумою платежів. Тобто відсутня істотна умова Договору, що призводить до недійсності такого правочину, як такий що не відповідає закону.
Згідно п.п.8.1. Договору клієнт, як споживач отримує товари (послуги) у Постачальника, тобто у відповідача на умовах цього Договору та згідно обраного Клієнтом Пакету фінансування, а Постачальник забезпечує надання товарів (послуг) Клієнту. По-перше, відповідач не надав йому "Пакет фінансування". По-друге, відповідач не є фінансовою установою, підприємством та немає на це відповідного дозволу державних органів. Та навіть не зареєстрований, як постачальник фінансових послуг. По-третє, відповідач досі не надав йому документи на товар в тому числі й гарантійний талон та навіть не поставив його йому.
Крім того, в договорі відсутня первісна вартість товару, відсотки річних збільшення вартості на первісну вартість товару, умови зменшення відсотків в залежності від права споживача раніше визначеного строку дії договору розрахуватися за товарний кредит.
Крім того, станом на саме 31.03.2021 року, відповідач ФОП ОСОБА_2 не мав статусу Кредитора, а був лише Боржником, оскільки ним було сплачено кошти в розмірі 2822.09 грн., але незрозуміло чомусь значиться сума в розмірі 2760,40 (п.3 Договору), а він той час ще не поставив товари, не надав розрахунковий документ, гарантійний талон тощо.
За таких обставин вбачається, що друге речення в п.п.8.1. Договору, а саме "В момент підписання цього Договору всі існуючі і майбутні права Постачальника за цим Договором відступаються на користь Процесинг-центра"є нічим іншим, як недійсною за законом та такою що вводить споживача в оману.
Все інше в Договорі є таким, що навмисно виписано відповідачем так, щоб заплутати його, як споживача фінансових послуг з надання товарного кредиту, оскільки посилання відповідача в умовах договору на "Пакет фінансування", "систему ПлатиПізніше", "Правила отримання товарів (послуг) в системі ПлатиПізніше™ в редакції згідно Наказу №05/02-18 від 05.02.2018 р." створило у нього невірне враження та ввело в оману щодо його особистої участі або на законних підставах представництва фінансової установи.
Крім того, згідно рахунку-фактури №34727 від 31.03.2021 року зазначається найменування товарів, їх ціна та загальна сума в розмірі 21302 грн.
Отже, інтернет-магазин в особі зовсім іншої ФОП вже продавав йому товари з прибутком. В той же час відповідач "забувши" вказати в договорі первісну ціну товарів одночасно зазначив загальну вартість з ще одним додатковим прибутком, але при цьому "забувши" вказати як вона та з чого розрахувалася.
При первісному огляду Договору вбачається, що в ньому все гаразд в тому числі й з графіком сплати місячних платежів, але це оманливе враження, оскільки вартість товарів збільшилась станом на 31.03.2021 року до 27604,00 грн., тобто на 6302,00 грн. Недійсність як другого речення в п.п.8.1. Договору, так і в цілому Договору вважається повністю доведеною, оскільки відповідач станом на 31.03.2021 року під час укладання Договору не мав прав Кредитора, а тому не мав повноважень одночасно з підписання Договору на переуступлення своїх прав Боржника. Відповідач, як фізична особа не мав права включати до умов Договору перше речення в п.п.8.1. Договору, оскільки він просто не має будь-яких документів, розрахунків тощо щодо "Пакету фінансування", а тому дане речення є таким що вводить в оману його, як споживача та є незаконним, недійсним з часу укладання правочину, тобто з 31.03.2021 року.
Враховуючи зазначене, позивач просив суд визнати порушення прав споживача відповідачем, ФОП ОСОБА_2 шляхом обману споживача ОСОБА_1 про умови надання товару в кредит; визнати недійсними умови п.п.8.1. договору про отримання товарів в системі ПлатиПізніше™ від 31.03.2021 року та в цілому даний договір, як такий що вводить в оману споживача та через відсутність інформації показників вартості товарного кредиту.
Рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області від 22 липня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фангарант Груп» про захист прав споживачів - відмовлено у повному обсязі.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено деякі обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження і оцінки наданих суду доказів.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за потрібне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 31.03.2021 року позивачем створено замовлення 34727 на сайті DIGITALFURY тм, що підтверджується відповідними скріншотами, наданими позивачем.
31.03.2021 року між ФОП « ОСОБА_2 » та ОСОБА_1 було укладено договір №60200164970 про отримання товарів в системі ПлатиПізніше™ (далі - Договір). Цей Договір укладено в електронній формі, відповідно до положень п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Сторони не оспорювали факту укладення даного договору, а тому вказане не потребує додаткового доказування відповідно до положень ч. 1 ст. 82 ЦПК України.
Відповідно до умов вказаного договору у розділі Товари /послуги визначено Товари згідно рахунку №34727 від 31.03.2021 року. Даним договором визначено адресу експлуатації товару - АДРЕСА_1 . Як передбачено договором, клієнт отримує товари (послуги) у Постачальника на умовах цього Договору та згідно обраного Клієнтом Пакету фінансування, а Постачальник забезпечує надання товарів (послуг) Клієнту. В момент підписання цього Договору всі існуючі і майбутні права Постачальника за цим Договором відступаються на користь Процесинг-центра (п. 8.1). Отже, про відступлення прав вимоги за Договором позивач ОСОБА_1 повідомлений у письмовій формі згідно п. 8.1 Договору, а також умов на першій сторінці Договору.
Порядок отримання товарів (послуг) Клієнтом визначається цим Договором та Правилами отримання товарів в системі ПлатиПізніше в редакції згідно Наказу №05/02-18 від 05.02.2018року (далі - Правила), що є невід'ємною частиною цього Договору. Клієнт ознайомлений з копією Правил в електронній формі на сайті paylater.com.ua (п. 8.2). Якщо за умовами Пакету фінансування не вказано інше, надання Клієнту товарів (послуг) відбувається в момент підписання цього Договору Клієнтом та Постачальником. У разі якщо момент підписання цього Договору не співпадає у часі з моментом надання Клієнту товарів (послуг), Клієнт може отримати товари (послуги) на підставі іншого первинного документа (накладної або акту). При цьому, датою отримання Клієнтом товарів (послуг) вважається дата підписання Клієнтом відповідного первинного документа (накладної або акту). Підпис Клієнта на цьому Договорі та/або накладній (акті) свідчить про отримання товарів (послуг) в належній якості, кількості та комплектації (п. 9.1).
Позивач підписом підтвердив ознайомлення та таким чином погодження з умовами, викладеними в п. 8.1, 9.1 Договору щодо відступлення постачальником всіх існуючих та майбутніх прав за договором на користь позивача та щодо отримання товарів (послуг) в належній якості, кількості та комплектації. Вказані обставини свідчать про те, що позивач був обізнаний про особу, на користь якої має сплачувати грошові кошти за отриманий товар та поставив у договорі свій підпис, погодившись із запропонованими умовами.
Підписами на цьому Договорі Сторони засвідчують необхідність здійснення Клієнтом оплати Платежу при укладенні цього Договору у повному розмірі, передбаченому Пакетом фінансування, в строк до моменту фактичного отримання Клієнтом Товару (п. 9.3). Згідно п. 10.2. постачальник зобов'язаний: 10.2.1. надати Клієнту товари (послуги) згідно встановленого цим Договором переліку товарів (послуг); 10.2.2. забезпечувати гарантійний сервіс, якщо він передбачений гарантійними умовами виробника або Постачальника. Як визначено п. 10.3. Клієнт має право: 10.3.1. вимагати від Постачальника відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням умов положень цього Договору, Правил. П. 10.4 визначено, щоклієнт зобов'язаний: 10.4.1. користуватися товарами відповідно до їх призначення, вимог інструкції з експлуатації, правил з безпеки їх використання, запобігаючи псуванню або пошкодженню товарів, своєчасно та повністю виконувати обов'язки щодо утримання товарів у справному стані; 10.4.2.своєчасно та в повному обсязі сплачувати платежі, передбачені Пакетом фінансування та цим Договором; 10.4.3. надавати представникам Постачальника та Процесинг-центра доступ до товарів, забезпечувати можливість здійснення перевірки умов їх використання та утримання; 10.4.4.негайно повідомляти Процесинг-центр, а в гарантійний строк і Постачальника, про всі випадки виявлення несправностей, будь-яке знищення (втрату) або пошкодження товарів;повинні були отримати товари та зобов'язалися здійснювати платежі згідно Графіку, визначеному Договором. П. 13.1 визначено, що цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом строку, визначеного періодом та кількістю періодичних платежів, якщо інше не вказано в Пакеті фінансування, цей Договір вважається автоматично пролонгованим на кожний наступний рік, якщо зобов'язання сторін за цим Договором на кінець строку його дії не є погашеними. Цей Договір припиняє свою дію в момент повного і належного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором (п. 13.2). Порядок і підстави дострокового припинення і розірвання цього Договору встановлені цим Договором, Правилами та чинним законодавством України (п. 13.3). Цей Договір складений українською мовою та укладається за допомогою веб-сайтаwww.dogovor.paylate.com.ua, за умови ідентифікації, верифікації Клієнта та використання ним електронного підпису (п. 13.4). Клієнт ознайомився з Правилами отримання товарів (послуг) в системі ПлатиПізніше™ в редакції згідно Наказу №05/02-18 від 05.02.2018 р., зміст Правил є зрозумілим для Клієнта, і він погоджується їх дотримуватись та виконувати (п. 13.7).
У розділі 14 визначено графік сплати щомісячних платежів, в якому вказано дату платежу, плановий розмір платежу, залишок боргу до сплати, залишок боргу після сплати. Суд зазначає, що у даному графіку визначено можливість проводити оплату у терміналі Приватбанк, платіжні системи - Приват24, або каси будь-яких банків за реквізитами. Отже, доводи позивача про те, що він повинен проводити оплату даного договору лише користуючись послугами Приватбанк, є неспроможними, умовами договору визначено можливість проводити оплату за договором у касах будь-якого банку за реквізитами, що не обмежує позивача у праві вибору відповідного банку.
Розрахункова загальна сума платежів 27604 грн., платіж при укладанні договору 2760,40 грн. Умови пакету фінансування: Вид Договору: для товарів - прямий лізинг, для послуг - надання послуг з розстроченням платежів; Платіж при укладенні договору (від розрахункової загальної суми платежів): 10% Кількість місячних платежів (крім першого): 9. Постачальник - ФОП ОСОБА_2 , Клієнт - ОСОБА_1 , Процесинг-центр: ТОВ "ФК "ФАНГАРАНТ ГРУП", Код за ЄДРПОУ 38922870, Свідоцтво Нацкомфінпослуг ФК № 450 від 12.12.2013 року, вказано реквізити для оплати. Вказаний договір підписано трьома його сторонами. Умови договору його підписантами виконано, позивачем сплачено перший платіж за договором у встановлені строки, що підтверджується меморіальним ордером від 31.03.2021 р. № L0331RJYE0, даний платіж зараховано на рахунок ФК Фангарант групп ТОВ 31.03.2021 р., що вбачається з заключної виписки за період з 31.03.2021 р. по 31.03.2021 р. у сумі 2760,00 грн., час - 18:29. Позивачем сплачено 2822,09 грн., згідно квитанції від 31.03.2021 р. 18:29:28. З 31.03.2021 по 30.07.2021 позивачем своєчасно здійснювалися оплати згідно Графіку сплати місячних платежів, наведеного в Договорі, що підтверджується відповіддю Нацбанку «Про результати розгляду скарги» від 08.12.2021 р. та визнається сторонами, не потребує додаткового доказування згідно положень ч. 1 ст. 82 ЦПК України. Товар позивачем отримано у строки, встановлені договором. Претензій до його якості, комплектації позивач не має.
07.12.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фангарант Груп» та ФОП ОСОБА_2 укладено № 2017120701 Про участь постачальника в системі ПлатиПізніше™ (ФАКТОРИНГУ). За цим договором постачальник відповідно до п. 1.1, постачає товари клієнтам (надає послуги) та відступає ТОВ «ФК «Фангарант Груп» права вимоги платежів та право власності на товари в якості забезпечення грошових вимог за договорами з клієнтами, а ТОВ «ФК «Фангарант Груп» здійснює факторингове фінансування відступлених ФОП ОСОБА_2 ТОВ «ФК «Фангарант Груп» прав разом з усіма правами вимоги до клієнтів, що випливають з умов, на яких було здійснено постачання клієнтам товарів та надання послуг. Сторони домовляються при цьому діяти відповідно до Правил участі Постачальника в системі ПлатиПізніше™, поточна редакція яких діє згідно Наказу №1 від 13.03.2015 року, які затверджуються ТОВ «ФК «Фангарант Груп» та є невід'ємною частиною Договору № 2017120701 про участь постачальника в системі ПлатиПізніше™ (факторингу) від 07.12.2017 року. Даний договір підписаний сторонами, недійсним не визнавався та був чинним станом на 31.03.2021 року (на час укладання договору між позивачем та відповідачем ФОП ОСОБА_2 . Отже, на підставі даного договору всі права вимоги платежів, у тому числі за Договором, перейшли від ФОП ОСОБА_2 до Товариства.
Згідно Розпорядження № 455 від 02.03.2017 року Про видачу ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФАНГАРАНТ ГРУП» ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), відповідач має право на вказану діяльність. Вказане підтверджується у тому числі і Свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи.
Відповідно до Платіжного доручення № 4273 від 31.03.2021 року платником Фангарант Груп ТОВ перераховано на користь отримувача ОСОБА_2 ФОП 20703 грн. Призначення платежу - авансування за особовим рахунком № НОМЕР_1 ОСОБА_1 згідно рахунку № НОМЕР_2 від 31.03.2021 року без ПДВ.
Згідно редакції від 05.02.2018 року Правила отримання товарів (надання послуг) в системі ПлатиПізніше™ - це документ, що встановлює порядок отримання товарів (надання послуг) в системі ПлатиПізніше™, визначає права і обов'язки учасників системи ПлатиПізніше™, є невід'ємною частиною Договору про отримання товарів (надання послуг) в системі ПлатиПізніше™ та обов'язковим для сторін Договору. Участь в системі ПлатиПізніше™ здійснюється на підставі укладеного між Постачальником та Процесинг-центром Договору (п.2.1). Для укладення Договору Клієнт надає відповідну заявку Постачальнику, який є учасником системи ПлатиПізніше™ (п.2.2). Згідно Договору Процесинг-центр організовує (забезпечує) надання Постачальником Клієнту товарів (послуг у відповідності до умов Договору, Пакету фінансування та цих Правил. Ці є невід'ємною частиною Договору. Підпис Клієнта на Договорі свідчить про те, що Клієнт ознайомлений з цими Правилами і взяв на себе обов'язок їх дотримуватися (п.2.3). Клієнт зобов'язується виконувати умови обраного Пакету фінансування, Договору і цих Правил. Пакет фінансування містить істотні умови, за якими товари (послуги) надаються Клієнту, Обраний Клієнтом Пакет фінансування зазначається в Договорі (п.3.1). Даними умовами визначено поняття «пакет фінансування» (п. 3.1), строк, кількість платежів для виконання зобов'язань (розділ 6), умови та строк набуття права власності на товар (розділ 7), гарантії якості товарів (розділ 12), де зазначено, зокрема, що гарантійне обслуговування і гарантійний ремонт товарів здійснюється на умовах виробника (продавця, постачальника), про які постачальник повідомляє клієнта під час приймання-передачі товарів. Позивач мав можливість ознайомитися зі вказаними Правилами. Отже, умови договору від 31.03.2021 року щодо постачання, отримання товару, внесення першого внеску, авансування за особовим рахунком, сторонами виконані.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності та необґрунтованості, оскільки позивачем не надано достатніх доказів на підтвердження позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частинами першою, третьою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (стаття 217 ЦК України).
Правові наслідки недійсності договору передбачені статтею 216 ЦК України. Положення цієї статті застосовуються також при вирішенні вимог про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
Згідно з частиною першою статті 216 ЦК України в разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Частиною першою статті 230 ЦК України передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. За змістом зазначеної норми закону правочин може бути визнаний таким, що вчинений під впливом обману, у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману стосовно фактів, які впливають на укладення правочину.
Відповідно до пункту 20 постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі статтею 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений тільки в тому випадку, коли таку заборону встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України), при цьому згода боржника на заміну кредитора не потрібна, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 516 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв'язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
Відповідно до частини першої статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). Отже, між сторонами укладено 31.03.2021 року договор лізінгу.
Згідно із частиною другою статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 2 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначено, що лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Економічна сутність лізингу полягає у фінансуванні лізингодавцем господарської діяльності орендаря, при якому останній купує для лізингоодержувача на його прохання необхідне майно, передаючи його у експлуатацію, отримуючи від нього лізингові платежі, і залишаючи за собою право власності на це майно. Передача майна в експлуатацію (орендну) є визначальною у відносинах лізингу, додаткову роль відіграють відносини купівлі-продажу. Відносини купівлі-продажу як передують передачі майна у користування, так можуть бути і завершальними у відносинах лізингу.
Проте існують і суттєві відмінності між лізингом і схожими на нього формами кредитних відносин. За формою організації власності, що позичається, лізинг зовнішньо подібний до комерційного кредиту, але між ними існують принципові відмінності стовсовно питання власності на майно (предмет лізингу). При комерційному кредитуванні у користування передаються товари одночасно з передачею права власності на них, тобто, передається споживна вартість товару, оплата якого відстрочена у часі. При лізингу право користування майном відокремлено від права власності на нього. Лізингодавець зберігає за собою право володіння майном, передаючи орендарю право на його використання. За це орендар (лізингоодержувач) виконує погоджені з лізингодавцем лізингові платежі. Після закінчення строку лізингу його об'єкт може бути як переданий у власність лізингоодержувача, так і залишитись у власності лізингодавця. І комерційному кредиту, і лізингу властивий взаємозв'язок торговельної і кредитної угоди. При комерційному кредитуванні сама угода зумовлена актом купівлі-продажу товару, вона виникає тому, що виникла торговельна угода. За умови лізингу такий тісний взаємозв'язок з купівлею-продажем відсутній. Комерційний кредит може бути наданий на короткий термін, лізинг же є довгостроковою угодою. Предметом комерційного кредиту можуть виступати будь-які товари (майно), предметом лізингу є елементи основного капіталу. Крім того, на відміну від комерційного кредиту, кредит, отриманий лізингодавцем на придбання предмету лізингу (кредит на організацію лізингової операції), часто є опосередкованим банківським кредитом. До складу лізингових відносин безумовно входять відносини кредитні.
Згідно з частиною другою статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Отже, виходячи з аналізу норм чинного цивільного законодавства, договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу, про що свідчить зміст договору та правила статті 628 ЦК України.
Таким чином даний договір за своєю правовою природою є договором лізингу, як і зазначено у самому договорі, а отже, посилання позивача на те, що даний договір є договором споживчого кредиту, є необґрунтованими.
Разом із цим суд зазначає, що договір лізингу, укладений з фізичною особою, є договором про надання фінансових послуг споживачеві і, відповідно, може бути визнаний недійсним через внесення до нього несправедливих умов, що вбачається з висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.12.2015 року в справі № 6-2766цс15.
Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Несправедливими згідно із частиною третьою статті 18 Закону № 1023-ХІІ є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору (пункти 2-4); надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі (пункт 11); визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору (пункт 13).
Аналізуючи норму статті 18 Закону № 1023-ХІІ, можна дійти висновку, що умови договору кваліфікуються як несправедливі за наявності одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.
У разі коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону № 1023-ХІІ).
Оцінивши умови укладеного договору від 31.03.2021 року разом із додатками до нього - Правилами отримання товарів (надання послуг) в системі ПлатиПізніше, затвердженими 05.02.2018 року, на предмет їх відповідності положенням § 2 глави 16 розділу IV, ст. 806, ЦК України, Закону України «Про фінансовий лізінг», ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що даний договір відповідає положенням цивільного законодавства та вимогам закону щодо зазначення у ньому всіх істотних умов, необхідних для такого виду договорів.
Так, договір укладено у письмовій формі, посвідчено підписами сторін.
У п. 8.1 договору, як зазначалось вище, позивач був повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні.
Під час укладання договору враховані вимоги, визначені у ст. 13 Закону України «Про фінансовий лізінг» особливості укладення договору фінансового лізингу з фізичною особою.
Також, даний договір відповідає положенням ст. 14 Закону України «Про фінансовий лізінг», у тому числі містить найменування та опис об'єкта фінансового лізингу, саме мається посилання на номер замовлення - товари згідно рахунку №34727 від 31.03.2021 року, в якому визначені індивідуальні ознаки об'єкта, що дає змогу його чітко ідентифікувати, строк, на який лізингоодержувачу надається право володіння та користування об'єктом фінансового лізингу (п.п. 7.2,7.3 Правил від 05.02.2018 р.), порядок та графік сплати лізингоодержувачем лізингових платежів, який містить загальну суму, що підлягає сплаті, розмір, строки та кількість таких платежів (у тому числі авансового платежу), інших платежів, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору фінансового лізингу; грошове зобов'язання визначено у гривні, будь-яких додаткових комісій за обслуговування договору не передбачено.
П. 8.1.5 Правил від 05.02.2018 року передбачено право процесинг-центра без погодження з Клієнтом змінювати умови Пакетів фінансування з урахуванням п.3.4. цих Правил, якими визначено, що процесинг-центр може без попереднього погодження з Клієнтом розробляти і впроваджувати нові пакети фінансування, встановлювати періоди дії Пакетів фінансування. Процесинг-центр зобов'язаний підтримувати умови Пакета фінансування, по якому товари (послуги) надані Клієнту, незалежно від того, чи було припинено та (або) змінено дію такого Пакету фінансування в якості публічної оферти.
Отже, умовами договору не передбачено право зміни розміру платежів, вартості товару в односторонньому порядку, оскільки процесинг-центр зобов'язаний підтримувати умови пакета фінансування, по якому товари надані Клієнту, у даному випадку позивачу по справі.
Пунктом 8.1 Договору від 31.03.2021 року, який просить позивач визнати недійсним, визначено, що клієнт отримує товари (послуги) у Постачальника на умовах цього Договору та згідно обраного Клієнтом Пакету фінансування, а Постачальник забезпечує надання товарів (послуг) Клієнту. В момент підписання цього Договору всі існуючі і майбутні права Постачальника за цим Договором відступаються на користь процесинг-центра.
З даними умовами позивач ознайомлений, процесинг-центр є стороною договору, відповідач ТОВ «ФК «Фангарант Груп» на час укладання договору мав право проводити фінансові операції.
Отже, підстави для визнання недійсним даного пункту договору, як окремого пункту, відсутні.
Щодо вимог позивача в частині визнання недійсним всього договору від 31.03.2021 року, колегія суддів зазначає наступне.
Розділом 12 Договору від 31.03.2021 року, який називається відповідальність сторін, фактично встановлено лише відповідальність Клієнта за порушення виконання зобов'язань, чітко визначеної відповідальності інших сторін договору (за несвоєчасну поставку товару, невідповідність його комплектації, тощо) не визначено, є лише право клієнта відмовитися від отримання товару. Натомість, з огляду на обставини даної справи, таке не є предметом позову, позивач не має претензій щодо строку поставки та комплектації товару, а не згоден з видом договору, його умовами, порядком внесення платежів, відсутністю умов дострокового погашення сум, вказаних у договорі.
Всі інші умови договору відповідають положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», містять необхідний баланс між інтересами, правами та обов'язками всіх сторін договору, несправедливі положення у відношенні позивача даний договір не містить, умови даного договору не завдають істотної шкоди споживачеві.
Доказів, які б підтверджували, що позивача була введено в оману матеріали справи не містять.
Згідно ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечення.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають. Формальні посилання на неправильне дослідження і оцінку наданих суду доказів, колегія суддів відхиляє, оскільки суд апеляційної інстанції не наділений правом переоцінки доказів, що були досліджені судом першої інстанції та яким надана оцінка у відповідності до вимог ЦПК.
Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування чи зміни відсутні і апеляційну скаргу, доводи якої не спростовують висновків рішення суду, слід залишити без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 22 липня 2022 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства.
Судді: